Постанова

від 18.05.2016 по справі 805/836/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 р. Справа №805/836/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 година 05 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТЕХМАШВ» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХМАШ" звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № 67-23 від 18.02.2016 року та про визнання протиправним та скасування рішення № 3022/10/05-22-23 від 23.02.2016 року про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач звільнений від сплати орендної плати за земельну ділянку в силу ОСОБА_2 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669), що у свою чергу веде до того, що позивачем протиправно прийнято рішення № 3022/10/05-22-23 про опис майна у податкову заставу від 23.02.2016 року, оскільки станом на момент його прийняття (з урахуванням звільнення позивача від сплати орендної плати за землю) заборгованість позивача з податку на додану вартість складала лише 1,74 грн., що є нижче від мінімального розміру заборгованості, встановленого абз. 6 п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який дає податковому органу право приймати рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірні рішення прийняті ним у повній відповідності до норм чинного законодавства України.

Повно та всебічно дослідивши всі обставини даної справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив такі обставини.

Відповідачем на адресу позивача було направлено податкову вимогу № 67-23 від 18.02.2016 року, рішення № 3022/10/05-22-23 від 23.02.2016 року та акт № 27 від 23.02.16 р. про опис майна у податкову заставу на суму 5 147,70 грн.

Відповідно до спірної вимоги відповідачем визначено заборгованість позивача з орендної плату за землю в сумі 5 145, 96 грн. та заборгованість з податку на додану вартість 1, 74 грн.

Як встановлено судом зі зворотного боку облікової картки позивача з орендної плати за землю та ПДВ, а також податкових декларацій позивача з плати за землю № НОМЕР_1 від 26.01.15 р. та № НОМЕР_2 від 10.02.16 р. та пояснень сторін, відповідачем, у спірній вимозі, було визначено заборгованість позивача з орендної плату за землю в сумі 5 145, 96 грн. за період 2015-2016 роки та заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1, 74 грн., станом на 17.02.16 р.

Вказані обставини сторонами не заперечуються як і факт наявності заборгованості позивача з ПДВ в сумі 1, 74 грн. станом на 17.02.16 р.

Суд застосовує норми права у редакції, що буда чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата);

У пункті 288.7 ст. 288 ПК України зазначено про те, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивачем було подано відповідачу податкові декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_1 від 26.01.15 р. та № НОМЕР_2 від 10.02.16 р. з додатками, відповідно до яких позивач, зобов'язався щомісячно сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Сучасна, 25Б, м. Слов'янськ (площею 1, 2805 га).

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідачем було прийнято спірну вимогу, відповідно до якої, станом на 17.02.16 р. сума податкового боргу платника податків за узгодженим грошовим зобов'язанням з орендної плати за землю становить 5 146, 96 грн. за основним платежем.

Суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Стаття 6 вказаного закону встановлює - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 ОСОБА_2 № 1669 встановлює - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст.1 ОСОБА_2 № 1668 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_2 № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 ОСОБА_2 № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_2 № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Слов'янськ Донецької області.

Відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на обліку та здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Відповідачем у спірній вимозі повинна була бути донарахована позивачу орендна плату за землю за період 2015-2016 рік - тобто за період, протягом якого проводилась антитерористична операція

Враховуючи викладене, дія ст.ст. 6-7 ОСОБА_2 № 1669 розповсюджується на спірні правовідносини.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 6-7 ОСОБА_2 № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Так, наприклад, встановлення наявності чи відсутності обставин непереборної сили (форс-мажору) не є умовою застосування вказаних норм, оскільки підставою такого звільнення є, наприклад, сама ст. 7 ОСОБА_2 № 1669, якою відповідна орендна плата скасована на час дії цього закону.

Частина 3 ст. 11 ОСОБА_2 № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_2.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, внаслідок недоліків законодавчої техніки, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми ОСОБА_2 № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття ОСОБА_2 № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю, а норми ОСОБА_2 № 1669регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми ОСОБА_2 № 1669 щодо плати за землю є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач, у спірному періоді (2015-2016 рік) був звільнений від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Сучасна, 25Б, м. Слов'янськ (площею 1, 2805 га).

Таким чином, враховуючи, що станом на момент винесення спірної вимоги заборгованість позивача з орендної плати за землю була відсутньою, спірна вимога, у частині заборгованості на суму 5 147,70 грн. є протиправною та у цій частині підлягає скасуванню.

Як встановлено судом зі зворотного боку облікової картки позивача з ПДВ та не заперечується сторонами, заборгованість відповідача з ПДВ, станом на момент прийняття спірної вимоги (17.02.16 р.) становила 1,74 грн.

Згідно з абз. 2 п. 59.1 ст. 59 ПК України, податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до абз. 6 п. 89.2 ст. 89 ПК України, право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 5 Розділу XX Перехідних полoжeнь Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання нa неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тo для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного тa кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів абo правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється нa рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

Таким чином, право направляти платнику податкову вимогу чи приймати рішення про опис майна у податкову заставу виникає у податкового органу лише за наявності у платника суми боргу, більшої ніж 340 грн. (17 грн. х 20).

Отже, приймаючи до уваги, що станом на момент прийняття спірних рішень (17 та 23.02.16 р.) позивач не мав заборгованості з орендної плати за землю, а його заборгованість з ПДВ складала лише 1, 74 грн., спірні рішення відповідача є безпідставними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 94 КАС України, судові витрати в сумі 2 756,00 грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

Відповідно до ст. ст. 59, 89, пункту 5 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТЕХМАШВ» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № 67-23 від 18.02.2016 року та визнання протиправним та скасування рішення № 3022/10/05-22-23 від 23.02.2016 року про опис майна у податкову заставу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 67-23 від 18.02.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 3022/10/05-22-23 від 23.02.2016 року про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТЕХМАШВ» у податкову заставу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТЕХМАШ В» (код ЄДРПОУ 32720984) судовий збір в сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883094).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 18 травня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 23 травня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.