Рішення

від 03.10.2011 по справі 2-2891/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу

м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3, 50029, (0564) 53-50-84

Справа № 2-2891/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2011 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого-судді Ваврушак Н.М.,

при секретарі Плотнікової Т.Б.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування позову додав, що працював на різних посадах ВАТ «КЗРК», на сьогодні Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», у шкідливих умовах. Висновком МСЄК від 2010 року встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60%, з яких 45% - за професійним захворюванням радикулопатія, 5% - хронічного обструктивного захворювання легенів, 10 % - внаслідок виробничої травми, що сталася у 1995 році, є інвалідом 3 групи Протипоказана робота важка праця, переохолодження, вимушена поза. Причиною професійного захворювання є робота в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату, підземно. Вважає, що несприятливими умовами праці відповідач завдав моральну шкоду яку він оцінює у 180000 грн.

Моральні страждання виражені саме професійним захворюванням, що виражаються у постійному болю та обмеження руху, не може адаптуватися до свого стану здоров'я, зазнає фізичного болю навіть не виконуючи важкої праці.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на ті самі підстави.

У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2, позовні вимоги не визнав, та просив суд у задоволені вимог відмовити оскільки вважає, що вимоги не мають законодавчого підґрунтя, відсутній факт моральної шкоди та порушений строк звернення до суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

У судовому засіданні встановлено позивач працював в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату зумовленою обмеженістю робочого простору на підприємствах відповідача ВАТ «КЗРК», відповідно до змінена найменування підприємства є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» 15 років 3 місяців, що видно з акту розслідування хронічного захворювання на виробництві та трудової крижки позивача.

Висновком МСЕК від 28 квітня 2010 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60%, з яких 45% - за професійним захворюванням радикулопатія, 5% - за професійним захворюванням - хронічного обструктивного захворювання легенів, 10 % - внаслідок трудового каліцтва, що сталася у 1995 році, встановлена 3 група інвалідності. При переогляді комісією МСЄК 30 травня 2011 року вказана ступінь втрати працездатності не змінилася. Згідно рекомендацій МСЕК він потребую санаторно-курортного та медикаментозного лікування, ВМП, ЛФК, масажу та обмеження праці.

По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання №15 від 08 квітня 2010 року. Причиною професійного захворювання є робота на протязі довгого часу в умовах впливу шкідливих факторів на підприємствах 37 років, в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату, що відмічено у п.12, 17 акту, на підприємстві відповідача - 15 років 3 місяців.

Згідно з п. 19 вказаного акту профзахворювання виникло з вини керівництва ВАТ «КЗРК» яке не забезпечили безпечні умови праці і порушили ст. 153 Кодексу Законів про працю України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі позивачу призначені страхові виплати щомісяця та одноразова допомога.

Внаслідок професійного захворювання, позивачу заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, погіршилися відносини з оточуючими людьми, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, тобто позивачу заподіяна моральна шкода.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що, саме з вини відповідача, який порушував норми з безпеки праці та не забезпечили безпечні умови роботи, отримав професійне захворювання, позивач частково втратив працездатність - 50% втрати працездатності за професійним захворюванням, і як наслідок втрати здоров'я, була спричинена моральна шкода.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України вбачається, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних грав призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, позивач отримав професійне захворювання під час виконання трудових обов'язків, то заподіяна йому моральна шкода випливає з трудових правовідносин, і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці, і тому позивачем вірно визначений належний відповідач.

Суд встановив, що обставини, заподіяння позивачу моральної шкоди, викладені в позовній заяві, так і в судовому засіданні, повністю підтверджуються наданими письмовими доказами, з чого слід зробити висновок про те, що неправомірними діями відповідача, позивачу дійсно заподіяно моральну шкоду, яка повинна компенсуватися в грошовому вигляді.

Підприємства, на якому працював позивач, порушували діюче законодавство, зокрема, ст. 153 КЗпП України, не створив нешкідливі і безпечні умови праці, протягом тривалого часу не приймали мір до усунення і зменшення шкідливих виробничих факторів.

У зв'язку з виявленими у позивача професійних захворювань змінилися, його образ і якість життя, що завдає йому моральних страждань.

Стаття 23 Цивільного Кодексу України, вказує на те, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях через фізичний біль.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, так як органами МСЄК, відповідно до «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесено ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» встановлено, що даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату працездатності, в той час, позивачу за висновком МСЄК встановлено стійку втрату працездатності.

Рішення Конституційного Суду від 27січня 2004 року громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя й здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.

Щодо доводів відповідача відповідно до строку позовної давності, суд зазначає, що згідно до ст. 9 ЦК України, положення цього кодексу застосовується до трудових відносин, якщо вони не регулюються іншими актами законодавства. Таким чином, виходячи з положень п.3 ч.1 ст. 286 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

З документів медичних установ, встановлено, що позивачу протипоказаний важка фізична праця вимушеної робочої пози, несприятливого мікроклімату, підвищеного рівня загальної вібрації. Він повинен періодично проходити курс оздоровлення та лікування.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позовній заяві, про заподіяння моральної шкоди, знаходять доказове підтвердження, а також з огляду на те, що настали важкі наслідки для позивача, а саме: втрата працездатності - 50%, та відбулися зміни в стані його здоров'я, викликані профзахворюванням, говорить про те, що позивачу завдано моральні страждання.

Суму заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 180000 грн. Суд вважає, що розмір моральної шкоди слід встановити з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності встановленої позивачу та пропорційно часу відпрацьованого на підприємстві та безстрокової втрати працездатності, у сумі 50 000 грн. Вказана сума стягується з відповідача на корить позивача в рахунок відшкодування моральних страждань.

Згідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача стягуються судові витрати на користь держави у розмірі державного мита - 8,50 гривень, витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 15 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46 Конституції України, ст. 4, 9 Закони України «Про охорону праці», ст. 237-1 ч.1 КЗпП України, ст. 26,42, 79, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 моральне відшкодування 50 000 гривень ( п'ятдесят тисяч гривень).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати у розмірі: державного мита - 8,50 гривень, витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 15 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_3.

Суддя Н. Ваврушак

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2011 року