Постанова

від 09.06.2016 по справі 823/490/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року справа № 823/490/16

15 год. 06 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Савенко Ю.Н. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі - позивач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) від 22.02.2016:

№0001691700 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на загальну суму 108557,75грн. (86166,20грн. - основний платіж та 22391,55грн. - штрафна (фінансова) санкція);

№0001701700 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 865,00грн. (692,00грн. - основний платіж та 173,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Позов мотивовано тим, що позивач у періоді, за який їй донараховані спірні грошові зобов'язання, перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку ІІ групи, з огляду на що, вважає, що не має обов'язку сплачувати ПДФО та ПДВ.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті із-за виявленого порушення позивачем податкового законодавства у формі несплати за здійснення господарських операцій операції зазначених видів податків, неподання звіту з ПДФО та незбереження первинних бухгалтерських документів щодо них.

У судових засіданнях представники сторін підтримали власні правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення, доводи та міркування представників сторін, дослідивши письмові докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 28.02.2007 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Службові особи відповідача здійснили позапланову невиїзну перевірку підприємницької діяльності позивача за період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2014 року, про що склали акт від 09.02.2016 №13/1700/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

підп.298.2.3.7 п.298.2 ст. 298, п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2455-VI (далі - ПК України), за що зменшено єдиний податок на 5676,00грн. за 2013-2014роки;

п.177.2 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за період з 01.01.2013 до 31.12.2014 на суму 523460,00грн. і не нараховано ПДФО в сумі 86166,20 грн.;

п.181.1 ст.181, п.183.1.-183.2 ст.183, п.187.7 ст.187 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 3460,00грн. за 2014 рік;

п.49.2 ст.49, п.177.5 ст.177 ПК України - не подано декларації про майновий стан і доходи за 2013-2014роки;

ч.8 ст.9, підп.3 ч.1 ч.11 ст.25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - занижено базу нарахування єдиного соціального внеску на суму 523460,00 грн., що призвело до недоплати 35971,09грн.;

ст.44, п.177.10 ст.177, п.121.1 ст.121 ПК України щодо обов'язку ведення книги обліку доходів і витрат, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом встановлених строків їх зберігання та/або ненадання платником контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На його підставі відповідач прийняв оскаржувані ППР.

ППР про донарахування ПДФО суд вважає правомірним з таких підстав.

З розрахунків та акту перевірки суд з'ясував, що ППР №0001691700 про збільшення розміру грошового ПДФО на загальну суму 108557,75грн. прийнято:

основний платіж - 86166,20грн. з розрахунку ставки податку 15% за незадекларований дохід в сумі 523460,00грн., з яких: 520000,00грн. - за 2013 рік отриманий за надання послуг для ДП «Корсунь-Шевченківський лісгосп» (код ЄДРПОУ 00993395), що перебував на загальній системі оподаткування; 1700,00грн. за отриманий дохід 2014 році на загальну суму 3460,00грн. від ТОВ «НЬЮ ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ 36755544) і в сумі 1760,00грн.від відділу культури Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 2231353).

штрафна (фінансова) санкція - 22391,55грн. з розрахунку: штрафи за неподання звітності з ПДФО - 170,00грн. за 2013 рік та 170,00грн. - за 2014рік; штраф 510,00 грн. за порушення строків зберігання первинних бухгалтерських документів; штраф 25% із основної суми заниженого грошового зобов'язання з ПДФО.

Суд встановив, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Корсунь-Шевченківського лісове господарство», проведеною ДФІ у Черкаській області, встановлено виконання йому позивачем робіт з ремонту адміністративного приміщення, про що ДФІ у Черкаській області направила відповідачу лист від 10.12.2015 №23-07/49-8439.

З метою отримання документів щодо виконання наведених робіт відповідач направив позивачу лист від 28.12.2015 №3105/1700 про надання інформації та документального підтвердження стосовно договору підряду від 20.08.2012 №32, укладеному між позивачем та ДП «Корсунь-Шевченківського лісове господарство», щодо виконання поточного ремонту адмінприміщення контори вказаного підприємства: контрактів (договорів), пов'язаних з виконанням робіт, додатків та додаткових угод до них; документів, що підтверджують виконання робіт (послуг); фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату коштів за надані послуги (платіжні доручення, виписки з банку, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).

Крім того, з метою проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача відповідач надіслав йому повідомлення від 20.01.2016 №1/1700 з вимогою надати документи, що підтверджують дані податкових декларацій, фіна софу, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, первинні документи, які використовувались у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані із донарахуванням податків і зборів та виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Суд врахував, що вищевказані запити про надання документів не виконані позивачем, документи податковому органу не надані.

Однак отриманими відповідачем від ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» договором підряду від 20.08.2012 №32 та актом здачі-прийняття робіт від 20.11.2012, скріпленими підписами та печатками сторін договору (ФОП ОСОБА_3 та ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство») підтверджується виконання робіт з виконання поточного ремонту контори лісгоспу.

З вищевказаного листа ДФІ від 10.12.2015 №23-07/49-8439 вбачається, що ревізією державного підприємства підтверджено повний розрахунок за виконані роботи. Проведення цих розрахунків підтверджується також даними з центральної бази фізичних осіб ДПА про суми виплаченого доходу.

У відповідний термін позивач діяв відповідно до свідоцтва платника єдиного податку 2 групи серії НОМЕР_3 з терміном дії з 01.01.20125 до 01.01.2013 (анульоване рішенням відповідача від 10.02.2016 №1-17), подавав звіти як платник, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Підп.2 п.291.4. ст.291 ПК України (в редакції на час укладення вищезгаданого договору) встановлено, що до другої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Отже, обов'язковою умовою застосування другої групи платників єдиного податку є надання послуг платникам виключно єдиного податку.

Суд звернув увагу, що ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», якому позивач надавав послуги згідно з вищевказаним договором підряду, є платником ПДВ з 22.07.1997, а послуги, які надавалися позивачем вказаному підприємству (поточний ремонт будівель), не передбачені основними видами його діяльності у періоді 2012-2014 роках. Так, згідно з даними спеціальних витягів з ЄДРПОУ позивач мав право здійснювати роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту та роздрібну торгівлю з лотків на ринках, з яких розраховано розмір єдиного податку.

Отже, у 2013 році позивач здійснював діяльність, яка не відповідає вимогам для платників єдиного податку 2 групи.

На підставі підп. підп.5, 7, п.298.2.3.5., 298.2.3.7. п.298.2. ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

Тому суд погоджується з доводами відповідача, що такі обставини викликали обов'язок позивача перейти на іншу систему оподаткування.

Суд встановив, що позивач вищевказаного обов'язку не виконав і не змінив свій податковий статус.

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, відповідно до підп.4 п. 299.15. ст.299 ПК України передбачено, що свідоцтво платника податку анулюється за рішенням контролюючого органу в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Оскільки позивач не подавав контролюючому органу заяви про перехід на іншу систему оподаткування та не мав права на здійснення господарської діяльності на другій групі єдиного податку, суд погоджується з доводами відповідача, що позивач зобов'язаний обліковувати та сплачувати податки за загальними правилами, встановленими ПК України.

П.36.1. ст.36 ПК України встановлений обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

На підставі підп.162.1.1. п.162.1. ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування відповідно до п.177.2. ст.177 ПК України є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця

На підставі п.177.5. ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Суд встановив, що згідно з даними центральної бази Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів за 2013-2014 роки позивач отримав дохід на загальну суму 523460,00грн.

Оскільки позивач не вів обліку доходів та витрат, з огляду на відсутність доказів здійснення ним валових витрат і доведеність отримання ним коштів від вищевказаних суб'єктів господарювання, суд вважає обгрунтованим взяття повної вищевказаної суми коштів для розрахунку ПДФО.

Системно проаналізувавши та врахувавши вищенаведені норми ПК України, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно нараховано основну суму ПДФО в розмірі 86166,20грн.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження в суді, нарахування штрафних санкцій в сумі 22391,55грн. суд вважає правомірним, а розмір застосованого штрафу таким, що відповідає вимогам п.123.1 ст.123 ПК України.

Крім того, врахувавши обов'язок позивача подавати декларації, встановлений п.177.5. ст.177 ПК України, та факт неподання позивачем звітності з ПДФО за вищевстановлених обставин, суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкцій за неподання відповідних декларацій за 2013-2014 роки, передбачених п.120.1. ст.120 ПК України.

Пунктами 44.1., 44.3. ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, відповідно до п.121.1. ст.121 ПК України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Оскільки відповіді на письмові запити позивач не надсилав і під час податкової перевірки не надав первинні документи щодо правовідносин з ДП «Корсунь-Шевченківський лісгосп», ревізією діяльності якого підтверджено їх наявність у цього підприємства, а також повну сплату за виконані роботи, накладення штрафу в сумі 510,00грн. за таке порушення позивача є правомірним.

ППР про донарахування ПДВ суд вважає правомірним з таких підстав.

ППР №0001701700 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку ПДВ на загальну суму 865,00грн. прийнято з розрахунку:

основний платіж - 692,00грн., що становить 20% за неоподатковані операції з надання вищевстановлених послуг;

штрафна (фінансова) санкція) - 25% за виявлене заниження основної суми зобов'язання з ПДВ.

Суд врахував, що платником податку на додану вартість відповідно до підп.2 п.180.1. ст.181 ПК України є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з підп.181.1. ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

На підставі п.183.2. ст.183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Оскільки обсяг доходу, отриманого позивачем від здійснення господарської діяльності у 2013 році, становив 520000,00грн., про він зазначив у декларації з єдиного податку за 2013 рік, він був зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ і в подальшому сплачувати відповідні податкові зобов'язання.

П.183.10. ст.183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оскільки згідно з даними звітності позивача за 2014 рік ним отримано дохід від здійснення господарської діяльності в сумі 3460,00грн., з огляду на вищевказані порушення вимог податкового законодавства суд дійшов висновку, що позивачу правомірно донараховано зобов'язання з ПДВ у сумі 692,00грн. за вищевказаний період.

З огляду на викладене позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір - поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.94, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 22.02.2016 №0001691700 і №0001701700 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 13.06.2016