Постанова

від 01.06.2016 по справі 22/396-06-11485

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р.Справа № 22/396-06-11485 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання - Саломатовій К.А.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури - Дичко В.О. - за посвідченням від 03.10.2012 року №007364;

від Приватного підприємства "Рулав", м. Одеса - Трофимчук О.В. - за довіреністю від 10.03.2016 року;

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Біляївка Одеської області - не з'явився

від Одеської міської ради - Чернова Г.А. - за довіреністю від 11.06.2015 року №223/исх-гс;

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2016 року

по справі № 22/396-06-11485

за позовом Приватного підприємства "Рулав", м. Одеса

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Біляївка Одеської області

за участю прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

про визнання договору дійсним, визнання права власності на майно, виселення

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2006 року Приватне підприємство «Рулав» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, в якій просило суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 23.12.2003 року №5/2-03, укладений між Приватним підприємством «Рулав» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; визнати за Приватним підприємством «Рулав» право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежилих приміщень з господарськими будівлями, загальною площею 342,2 кв. м., розташованих на земельній ділянці загальною площею 2,2576 га за адресою: АДРЕСА_1 на перехресті з АДРЕСА_2 (ДСК „Приморський"), яке складається з : 1) будівля гуртожитку (літ. А), 2) будівля гуртожитку(літ. Б), 3) будівля гуртожитку(літ. В), 4) сарай (літ. Г), 5) навіс (літ. Д), 6) навіс (літ. Ж), 7) вбиральня (літ. З), 8) сарай (літ И), 9) сарай (літ. Е), 10) гараж (літ. К); виселити Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 із вказаних будівель.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 позовну заяву Приватного підприємства «Рулав» задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу від 23.12.2003 року №5/2-03, укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 і Приватним підприємством «Рулав»; визнано право власності Приватного підприємства «Рулав» на індивідуально визначене майно у вигляді нежилих приміщень з господарськими будівлями, загальною площею 342,2 кв. м., розташованих на земельній ділянці загальною площею 2,2576 га за адресою: АДРЕСА_1 на перехресті з АДРЕСА_2 (ДСК „Приморський"), яке складається з : 1) будівлі гуртожитку (літ. А), 2) будівлі гуртожитку(літ. Б), 3) будівлі гуртожитку(літ. В), 4) сараю (літ. Г), 5) навісу (літ. Д), 6) навісу (літ. Ж), 7) вбиральні (літ. З), 8) сараю (літ И), 9) сараю (літ. Е), 10) гаражу (літ. К); виселено Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 із вказаних будівель, а також стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року у справі №22/396-06-11485 задоволено апеляційну скаргу прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради, рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 скасовано, у задоволенні позову Приватного підприємства «Рулав», м. Одеса відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року у справі №22/396-06-11485 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року у справі №22/396-06-11485 скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 залишено без змін.

14.05.2014 року до господарського суду Одеської області надійшла заява прокуратури Одеської області про перегляд рішення господарського суду Одеської області за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому статтями 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2014 року у справі №22/396-06-11485 повернуто без розгляду заяву прокуратури Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485, у зв'язку з відсутністю належних доказів, підтверджуючих факт надіслання копій заяви та доданих до неї документів сторонам, оскільки до матеріалів заяви не додано поштових квитанцій, які є основним доказом надіслання копій заяви на адресу сторін.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі №22/396-06-11485 ухвалу господарського суду Одеської області від 14.05.2014 року у справі №22/396-06-11485 про повернення без розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами скасовано, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами передано до господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо її прийняття. Постанова мотивована тим, що доказом перевірки факту відповідності вкладення поштового відправлення його опису є відбиток календарного штемпеля і підпис працівника відділення поштового зв'язку, обов'язком якого є перевірка відповідності вкладення опису.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2014 року у справі №22/396-06-11485 прийнято до провадження та призначено до розгляду заяву про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2014 року у справі №22/396-06-11485 зупинено провадження у справі до розгляду справи Київським районним судом м. Одеси.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2016 року у справі №22/396-06-11485 поновлено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2016 року у справі №22/396-06-11485 (суддя Малярчук І.А.) відмовлено прокурору Одеської області в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 та залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485. Ухвала суду мотивована порушенням прокурором присічного строку подання заяви про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 за нововиявленими обставинами.

