Постанова

від 08.06.2016 по справі 916/4176/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 916/4176/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на рішення від та на постанову відГосподарського суду Одеської області 12.01.2016 Одеського апеляційного господарського суду 09.03.2016 у справі Господарського суду№ 916/4176/14 Одеської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" доПублічного акціонерного товариства "Марфін Банк" прозобов'язання вчинити певні дії та визнання договору іпотеки припиненим у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Тригуб Д.Г.; - відповідача Землянська Ю.О.; ВСТАНОВИВ:

14.10.2014 Приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про визнання такою, що припинилась іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки № б/н від 11.03.2005, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод") та Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Приватінвест" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк"); зобов'язання здійснити в Реєстраційній службі Великолепетиського районного управління юстиції Херсонської області державну реєстрацію припинення іпотеки.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2016 у справі № 916/4176/14 (колегія суддів у складі: Цісельський О.В. - головуючий суддя, судді Д'яченко Т.Г., Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 (колегія суддів у складі: Принцевська Н.М. - головуючий суддя, судді Діброва Г.І., Колоколов С.І.), визнано такою, що припинилась іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки № б/н від 11.03.2005, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод") та Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Приватінвест" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк") та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2015; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" здійснити в Реєстраційній службі Великолепетиського районного управління юстиції Херсонської області державну реєстрацію припинення іпотеки зареєстрованої номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2015.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 916/4176/14, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 916/4176/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання такою, що припинилась іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки № б/н від 11.03.2005 та зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Приватінвест" (правонаступником якого є ВАТ "Морський транспортний банк", в подальшому ПАТ "Марфін Банк") та Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є ПрАТ "Великолепетиський маслозавод") було укладено кредитний договір № 03/132-К, за умовами якого банк відкрив останньому кредитну лінію у сумі 500 000, 00 грн. на поповнення обігових коштів з кінцевим строком повернення кредиту 01.03.2006.

В забезпечення своєчасного виконання договірних зобов'язань по кредитному договору № 03/132-К, 02.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Приватінвест" та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 03/132-2П, 05.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Приватінвест" та Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод" було укладено договір застави майна № 03/132-1з та договір іпотеки б/н.

ВАТ "Великолепетиський маслозавод" у строк до 01.03.2006 не виконало свої зобов'язання за кредитним договором та не повернуло кредит з відсотками за користування ним, що стало підставою для звернення ВАТ "Морський транспортний банк" з позовом до Великолепетиського районного суду Херсонської області про стягнення солідарно із ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та ОСОБА_8 заборгованості у розмірі 573 900, 68 грн.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 у справі № 2-367/2006, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20.07.2006, стягнуто солідарно з ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та ОСОБА_8 на користь ВАТ "Морський транспортний банк" заборгованості у розмірі 573 900, 68 грн.

21.09.2006 між ВАТ "Морський транспортний банк" (правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк") та ФОП ОСОБА_9 було укладено договір про переведення боргу та відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_9 приймає на себе фінансові зобов'язання за кредитним договором № 03/132-К, укладеним між ВАТ АТ "Приватінвест" та ВАТ "Великолепетиський маслозавод", які згідно із рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 складають 573 900, 68 грн.

21.09.2006 ФОП ОСОБА_9 перерахувала ВАТ "Морський транспортний банк" 573 900,68 грн. платіжним дорученням № 6, зазначивши призначення платежу - "плата згідно угоди про переведення боргу від 21.09.2006 без ПДВ", а ВАТ "Морський транспортний банк" передав ФОП ОСОБА_9 відповідні документи, з яких випливає право вимоги, а саме: кредитний договір 03/132-К, договори іпотеки та застави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 у справі № 14/202-ПД-09 визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 між ВАТ "Морський транспортний банк" та ФОП ОСОБА_9

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.06.2011 у справі № 5024/859/2011, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011, стягнуто з ПАТ "Марфін Банк" на користь ФОП ОСОБА_9 573 900,68 грн., сплачених останньою за договором про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006.

Дане судове рішення виконане відповідачем 12.04.2012, що підтверджуються наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру № 19-67 від 12.04.2012.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі № 5024/93/2012 стягнуто з ФОП ОСОБА_9 на користь ПАТ "Марфін Банк" безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 573 900, 68 грн.

Обґрунтовуючи підстави даного позову, позивач посилається на те, що зобов'язання ВАТ "Великолепетиський маслозавод" перед відповідачем, які виникли на підставі кредитного договору № 03/132-К від 02.03.2005 та рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006, виконані належним чином, а отже є припиненими.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі № 5024/93/2012 стягнуто з ФОП ОСОБА_9 на користь ПАТ "Марфін Банк" безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 573 900, 68 грн., які вона отримала від ВАТ "Великолепетиський маслозавод" в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 03/132-К відповідно до ухвали Господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 у справі № 12/73-Б-08, у зв'язку з чим, іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки № б/н від 11.03.2005, укладеного між ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та Акціонерним банком "Приватінвест" - є припиненою.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приписи статей 4 7 , 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.01.2011 у справі № 10/25, від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183, від 14.11.2011 у справі № 12/207, від 23.01.2012 у справі № 37/64).

Як у запереченнях на позовну заяву (т.2 а. с. 20-21), так і в апеляційній скарзі (т. 2 а. с. 99-100) відповідач звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, та на те, що ФОП ОСОБА_9 не виконано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі № 5024/93/2012, якою стягнуто з ФОП ОСОБА_9 на користь ПАТ "Марфін Банк" безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 573 900, 68 грн. Відтак, відсутні підстави для припинення іпотеки за договором іпотеки № б/н від 11.03.2005.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про припинення іпотеки, оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі № 5024/93/2012 стягнуто з ФОП ОСОБА_9 на користь ПАТ "Марфін Банк" безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 573 900, 68 грн. не навели мотивів відхилення зазначених доводів відповідача, та не дослідили факт виконання/невиконання ФОП ОСОБА_9 зазначеної постанови, що суперечить положенням статей 4 7 , 43, 84, 105 ГПК України, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.

Таким чином, у розгляді позову суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення зі справи у відповідній частині.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 916/4176/14.

Справу № 916/4176/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