Рішення

від 12.09.2016 по справі 916/4176/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2016 р.Справа № 916/4176/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Волкова С.Г. /керівник/;

Від відповідача: не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" до публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про зобов`язання вчинити певні дії та визнання договору іпотеки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" (далі по тексту ПрАТ "Великолепетиський маслозавод") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (далі по тексту ПАТ "Марфін Банк"), в якому просить суд:

- визнати такою, що припинилась іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки №б/н від 11.03.2005р. укладеного між ВАТ "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є ПрАТ "Великолепетиський маслозавод"), вул. Дімітрова, 50, смт. Велика Лепетиха, Херсонська область та Акціонерним банком Приватінвест (правонаступником якого є ВАТ Морський транспортний банк, в подальшому ПАТ Марфін банк), вул Леніна, 28, м. Іллічівськ, Одеська область та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р.;

зобов`язати ПАТ Марфін банк здійснити в Реєстраційній службі Великолепетиського районного управління юстиції Херсонської області державну реєстрацію припинення іпотеки зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує фактом виконання зобов`язань ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" перед ПАТ "Марфін Банк", які виникли на підставі кредитного договору 03/132-К від 02.03.2005р., фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С., у зв`язку з укладанням договору про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р. між відповідачем та зазначеною фізичною особою.

Окрім того, позивач зазначає, що у зв`язку з визнанням недійсним договору від 21.09.2006р. про переведення боргу та відступлення права вимоги ПАТ "Марфін Банк" було стягнуто з фізичної особи-підприємця Паришевої Т.С. 573 900,68 грн. безпідставно збережених грошових коштів, які вона отримала від ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" в рахунок погашення боргу за кредитним договором 03/132-К від 02.03.2005р. та на виконання рішення Великолепетиського районного суду від 29.05.2006р. по справі №12/73-Б-08, яким було задоволено позовні вимоги ПАТ "Марфін Банк" та стягнуто з ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" заборгованість, яка виникла на підставі кредитного договору 03/132-К від 02.03.2005р.

Справа розглядалась судами неодноразово. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2016р. по даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016р., позов було задоволено повністю.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2016р. рішення судів попередніх інстанцій були скасовані із направленням справи на новий розгляд, оскільки судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За результатами проведеного повторного автоматичного розподілу, дану справу в порядку ст. 2-1 ГПК України було передано на розгляд судді Желєзній С.П., яка ухвалою від 29.06.2016р. прийняла справу до свого провадження.

У відзиві на позовну заяву від 11.07.2016р. ПАТ Марфінбанк просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими. Відповідач стверджує, що на теперішній час заборгованість перед банком у сумі 573 900,68 грн. не погашена а ні позивачем, а ні фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С., зобов`язання перед банком не виконані, а відповідно не припинені, у зв`язку з чим відсутні підстави для припинення іпотеки. Окрім того, вимоги банку в сумі 573 900,68 грн. не погашені в процедурі банкрутства фізичної особи-підприємця Паришевої Т.С., тому, на думку відповідача, твердження про припинення зобов`язання є безпідставними.

08.09.2016р. до господарського суду надійшло клопотання від представника ПАТ "Марфін Банк" Лапінської О.М. про відкладення розгляду справи, у зв`язку із викликом представника відповідача Соловйова О.В., який представляє інтереси ПАТ "Марфін Банк" по даній справі, до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Клопотання, яке надійшло від представника ПАТ "Марфін Банк", було відхилено судом з огляду на закінчення процесуальних строків розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.03.2005р. між АБ Приватінвест (правонаступник якого є ВАТ „Морський транспортний банк, в подальшому ПАТ Марфін банк) та ВАТ Великолепетиський маслозавод (правонаступником якого є ПрАТ Великолепетиський маслозавод) було укладено кредитний договір №03/132-К, відповідно до п. 1.1 якого відповідач за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позивачеві кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з початковим загальним лімітом 500 000,00 грн. з кінцевим строком повернення кредиту 01.03.2006р. Умовами п. 6.1 кредитного договору передбачено, що кредитний договір в частині п.4.4 вступає в силу з моменту підписання, а в решті частин з моменту надання ВАТ Великолепетиський маслозавод розрахункових документів на використання кредиту в межах указаних сум и діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами відповідно до умов договору.

В забезпечення своєчасного виконання договірних зобов`язань по кредитному договору ПрАТ Великолепетиський маслозавод передало у заставу відповідно до договору застави №03/132-1з від 05.03.2005р. належне йому на праві власності виробниче обладнання. Також 11.03.2005р. між ПрАТ Великолепетиський маслозавод (Іпотекодавець) та акціонерним банком Приватінвест (Іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1 якого предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 6 цього договору (комплекс, будівлі, споруди, що знаходяться за адресою Херсонська обл., Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50).

11.03.2005р. державним нотаріусом Великолепетиської державної нотаріальної контори Ващенко А. М. було накладено заборону відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна до припинення чи розірвання договору іпотеки.

02.03.2005р. між ОСОБА_1 та АБ Приватінвест (правонаступник якого є ВАТ „Морський транспортний банк, в подальшому ПАТ Марфін банк) було укладено договір поруки №03/13.2-2П, за яким ОСОБА_1 виступив майновим поручителем перед банком за виконання ВАТ Великолепетиський маслозавод своїх обов`язків за кредитним договором. Окрім того, 05.03.2005р. в забезпечення зазначеного кредитного договору банком було укладено з ОСОБА_1 договір застави рухомого майна №03/132-Зз, яке належало останньому на праві власності.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р., залишеним у силі ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20.07.2006р., у справі №2-367/2006 позов ВАТ Морський транспортний банк було задоволено, стягнуто солідарно з ВАТ Великолепетиський маслозавод та ОСОБА_1 на користь ВАТ Морський транспортний банк 556 033,97 грн. заборгованості за кредитом, 16 136,71 витрат на охорону об`єктів іпотеки і застави та судові витрати 1 730,00 грн., всього 573 900,68 грн.

21.09.2006 р. між ВАТ Морський транспортний банк (правонаступником якого є ПАТ Марфін банк) та фізичною особою-підприємцем Паришевою Т. С. було укладено договір про переведення боргу та відступлення права вимоги, відповідно до умов якого остання приймає на себе фінансові зобов`язання за кредитним договором №03/132-К, укладеним між відповідачем та ВАТ Великолепетиський маслозавод, яке згідно рішення Великолепетиського районного суду від 29.05.2006р. повинне сплатити ПАТ Марфін банк 573 900,68 грн.

Разом з тим, 21.09.2006р. між ВАТ Морський транспортний банк та фізичною особою-підприємцем Паришевою Т. С. було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, згідно умов якого ВАТ Морський транспортний банк відступив ОСОБА_2 у повному обсязі усі права іпотекодержателя за договором іпотеки.

21.09.2006р. фізична особа-підприємець Паришева Т. С. перерахувала ПАТ Марфін банк 573 900,68 грн. платіжним дорученням №6 (факт, встановлений в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010р. по справі №7/1-пд-09), зазначивши призначення платежу плата згідно угоди про переведення боргу від 21.09.2006р. без ПДВ, а банк передав фізичній особі-підприємцю Паришевій Т.С. відповідні документи, з яких випливає право вимоги, а саме: кредитний договір 03/132-К, договори іпотеки та застави.

При цьому, ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. у справі № 12/73-Б-08 про банкрутство ПрАТ Великолепетиський маслозавод кредиторські вимоги фізичної особи-підприємця Паришевої Т.С. до позивача у розмірі 573 900,68 грн. були погашені в рахунок заборгованості фізичної особи-підприємця Паришевої Т.С. перед ПрАТ Великолепетиський маслозавод на підставі рішення суду у справі № 14/497-ПН-07, яким було підтверджено обов`язок фізичної особи-підприємця Паришевої Т.С. сплатити на користь позивача по справі 886 091,50 грн. вартості обладнання та устаткування, 9 063,92 грн. суми держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В подальшому рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 року угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006р. між ВАТ Морський транспортний банк та фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С., було визнано недійсною.

