Постанова

від 12.01.2021 по справі 2а-12928/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року

м. Київ

справа №2а-12928/12/2670

касаційне провадження №К/9901/19864/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за позовом Українського міжнародного комерційного центру (колективного підприємства) (далі - Центр) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, за участі третьої особи - ОСОБА_1 , про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності, скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року Центр звернувся до суду із позовом до Інспекції, у якому, з урахуванням заяв про зміну та зменшення позовних вимог, просив: визнати протиправним рішення Інспекції у проведенні невиїзної документальної перевірки за актом від 05.10.2007 № 4013/23-12/03053451 на підставі постанови Прокуратури у Шевченківському районі міста Києва від 16.07.2007 відносно неіснуючого Центру в порушення статті 90 Цивільного кодексу України та пункту 6 статті 11 1 Закону України Про державну податкову службу в Україні ; визнати протиправною бездіяльність Інспекції, яка в порушення підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами не розглянула апеляційні скарги Центру на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0 та не прийняла мотивоване рішення; скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Центр посилався на те, що: станом на 05.10.2007 у Інспекції не було правових підстав для так званої невиїзної документальної перевірки, оскільки 12.09.2007 рішенням Шевченківського районного суду міста Києва постанова Прокуратури Шевченківського району міста Києва була скасована; в порушення вимог підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами Інспекція не розглянула по суті апеляційні скарги Центру № 101, № 102, № 104 на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0, з огляду на що вони вважаються скасованими та нечинними.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03.12.2015 у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: Центр є юридичною особою за організаційно-правовою формою є колективним підприємством і в акті перевірки зазначений код ЄДРПОУ саме Центру; в силу вимог підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами скарги на оспорювані податкові повідомлення-рішення вважаються повністю задоволеними на користь платника податків, що дає суду підстави для висновку про відсутність бездіяльності з боку Інспекції щодо нерозгляду таких скарг і неприйняття рішень та, як наслідок, у суду відсутні правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0.

Киїський апеляційний адміністративний суд постановою від 02.06.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Інспекції, яка в порушення підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами не розглянула скарги Центру на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0 та не прийняла мотивоване рішення; скасував податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його поштою (вручити під розписку) протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків, тоді як зазначений обов`язок Інспекцією виконаний не був.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.06.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки суті порушень, викладених у каті перевірки, щодо заниження валових доходів та як наслідок, об`єкта оподаткування податком на додану вартість, по операції з продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , Закону України Про податок на додану вартість та змісту акту перевірки.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 12.01.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що підставі постанови прокуратури Шевченківського району м. Києва від 16.07.2007 про проведення перевірки Центру з питань дотримання вимог податкового законодавства України Інспекція провела невиїзну документальну перевірку Центру з питань правових відносин з ОСОБА_1 за період з 01.10.2006 по 30.10.2006, результати якої оформлено актом від 05.10.2007 № 4013/23-12/03051451, за висновками якого Центром було штучно занижено базу оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість по господарській операції з відчуження Центром пов`язаній особі - засновнику Центру Мурзіній В.І. нежитлових приміщень за ціною, значно нижчою, ніж звичайна ціна на відповідні нерухомі об`єкти.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007: № 0007912312/0, за яким визначила Центру податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1450492,00 грн. (у тому числі: 725246,00 грн. за основним платежем та 725246,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0007922312/0, яким визначила Центру податкове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1811216,00 грн. (у тому числі: 905608,00 грн. за основним платежем та 905608,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані Центру засобами поштового зв`язку та вручені 26.11.2007, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 01888851 (т.2 арк. справи 43 зворотний бік).

На зазначені податкові повідомлення-рішення Центром були подані скарги від 05.12.2007 № 101, № 102, які 05.12.2007 були надіслані Інспекції засобами поштового зв`язку та вручені 06.12.2007, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 33204843 (т.1 арк. справи 61).

Разом з цим, Інспекція не прийняла вмотивованого рішення та не надіслала його поштою (не вручила під розписку) протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарг Центру на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Інспекції касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм права під час ухвалення судового рішення щодо задоволення позовних вимог.

Згідно абзацу 1 преамбули Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), включаючи збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Абзацом 1 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пунктом 4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 № 29 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 11 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 № 29 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

За приписами абзаців 1, 9, 10 пункту 10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 № 29 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за розглядом скарги (заяви) платника податків або посадової особи платника податків чи громадянина приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення за розглядом скарги (заяви) платника податків приймає керівник органу державної податкової служби (або його заступник). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) платнику податків. Рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною юридичною особою - платником податків безпосередньо у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, доказів прийняття керівником Інспекції рішення за результатами розгляду скарг Центру від 05.12.2007 № 101 та № 102 на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2007 № 00079223/0 та № 0007912312/0, а також доказів надіслання позивачу такого рішення податковим органом не надано. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова