Постанова

від 02.06.2016 по справі 2а-12928/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12928/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги Українського міжнародного комерційного центру (колективне підприємство), ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 03 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Українського міжнародного комерційного центру (колективне підприємство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Український міжнародний комерційний центр (колективне підприємство) (далі - УМКЦ) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ДПС України (далі - ДПІ у Шевченківському районі ДПС України), за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2015 прийнято справу № 2а-12928/12/2670 за позовом УМКЦ до ДПІ у Шевченківському районі ДПС України про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0 до провадження.

Позовні вимоги в кінцевій редакції позивачем викладено наступним чином: визнати протиправним рішення відповідача у проведенні невиїзної документальної перевірки за актом від 05.10.2007 № 4013/23-12/03053451 на підставі постанови прокуратури Шевченківського району м. Києва від 16.07.2007 відносно неіснуючого Колективного підприємства «Міжнародний комерційний центр» в порушення ст. 90 ЦК України та п. 6 ст. 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; визнати протиправною бездіяльність відповідача, який в порушення пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не розглянув апеляційні скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0 та не прийняв мотивоване рішення; скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, колегія суддів не у повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі постанови прокуратури Шевченківського району м. Києва від 16.07.2007 про проведення перевірки УМКЦ з питань дотримання вимог податкового законодавства України ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку УМКЦ з питань правових відносин з ОСОБА_2 за період з 01.10.2006 по 30.10.2006, за результатами якої складено акт від 05.10.2007 № 4013/23-12/03051451, в якому відповідач прийшов до висновку про штучне заниження позивачем бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок відчуження позивачем пов'язаній особі - засновнику УМКЦ ОСОБА_2 - нежитлових приміщень за ціною, значно нижчою, ніж звичайна ціна на відповідні нерухомі об'єкти.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач 19.10.2007 прийняв наступні податкові повідомлення-рішення: № 0007912312/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1450492 грн. (у тому числі 725246 грн. за основним платежем та 725246 грн. за штрафними санкціями); № 0007922312/0 про донарахування УМКЦ податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1811216 грн. (у тому числі 905608 грн. за основним платежем та 905608 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши у сукупності позовну заяву та наступні заяви про зміну позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовниї вимоги, що стосується визнання протиправним рішення відповідача у проведенні невиїзної документальної перевірки за актом від 05.10.2007 № 4013/23-12/03051451 на підставі постанови прокуратури Шевченківського району м. Києва від 16.07.2007 відносно неіснуючого Колективного підприємства «Український міжнародний комерційний центр» в порушення ст. 90 ЦК України та п. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» фактично є вимогою про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки відносно, як вважає позивач, неіснуючого Колективного підприємства «Український міжнародний комерційний центр».

За висновком суду першої інстанції така позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивач за організаційно-правовою формою є колективним підприємством, в той час як в акті перевірки зазначено код ЄДРПОУ саме позивача.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено питання щодо бездіяльності відповідача у не розгляді апеляційних скарг позивача від 05.12.2007 № 101 та № 102 та від 07.12.2007 № 104 на оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у порушенні вимог пп . 5.2.2 п. 5.2ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підлягає задоволенню, оскільки відповідач не розглянув скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0 та не прийняв мотивоване рішення, а позивач вважає, що його скарги вважаються повністю задоволеними на користь платника податків, а спірні рішення скасованими.

За змістом пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0 позивач отримав 26.11.2007, що підтверджується наявним в матеріалах справи (т. 2 зворотній бік а.с. 43) повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, в силу вимог пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», скаргу на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0 позивач мав подати протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення, тобто до 06.12.2007.

З матеріалів справи видно, що відповідач отримав такі скарги 06.12.2007, тобто в межах вказаного строку, що підтверджується наявним в матеріалах справи (т. 1 а.с. 61) повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, всупереч вимогам ч. 2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що такі скарги були розглянуті, рішення за результатами їх розгляду надіслані платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу та отримані позивачем.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що зазначені скарги на спірні податкові повідомлення-рішення, в силу вимог пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вважаються повністю задоволеними на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку. А тому не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги позивача, що стосуються скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0.

Так, відповідно до абз. б пп.6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пеня і штрафні санкції) або податкового боргу внасідок їх адміністравного оскарження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог Українського міжнародного комерційного центру (колективне підприємство) у повному обсязі оскільки, податковий орган не зробив вмотивованого висновку та не виніс у передбачений законодавством строк рішення по розгляду скарг позивача, тому колегія суддів приходить до висновку про часкове задоволення позовних вимог, а саме: визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яка в порушення п.п. 5.2.2 п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року не розглянула апеляційні скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0 та не прийняла мотивоване рішення та скасування податкових повідомленнь - рішеннь Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2007 року № 0007922312/0 та № 0007912312/0.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не у повній мірі доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 грудня 2015 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Українського міжнародного комерційного центру (колективне підприємство), ОСОБА_2 - задоволити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року - скасувати.

Адміністративний позов Українського міжнародного комерційного центру (колективне підприємство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності, скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яка в порушення п.п. 5.2.2 п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року не розглянула скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 0007922312/0 та № 0007912312/0 та не прийняла мотивоване рішення.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2007 року № 0007922312/0 та № 0007912312/0.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено - 02 червня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.