Ухвала

від 02.10.2017 по справі 826/6668/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6668/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Лічевецького І.О. Твердохліб В.А. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінді до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сінді звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати нечинним рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 09.04.2015р. № 6174/10/26-50-22-07.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 09.04.2015р. № 6174/10/26-50-22-07.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві повторно розглянути подану позивачем заяву про застосування податкового компромісу в порядку передбаченому підрозділом 9 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано нечинним рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 09.04.2015р. № 6174/10/26-50-22-07, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 20.08.2014р. по 21.08.2014р. на підставі повідомлення № 123/22-07 від 20.08.2014р. та наказу на проведення перевірки № 2182 від 20.08.2014р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Сінді з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ Алігол за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було складено Акт № 402/1-26-50-22-07-24572250 від 29.08.2014р. Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Сінді з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ Алігол (код ЄДРПОУ 31031725) за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., в якому було зазначено про встановлені порушення позивача, зокрема, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання за січень 2014 року в сумі 13 338 433,00 грн.

На підставі Акту № 402/1, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009292207 від 10.09.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20 007 650,00 грн. (13 338 433,00 грн. - за основним платежем та 6 669 217,00 грн. - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ Сінді оскаржило його в судовому порядку.

Таким чином, станом на час звернення ТОВ Сінді до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу тривала процедура судового оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, а відтак, податкове зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню № 0009292207 від 10.09.2014р. є неузгодженим.

Водночас, 01.04.2015р. ТОВ Сінді звернулось до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою про застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню № 0009292207 від 10.09.2014р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану в загальному розмірі 20 007 650,00 грн.

Однак, розглянувши подану позивачем заяву про застосування податкового компромісу, 09.04.2015р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято оскаржуване рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу № 6174/10/26-5-22-07, оскільки податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникли через заниження податкових зобов'язань, що не підпадають під дію Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку додану вартість у разі застосування податкового компромісу .

Не погоджуючись з рішенням щодо непогодження застосування податкового компромісу № 6174/10/26-5-22-07 від 09.04.2015р., вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу розділ ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу .

За приписами пункту 1 підрозділу 9-2, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пункту 7 підрозділу 9-2, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до приписів пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 8 підрозділу 92 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Абзац 14 пункту 3.12 Методичних рекомендацій, затверджених Наказом ДФС України від 17.01.2015р. № 13 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу визначає, що у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо погодження застосування податкового компромісу та сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня подання ним Заяви про компроміс по ППР у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов'язання, інша частина 95 відсотків, а також штрафи та пеня вважаються погашеними.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обов'язковими умовами для досягнення податкового компромісу є неузгодженість сум податкового зобов'язання, а саме щодо якого триває процедура судового оскарження та сплата позивачем 5% суми податкового зобов'язання, вказаного у податковому повідомленні-рішенні протягом 10 календарних днів з дня подання ним заяви про намір досягнення податкового компромісу.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про застосування податкового компромісу була подана позивачем 01.04.2015р. Однак, вже 09.04.2015р., тобто у строк, що не перевищує 10 календарних днів, які встановлені для сплати 5% суми податкових зобов'язань, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про непогодження застосування податкового компромісу № 6174/10/26-50-22-07.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідачем було прийнято, у зв'язку з тим, що подана позивачем заява не відповідала умовам, передбаченим законом для досягнення податкового компромісу, незалежно від факту сплати чи несплати позивачем 5% суми податкового зобов'язання на момент подання заяви. При цьому, у позивача не настало зобов'язання щодо сплати 5% узгодженого податкового зобов'язання на момент отримання відповідного рішення відповідача про непогодження застосування податкового компромісу.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку, рішення відповідача про відмову в погодженні застосування податкового компромісу фактично виключило правові наслідки його досягнення, які повинні полягати в погашенні іншої частини податкового зобов'язання в розмірі 95%, а також погашення штрафу та пені.

Разом з тим, питання щодо сплати позивачем 5% суми узгодженого зобов'язання не було предметом перевірки під час розгляду заяви про застосування податкового компромісу та не стало підставою для відмови в погодженні застосування процедури податкового компромісу.

Доводи апелянта з приводу того, що заява позивача про застосування податкового компромісу не відповідає вимогам Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку додану вартість у разі застосування податкового компромісу , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2016 року, прийнятою в даній справі, до податкових зобов'язань, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням може бути застосована процедура податкового компромісу (а.с.116).

З огляду на зазначене, а також враховуючи помилковість висновків відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, що призвело до непогодження застосування податкового компромісу, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання нечинним рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 09.04.2015 року № 6174/10/26-50-22-07.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сінді та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Лічевецький І.О. Твердохліб В.А.

Повний текст ухвали виготовлено 06.10.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Твердохліб В.А.

Лічевецький І.О.