Рішення

від 01.06.2016 по справі 910/20265/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/20265/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Благодійного фонду «Розвиток України» до За участю про Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Національного інституту раку стягнення 2 285 729 грн. 67 коп. Представники:

від Позивача: Мельниченко І.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Павлік О.М. (представник за довіреністю);

від Третьої особи: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Благодійний фонд «Розвиток України» (надалі також -«Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 2 285 729 грн. 67 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 27.11.2013 року між Благодійним фондом «Розвиток України» (Благодійник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» (Генпідрядник) та Національним інститутом раку (Замовник) було укладено Договір генерального підряду № 63/03, відповідно до умов якого Генпідрядник за завданням Замовника на свій ризик власними або залученими силами і засобами зобов'язався виконати комплекс будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з будівництва радіологічного центру при Національному інституті раку на вул. Ломоносова, 33/34 в м. Києві, Замовник зобов'язався передати Генпідряднику робочу документацію та прийняти належним чином виконані Генпідрядником роботи, а Благодійник зобов'язався забезпечити своєчасне фінансування будівництва, оплатити за Замовника виконані Генпідрядником роботи та здійснювати інші платежі, передбачені умовами цього Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він сплатив аванс у розмірі 3 400 000 грн. 00 коп., Відповідачем було виконано, а Замовником в свою чергу було прийнято виконані роботи на загальну суму 1 020 069 грн. 14 коп., які були оплачені Позивачем на суму в розмірі 249 604 грн. 52 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, сума невідпрацьованого авансу Відповідачем становить 2 629 535 грн. 38 коп. Крім того, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України Позивачем був направлений на адресу Відповідача лист №0152/15 від 10.03.2015 р. про одностороннє припинення зобов'язань на суму 343 805 грн. 70 коп. Позивач зазначає, що у зв'язку з неодноразовим порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» своїх зобов'язань за договором, Позивачем було в односторонньому порядку розірвано Договір генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року, проте відмова Відповідача від повернення коштів завдає Благодійному фонду «Розвиток України» збитки. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на його користь грошові кошти у розмірі 2 285 729 грн. 67 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року (суддя Пукшин Л.Г.) позовні вимоги Благодійного фонду "Розвиток України" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на користь Благодійного фонду "Розвиток України" грошові кошти у розмірі 2 285 729 грн. 67 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 45 714 грн. 60 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Жук Г.А., Радченко С.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на рішення Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року у справі №910/20265/15 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року у справі №910/20265/15 скасовано. Прийняти нове рішення: "В позові - відмовити".

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року та рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2015 року у справі №910/20265/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/20265/15.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/20265/15 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року справу №910/25509/15 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 13.04.2016 року.

11.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2016 року.

13.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.04.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представники позивача та третьої особи вимоги ухвали суду від 30.03.2016 року не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року відкладено розгляд справи на 28.04.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та третьої особи в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

25.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.

28.04.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

Суд зазначає, що стягнення збитків у вигляді невідпрацьованого авансу не передбачено нормами чинного законодавства, а тому, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача визначити предмет та підставу позову (стягнення авансу, благодійного внеску чи збитків) із зазначенням конкретної суми, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року відкладено розгляд справи на 18.05.2016 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

16.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.

18.05.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що сума, яка заявлена до стягнення є авансом, благодійними внесками та збитками, а представник відповідача зазначив, що не передавав Замовнику будівельний майданчик, виконані роботи належні Замовнику матеріали, устаткування та інші речі відповідно до п.15.6 Договору, оскільки не отримував листа про розірвання Договору. Крім того, зазначив, що не виконав роботи, передбачені п. 3 Додаткової угоди №1 до Договору у строк до 30.05.2014 року, оскільки виконання робіт не було оплачено.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати письмові пояснення із зазначенням конкретної суми, що становить аванс, благодійний внесок та збитки з заявленого розміру позовних вимог.

2) Третю особу надати докази на підтвердження направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" на підставі п. 15.2 Договору листа №962кн від 23.10.2014 року про розірвання договору.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 01.06.2016 року, у зв'язку з неявкою представника третьої особи в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.

01.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.

01.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 01 червня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В судове засідання представник Третьої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року у справі № 910/20265/15.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Національного інституту раку є 03022, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛОМОНОСОВА, будинок 33/43.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/20265/15 направлялись на адресу Національного інституту раку, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Третя особа про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 01 червня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

27.11.2013 року між Благодійним фондом «Розвиток України» (Благодійник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» (Генпідрядник) та Національним інститутом раку (Замовник) було укладено Договір генерального підряду № 63/03, відповідно до умов якого Генпідрядник за завданням Замовника на свій ризик власними або залученими силами і засобами зобов'язався виконати комплекс будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з будівництва радіологічного центру при Національному інституті раку на вул. Ломоносова, 33/34 в м. Києві, Замовник зобов'язався передати Генпідряднику робочу документацію та прийняти належним чином виконані Генпідрядником роботи, а Благодійник зобов'язався забезпечити своєчасне фінансування будівництва, оплатити за Замовника виконані Генпідрядником роботи та здійснювати інші платежі, передбачені умовами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Генпідряднику, визначені проектно-кошторисною документацією, та в разі наявності, відповідними додатками. Проектно-кошторисна документація, та в разі наявності, відповідні додатки складаються та погоджуються на весь обсяг або на окремі обсяги робіт і є невід'ємною частиною цього договору.

У п. 1.4 Договору зазначено, що платежі за цим договором є благодійною допомогою Замовнику зі сторони Благодійника та не підлягають відшкодуванню благодійнику зі сторони замовника.

Згідно з п. 1.5 Договору благодійник уклав договір з метою реалізації положень своєї благодійної програми "Рак виліковний" (благодійний проект "Підтримка Національного інституту раку"). Оплата за договором здійснюється безоплатно для бенефіціара (замовника) з метою надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціара (замовника) у відповідних сферах благодійної діяльності, визначених Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" та статутом Благодійника, а також розвитку та підтримки цих сфер у суспільних інтересах.

У п. 1.6 Договору визначено, що відносини сторін, не врегульовані умовами цього договору, регулюються чинним законодавством, зокрема загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2015 р. № 668 (надалі - загальні умови).

Згідно з п.2.1 Договору Генпідрядник розпочинає виконання робіт протягом 2 робочих днів з дня сплати Благодійником авансового внеску в сумі та в порядку, визначеному у відповідному Додатку, якщо на дату цього Договору передбачена оплата авансу.

Відповідно до п. 2.2 Договору Генпідрядник зобов'язався виконувати підрядні роботи в терміни, визначені у відповідному додатку (календарний графік виконання робіт додаток № 3).

Строки виконання робіт можуть змінюватися у разі виникнення обставин, передбачених п. 19 Загальних умов (окрім останнього абзацу вказаного пункту) на кількість днів, що необхідні для виконання робі, що викликані обставинами, про які не було відомо генпідряднику. (п.2.4 Договору)

Згідно з п. 3.3 Договору загальна вартість робіт за договором є періодичною і визначається згідно договірних цін та локальних кошторисів з твердими та динамічними цінами, які наведено в додатках № 1 та № 2 до цього договору, та складає, з урахуванням вартості всіх робіт та послуг, пов'язаних з виконанням будівельних робіт на об'єкті, без ПДВ 29 025 721,14 грн., крім того ПДВ 20 % 5 805 144,23 грн., всього з ПДВ 34 830 865 грн. 37 коп.

Відповідно до п.п. 3.7,3.8 Договору до загальної договірної ціни по договору включено "Вартість робіт та витрат Генпідрядника по утриманню будівельного майданчика та по здійсненню загального керування будівництвом Об'єкту" визначена як "Генпідрядні послуги" в розмірі 7,5 % (сім цілих п'ять десятих відсотка), у т.ч. ПДВ 20 %, від суми фактично виконаних, прийнятих та оформлених належним чином робіт за кожен поточний місяць.

Договірна ціна робіт може бути змінена лише за угодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору (п. 3.10 Договору).

Відповідно до п.3.12 Договору сума авансу використовується Генпідрядником для закупівлі необхідних для проведення робіт матеріалів та обладнання за цінами на день сплати авансових платежів.

У п. 8.5.2 Договору передбачено, що Благодійник зобов'язаний здійснювати приймання виконаних генпідрядником належним чином робіт по акту у відповідності до умов договору.

Благодійник має право у будь - який час до закінчення робіт відмовитися від договору, виплативши Генпідрядникові оплату за фактично виконану частину робіт, які належним чином були прийняті Замовником і Благодійником, та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням Договору. (п.8.6.1 Договору)

Відповідно до п. 10.1 Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Благодійника, при цьому сторони можуть скласти плат фінансування, що погоджується сторонами у відповідному додатку і складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 10.5 Договору Благодійник має право надавати аванс генпідряднику за його запитом на придбання матеріалів та обладнання, якщо вважатиме це доцільним. Надання авансу відображується у відповідному додатку чи додатковій угоді до договору, де вказується обсяг авансу та його призначення.

У п. 11.2 Договору визначено, що Благодійник проводить розрахунок з Генпідрядником протягом 10 днів з моменту підписання сторонами документів про обсяг та вартість виконаних робіт. Зазначений розрахунок проводиться з пропорційним вирахуванням раніше переданих генпідряднику сум авансу.

Згідно з п. 12.1 Договору приймання-передача робіт здійснюється відповідно до вимог загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття результатів робіт.

У п. 15.2 Договору визначено, що Замовник і Благодійник мають право розірвати Договір в односторонньому порядку як разом, так і кожний окремо, надіславши письмове повідомлення Генпідряднику, зокрема у разі, якщо генпідрядник зі своєї вини допустив відставання темпів виконання робіт від передбачених графіком на 10 (десять) і більше днів.

Відповідно до п.15.4 Договору додатково до підстав, визначених цим Договором, Благодійник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, попередивши інші Сторони цього Договору про розірвання за 14 календарних днів до такого розірвання. При розірванні договору в односторонньому порядку за ініціативою Благодійника, благодійник припиняє фінансування робіт. При цьому сторонами складається акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) на дату розірвання Договору. Благодійник зобов'язується оплатити Генпідряднику фактично виконані на момент розірвання роботи.

У п. 15.5 Договору передбачено, що у разі розірвання договору за ініціативою однієї із сторін в односторонньому порядку відповідно до умов цього договору, договір вважається розірваним з дня одержання іншими сторонами повідомлення про таке рішення, крім випадку, передбаченого п.15.4 цього Договору.

Додатком № 2 до Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року Сторони передбачили, що Благодійник зобов'язується сплатити Генпідряднику аванс у сумі 3 400 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Додатковими угодами №1 від 09.04.2014 р., №2 від 21.07.2014 р. до Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року Сторони узгодили здійснення Генпідрядником додаткових будівельних робіт.

Додатковою угодою №3 від 19.08.2014 р. до Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року Сторони дійшли згоди призупинити виконання робіт за договором, окрім робіт, вказаних в п.4 цієї додаткової угоди та п.3 Додаткової угоди №2; Генпідрядник зобов'язався виконати додаткові будівельні роботи.

Додатковою угодою №4 від 01.10.2014 р. до Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року Генпідрядник зобов'язався виконати додаткові будівельні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року Благодійник перерахував Відповідачу аванс у розмірі 3 400 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №5816 від 02.12.2013 року.

Крім того, на виконання умов Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року Відповідачем були виконані, а Замовником та Благодійником в свою чергу були прийняті роботи, включаючи генпідрядні послуги, на загальну суму 1 020 069 грн. 14 коп., та Позивачем також було оплачено прийняті роботи на загальну суму 249 604,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1396 від 14.05.2014 року на суму 134 029 грн. 01 коп., № 1410 від 14.05.2014 pоку на суму 22 077 грн. 25 коп., № 2206 від 23.07.2014 pоку на суму 78 972 грн. 58 коп., № 2249 від 25.07.2014 року на суму 14 525 грн. 68 коп.

Листом №0151/15 від 10.03.2015 року Благодійний фонд «Розвиток України» повідомив Відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі п.15.2 Договору та просив повернути суму невідпрацьованого авансу в розмірі 2 788 238 грн. 80 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.03.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 23.04.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Листом №0152/15 від 10.03.2015 року Благодійний фонд «Розвиток України» повідомив Відповідача та Третю особу про одностороннє припинення зобов'язань Сторін за Договором генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року і Договором №28/03 від 26.11.2012 року на підставі статті 601 Цивільного кодексу України на суму 343 805 грн. 70 коп., вимагав повернути суму невідпрацьованого авансу в розмірі 2 444 433 грн. 10 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.03.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 23.04.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Листом №0179/15 від 31.03.2015 року Благодійний фонд «Розвиток України» повідомив Відповідача про одностороннє припинення зобов'язань Сторін на підставі статті 601 Цивільного кодексу України на суму 158 703 грн. 43 коп., вимагав повернути суму невідпрацьованого авансу в розмірі 2 285 729 грн. 67 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.04.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 07.04.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що у зв'язку з неодноразовим порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» своїх зобов'язань за договором, Позивачем було в односторонньому порядку розірвано Договір генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року, проте відмова Відповідача від повернення коштів завдає Благодійному фонду «Розвиток України» збитки. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на його користь грошові кошти у розмірі 2 285 729 грн. 67 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Благодійного фонду «Розвиток України» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Суд звертає увагу, що укладений сторонами Договір генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року за суб'єктним складом має характер багатостороннього, а за предметом, має характер змішаного договору, оскільки його предметом одночасно є цивільно-правові відносини будівельного підряду і цивільно-правові відносини у сфері благодійної діяльності.

В Договорі, на відміну від звичайного договору будівельного підряду, зі сторони замовника робіт виступає два суб'єкти:

1) Третя особа (в Договорі - «Замовник»), яка має всі права і обов'язки замовника за виключенням оплати робіт;

2) Позивач (в Договорі - «Благодійник»), який має лише обов'язок оплачувати будівельні роботи, що виконуються Відповідачем, та лише декілька прав, пов'язаних з контролюванням виконання Договору (пункт 8.6 Договору).

За умовами вказаного Договору Третя особа внаслідок дій Позивача (оплат будівельних робіт) набуває безкоштовно майнові права, а саме: право власності на результат будівельних робіт - побудований об'єкт, вказаний в пункті 1.1 Договору. Тобто, Позивач фактично здійснює благодійну пожертву Третій особі, у вигляді фінансування будівництва об'єкта шляхом проведення розрахунків з Генпідрядником на умовах Договору. Такий вид діяльності благодійних організацій, як «відшкодування благодійними організаціями витрат інших бенефіціарів, пов'язаних з передачею майна і майнових прав» визнається благодійною діяльністю частиною 2 статті 5 Закону України від 05.07.2012, № 5073-VI "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Враховуючи вищевикладене, можливо дійти такого висновку:

1. Між Відповідачем і Третьою особою існують відносини будівельного підряду (крім оплати будівельних робіт);

2. Між Відповідачем і Позивачем існують відносини будівельного підряду виключно в частині оплати будівельних робіт.

3. Між Третьою особою і Позивачем існують відносини, меншою мірою, будівельного підряду (завдяки наявності у Позивача декількох прав, передбачених п. 8.6 Договору) та, більшою мірою, відносини благодійної діяльності, в якій Позивач (благодійник) надає благодійну допомогу Третій особі (бенефіціару) шляхом відшкодування (оплати за Третю особу) будівельних робіт, що виконуються Відповідачем.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року Благодійник перерахував Відповідачу аванс у розмірі 3 400 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №5816 від 02.12.2013 року.