02.12.2010р. Одеським апеляційним господарським судом було задоволено апеляційну скаргу ВАТ Великолепетиський маслозавод, визнано недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки від 21.09.2006р., укладений між ВАТ Морський транспортний банк та фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С., посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Кличановською С.І., зареєстрований в реєстрі за № 2455.

На підставі рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. по справі №5024/859/2011, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011р., з ПАТ Марфінбанк було стягнуто на користь фізичної особи-підприємця Паришевої Т.С. 573 900,68 грн. сплачених останньою за договором про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012р. у справі №5024/93/2012 було задоволено позов ВАТ „Морський транспортний банк та стягнуто на користь останнього з фізичної особи-підприємця Паришевої Т.С. грошові кошти у сумі 573 900,68 грн. Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду від 27.02.2012р., зазначив що висновок суду першої інстанції про недоведеність існування обставин, які б свідчили про безпідставне отримання ОСОБА_2 належного ВАТ „Морський транспортний банк майна, зроблений без урахування особливостей угоди від 21.09.2006р., за якою ОСОБА_2 отримала право вимоги 573 900,68 грн. грошових коштів від ВАТ Великолепетиський маслозавод та без урахування реалізації відповідачкою цього права в межах справи про банкрутство ВАТ Великолепетиський маслозавод, в результаті якої ОСОБА_2 зменшила свою заборгованість перед заводом на цю ж суму при одночасному відхиленні судом кредиторських вимог ВАТ „Морський транспортний банк у сумі 573 900,68 грн., що випливали з кредитного договору №03/132-К від 02.03.2005р. з ВАТ Великолепетиський маслозавод.

В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012р. у справі № 12/73-Б-08 було частково задоволено касаційну скаргу ПАТ Марфін банк та припинено провадження у справі № 12/73-Б-08 про банкрутство ВАТ Великолепетиський маслозавод.

З огляду на наведені факти позивач стверджує, що зобов`язання ПрАТ "Великолепетиський маслозавод", які виникли на підставі кредитного договору №03/132-К від 02.03.2005р. та рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р., виконані фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С. належним чином, а отже є припиненими.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі, обґрунтовуючи власні правові позиції, по різному оцінюють фактичні обставини справи, про які йшла мова вище по тексту рішення. У зв`язку з чим, господарський суд вважає за необхідне надати власну правову оцінку правовідносинам, які склались між сторонами по справі.

Так, із підписанням угоди від 21.09.2010р. про переведення боргу та відступлення права вимоги між ПАТ Марфін банк та фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С., відповідач по справі втратив статус кредитора за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р. В свою чергу ОСОБА_2 , виконавши грошові зобов`язання позивача по справі перед ПАТ Марфін банк, набула статусу належного кредитора для ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р.

При цьому, для ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" зобов`язання з повернення грошових коштів не припинилось, оскільки останній як і раніше був зобов`язаний повернути отримані кошти, проте уже новому кредитору, тобто фізичній особі-підприємцю Паришевій Т.С.

Оскільки, в подальшому угода від 21.09.2010р. про переведення боргу та відступлення права вимоги була визнана недійсною, сторони цієї угоди для захисту власних прав та інтересів використали такий інститут цивільного права як реституція, звертаючись почергово до суду для повернення отриманого на виконання недійсної угоди. Таким чином для ПАТ Марфін банк та ОСОБА_2 відбулось повернення становища у початковий стан, що передбачено чинним законодавством.

Із урахуванням викладеного, господарський суд звертає увагу сторін, що законодавством України не передбачено відновлення або поновлення договірних зобов`язань, які мали місце до укладення недійсної угоди, оскільки в такому випадку для захисту своїх прав та інтересів сторони можуть скористатися передбаченими ЦК України, ГК України способами захисту.

Як зазначалось по тексту рішення вище для ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" зобов`язання за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р. не припинились у зв`язку із укладанням угоди від 21.09.2010р. про переведення боргу та відступлення права вимоги, у зв`язку з чим, для вирішення справи по суті першочерговим та необхідним є з`ясування питання виконання позивачем по справі своїх зобов`язань за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 199 ГК України передбачено, що до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 572, ч. 1 ст. 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку від 5 червня 2003 року № 898-IV (з наступними змінами та доповненнями) іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Умовами ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про іпотеку іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Вищевикладені приписи чинного законодавства встановлюють підстави припинення зобов`язань, в тому числі і за договором іпотеки, до яких, зокрема, належить припинення основного зобов`язання, у зв`язку з чим, господарський суд доходить висновку про необхідність встановлення факту виконання або невиконання ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" зобов`язань за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р., обов`язок виконання якого був підтверджений рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. по справі №2-367/2006.

Як зазначалось вище по тексту рішення, зобов`язання ПрАТ "Великолепетиський маслозавод", які виникли на підставі кредитного договору №03/132-К від 02.03.2005р. та з урахуванням рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. перед фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С. були виконані під час процедури банкрутства позивача, про що зазначалось в ухвалі господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. у справі № 12/73-Б-08. Під час зазначеного виконання угода про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р. була чинною. При цьому, в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012р. провадження у справі № 12/73-Б-08 про банкрутство ПрАТ Великолепетиський маслозавод було припинено.

З огляду на наведені положення чинного законодавства та беручи до уваги фактичні обставини справи, господарський суд вважає за необхідне першочергово з`ясувати питання щодо припинення зобов`язання позивача за кредитним договором, які фактично мали місце під час процедури банкрутства останнього, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Дії ліквідатора Дружини Ю.Г. ПрАТ Великолепетиський маслозавод були спрямовані на зменшення кредиторської заборгованості позивача перед фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С., оскільки у останньої виникла заборгованість перед позивачем по даній справі. Зазначені дії за своєю правовою природою є зарахуванням однорідних зустрічних вимог.

Положеннями ст. 601 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Верховним Судом України у постанові від 24.06.2015р. по справі № 914/2492/14 зазначено, що зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Щодо умов, яким мають відповідати однорідні вимоги, то по справі № 37/322-09 Вищий господарський суд України зазначає, що такі вимоги повинні: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд доходить висновку, що заява ліквідатора ПрАТ Великолепетиський маслозавод на стадії банкрутства останнього була спрямована на зарахування однорідних зустрічних вимог, та в подальшому не оспорювалась фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С. Заява про зарахування однорідних зустрічних вимог з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, є чинною, так як з матеріалів справи не вбачається протилежного.

Нормами ч. 2 ст. 602 ЦК України передбачено випадки, в яких забороняється зарахування однорідних зустрічних вимог, до яких належать наступні: відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; стягнення аліментів; вимоги щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 21 травня 2008 року по справі № 2-17/2866.1-2006 (2-26/11384-2005) зазначено, що Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Оскільки чинне на час визнання позивача банкрутом законодавство не встановлювало заборон здійснювати зарахування однорідних зустрічних вимог під час процедури банкрутства та з урахуванням ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, господарський суд доходить висновку, що між ПрАТ Великолепетиський маслозавод та фізичною особою-підприємцем Паришевою Т.С. відбулось зарахування однорідних зустрічних вимог, що відповідно до приписів ст. 202 ГК України є однією з форм припинення зобов`язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

З огляду на викладене, суд зазначає, що зобов`язання ПрАТ Великолепетиський маслозавод за кредитним договором 03/132-К від 02.03.2005р. припинились, що має наслідком відповідно до ст. 17 Закону України „Про іпотеку припинення договору іпотеки від 11.03.2005р., укладеного між сторонами по справі.

Господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень ч. 1 ст. 206 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В силу положень ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням викладеного, господарський суд зауважує, що на час виконання зобов`язань ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р. фізична особа-підприємець Паришева Т.С. у розумінні ст. ст. 526, 527 ЦК України вважалась належним кредитором, у зв`язку з чим виконання зобов`язання відбулось відповідно до вимог законодавства.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне надати доводам відповідача по справі правову оцінку з приводу чого зазначає наступне.

Постановлення судового рішення Великолепетиським районним судом Херсонської області від 29.05.2006р. по справі №2-367/2006 не припинило зобов`язань сторін по справі за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р. Викладена правова позиція знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду України від 20.01.2011 у справі № 10/25, від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183, від 14.11.2011 у справі № 12/207, від 23.01.2012 у справі № 37/64, про що також йшлося в постанові Вищого господарського суду України від 08.06.2016р. по даній справі.

Обґрунтовуючи власну позицію у даній справі ПАТ "Марфін Банк" зазначає, що позивач не виконав рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. по справі №2-367/2006 та не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором, тому відсутні підстави для припинення іпотеки. Зазначене аргументування на підтвердження позиції ПАТ "Марфін Банк" суд оцінює критично з огляду на наступне.

Так, у п.п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 26 червня 2013 року N 5-рп/2013 1891 зазначається, що згідно зі статтею 115 Кодексу (ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської область від 16.08.2012р. по справі № 2103/769/2012, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.10.2012р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.01.2013р., було відмовлено ПАТ "Марфін Банк" у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа №2367/2006 та про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, виданого на підставі рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. по справі №2-367/2006.

Таким чином, під час розгляду даної справи посилання на невиконання рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. по справі №2-367/2006, яким було підтверджено обов`язок позивача по справі повернути кредитні кошти (з урахуванням тлумачень наданих Рішенням Конституційного Суду України) є недоцільними, оскільки в даному випадку необхідним та обов`язковим є встановлення факту виконання зобов`язань ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005р. перед фізичною особою-підприємцем Паришевою Т. С., яке фактично мало місце поза межами виконання рішення суду, що також враховувалось господарським судом при вирішенні даної справи.

На підставі вище викладеного, господарський суд відхиляє доводи відповідача у зазначеній частині.

Засадами цивільного законодавства встановлено право кожної сторони на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів, визначених статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З приводу вимог позивача зобов`язати ПАТ "Марфін Банк" здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Статтею 14 цього Кодексу передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Засадами цивільного законодавства встановлено право кожної сторони на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів, визначених статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року N 1952-IV (З наступними змінами і доповненнями) дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, іпотека як речове право, похідне від права власності.

В силу положень ч. 2 ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

За таких обставин та з урахуванням положень чинного законодавства, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги у зазначеній частині шляхом зобов`язання ПАТ "Марфін Банк" здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. ст. 11, 13, 16, 204, 206, 509, 526, 527, 572, 575, 593, 601, 602, 626, 1212 ЦК України, ст. ст. 193, 199, 202 ГК України, ст. ст. 1, 7, 17 Закону України „Про іпотеку, ст. ст. 1, 2, 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позов приватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" до публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати договір іпотеки №б/н від 11.03.2005р. укладений між відкритим акціонерним товаристом "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" /74501, Херсонська обл., Великолепетиський район, селище міського типу Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50, ідентифікаційний код 00447505) та акціонерним банком Приватінвест (правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство Морський транспортний банк, в подальшому публічне акціонерне товариство "Марфін банк" /68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, ідентифікаційний код 21650966), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р., припиненим.

3.Зобов`язати публічне акціонерне товариство "Марфін банк" /68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, ідентифікаційний код 21650966/ здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 1483100, дата державної реєстрації 12.03.2005р. Наказ видати.

4.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Марфін банк" /68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 28, ідентифікаційний код 21650966/ на користь приватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" /74501, Херсонська обл., Великолепетиський район, селище міського типу Велика Лепетиха, вул. Дімітрова, 50, ідентифікаційний код 00447505/ судовий збір у розмірі 2 436 грн. 00 коп. /дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19 вересня 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна