Ухвала

від 08.06.2016 по справі 826/2597/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/33697/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря Коби Т.В.,

за участю: представника позивача - Черноморденко Н.Л.

представника відповідача - Перепилюк О.І.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року

у справі № 826/2597/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

ТОВ «Спекл» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2015 року №0000452202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 17 січня 2015 року № 90/26-56-22-01-03/25397547, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2015 року №0000452202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за основним платежем у сумі 806500 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 403250 грн.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та TOB «Стиль Медіа» укладено договір від 29 липня 2014 року №2/14-3-ПГ, та між позивачем та TOB «Компанія «Омега Люкс» договір підряду від 05 серпня 2014 року №6/14-3-СП.

Суди попередніх інстанцій на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Стиль Медіа» і TOB «Компанія «Омега Люкс», а саме: актів приймання-передачі давальницьких матеріалів, актів про виконання робіт, копії замовлень-специфікацій, копії податкових та видаткових накладних.

Факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами підтверджується перерахуванням безготівкових грошових коштів на користь TOB «Стиль Медіа» і TOB «Компанія «Омега Люкс», що підтверджується банківськими виписками.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних та інших первинних документів в акті перевірки відсутні.

Разом з тим, слід відзначити, що обставини, встановлені в актах перевірок не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Такий підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності дій ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, в частині прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 06 лютого 2015 року №0000452202.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев