Ухвала

від 08.06.2016 по справі 826/6668/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/31075/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря Коби Т.В.,

за участю: представника позивача - Дишлюка О.О.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року

у справі № 826/6668/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінді»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання нечинним рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу, -

встановив:

ТОВ «Сінді» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило:

- визнати нечинним рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 09 квітня 2015 року № 617/10/26-50-22-07;

- зобов'язати прийняти рішення про погодження застосування податкового компромісу відносно ТОВ «Сінді» за податковими зобов'язаннями на загальну суму 20 002 650 грн., що визначені згідно податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року № 0009292207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 09 квітня 2015 року № 617/10/26-50-22-07. Зобов'язано відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про застосування податкового компромісу в порядку передбаченому підрозділом 92 розділу XX Податкового кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 29 серпня 2014 року № 402/1-26-50-22-07-24572250 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року № 0009292207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 338 433 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 669 217 грн.

01 квітня 2015 року ТОВ «Сінді» звернулось до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою про застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 10 вересня 2014 року № 0009292207.

Рішенням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09 квітня 2015 року № 617/10/26-5-22-07 не погоджено застосування податкового компромісу, оскільки відповідно до акту перевірки від 29 серпня 2014 року № 402/1-26-50-22-07-24572250 занижено податкові зобов'язання, що не підпадає під дію Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку додану вартість у разі застосування податкового компромісу.

Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольняючи позов виходили з того, що оскільки висновки в оспорюваному рішенні здійсненні саме на підставу акту оформленого за наслідками проведеної перевірки, твердження відповідача про завищення податкових зобов'язань у зв'язку з невіднесенням ТОВ «Сінді» до податкових зобов'язань продажу основних фондів, є помилковими.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такий висновок судів як першої, так і апеляційної інстанцій, є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках, днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно пункту 11 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Таким чином, до податкових зобов'язань, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, відповідно до пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому, 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Згідно пункту 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 квітня 2015 року позивачем подано відповідачу заяву про досягнення податкового компромісу на неузгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 10 вересня 2014 року № 0009292207, в загальному розмірі 20 007 650 грн.

Разом з тим, в порушення вимог статті 159 КАС України, судами першої та апеляційної інстанцій з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, не витребувано та не досліджено наявності або відсутності платіжного доручення на підтвердження сплати позивачем суми податкового компромісу у розмірі 5% від суми зобов'язання.

Отже, судами попередніх інстанцій не повно встановлено чи виконано позивачем всі законодавчо встановлені умови для досягнення податкового компромісу.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев