Рішення

від 03.06.2016 по справі 2-6897/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-6897/11

Провадження № 2/522/3226/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Нікітіної С.Й.,

При секретарі - Віноградовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Одеси справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Благодійний фонд захисту родин загиблих на т/х «Адмірал Нахімов» - «Нахімовець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Ап Груп», за участю третьої особи - Одеської міської ради про визнання договору недійсним, витребування майна, виселення,

В С Т А Н О В И В:

Департамент комунальної власності ОМР звернувся до суду з позовом і, після уточнення вимог, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.08.2008 року, укладений між Благодійним фондом захисту родин загиблих на т/х «Адмірал Нахімов» - «Нахімовець», код ЄДРПОУ: 25050051 та ОСОБА_1 (ідент. Код НОМЕР_1) щодо купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Ап Груп» нежитлове приміщення площею 279,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11; виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт-Ап Груп» з нежитлових приміщень площею 279,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11 та передати зазначене приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595.

В судовому засіданні, представник позивача вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник третьої особи в суд не з'явився, викликаний, про поважність причин не явки суду не повідомлено.

Представник відповідача ОСОБА_1 по довіреності ОСОБА_3 та адвокат в інтересах ОСОБА_1 - ОСОБА_4, представник відповідача ТОВ «Старт-Ап Груп» по довіреності ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ДКВ ОРМ не визнали, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість та не відповідність вимог, положенням закону.

Проаналізувавши надані пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, що містяться в матеріалах справи і з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ч.1-3 ст. 10 ЦПК України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд знаходить, що нежитлове приміщення, загальною площею 306 (триста шість) кв.м., що знаходиться в будинку під № 11 (одинадцять) по вул. Грецькій в м. Одеса, Одеської області не підлягає витребуванню з огляду на те, що ТОВ «СТАРТ-АП ГРУП» є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Так, статтею 330 ЦКУ передбачено наступне - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний покупець набуває право власності на нього, якщо, відповідно до норм ст. 388 ЦКУ, майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦКУ, якщо майно за оплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було вкрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника поза його волею.

Частиною 2 ст. 388 ЦКУ передбачено, що майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, передбаченому для виконання судових рішень.

ТОВ «СТАРТ-АП ГРУП» є власником нежитлового приміщення, загальною площею 306 (триста шість) кв. м., що знаходиться в будинку під № 11 (одинадцять) по вул. Грецькій в м. Одеса, Одеської області на підставі Договору, укладеного з ОСОБА_6 05 травня 2015 року.

Відповідно до п. 1.1. даного Договору, Продавець - ОСОБА_6, відповідно до умов Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 шостого січня дві тисячі п'ятнадцятого року за реєстровим номером три, та на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2015 року у справі № 522/4174/15-ц, яке набрало чинності, продає та передає у власність Покупцеві - ТОВ «СТАРТ-АП ГРУП» Предмет іпотеки (Нежитлове приміщення), а Покупець купує і приймає це майно та сплачує за нього грошову суму відповідно до умов, визначених у цьому Договорі.

13 березня 2015 року Приморським районним судом м. Одеси було винесено рішення по справі № 522/4174/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «МАКСИМУС ЛТД. ЮА» з питань звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги були задоволені повністю, а саме: звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 06.01.2015 року, а саме нежитлове приміщення, загальною площею 306 кв.м., що знаходиться в будинку під № 11 (одинадцять) по вул. Грецькій в м. Одеса, Одеської області, яке належить ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКСИМУС ЛТД. ЮА» (ідентифікаційний код 39564720) на праві власності в рахунок погашення заборгованості за Договором поворотної фінансової допомоги (позики) № 06/01 від 06.01.2015 року, розмір якої становить 816 000 (вісімсот шістнадцять тисяч) грн., на користь ОСОБА_6; визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - продаж ОСОБА_6 від свого імені нежитлового приміщення, загальною площею 306 (триста шість) кв. м., що знаходиться в будинку під № 11 (одинадцять) по вул. Грецькій в м. Одеса, Одеської області, яке належить ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКСИМУС ЛТД. ЮА» (ідентифікаційний код 39564720) на праві власності, будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» , з можливістю здійснення ОСОБА_6 всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу Предмету іпотеки.

Як випливає з тексту зазначеного рішення, у судовому засіданні було встановлено, що 06.01.2015 року між громадянкою України ОСОБА_6 та ТОВ «МАКСИМУС ЛТД. ЮА» було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 06/01.

Розмір наданої поворотної фінансової допомоги становив 816 000,00 (вісімсот шістнадцять тисяч) гривень, 00 копійок (п. 2.1. Договору).

Кінцевим терміном повернення наданої поворотної фінансової допомоги було 29.01.2015 року (п. 4.1. Договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) між громадянкою ОСОБА_6 та ТОВ «МАКСИМУС ЛТД. ЮА» був укладений Договір іпотеки від 06.01.2015 року, який зареєстрований в реєстрі за номером три, згідно умов якого ОСОБА_6 в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, загальною площею 306 (триста шість) кв. м., що знаходиться в будинку під № 11 (одинадцять) по вул. Грецькій в м. Одеса, Одеської області. Майно належало ТОВ «МАКСИМУС ЛТД. ЮА» (Відповідачу) на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 30.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1511.

Обумовлена сторонами Договору іпотеки ціна предмету іпотеки складала 815 310 (вісімсот п'ятнадцять тисяч триста десять) грн. 00 коп. Предмет іпотеки був оцінений за згодою Сторін з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов'язаних з його реалізацією, а також з урахуванням звіту про оцінку нерухомого майна, виданого 03 листопада 2014 року суб'єктом оціночної діяльності, що діє на підставі сертифікату № 12788/11 від 20.12.2011 року, свідоцтва про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 7641 від 23.07.2009 року.

ТОВ «МАКСИМУС ЛТД. ЮА» зобов'язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) не виконав, надані грошові кошти у встановлений строк не повернув, в результаті чого станом на 30.01.2015 року у останнього виникла заборгованість в розмірі 816 000 (вісімсот шістнадцять тисяч) гривень.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням.

Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом з'ясовано, що 30.01.2015 року у відповідності до вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» ОСОБА_6 звернулася до ТОВ «МАКСИМУС ЛТД. ЮА» з письмовою вимогою про усунення порушення за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 06/01 від 06.01.2015 року та про повернення коштів.

27.02.2015 року ТОВ «МАКСИМУС ЛТД. ЮА» надав відповідь на вимогу ОСОБА_6 та повідомив, що, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, не має змоги погасити наявну заборгованість у вищезазначений Договором строк.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» , у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону , яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Повноваження, надані законом іпотекодержателю на здійснення дій з продажу предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, також містяться у Договорі іпотеки, укладеному між Відповідачем та Позивачем.

Пунктом 5.6 Договору іпотеки визначено, що в разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Основним договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Нежитлове приміщення, в рахунок виконання зобов'язань за Основним договором у порядку, передбаченому статтями 38 , 39 Закону України «Про іпотеку» , а саме: шляхом реалізації Предмета іпотеки за рішенням суду з визначенням способу реалізації Предмета іпотеки із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» , яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж Предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, з можливістю здійснення Іпотекодержателем всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу Предмету іпотеки, та за рахунок продажу Предмету іпотеки задовольнити свої вимоги по зобов'язанням Іпотекодавця за Основним договором.

В результаті оцінки матеріалів та доказів по справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Приморським районним судом у справі № 522/4174/15-ц було задоволено позовні вимоги в повному обсязі та визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону .

При цьому, Приморським районним судом був повністю дотриманий порядок реалізації предмета іпотеки у відповідності до норм ст. 39 ЗУ «Про іпотеку».

Таким чином, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2015 року у справі № 522/4174/15-ц було надано ОСОБА_6 право звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його від свого імені будь-якій особі-покупцеві в порядку, встановленому в ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

За положеннями ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Тобто, в разі набрання рішенням суду законної сили, воно має обов'язковий характер, а виконаним може бути як добровільно, так і примусово.

Судом було встановлено, що ОСОБА_6 реалізувала надане їй право та на підставі і в порядку, встановленому рішенням № 522/4174/15-ц Приморського районного суду м.Одеси, продала нежитлове приміщення, загальною площею 306 (триста шість) кв. м., що знаходиться в будинку під № 11 (одинадцять) по вул. Грецькій в м. Одеса, Одеської області на користь ТОВ «СТАРТ-АП ГРУП».

Разом з тим, ч. 2 ст. 388 ЦК України встановлено, що майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, передбаченому для виконання судових рішень.

Суд враховує той факт, що нежитлове приміщення було придбане ТОВ «СТАРТ-АП ГРУП» в результаті здійснення іпотекодержателем - ОСОБА_6 від свого імені дій щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу у порядку, встановленому для виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2015 року, яким визначено таку зміну правовідносин, що не потребує примусового виконання внаслідок його загальної обов'язковості (ст. 14 ЦПК України ), то правових підстав для витребування такого майна від добросовісного набувача - ТОВ «СТАРТ-АП ГРУП» немає.

Зважаючи на викладене вище, у відповідності до норм чинного законодавства, нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 306 (триста шість) кв.м., що знаходиться в будинку під № 11 (одинадцять) по вул. Грецькій в м. Одеса, Одеської області не може бути витребувано у ТОВ «СТАРТ-АП ГРУП» як у добросовісного набувача, оскільки дане майно було продане останньому в порядку, передбаченому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 388 ЦКУ).

Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд зазначає наступне.

Умовою дійсності будь-якого правочину за вимогами ст. 203 ЦК України є повна відповідність між волею сторін та їх волевиявленням, що спрямовані на досягнення реального правового та фактичного результату, тобто реальних правових наслідків, за умови повної відповідності умов правочину вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, як наголосив Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України .

Вказаного висновку Верховний Суд України дійшов також і в узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними за 2007 рік, згідно із яким якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. В цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК , є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу та вимога про витребування майна від добросовісного набувача є взаємовиключними, позивач не був учасником оспорюваного договору, з огляду на що суд не вбачає достатніх правових підстав для застосування такого способу захисту цивільного права й визнання оспорюваного договору купівлі-продажу спірного майна недійсним.

Крім того, суд зазначає, що у своїй позовній заяві Департамент комунальної власності Одеської міської ради стверджує, що нежитлове приміщення, загальною площею 279,9 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11, є власністю територіальної громади м. Одеси.

Однак, суд дійшов висновку, що таке твердження Позивача є безпідставним, зважаючи на наступне.

25.11.2004 року виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 710 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси», яким доручено комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та реєстрацію об'єктів нерухомості згідно з додатком, оформити та видати свідоцтва про право власності на вказані об'єкти та зареєструвати їх за Одеською міською радою.

Будівля, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11, є нерухомою пам'яткою архітектури та містобудування.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про власність» особливості здійснення права власності на національні культурні та історичні цінності визначаються спеціальним законодавством України.

На дату прийняття Закону «Про власність» таким актом законодавства, що визначав особливості здійснення права власності на культурні та історичні цінності, був ОСОБА_8 РСР від 13.07.1978 р. «Про охорону і використання пам'яток історії та культури».

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, до пам'яток історії та культури належать, зокрема, пам'ятки містобудування і архітектури, під якими розуміються архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Згідно ст. 4 цього ж Закону пам'ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.

На виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 р. «Про порядок введення в дію Закону ОСОБА_8 РСР «Про місцеві Ради народних депутатів ОСОБА_8 РСР та місцеве самоврядування», від 26.03.1991 р. «Про введення в дію Закону ОСОБА_8 РСР «Про власність» Кабінетом Міністрів України 05 листопада 1991 р. прийнята Постанова № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)». Вказаною Постановою затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність областей, міст Києва та Севастополя, а також встановлено, що подальше розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів № 266-XXI від 25.11.1991 р. «Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області» затверджено перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування, зокрема, у власність міста Одеса (додаток № 2 до рішення). Як вбачається з зазначеного переліку, нерухомі пам'ятки архітектури та містобудування у власність територіальної громади м. Одеса не передавалися.

Такого висновку також дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.02.2008 р. у справі № 22/401-06-11665а, Вищий господарський суд України у постанові від 24.06.2008 р. у справі № 6/289-07-7387, Одеський апеляційний господарський суд у постанові від 06.02.2007 р. у справі № 15/290-06-7734А та Одеський апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.05.2015 у справі № 2-а-412/10/1522.

Всі нерухомі пам'ятки архітектури та містобудування державної форми власності, в тому числі той, щодо якого виник спір, були прийняті у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області (комунальну власність Одеської обласної ради народних депутатів), що підтверджується рішенням Одеської обласної ради народних депутатів № 449-XXI від 12.05.1993 р. «Про заходи щодо охорони та використання нерухомих пам'яток історії та культури в Одеській області».

Рішенням Одеської обласної ради № 154-ХХІV від 23.04.2003 р. затверджена нова редакція переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, станом на 01.04.2003 р. У розділі 11.1 цього переліку визначено об'єкти культурної спадщини, що розташовані на території міста Одеси, в тому числі спірний об'єкт нерухомості.

Пунктом 2 вказаного рішення Одеської обласної ради № 154-ХХІV повноваження по управлінню об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, визначеними у розділах 1-11 додатка до цього рішення, делеговано Одеській обласній державній адміністрації.

Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Частиною 2 пункту 10 розділу V вказаного Закону передбачено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Одеська обласна рада як орган місцевого самоврядування, що діє від імені територіальних громад сіл, селищ, міст області та здійснює управління об'єктами їхньої спільної власності, повноважень щодо управління такими об'єктами, зокрема, нерухомими пам'ятками архітектури та містобудування Одеській міській раді не надавала.

Аналогічного висновку дійшов і Вищий господарський суд України у постанові від 24.06.2008 р. у справі № 6/289-07-7387, Одеський апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.05.2015 у справі № 2-а-412/10/1522 та Одеський апеляційний господарський суд у постанові від 06.02.2007 р. у справі № 15/290-06-7734А.

Всупереч зазначеним нормативно-правовим актам, виконавчий комітет Одеської міської ради (а не Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»), з посиланням тільки на власне рішення від 25.11.2004 р. № 710, 30.10.2008 року видав свідоцтво про право власності на об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11, згідно з яким цей об'єкт належить територіальній громаді м. Одеси в особі міської Ради.

Однак, оскільки територіальна громада м. Одеси не набула права власності на спірний об'єкт нерухомості, то і свідоцтво про право власності від 30.10.2008 р. видано незаконно.

За таких обставин, Позивач не мав права звертатися до суду з таким позовом, оскільки спірними договорами не порушені права та інтереси Одеської міської ради, оскільки остання ніколи не була власником спірного об`єкту нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, площею 279,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11 між Благодійним фондом захисту родин, загиблих та т/х «Адмірал Нахімов»- «Нахімовець» та ОСОБА_1 від 08.08.2008 року є безпідставними, а також позовні вимоги про витребування майна - нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11 з чужого незаконного володіння у ТОВ «СТАРТ-АП ГРУП» - необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про виселення слід зазначити наступне.

Враховуючи, що у Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відсутні правові підставі для володіння, користування та розпорядження спірними нежитловими приміщеннями, а ТОВ «Старт-Ап Груп» належать на праві власності нежитлові приміщення, які є предметом даного спору, то вимога Позивача про виселення ТОВ «Старт-АП Груп» з нежитлових приміщень площею 279,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11 є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, ст.ст. 12, 15, 16, 216, 319, 328, 329, п.3 ч.1 ст. 388, 391 ЦК України , суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Благодійний фонд захисту родин загиблих на т/х «Адмірал Нахімов» - «Нахімовець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Ап Груп», за участю третьої особи - Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.08.2008 року, укладеного між Благодійним фондом захисту родин загиблих на т/х «Адмірал Нахімов» - «Нахімовець» (код 25050051) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) щодо купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11; про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Ап Груп» (код 39667110), нежитлового приміщення, площею 279,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11; про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Ап Груп» (код 39667110) з нежитлового приміщення, площею 279,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 11 та передачу вказаного приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (код 26302595), стягнення судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня виготовлення його вмотивованої частини.

Суддя:

03.06.2016