Рішення

від 01.06.2016 по справі 902/374/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2016 р. Справа № 902/374/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс - Трейд", м.Київ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Солона - В", м.Вінниця

про стягнення 139 733,82 грн надміру сплачених коштів

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/04/16 від 01.04.2016 р., паспорт серії СТ № 120493 виданий Фастівським МВ ГУ МВС України в Київській області 23.06.2009 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 25/05 від 25.05.2016 р., паспорт серії АА № 397262 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.01.1997 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Протекс - Трейд" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солона - В" про стягнення 139 733,82 грн заборгованості за договором поставки № 1349 від 25.03.2016 р., з яких 116 212,00 грн попередньої оплати, 23 242,40 грн 20 % штрафу та 279,42 грн пені.

Ухвалою суду від 04.05.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/374/16 та призначено до розгляду на 01.06.2016 р.

30.05.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшло ряд документів на виконання вимог ухвали суду від 04.05.2016 р., серед яких, зокрема, міститься лист - пояснення вих.№ 30/05-1 від 30.05.2016 р., відповідно до якого останній визнає 116 212,00 грн заборгованості за невідвантажений товар однак стверджує, що вказаний борг виник не з вини відповідача, оскільки позивач не надає транспорт для відвантаження і не забирає оплачений ним товар.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині вимоги про стягнення 279,42 грн пені за період з 19.04.2016 р. по 20.04.2016 р. та 23 242,40 грн 20 % штрафу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протекс - Трейд" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солона - В" (Постачальник) укладено договір поставки № 1349 згідно п.п.1.1, 2.1 якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар, вказаний в Специфікаціях (зернова культура - кукурудза) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (а.с.29-32, т.1).

Ціна за одиницю товару згідно специфікації № 1 встановлена сторонами у розмірі 3 400,00 грн з ПДВ.

Специфікацією також передбачено, що Постачальник здійснює поставку кукурудзи у кількості 200 тонн протягом 2 (двох) банківських днів з моменту здійснення Покупцем 100 % передоплати за товар.

Згідно п.3.1 Специфікації визначено, що оплата партій товару, що поставляється, здійснюється у формі 100 % передоплати вартості партії товару.

Як вбачається із матеріалів справи Покупець перерахував Постачальнику на підставі платіжного доручення № 1821 від 25.03.2016 р. грошові кошти в сумі 255 000,00 грн (а.с.35, т.1).

На підтвердження перерахування грошових коштів позивач надав суду також довідку ПАТ КБ "Євробанк" № 01-14.4/2256-БТ від 31.05.2016 р.

Продавець в свою чергу передав Покупцю товар (кукурудзу) в кількості 40 тонн 820 кг на суму 138 788,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 5 від 25.03.2016 р. та витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 470052 від 31.05.2016 р. (а.с.34, т.1).

Факт перерахування грошових коштів в сумі 255 000,00 грн та поставка товару на суму 138 788,00 грн не заперечується сторонами.

За твердженням позивача взяте на себе за договором № 1349 від 25.03.2016 р. зобов'язання щодо передачі товару у визначені строки - на протязі 2 днів з моменту оплати - відповідачем не було виконано.

30.03.2016 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про повернення грошових коштів, а 08.04.2016 р. з цього приводу відповідачу було надіслано телеграму реагування на які відсутні в матеріалах справи (а.с.36-40, т.1).

Непоставка Товару Постачальником (відповідачем) в обумовлені договором строки спонукала звернутись Покупця (позивача) з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 1349 від 25.03.2016 р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом раніше вже вказувались строки поставки товару за договором № 1349 від 25.03.2016 р.

Зокрема зазначалось, що згідно Специфікації № 1 передбачено, що Постачальник здійснює поставку кукурудзи у кількості 200 тонн протягом 2 (двох) банківських днів з моменту здійснення Покупцем 100 % передоплати за товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

На момент проведення судового засідання 01.06.2016 р. матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару на залишок попередньої оплати на суму 116 212,00 грн, а також доказів повернення попередньої оплати.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за оплачений, але не поставлений Товар становить 116 212,00 грн (255 000,00 - 138 788,00).

Виходячи із встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів в розмірі 116 212,00 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При прийнятті рішення за вказаною позовною вимогою судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. № 3-127гс11, яка в силу статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

В засіданні суду розглянуто заяву позивача від 01.06.2016 р. про відмову від позову в частині вимог про стягнення 279,42 грн пені за період з 19.04.2016 р. по 20.04.2016 р. та 20 % штрафу в розмірі 23242,40 грн.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 279,42 грн пені за період з 19.04.2016 р. по 20.04.2016 р. та 20 % штрафу в розмірі 23 242,40 грн приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову підписано представником позивача (ОСОБА_1В.) у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 01/04/16 від 01.04.2016 р.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 279,42 грн пені за період з 19.04.2016 р. по 20.04.2016 р. та 20 % штрафу в розмірі 23 242,40 грн підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині вимоги про стягнення 279,42 грн пені за період з 19.04.2016 р. по 20.04.2016 р. та 20 % штрафу в розмірі 23 242,40 грн.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України.

01.06.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солона - В", АДРЕСА_1, 21029 (ідентифікаційний код - 38394499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс - Трейд", вул.Козацька, буд.120/4, м.Київ, 03680 (ідентифікаційний код - 36415658) - 116 212 грн 00 коп. - боргу, 2 096 грн. 02 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 279 грн 42 коп. пені за період з 19.04.2016 р. по 20.04.2016 р. та 20 % штрафу в розмірі 23 242 грн 40 коп.

4. Провадження в частині стягнення 279 грн 42 коп. пені за період з 19.04.2016 р. по 20.04.2016 р. та 20 % штрафу в розмірі 23 242 грн 40 коп. припинити згідно з п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 червня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.