Постанова

від 08.11.2016 по справі 916/4176/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р.Справа № 916/4176/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Ліпчанської Н.В.,

суддів: Лисенко В.А., Головея В.М.,

за участю секретаря судового засідання Кіртока Л.В.

та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник, за паспортом серії МО №635766, виданим 17.11.98р., ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.09.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №241 від 24.06.2016р.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

на рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2016р.

у справі №916/4176/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

про зобов'язання вчинити певні дії та визнання договору іпотеки припиненим

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" (далі - Маслозавод) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (далі - Банк) про зобов'язання Банка здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки №б/н від 11.03.2005р. (а.с.2-5, т.1).

В листопаді позивач надав до суду заяву про зміну предмета позову, згідно якої просив суд визнати іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки №б/н від 11.03.2005р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є Маслозавод) та Акціонерним банком "Приватінвест" (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Морський транспортний банк", в подальшому - Банк), та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису 1483100 датою 12.03.2005р. (а.с.68, т.1).

Також 11.11.2016р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд збільшити позовні вимоги та зобов'язати Банк здійснити в Реєстраційній службі Великолепетиського районного управління юстиції Херсонської області державну реєстрацію припинення іпотеки, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р. (а.с.91, т.1).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Згідно з останньою у справі №916/4176/14 постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2016р. справу №916/4176/14 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Так, рішенням господарського суду Одеської області (суддя Желєзна С.П.) від 12.09.2016р. позов Маслозаводу задоволено, визнано договір іпотеки №б/н від 11.03.2005р. укладений між відкритим акціонерним товаристом "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є Маслозавод) та акціонерним банком В«ПриватінвестВ» (правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство В«Морський транспортний банкВ» , в подальшому Банк), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р., - припиненим.

Також зобов'язано Банк здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, Банк звернувся із апеляційною скаргою, в якій вважає його винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.6-7, т.3).

Маслозавод надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає мотиви та підстави даної скарги безпідставними та необґрунтованими, рішення місцевого господарського суду - винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та із вірно застосованими нормами як матеріального, так і процесуального права, із повним з'ясуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення господарського спору (а.с.15-17, т.3).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

02 березня 2005 року між Акціонерним банком В«ПриватінвестВ» (правонаступник якого є ВАТ „Морський транспортний банкВ» , в подальшому Банк) та ВАТ В«Великолепетиський маслозаводВ» (правонаступником якого є Маслозавод), як позичальником, укладено кредитний договір №03/132-К (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого відповідач за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати позивачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з початковим загальним лімітом 500.000,00 грн. з кінцевим строком повернення кредиту 01.03.2006р. (а.с.7-8, т.1).

Умовами п. 6.1 Кредитного договору передбачено, що в частині п.4.4 він вступає в силу з моменту підписання, а в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах указаних сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами відповідно до умов договору.

На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Бакном, як заставодержателем, та Маслозаводом, як заставодавцем, був укладений договір застави №03/132-1з від 05.03.2005р. (далі - договір застави), за умовами якого заставодавець надав у заставу належне йому на праві власності виробниче обладнання (а.с.9-11, т.1).

11 березня 2005 року між сторонами укладено договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), відповідно до п. 1 якого предметом договору є надання Маслозаводом в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 6 цього договору (комплекс, будівлі, споруди, що знаходяться за адресою Херсонська обл., Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50), (а.с.12-14, т.1).

Договір іпотеки 11.03.2005р. посвідчено державним нотаріусом Великолепетиської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та накладено заборону відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна до припинення чи розірвання договору іпотеки (а.с.15, т.1).

Як встановлено у рішенні Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. у справі №2-367/2006 02.03.2005р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_5, як майновим поручителем, та Банком було укладено договір поруки №03/132-2П (далі - Договір поруки) щодо виконання Маслозаводом своїх зобов'язань за Кредитним договором (а.с.16-17, т.1).

Між тим, вказаним рішенням суду встановлено, що 05.03.2005р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 було договір застави №03/132-3з.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. у справі №2-367/2006, залишеним у силі ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20.07.2006р., позов ВАТ В«Морський транспортний банкВ» задоволено, стягнуто солідарно з ВАТ В«Великолепетиський маслозаводВ» та ОСОБА_5 на користь ВАТ В«Морський транспортний банкВ» 556.033,97 грн. заборгованості за кредитом, 16.136,71 грн. витрат на охорону об'єктів іпотеки і застави та судові витрати 1.730,00 грн., всього 573.900,68 грн. (а.с.16-17, т.1).

Окрім того, 21.09.2006р. між Банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладена угода про переведення боргу та відступлення права вимоги (з урахуванням змін), відповідно до умов якого остання приймає на себе фінансові зобов'язання за Кредитним договором, що укладений між Банком та Маслозаводом, який згідно рішення Великолепетиського районного суду від повинен сплатити Банку 573.900,68 грн. (а.с.18-19, т.1).

Разом з тим, 21.09.2006р. між ВАТ В«Морський транспортний банкВ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, згідно умов якого ВАТ В«Морський транспортний банкВ» відступив ОСОБА_6 у повному обсязі усі права іпотекодержателя за Договором іпотеки.

21.09.2006р. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 перерахувала Банку 573.900,68 грн. згідно платіжного доручення №6 (що зазначено в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010р. у справі №7/1-пд-09), вказавши у призначенні платежу: В«плата згідно угоди про переведення боргу від 21.09.2006р. без ПДВВ» , а Банк передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 відповідні документи, з яких випливає право вимоги, а саме: Кредитний договір, Договір іпотеки, Договір застави.

Між тим, у справі №12/73-Б-08 про банкрутство Маслозаводу ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. кредиторські вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до позивача у розмірі 573.900,68 грн. були погашені в рахунок заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 перед Маслозаводом на підставі рішення суду у справі №14/497-ПН-07, яким було підтверджено обов'язок фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 сплатити на користь позивача по справі 886.091,50 грн. вартості обладнання та устаткування, 9.063,92 грн. суми держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В подальшому рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010р. угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006р. між ВАТ В«Морський транспортний банкВ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, було визнано недійсною.

02 грудня 2010 року Одеським апеляційним господарським судом було задоволено апеляційну скаргу Маслозаводу, визнано недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки від 21.09.2006р., укладений між ВАТ В«Морський транспортний банкВ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №2455 (а.с. 20-23, т.1).

На підставі рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. по справі №5024/859/2011, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011р., з Банку стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 573.900,68 грн. сплачених за договором про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012р. у справі №5024/93/2012 було задоволено позов ВАТ „Морський транспортний банкВ» та стягнуто на користь останнього з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 573.900,68 грн. Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду від 27.02.2012р., зазначив, що висновок суду першої інстанції про недоведеність існування обставин, які б свідчили про безпідставне отримання ОСОБА_6 належного ВАТ „Морський транспортний банкВ» майна, зроблений без урахування особливостей угоди від 21.09.2006р., за якою ОСОБА_6 отримала право вимоги 573.900,68 грн. грошових коштів від ВАТ В«Великолепетиський маслозаводВ» та без урахування реалізації відповідачем цього права в межах справи про банкрутство ВАТ В«Великолепетиський маслозаводВ» , в результаті якої ОСОБА_6 зменшила свою заборгованість перед заводом на цю ж суму при одночасному відхиленні судом кредиторських вимог ВАТ „Морський транспортний банкВ» у сумі 573.900,68 грн., що випливали з Кредитного договору з ВАТ В«Великолепетиський маслозаводВ» .

В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012р. у справі №12/73-Б-08 було частково задоволено касаційну скаргу Банку та припинено провадження у справі №12/73-Б-08 про банкрутство ВАТ В«Великолепетиський маслозаводВ» .

Позивач стверджує, що зобов'язання Маслозаводу, які виникли на підставі Кредитного договору від 02.03.2005р. та рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. виконані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 належним чином, а отже є припиненими.

Апеляційний господарський суд зазначає, що підписавши угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2010р. між Банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, остання набула статусу належного кредитора для Маслозаводу за Кредитним договором, зобов'язання з повернення грошових коштів якого не припинилось.

Судом дана угода була визнана недійсною, сторони цієї угоди для захисту власних прав та інтересів скористалися реституцією, звернувшись почергово до суду для повернення отриманого на виконання недійсної угоди. Таким чином для Банку та ОСОБА_6 відбулось повернення становища у початковий стан, що передбачено чинним законодавством.

З огляду на вищевказані обставини є необхідним зазначити, що в силу приписів ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.572, ч.1 ст.575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 1, ч.1 ст. 7 Закону України „Про іпотекуВ» (зі змінами) іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В силу приписів ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється : виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.17 Закону України „Про іпотекуВ» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Так, зобов'язання Маслозаводу, які виникли на підставі Кредитного договору та з урахуванням рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 були виконані під час процедури банкрутства Маслозаводу, про що зазначено в ухвалі господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. у справі №12/73-Б-08. Під час такого виконання угода про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р. не визнавалась судом недійсною. А в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012р. провадження у справі №12/73-Б-08 про банкрутство Маслозаводу було припинено.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що між Маслозаводом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 відбулось зарахування однорідних зустрічних вимог під час процедури банкрутства Маслозаводу у справі №12/73-Б-08.

А згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог , строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відтак, з огляду на положення ст.17 Закону України „Про іпотекуВ» правомірним є висновок, що внаслідок припинення зобов'язання Маслозаводу за Кредитним договором припинений і Договір іпотеки.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Банку здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р., місцевий господарський суд з огляду на положення ч.1 ст.1, ст.4, ч.2 ст.27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» (зі змінами) вірно прийшов до висновку про правомірність вказаної вимоги.

Оскільки, згідно ч.2 ст.27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2016р. у справі №916/4176/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя В.М. Головей