Рішення

від 01.06.2016 по справі 646/12668/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №646/12668/15-ц. Головуючий І інст.: - Журавель В.А.

Провадження №22-ц/790/2173/16. Суддя-доповідач:- Кокоша В.В.

Категорія: договірні.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 червня 2016 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Черкасова В.В.,

за участю секретаря: - Лашакової Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЗ», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Молодча Галина Миколаївна - про стягнення коштів за порушення попереднього договору,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 в особі свого представника ОСОБА_7, звернулася в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 18 лютого 2014 року вона та ОСОБА_8 уклали попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО Молодчою Г.М., за умовами якого вони домовились не пізніше 31 грудня 2014 року укласти договори купівлі-продажу житлового будинку літ. «Ф-1», загальною площею 76,9 кв. м., котельні літ. «Ш-1», загальною площею 35,7 кв. м., які належать ОСОБА_8 та розташовані за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки для обслуговування житлового будинку літ. «Ф-1», загальною площею 0,078 га, яка знаходиться за тією ж адресою; частки у статутному капіталі ТОВ «БТЗ» у розмірі 300 000 грн., що складає 100% статутного капіталу товариства, якому на праві власності належить виробниче приміщення літ. «Л-1» загальною площею 128,0 кв. м., нежитлові приміщення 9-16 в літ. «К-1», загальною площею 521,8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці для обслуговування нежитлових будівель літ. «Л-1» та літ. «К-1», загальною площею 0,18 га; рухомого майна, а саме: станка циркулярного, станка фугувального, станка фрезерного з кареткою ФСШ-1К, станка довбально-пазочного вертикального СВП-2, станка токарного, станка рейсмуса СР6-5Г, компресора промислового, торцовочної пилки АСКО, системи вентиляції в комплекті, а також теплового комплексу, який складається з бункера V=1500, газогенератора 300-500 кВт, енергетичної установки.

Згідно пункту 4 попереднього договору вони домовились, що вартість майна визначено у пункті 1 цього договору буде становити еквівалент 180 000 доларів СІІІА в гривневому еквіваленті за курсом Національно банку України на день укладення основних договорів.

На забезпечення виконання умов попереднього договору про укладання основних договорів, вона передала ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 259 374 гривні, що за курсом Національно банку України станом на 18 лютого 2014 року становило еквівалент 30 000 доларів США, які при укладені основного договору мали бути зараховані в рахунок належної з неї оплати вартості земельних ділянок та майна, передбаченого п. 1 попереднього договору.

Пунктом 6 попереднього договору вони передбачили, що у випадку порушення умов попереднього договору ОСОБА_8 зобов'язаний сплатити їй грошові кошти у подвійному розмірі від розміру суми забезпечення виконання основного зобов'язання, а саме 518 748 грн., що за домовленістю сторін складає 60 000 доларів США, в строк протягом 3-х днів з моменту надіслання на його адресу вимоги про повернення коштів.

В порушення вимог попереднього договору ОСОБА_8 31 грудня 2014 року не з'явився до приватного нотаріуса Харківського МНО Молодчої Г.М. для укладення основних договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна.

2 жовтня 2015 року вона направила засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_8 вимогу про повернення подвійної суми грошових коштів, отриманих ним за попереднім договором від 18 лютого 2014 року у розмірі 60 000 доларів США, що згідно курсу Національно банку України становило 1 272 938 грн. 40 коп., однак відповідач грошові кошти до цього часу не повернув.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 526, 570, 571, 635 ЦК України, ОСОБА_6 просила суд стягнути з ОСОБА_8 на її користь грошові кошти у розмірі 60 000 доларів США, що за офіційним курсом Національно банку України становить 1 272 938 грн. 40 коп.

Відповідач ОСОБА_8 в особі свого представника, позов не визнав.

При цьому посилався на те, що після укладання попереднього договору він здійснював дії спрямовані на одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що потребувало тривалого часу.

31 грудня 2014 року ОСОБА_6 не з'явилась до нотаріуса для укладення основних договорів, що свідчить про її відмову від виконання умов попереднього договору.

Після оформлення правовстановлюючих документів на землю він повідомив ОСОБА_6 про можливість укладання договорів купівлі-продажу майна та пропонував їй з'явитись для цього до нотаріальної контори , однак позивачка до нотаріуса не з'явилася.

Вважав, що грошові кошти в сумі 259 374 грн., які зазначені у попередньому договору, є авансом. Крім того, заперечував факт отримання ним 18 лютого 2014 року від ОСОБА_6 авансу у розмірі 259 374 грн.

Представник ТОВ «БТЗ» в судове засідання не з'явився.

Третя особа: приватний нотаріус Харківського МНО Молодча Г.М. проти позову не заперечувала.

При цьому зазначала, що 18 лютого 2014 року вона посвідчила попередній договір між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо укладання в майбутньому основних договорів купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна. За умовами цього договору сторони мали прибути до неї для укладання договорів 31 грудня 2014 року, однак в зазначений день вони до неї не з'явились.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 259 374 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, грошові кошти у розмірі 259 374 грн., які були передані позивачкою у власність відповідача при укладенні попереднього договору, є авансом, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у такій самій сумі.

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржником платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За змістом вказаної норми ознакою завдатку є те, що він одночасно є і засобом платежу, і способом забезпечення зобов'язання.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу майна.

З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 уклали попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО Молодчою Г.М. за р. №447, згідно з п. 1 якого позивач та відповідач домовились укласти договори купівлі-продажу житлового будинку літ. «Ф-1», загальною площею 76,9 кв. м., котельні літ. «Ш-1», загальною площею 35,7 кв. м., які належать ОСОБА_8 та розташовані за адресою: АДРЕСА_1; земельної ділянки для обслуговування житлового будинку літ. «Ф-1», загальною площею 0,078 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; частки у статутному капіталі ТОВ «БТЗ» у розмірі 300 000 грн., що складає 100% статутного капіталу товариства, якому на праві власності належить виробниче приміщення літ. «Л-1» загальною площею 128,0 кв. м., нежитлові приміщення 9-16 в літ. «К-1», загальною площею 521,8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці для обслуговування нежитлових будівель літ. «Л-1» та літ. «К-1», загальною площею 0,18 га; рухомого майна, а саме: станка циркулярного, станка фугувального, станка фрезерного з кареткою ФСШ-1К, станка довбально-пазочного вертикального СВП-2, станка токарного, станка рейсмуса СР6-5Г, компресора промислового, торцовочної пилки АСКО, системи вентиляції в комплекті, а також теплового комплексу, який складається з бункера V=1500, газогенератора 300-500 кВт, енергетичної установки.

Згідно пункту 4 попереднього договору ОСОБА_6 та ОСОБА_8 домовились, що ціна майна визначеного у пункті 1 попереднього договору становить еквівалент 180 000 доларів СІІІА в гривневому еквіваленті за курсом Національно банку України на день укладення основних договорів, яка буде сплачена покупцем ОСОБА_6 продавцю ОСОБА_8 готівкою у повному обсязі одночасно з підписанням основних договорів.

Відповідно до п. 6 попереднього договору на забезпечення виконання умов цього договору про укладання основних договорів ОСОБА_6 передала ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 259 374 грн., що за курсом Національно банку України станом на 18 лютого 2014 року становило еквівалент 30 000 доларів США, які при укладені основного договору будуть зараховані в рахунок належної зі ОСОБА_6 оплати вартості земельних ділянок та майна, передбаченого п. 1 цього договору.

Пунктом 6 попереднього договору ОСОБА_6 та ОСОБА_8 передбачили, що грошове забезпечення у розмірі 259 374 грн., що за курсом Національно банку України станом на 18 лютого 2014 року становить еквівалент 30 000 доларів США, у випадку порушення умов попереднього договору ОСОБА_8 зобов'язаний сплатити ОСОБА_6 грошові кошти у подвійному розмірі від розміру суми забезпечення виконання основного зобов'язання, а саме 518 748 грн., що за домовленістю сторін складає еквівалент 60 000 доларів США, в строк протягом 3-х днів з моменту надіслання на адресу ОСОБА_8 вимоги про повернення коштів.

Відповідно до п. 7 попереднього договору сторони домовились, що основні договори підлягають укладанню та нотаріальному посвідченню не пізніше 18 години 31 грудня 2014 року у приватного нотаріуса Харківського МНО Молодчої Г.М.( а с. 3-7)

Позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_8 до 18 години 31 грудня 2014 року не з'явилися до приватного нотаріуса Харківського МНО Молодчої Г.М. для укладення та посвідчення основних договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, у зв'язку з чим зобов'язання, встановлені попереднім договором припинились.

Оскільки договори купівлі-продажу житлового будинку, котельні, земельної ділянки, частки у статутному капіталі ТОВ «БТЗ», рухомого майна, якій би за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана ОСОБА_6 відповідачу ОСОБА_8 грошова сума у розмірі 259 374 грн., що за курсом Національно банку України станом на 18 лютого 2014 року становила еквівалент 30 000 доларів США, є авансом, який підлягає поверненню позивачці.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6-176цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч.1 ст. 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Такими випадками є ст. 193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Частиною 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти зобов'язання (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Зі змісту пунктів 5, 6 попереднього договору від 18 лютого 2014 року, укладеного між позивачкою та відповідачем вбачається, що ОСОБА_6 передала ОСОБА_8 на забезпечення умов цього договору грошові кошти у розмірі 259 374 грн., що за курсом Національно банку України станом на 18 лютого 2014 року становило еквівалент 30 000 доларів США. Також, у випадку порушення умов попереднього договору ОСОБА_8 зобов'язався сплатити ОСОБА_6 грошові кошти у подвійному розмірі від розміру суми забезпечення виконання основного зобов'язання, а саме 518 748 грн., що за домовленістю сторін складає еквівалент 60 000 доларів США.

Наведене свідчить, що при укладенні попереднього договору ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а сума, що підлягає сплаті у гривнях, має визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що норми ст. 533 ЦК України на дані правовідносини не поширюється, є помилковим, а вітках рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18 лютого 2014 року ОСОБА_6 передано ОСОБА_8 на забезпечення виконання основного зобов'язання аванс еквівалентний 30 000 доларів США.

У випадку порушення умов попереднього договору ОСОБА_8 зобов'язався сплатити ОСОБА_6 грошові кошти у подвійному розмірі від розміру суми забезпечення виконання основного зобов'язання, що за домовленістю сторін складає еквівалент 60 000 доларів США.

На день ухвалення рішення апеляційним судом еквівалент 30 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України становить 754 249 грн. 11 коп. (30 000 х 2514,1637 : 100% = 754 249 грн. 11 коп., де 30 000 - сума авансу в доларах США, 2514,1637- офіційний курс гривня України за 100 доларів США).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_6 та стягнути з ОСОБА_8 на її користь аванс у розмірі 754 249 грн. 11 коп.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, оскільки основні договори між сторонами укладено не було, а тому передані нею за попереднім договором кошти є авансом, який не підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з

другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачкою сплачено при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 6890 грн., судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 275 грн. 60 коп., судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмір 6699 грн., а всього 13 864 грн. 60 коп. (а. с. 11,12, 123).

Рішення суду ухвалюється апеляційним судом на користь ОСОБА_6, а тому з відповідача на її користь підлягають стягненню понесені нею судові витрати у розмірі 13 864 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЗ», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Молодча Галина Миколаївна про стягнення коштів за порушення попереднього договору - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 аванс у розмірі 754 249 (сімсот п'ятдесят чотири тисячі двісті сорок дев'ять ) грн. 11 (одинадцять) коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 13 864 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 60 (шістдесят коп.).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: