Постанова

від 31.05.2016 по справі 902/1041/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 902/1041/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 Фірма "Егаско-ЛТД" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.16 р. у справі № 902/1041/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюльозно - паперовий комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Егаско-ЛТД"

про стягнення 452140,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 року у справі № 902/1041/15 (колегія суддів: Кожухар М.С. - головуючий, судді - Банасько О.О., Яремчук Ю.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Егаско-ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" 245101,66 грн. (двісті сорок п'ять тисяч сто одну грн. 66 коп.) боргу, 5669,02 грн. (п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять грн. 02 коп.) пені, 11745,17 грн. (одинадцять тисяч сімсот сорок п'ять грн. 17 коп.) річних, 172597,88 грн. (сто сімдесят дві грн. п'ятсот дев'яносто сім грн. 88 коп.) інфляційних втрат, 9042,80 грн. (дев'ять тисяч сорок дві грн. 80 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору. В позові в частині вимог про стягнення з відповідача 17026,29 грн. пені - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_1 Фірма "Егаско-ЛТД" подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що не заперечує наявність боргу по основній сумі договору у розмірі 245 101,66 грн., однак, заперечує проти задоволення позову в частині стягнення нарахування пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних. У зв'язку з цим Позивачем було заявлено клопотання про проведення економічної експертизи. Зазначене клопотання було задоволено судом в повному обсязі, однак проведення експертизи було доручено не Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а приватному судовому експерту. З огляду на вищевикладене вважає, що Позивачем не було доведено правильність своїх розрахунків, а результати судової експертизи не можуть бути взяті до уваги. Просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 року у справі № 902/1041/15 скасувати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 року у справі № 902/1041/15 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013р. між ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (Постачальник) та ТОВ "Егаско-ЛТД" (Покупець) укладено договір поставки № 5КПК, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити Товар, визначений Специфікаціями та видатковими накладними.

Ціна на кожну партію Товару визначається за домовленістю Сторін, вказується у Специфікації та/або у видатковій накладній (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію, на умовах відтермінування платежу терміном на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання Товару, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Зобов'язання Покупця по оплаті поставленого Товару вважається виконаним у день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. У платіжному дорученні Покупець має вказати дату, номер даного Договору, найменування оплачуваного Товару, номер і дату рахунку.

Сторони, не рідше ніж раз у квартал, мають проводити звірку взаєморозрахунків шляхом підписання відповідного акту (п. 3.5. Договору).

Місцем поставки Товару є приміщення покупця, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 94, якщо інше не передбачено Специфікацією до цього Договору (п. 4.1. Договору).

Прийом - передача Товару Покупцеві оформлюється шляхом підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з обов'язковим проставленням відмітки, щодо отримання Товару. Моментом передачі (поставки) Товару вважається момент підписання Сторонами зазначеного (их) документу (ів) в місці поставки Товару (п. 4.7. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або Законом.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2013р., але у будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п. 8.1. Договору) (а.с. 9-12 т.1).

На виконання умов договору поставки № 5 КПК від 01.04.2013р., позивачем зокрема на підставі видаткових накладних № ЦЖ000233 від 20.01.2014р. на 97 142,76 грн., № ЦЖ000356 від 28.01.2014р. на 93 361,32 грн., відвантажено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 190 504,08 грн. (а.с. 22-23 т.1).

За отриманий товар згідно видаткових накладних № ЦЖ000233 від 20.01.2014р., № ЦЖ000356 від 28.01.2014р. відповідач розрахувався частково, в зв'язку з чим заборгував позивачу 124 265,10 грн., що стверджується матеріалами справи, в тому рахунку висновком експерта № 1/1/2016 від 14.03.2016р.

03.02.2014р. між ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (Постачальник) та ТОВ "Егаско-ЛТД" (Покупець) укладено договір поставки № 4КПК, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити Товар, визначений Специфікаціями та/або видатковими накладними.

Ціна на кожну партію Товару визначається за домовленістю Сторін, вказується у Специфікації та/або у видатковій накладній (п. 3.2. Договору).

Оплата Товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію на умовах відстрочки оплати на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту здійснення поставки Товару Покупцю, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Зобов'язання Покупця по оплаті поставленого Товару вважається виконаним у день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.4. Договору).

Сторони, не рідше ніж раз у квартал, мають проводити звірку взаєморозрахунків шляхом підписання відповідного акту (п. 3.5. Договору).

Місцем поставки Товару є приміщення покупця, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 56--А, якщо інше не передбачено Специфікацією до цього Договору (п. 4.1. Договору).

Прийом - передача Товару Покупцеві оформлюється шляхом підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з обов'язковим проставленням відмітки щодо отримання Товару. Моментом передачі (поставки) Товару вважається момент підписання Сторонами зазначеного (их) документу (ів) в місці поставки Товару (п. 4.7. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та три проценти річних від простроченої суми.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2014р., але у будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п. 8.1. Договору) (а.с. 13-16 т.1).

На виконання умов договору поставки № 4 КПК від 03.02.2014р., позивачем зокрема на підставі видаткових накладних № ЦЖ 000709 від 10.02.2014р. на 97 390,80 грн., № 00985 від 26.02.2014р. на 85 445,76 грн. відвантажено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 182 836,56 грн. (а.с. 24-25 т.1).

За отриманий товар згідно видаткових накладних № ЦЖ 000709 від 10.02.2014р., № 00985 від 26.02.2014р. відповідач розрахувався частково, в зв'язку з чим заборгував позивачу 120 836,56 грн., що стверджується матеріалами справи, в тому рахунку висновком експерта № 1/1/2016 від 14.03.2016р.

Отже, заборгованість ТОВ - Фірма "Егаско-ЛТД" за поставлений товар (папір для гофрування та папір обгортковий) за договорами поставки № 5КПК від 01.04.2013 року та № 4КПК від 03.02.2014 року становить 245 101,66 грн., з яких: 124 265,10 грн. борг по договору поставки № 5КПК від 01.04.2013 року; 120 836,56 грн. борг по договору поставки № 4КПК від 03.02.2014 року.

Оскільки відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договорів поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, превіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 11 745,17 грн. 3% річних, 172 597,88 грн. інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції, про їх задоволення, як такі що відповідають законодавству, умовам Договору та матеріалам справи.

Також місцевий суд прийшов до висновку про часткове задоволення пені в розмірі 5 669,02 грн. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Поряд з цим, приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання без зазначення граничного строку не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

На цьому, зокрема, наголошено у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" - далі Постанова №10, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81 1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи (п. 2.1. Постанови №10).

З врахуванням того, що відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, судом першої інстанції зроблено висновок про пропущення строку позовної давності по вимогах про стягнення пені, нарахованої: по видатковій накладній № ЦЖ 000233 від 20.01.14р. - за період з 04.02.2014р. по 17.07.2014р.; по видатковій накладній № ЦЖ 000356 від 28.01.2014р.- з 12.02.2014р. по 17.07.2014р.; по видатковій накладній № ЦЖ 000709 від 10.02.2014р. - з 25.02.2014р. по 17.07.2014р.;по видатковій накладній № 00985 від 26.02.2014р. - з 13.03.2014р. по 17.07.2014р.

Дані про обставини, які б вказували на поважність причин пропуску строку позовної давності за вказані вище періоди, з матеріалів справи не вбачаються.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню в межах позовних вимог та строку позовної давності підлягає пеня, нарахована: по видатковій накладній № ЦЖ 000233 від 20.01.14р. - з18.07.2014р. по 04.08.2014р.; по видатковій накладній № ЦЖ 000356 від 28.01.2014р. - за період з 18.07.2014р. по 12.08.2014р.; по видатковій накладній № ЦЖ 000709 від 10.02.2014р. за період з 18.07.2014р. по 25.08.2014р.; по видатковій накладній № 00985 від 26.02.2014р. за період з 18.07.2014р. по 13.09.2014р.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення з відповідача 22 902,43 грн. пені, в розмірі 5 669,02 грн. із зазначених вище підстав.

У відповідності до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи апелянта про те, що останній не погоджується з висновками суму в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки виходячи із складності розрахунків, заплутаності та помилок при оформленні первинних документів неможливо точно визначити момент виникнення боргу, судом апеляційної інстанції інстанції до уваги не приймаються.

За умовами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Натомість заперечення апелянта грунтується лише на усному непогодженні без надання відповідних доказів, зокрема, контррозрахунку санкцій тощо.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Фірма "Егаско-ЛТД" від 06.04.2016р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2016 року у справі № 902/1041/15 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.