Постанова

від 23.06.2017 по справі 826/6668/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 23 червня 2017 року                                          № 826/6668/15 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №826/6668/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінді» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним Рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу від   09.04.2015 р. №617/10/26-50-22-07. ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінді» (надалі – позивач/ТОВ «Сінді») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у           м. Києві (надалі – відповідач/ДПІ у Голосіївському р-н ГУ ДФС у м. Києві), в якому, з врахуванням уточнень позовних вимог, просить суд: 1. Задовольнити адміністративний позов та визнати нечинним Рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 09.04.2015 р. №617/10/26-50-22-07, прийняте відповідачем – суб'єктом владних повноважень – ДПІ у Голосіївському р-н ГУ ДФС у м. Києві. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №826/6668/15 від     14.05.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 р. адміністративний позов було задоволено частково. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 р. – скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Так, 17.06.2016 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Качура І.А. через відділ документального обігу та контролю суду надійшла вказана адміністративна справа №826/6668/15. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2016 р. адміністративну справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду, крім того, було витребувано від сторін письмові пояснення з документальним підтвердженням, щодо обставин викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2016 р. В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що оскаржуване рішення ДПІ у Голосіївському р-н ГУ ДФС у         м. Києві про непогодження застосування податкового компромісу №617/10/26-50-22-07 від 09.04.2015 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справ був належним чином повідомлений, при цьому, заяв щодо перенесення розгляду справа або слухання справи за його відсутності до суду не подавав про причини неявки суду не повідомляв. Зважаючи на неявку в судове засідання відповідача та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами. Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне. Як вбачається з матеріалів справи,  в період з 20.08.2014 р. по 21.08.2014 р. на підставі повідомлення №123/22-07 від 20.08.2014 р. та наказу на проведення перевірки №2182 від 20.08.2014 р. ДПІ у Голосіївському р-н ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сінді» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Алігол» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Голосіївському р-н ГУ ДФС у м. Києві  було складено Акт №402/1-26-50-22-07-24572250 від 29.08.2014 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сінді» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Алігол» (код ЄДРПОУ 31031725) за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. (надалі - Акт №402/1), в якому було зазначено про встановлені порушення позивача, зокрема: - п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податкові зобов'язання за січень 2014 року в сумі 13  338  433,00 грн. На підставі Акту №402/1, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009292207 від 10.09.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20  007  650,00 грн. (з яких, 13  338  433,00 грн. – за основним платежем та  6  669  217,00 грн. – за  штрафними санкціями). Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Сінді»    оскаржило його в судовому порядку. Таким чином, станом на час звернення ТОВ «Сінді» до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу триває процедура судового оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, а відтак, податкове зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню №0009292207 від 10.09.2014 р. є неузгодженим. Водночас, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи 01.04.2015 р. ТОВ «Сінді» звернулось до ДПІ у Голосіївському р-н ГУ ДФС у м. Києві із заявою про застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0009292207 від 10.09.2014 р, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану в загальному розмірі 20  007  650,00 грн. Розглянувши подану позивачем заяву про застосування податкового компромісу, 09.04.2015 р. ДПІ у Голосіївському р-н ГУ ДФС у м. Києві було винесено оскаржуване рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу №617/10/26-5-22-07, оскільки відповідно до посилань відповідача, податкові зобов'язання з податку на додану вартість  виникли через заниження податкових зобов'язань, що не підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (надалі – Закон №63-VIII). Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням ДПІ у Голосіївському р-н ГУ ДФС у         м. Києві щодо непогодження застосування податкового компромісу №617/10/26-5-22-07 від 09.04.2015 р., вважаючи його протиправним та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, ТОВ «Сінді» звернулося до суду з даним адміністративним позовом. Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Нормативно-правовим актом, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є ПК України. Так, 17.01.2015 р. набув чинності Закон №63-VIII, яким були внесені зміни до      Податкового кодексу щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу. Відповідно до п.1 Закону №63-VIII податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 Податкового Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Згідно п.2 Закону №63-VIII сума заниженого податкового зобов'язання з податку па прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому п.2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Закон встановлює дві групи зобов'язань, які можуть бути включені до податкового компромісу, зокрема: суми податкових зобов'язань, які не перебували в спорах з контролюючими органами; суми податкових зобов'язань, які перебувають в спорах з контролюючими органами. Так, абц.1 п.7 підрозділу 92 розділу XX ПК України  визначено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній п.2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим. Таким чином, як вбачається вищезазначеного, для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок не закінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу. Тобто, у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках, Законом №63-VIII не передбачено. Водночас, в п.7 Закону №63-VIII зафіксовано чіткі умови застосування процедури податкового компромісу до таких податкових зобов'язань, а саме лише наявність заяви платника податків у письмовій формі про намір досягнення податкового компромісу та сплата узгоджених за податковим компромісом сум податкових зобов'язань у визначений термін. Подання такої заяви є днем узгодження визначених зобов'язань, а сплата таких узгоджених зобов'язань підтверджує досягнення податкового компромісу. При цьому, суд приймає до уваги, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування). Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд критично ставиться до доводів відповідача на рахунок того, що не віднесення ТОВ «Сінді» до податкових зобов'язань продажу основних фондів призвело до донарахування (завищення) податкових зобов'язань, внаслідок чого, заява позивача про застосування податкового компромісу не відповідає вимогам Закону  №63-VIII. Так, суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані доводи спростовуються матеріалами справи, а саме висновками Акту №402/1, в якому відповідачем самостійно зазначено, про те, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. встановлено їх заниження на загальну суму 13  338 433,00 грн. Таким чином, оскільки висновки в оскаржуваному рішенні зроблені саме на підставі Акту №402/1 оформленого за наслідками проведеної перевірки, суд вважає помилковими твердження відповідача про завищення податкових зобов'язань у зв'язку з невіднесенням ТОВ «Сінді» до податкових зобов'язань продажу основних фондів. В той же час, відповідно до положень ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2016 р. колегією суддів було зазначено про необхідність суду першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи дослідити наявність або відсутність платіжного доручення на підтвердження сплати позивачем суми податкового компромісу у розмірі 5% від суми зобов'язання. Враховуючи вищевикладене, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.06.2016 р., ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2016 р. було витребувано від сторін письмові пояснення з документальним підтвердженням, щодо обставин викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2016 р. Розглянувши надані позивачем письмові пояснення, суд погоджується з доводами останнього щодо відсутності у платника податків підстав для подання відомостей про сплату узгоджених зобов'язань у розмірі, передбаченому п.2 підрозділу 92 розділу XX ПК України, до моменту розгляду заяви про намір досягнення податкового компромісу, виходячи з наступного. Як встановлено вище, процедура податкового компромісу також поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній п.2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим. Так, п.2 підрозділу 92 розділу XX ПК України встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Пунктом 8 підрозділу 92 розділу XX ПК України визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно з цим підрозділом. Отже, системний аналіз наведених вище норм податкового законодавства свідчить, що необхідними умовами для досягнення податкового компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов'язань, щодо яких триває процедура адміністративного або судового оскарження, відповідно до імперативних вимог закону є, зокрема: відповідність критерію, щодо заниження податкового зобов'язання податку на додану вартість або податку на прибуток за податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 ПК України; факт неузгодженості податкового зобов'язання; факт подання заяви платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу; факт сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань, згідно поданої заяви (волевиявлення платника податків). Таким чином, з наведених приписів чинного законодавства слідує, що для досягнення податкового компромісу, відповідну суму грошових зобов'язань необхідно сплатити або у день подання заяви або після подання заяви до контролюючого органу. Як вбачається з матеріалів справи, заява про застосування податкового компромісу була подана позивачем 01.04.2015 р., проте вже 09.04.2015 р., тобто у строк, що не перевищує 10 календарних днів, які встановлені для сплати 5% суми податкових зобов'язань, відповідачем, в порушення вимог чинного податкового законодавства, було прийнято оскаржуване рішення про непогодження застосування податкового компромісу №6174/10/26-50-22-07. Так, суд вважає за необхідне звернути увагу, що оскаржуване рішення про непогодження застосування податкового компромісу №6174/10/26-50-22-07 від 09.04.2015 р. було прийнято, оскільки на думку відповідача, не віднесення ТОВ «Сінді» до податкових зобов'язань продажу основних фондів призвело до завищення податкових зобов'язань, внаслідок чого, податковий орган прийшов до висновку, що заява позивача про застосування податкового компромісу не відповідає вимогам Закону  №63-VIII. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, питання щодо сплати позивачем 5%  суми узгодженого зобов'язання не було предметом перевірки під час розгляду заяви про застосування податкового компромісу та не стало підставою для відмови в погодженні застосування процедури податкового компромісу. Таким чином, враховуючи хибність висновків ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві при прийнятті оскаржуваного рішення, що призвело до непогодження застосування податкового компромісу, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування Рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 09.04.2015 року № 617/10/26-50-22-07. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи. Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу. Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінді» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у           м. Києві задовольнити. 2. Визнати нечинним Рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 09.04.2015 р. №617/10/26-50-22-07, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві. 3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінді» понесені судові витрати в розмірі 1  827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України. Суддя                                                                                                                    І.А. Качур