Перший заступник прокурора Одеської області з ухвалою суду не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2016 року у справі №22/396-06-11485 про відмову в задоволенні заяви прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 за нововиявленими обставинами скасувати, заяву прокурора Одеської області про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовну заяву Приватного підприємства «Рулав» до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та виселення - залишити без розгляду, а також компенсувати прокуратурі Одеської області за рахунок відповідача судовий збір за апеляційний перегляд ухвали суду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, скаржником вказано, що ухвала не відповідає вимогам частини 1 статті 4, частини 5 статті 85, пункту 3 частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, абзацу 2 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», а також винесена без врахування роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 року №6.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року прийнято вищезазначену апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

У зв'язку з відпусткою судді-учасника колегії Ярош А.І., проведено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок якого для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Ліпчанської Н.В.

01.06.2016 року представником Приватного підприємства «Рулав», м.Одеса надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2016 року у справі № 22/396-06-11485 без змін, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області без задоволення. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники прокуратури та Одеської міської ради підтримали доводи апеляційної скарги, а представник Приватного підприємства «Рулав», м. Одеса підтримав заперечення на апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями представника позивача, а повний текст постанови направляється сторонам судового процесу у справі в установленому порядку.

Згідно з частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Одеської області від 04.04.2016 року по справі №22/396-06-11485 не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому підлягає скасуванню із частковим задоволенням заяви прокурора про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, його скасування та прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Порядок перегляду судових рішення за нововиявленими обставинами регулюється Розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Пунктом 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України, обмежена трирічним строком з дня набрання відповідним рішенням законної сили (з урахуванням, водночас, наведеного в пункті 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20.12.2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»). Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після закінчення цього строку, який є присічним, тягне за собою повернення відповідної заяви без права на її повторне подання (пункт 4 частини 6 статті 113 Господарського процесуального кодексу України). Подання ж відповідних заяв з інших підстав, зазначених у частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України, будь-яким строком не обмежується.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для прийняття рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 були договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.12.2003 року №5/2-03 та акт приймання-передачі нежитлових будівель від 23.12.2003 року.

У заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами прокурор, з посиланням на відповідні документи, зазначає, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16.04.2013 року №42013170000146 встановлено, що спірних нежитлових приміщень з господарськими спорудами до 1996 року та в період з 1996 по 2006 рік не існувало. Згідно з протоколом додаткового огляду місця події, земельної ділянки на території парку «Меморіал 411 батареї» (спірна земельна ділянка) від 22.02.2014 року, будь-які будівлі та споруди на земельній ділянці відсутні, немає також і будь-яких уламків будівель та споруд, будівельного брухту, не виявлено слідів розташування будівель та споруд.

Ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року у справі № 520/7194/14-к і від 10.10.2014 року у справі №520/12402/14-к встановлено, що ОСОБА_6, працюючи з 01.01.2005 року на посадi тeхніка в Товаристві з обмеженою «Регiональний центр iнвентаризацiї та оцiнки нерухомого майна», за дорученням ОСОБА_7, в перiод часу з 06.11.2006 року по 10.11.2006 року, в порушення пунктів 1.4, 3.1 Iнструкцiї про порядок проведення технiчної iнвентаризацiї об'єктiв нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України №127 вiд 24.05.2001року (зi змiнами вiд 28.02.2006 року №201112075), якою передбачено, що технiчну iнвентаризацiю об'єктiв виконують бюро технiчної iнвентаризацiї; технiчній iнвентаризацiї пiдлягають побудованi об'єкти, розташованi на земельниx дiлянках, склав завiдомо неправдивi документи, передбаченi вищезазначеною iнструкцiєю, а саме: план земельної дiлянки по АДРЕСА_1 в Таїровській селищній раді (за межами населеного пункту) вiд 10.11.2006 року, журнал зовнiшнiх обмiрiв на об'єкт по АДРЕСА_1 в Таїровській селищній раді вiд 10.11.2006 року, абрис земельної дiлянки по АДРЕСА_1 в Таїровській селищній раді вiд 10.11.2006 року, на об'єкти нерухомого майна, в якi внic завiдомо неправдиву iнформацiю про наявнiсть 10 об'єктiв нepyxoмoстi рiзного розмiру i призначення, та їх розташування на територiї земельної дiлянки, за адресою: АДРЕСА_1 в Таїровській селищній раді (на сьогоднi територiя Київського району м.Одеси), а саме: 1) будiвлi гуртожитку (лiтера«А»), 2) будiвлi гуртожитку (лiтера «Б»), 3) будiвлi гуртожитку (лiтера «В»), 4) сараю (лiтера «Г»), 5) нaвіcy (лiтера «Д») , 6) нaвicy (лiтера «Ж»), 7) вбиральнi (лiтера «С»), 8) сараю (лiтера «Е»), 10) гаража (лiтера «К»), якi в дiйсностi нiколи не iснували. Вищевказані об'єкти нерухомості на земельній ділянці площею 2,2576 га, за даною адресою, ніколи не перебували, ні ким не будувались і не відчужувалися, також така адреса ніколи не реєструвалась відповідними органами та не існувала.

На підставі наданих документів 17.11.2006 року Господарським судом Одеської області було винесено рішення № 22/396-06-11485 про визнання права власності на вищевказані об'єкти нерухомості, відповідно до якого за заявою генерального директора Приватного підприємства «Рулав» в КП «Овідіопольське РБТІ» 11.12.2006 року проведена державна реєстрація права власності на дане нерухоме майно, про що видано витяг № 12840718.

В даних ухвалах суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_6 за кваліфікуючими ознаками: підроблення іншого документа, який видається іншою особою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою, а також вищевказаними умисними діями скоїв кримінальне правопорушення - використання завідомо підробленого документу, що містять ознаки злочину, передбаченого частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України. Також вказано, що злочини скоєно у період часу з 06.11.2006 року по 10.11.2006 року. Водночас, у зв'язку зі спливом строку притягнення ОСОБА_6 до відповідальності Київський районний суд м. Одеси дійшов висновку про звільнення його від кримінальної відповідальності.

Судова колегія зазначає, що дані ухвали є судовим рішенням в розумінні кримінально-процесуального законодавства, в них встановлено протиправність діяння та вину ОСОБА_6 у підробці документів, які стали підставою позову в даній справі.

З огляду на те, що прокурором Одеської області подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на підставі статей 112, 113 Господарського процесуального кодексу України, при цьому зазначено не про істотну зміну обставин, як це зазначено в пункті 1 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України, а про фальсифікацію документів, наданих суду разом з позовною заявою (що підпадає під пункт 2 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України), судова колегія Одеського апеляційного господарського суду, вважає, що підстав для застосування присічного строку в даному випадку немає, тому місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 за нововиявленими обставинами.

До того ж, після прийняття судом заяви про нововиявлені обставини до свого провадження (навіть в іншому складі), така заява має розглядатись по суті, оскільки у випадку пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд мав повернути таку заяву відповідно до пунктів 1, 4 частини 6 статті 113 Господарського процесуального кодексу України. Посилання суду першої інстанції на те, що він відмовляє у задоволенні заяви прокурора в зв'язку з пропуском строку для можливості звернення з нею з причини того, що вона була прийнята іншим складом суду, не відповідає нормам статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія зазначає також про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в процесі розгляду заяви про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 за нововиявленими обставинами, оскільки клопотання прокуратури Одеської області від 20.08.2014 року про поновлення провадження у справі було задоволено ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2016 року у справі №22/396-06-11485, тобто майже ніж через півтора року з дня його надходження до суду.

Отже, господарський суд Одеської області при прийнятті оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального права України, внаслідок чого помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви прокурора Одеської області про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 за нововиявленими обставинами саме з причини пропуску строку.

Ці порушення норм процесуального права України в силу приписів статті 104 Господарського процесуального кодексу України призвели до прийняття неправильного рішення, тому ухвала господарського суду Одеської області від 04.04.2016 року по справі №22/396-06-11485 підлягає скасуванню.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за наявності нововиявлених обставин та за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Враховуючи те, що ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року у справі №520/7194/14-к та від 10.10.2014 року у справі №520/12402/14-к були встановлені обставини в ході кримінального провадження про фіктивність та підробку документів, що були покладені позивачем в підставу своїх позовних вимог і в обгрунтування місцевим господарським судом прийнятого рішення від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485, судова колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення уточненої заяви прокурора Одеської області про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 за нововиявленими обставинами та скасування вищезазначеного рішення суду першої інстанції.

Судовою колегією розглянуті та відхилені вимоги прокурора про залишення без розгляду позовних вимог позивача по даній справі, в зв'язку з тим, що нібито ОСОБА_8, яка обіймала посаду директора Приватного підприємства "Рулав", м. Одеса не підписувала позов, з огляду на наступне.

Прокурор в цій частині посилається на письмові пояснення фізичної особи ОСОБА_8 та ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2014 року у справі №520/12402/14-к, які судовою колегією не прийняті в даному випадку як належні та допустимі докази встановлення факту непідписання посадовою особою позивача позовної заяви по даній справі, оскільки в ухвалах суду загальної юрисдикції не встановлено факту непідписання посадовою особою позивача позовної заяви по даній справі. Тому після скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами суду першої інстанції, так як в даному випадку відповідно до норм статті 106 Господарського процесуального кодексу України у суду апеляційної інстанції відсутня можливість передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області 31.10.2006 року з позовними вимогами про визнання договору дійсним, визнання власності на індивідуально визначене майно та виселення відповідача із вищезазначених нежитлових приміщень, посилаючись на те, що між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (Продавець) і Приватним підприємством «Рулав», м. Одеса (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 23.12.2003 року №5/2-03, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець придбав нежитлові будівлі з господарськими спорудами загальною площею 342,2 м. кв., розташовані на земельній ділянці площею 2,2576 га за адресою: Одеська область, Овідіопольський район Таїровська селищна рада, АДРЕСА_1, які складаються з: 1) будiвлi гуртожитку (лiтера«А»), 2) будiвлi гуртожитку (лiтера «Б»), 3) будiвлi гуртожитку (лiтера «В»), 4) сараю (лiтера «Г»), 5) нaвіcy (лiтера «Д») , 6) нaвicy (лiтера «Ж»), 7) вбиральнi (лiтера «З»), 8) сараю (лiтера «И»), 9) сараю (літера «Е»), 10) гаража (лiтера «К»).

Також позивач посилався на те, що згідно із вказаним договором купівлі- продажу від 23.12.2003 року № 5/2-03 сторонами укладено, підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі вказаного вище майна

Крім того, в обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство „Рулав", м.Одеса посилалося на те, що відповідач, незважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, не звільняє придбані останнім об'єкти нерухомості, мотивуючи свої дії зміною їх вартості та вимагаючи доплату у розмірі 60 000грн.

Нововиявленою обставиною по даній справі є те, що нежитлових споруд, які були предметом договору в дійсності не існує, документи на підтвердження існування будівель, які є предметом договору було сфальсифіковано. Даний факт підтверджено матеріалами кримінального провадження та ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року у справі №520/7194/14-к.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент укладення спірного договору, фактично був відсутній предмет договору (вищевказані нежитлові будівлі). З урахуванням норм Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який розповсюджує свою дію на правовідносини сторін в даному випадку, спірний договір купівлі-продажу є таким, що не відбувся з огляду ще й на таке.

З переліку об'єктів нерухомості вбачається, що до нього були включені будівлі гуртожитків, які за нормами на той час законодавсвтва України були об'єктами житлового фонду і потребували при оформленні переходу права власності як державної реєстрації угоди, так і її обов'язкового нотаріального посвідчення.

Матеріали справи не містять доказів оформлення таким чином договору купівлі-продажу від 20.08.1995 року №2/95, укладеного між ВАТ "Одесакомунмаш" та ОСОБА_3 - фізичною особою, а не суб'єктом підприємницької діяльності.

До того, ж позивачем не доведено взагалі можливість передачі фізичній особі будівель гуртожитків у власність з огляду на те, що об'єкти державного житлового фонду або підлягали приватизації громадянами України, що мешкали в цих гуртожитках, або підлягали передачі у комунальну власність відповідної ради у випадку не включення їх до вартості статутного фонду державного підприємства. Здійснення подальшої купівлі-продажу майна особою, що не набула права власності на визначених законом підставах, не є правомірною і має за собою наслідків у вигляді дійсності договору купівлі-продажу цього майна.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «Рулав», м.Одеса про визнання договору дійсним, визнання власності на індивідуально визначене майно та виселення відповідача із зазначених нежитлових приміщень не підлягають задоволенню, так як визначених в позовній заяві нежитлових будівель не існує взагалі, а право власності на будівлі гуртожитків у продавця не доведено належними доказами по справі.

Крім того, в позовній заяві Приватне підприємство «Рулав», м. Одеса, просило суд про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2003 року №5/2-03, визнання права власності на індивідуально визначене майно та виселення відповідача із зазначених нежитлових приміщень.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки договір було укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України, підстави, порядок і наслідки укладення оспорюваного договору регулюються Цивільним кодексом Української РСР. Тобто до спірних правовідносин щодо укладання договору оренди та передання майна застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР, діючого на дату підписання договору, а до правовідносин щодо зобов'язання виселити відповідача, які виникли після 01.01.2004 року. застосовуються норми Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до глави 3 Цивільного кодексу УРСР 1963 року угоди можна було визнати недійсними у випадках, визначених у Кодексі. Можливість визнання в судовому порядку договорів (угод) дійсними нормами Цивільного кодексу УРСР 1963 року була передбачена тільки у випадку, коли угода потребувала обов'язкового нотаріального посвідчення (договір купівлі-продажу житлового будинку) та сторона відмовлялась від такого посвідчення.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно від 18.02.2002 року №157/6445 визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт (пункти 1.4, 1.7 тимчасового положення).

В постанові Пленуму Верховного Суду УРСР, від 28.04.1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини 2 статті 47 Цивільного кодексу УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору, який потребує обов'язкового нотаріального посвідчення та ухилення сторони від нотаріального оформлення угоди, а рішення суду не може замінити ані нотаріальних дій, ані державної реєстрації для можливості визнання укладеного договору дійсним. При цьому, визнання договору дійсним з інших підстав не відповідало положенням чинного на той час законодавства та не узгоджувалось із передбаченими способами захисту порушеного права.

Згідно з статтею 128 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу від 23.12.03 року № 5/2-03 разом із актом прийому - передачі від 23.12.03 року до вказаного договору купівлі - продажу, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи те, що спірних нежитлових приміщень не існувало на момент підписання сторонами договору та акту прийому-передачі до вказаного договору і вони фактично не могли бути передані за умовами договору купівлі-продажу від 23.12.03 року № 5/2-03 і акту прийому - передачі від 23.12.03 року, у позивача не виникло право власності на спірне майно.

Позовні вимоги в частині виселення відповідача зі спірних нежитлових будівель є похідними від визнання договору купівлі-продажу майна дійсним та права власності на це майно, тому також не підлягають задоволенню.

Позивач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції наявність спірних нежитлових будівель на момент оформлення договору купівлі-продажу від 23.12.03 року № 5/2-03 та акту приймання-передачі від 23.12.03 року. Посилання позивача на те, що нібито наведені прокурором факти відсутності спірних нежитлових будівель були предметом дослідження при розгляді цієї справи в апеляційному та касаційному порядку спростовується постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року, якою була скасована постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року. В підставах скасування та перегляду справи касаційною інстанцією не були зазначені обставини наявності документів, що підтверджують факт існування спірних нежитлових будівель, факт фальсифікації яких було в подальшому встановлено матеріалами кримінального провадження.

До того ж, матеріали справи взагалі не містять належних письмових доказів будь-яких заперечень або оспорювання відповідачем укладеної угоди, права власності позивача, що за нормами 1 Господарського процесуального кодексу України є підставою звернення до суду за захистом оспорюваних або порушених прав.

Таким чином, позивачем не доведено суду факту наявності в даній справі порушення або оспорення будь-ким укладеної сторонами угоди та права власності і задоволення позовних вимог за таких обставин є неможливим.

У відповідності до приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду України є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 грунтується на доказах, які в силу статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу є неналежними і недоведеними, зокрема, з причини відсутності об'єктів нерухомості, відносно яких було нібито укладено спірний договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі майна, прийнято при відсутності по даній справі належних доказів порушення або оспорення прав позивача відповідачем, у зв'язку з чим рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Одеської області від 04.04.2016 року підлягає скасуванню із частковим задоволенням заяви прокурора про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106, 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Одеської області на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2016 року у справі №22/396-06-11485 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2016 року у справі №22/396-06-11485 - скасувати.

Заяву прокурора Одеської області про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 за нововиявленими обставинами - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006 року у справі №22/396-06-11485 - скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Рулав», м. Одеса до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2003 року №5/2-03, укладений між Приватним підприємством «Рулав» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; визнати за Приватним підприємством «Рулав» право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежилих приміщень з господарськими будівлями, загальною площею 342,2 кв. м., розташованих на земельній ділянці загальною площею 2,2576 га за адресою: АДРЕСА_1 на перехресті з АДРЕСА_2 (ДСК „Приморський"), яке складається з : 1) будівля гуртожитку (літ. А), 2) будівля гуртожитку(літ. Б), 3) будівля гуртожитку(літ. В), 4) сарай (літ. Г), 5) навіс (літ. Д), 6) навіс (літ. Ж), 7) вбиральня (літ. З), 8) сарай (літ И), 9) сарай (літ. Е), 10) гараж (літ. К); виселити Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 із вказаних будівель.

Стягнути з Приватного підприємства «Рулав», 65045, Одеська область, м.Одеса, Приморський район, вул. Преображенська, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 31579771 на користь прокуратури Одеської області судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1378 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №35213085000564 у ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється учасникам судового процесу по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська Н.В. Ліпчанська