Крім того, на виконання умов Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року Відповідачем були виконані, а Замовником та Благодійником в свою чергу були прийняті роботи, включаючи генпідрядні послуги, на загальну суму 1 020 069 грн. 14 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, та Позивачем також було оплачено прийняті роботи на загальну суму 249 604 грн. 52 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1396 від 14.05.2014 року на суму 134 029 грн. 01 коп., № 1410 від 14.05.2014 pоку на суму 22 077 грн. 25 коп., № 2206 від 23.07.2014 pоку на суму 78 972 грн. 58 коп., № 2249 від 25.07.2014 року на суму 14 525 грн. 68 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №0151/15 від 10.03.2015 року Благодійний фонд «Розвиток України» повідомив Відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі п.15.2 Договору та просив повернути суму невідпрацьованого авансу в розмірі 2 788 238 грн. 80 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.03.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 23.04.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Листом №0152/15 від 10.03.2015 року Благодійний фонд «Розвиток України» повідомив Відповідача та Третю особу про одностороннє припинення зобов'язань Сторін за Договором генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року і Договором №28/03 від 26.11.2012 року на підставі статті 601 Цивільного кодексу України на суму 343 805 грн. 70 коп., вимагав повернути суму невідпрацьованого авансу в розмірі 2 444 433 грн. 10 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.03.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 23.04.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Листом №0179/15 від 31.03.2015 року Благодійний фонд «Розвиток України» повідомив Відповідача про одностороннє припинення зобов'язань Сторін на підставі статті 601 Цивільного кодексу України на суму 158 703 грн. 43 коп., вимагав повернути суму невідпрацьованого авансу в розмірі 2 285 729 грн. 67 коп., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.04.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 07.04.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, Позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на його користь грошові кошти у розмірі 2 285 729 грн. 67 коп. у зв'язку з розірванням Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року та рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2015 року у справі №910/20265/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що вирішуючи спір по суті, господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, не надали належної оцінки визначеним позивачем підставам позову, а саме, не з'ясували правової природи заявленої до стягнення суми з урахуванням того, що вказані грошові кошти одночасно є авансом, благодійним внеском та, як стверджує позивач, понесеними ним збитками. Тобто, судами не встановлено наявності чи відсутності в діях відповідача складу деліктного правопорушення, що могло б бути підставою для стягнення з нього збитків, як і не досліджено правових наслідки розірвання договору підряду для кожної з його сторін (не визначено чи є одним з таких наслідків повернення суми неосвоєного авансу саме позивачу).

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва Позивачем були надані письмові пояснення щодо предмету та підстави позову, в яких зазначено, що всі грошові суми, які сплачені Позивачем на виконання умов Договору, одночасно є:

1) Для Відповідача - оплатою робіт, виконаних Відповідачем, або сумою авансу, якщо гроші передані Відповідачу до фактичного виконання робіт Відповідачем;

2) Для Третьої особи - благодійною допомогою, наслідком якої є набуття Третьою особою безкоштовно майнових прав, а саме: права власності на результат будівельних робіт - побудованого об'єкту, зазначеного у п.1.1 Договору;

3) Для Позивача - збитки у вигляді фактично понесених витрат (сплати грошових коштів в розмірі, що становить ціну позову) і тому є належним суб'єктом правовідносин для стягнення збитків на підставі ч.2 ст. 22 ЦК України та ч.2 ст. 224 ГК України.

У п. 15.2 Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року визначено, що Замовник і Благодійник мають право розірвати Договір в односторонньому порядку як разом, так і кожний окремо, надіславши письмове повідомлення Генпідряднику, зокрема у разі, якщо генпідрядник зі своєї вини допустив відставання темпів виконання робіт від передбачених графіком на 10 (десять) і більше днів.

Як встановлено вище Судом, Благодійний фонд «Розвиток України» скористався свої правом, передбаченим п.15.2 Договору, на розірвання спірного договору, надіславши письмове повідомлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа».

Статтею 849 Цивільного Кодексу України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, законом Замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Враховуючи вищевикладене, Благодійний фонд «Розвиток України», розірвавши Договір генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року, відмовився від свого обов'язку фінансувати будівництво, зокрема, надавати благодійну допомогу, з урахуванням суб'єктного складу сторін та предмету спірного договору.

Проте, Суд звертає увагу, що відмова Благодійника від договору не спричиняє припинення зобов'язань між іншими сторонами договору по відношенню один до одного, зокрема, обов'язку Замовника фінансувати роботи, у порядку, передбаченому умовами спірного договору, й обов'язку Генпідрядника продовжувати виконання робіт.

В матеріалах справи наявний лист Національного інституту раку 23.10.2014 року про повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про розірвання договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року в односторонньому порядку на підставі п.15.2 Договору.

Проте, вказаний лист не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розірвання договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року Національним інститутом раку, оскільки не містить взагалі докази відправлення та отримання вказаного листа Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа». Крім того, на виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва сторонами не надано жодних доказів надіслання вказаного листа та отримання Відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Договір генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року, укладений між Благодійним фондом «Розвиток України», Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» та Національним інститутом раку, що є підставою позову, на час розгляду вказаної справи не є розірваним, а тому у Відповідача не виникло обов'язку по поверненню залишку коштів, по яким відсутні акти виконаних робіт.

Крім того, відповідно до п. 15.6 Договору у разі розірвання договору Генпідрядник протягом 5 днів зобов'язаний передати Замовнику будівельний майданчик, виконані роботи, належні Замовнику матеріали, устаткування та інші речі та виконати інші дії, які Генпідрядник повинен виконати при переданні результатів робіт, виконаних належних чином.

Проте, Суд звертає увагу, що Сторонами не надано, а матеріли справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження передачі Замовнику будівельного майданчику, виконаних робіт, матеріалів, устаткування та інших речей, а також здійснення інших дій, які Генпідрядник повинен виконати при переданні результатів робіт, виконаних належних чином.

Що стосується вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми у вигляді невідпрацьованого авансу, Суд зазначає, що відповідно до п. 3.12 Договору сума авансу використовується Генпідрядником для закупівлі необхідних для проведення робіт матеріалів та обладнання за цінами на день сплати авансових платежів.

Враховуючи умови спірного Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року, Суд приходить до висновку, що посилання Позивача на несвоєчасне виконання Генпідрядником будівельних робіт не може бути підставою для повернення авансу, оскільки він призначений для закупівлі матеріалів та обладнання, а не для оплати виконаних робіт.

Крім того, ані умовами договору, ані чинним законодавством України не передбачено можливості повернення благодійної допомоги.

Відповідно до п. 1.4. Договору платежі за цим Договором є благодійною допомогою Замовнику зі сторони Благодійника та не підлягають відшкодуванню Благодійнику зі сторони Замовника.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 року № 5073-VI передбачено, що благодійним грантом визнається цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником. Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога.

Таким чином, з системного аналізу Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" та умов Договору генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року вбачається, що сума авансу (платежу) здійсненого Благодійником (Позивачем) за Замовника (Третьої особи) є благодійною допомогою Бенефіціару (Замовнику; Третій особі в справі) й не може бути витребувана Позивачем на підставах зазначених в позовній заяві.

Що стосується позовних вимог Позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» суми у розмірі 2 285 729 грн. 67 коп. в якості збитків у вигляді фактично понесених витрат (сплати грошових коштів в розмірі, що становить ціну позову) на підставі ч.2 ст. 22 ЦК України та ч.2 ст. 224 ГК України, Суд зазначає.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено застосування у сфері господарювання наступних видів господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, Позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов»язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв»язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Збитки це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настала, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Суд зазначає, що саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 2 285 729 грн. 67 коп., зокрема, сам факт спричинення саме Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, розмір завданих збитків, оскільки як встановлено вище, Договір генерального підряду № 63/03 від 27.11.2013 року не є розірваним, а тому у Відповідача не виникло обов'язку по поверненню залишку коштів, по яким відсутні акти виконаних робіт.

Таким чином, Суд зазначає, що Позивачем не було доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки не доведено об»єктивну та суб»єктивну сторони спричинених відповідачем збитків саме у визначеному позивачем розмірі, причинно - наслідковий зв»язок між протиправною поведінкою саме відповідача і понесеними збитками позивачем.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Благодійного фонду «Розвиток України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення 2 285 729 грн. 67 коп. в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Благодійного фонду «Розвиток України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення 2 285 729 грн. 67 коп. - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06 червня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин