Рішення

від 06.06.2016 по справі 922/1314/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р.Справа № 922/1314/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Донрибкомбінат", с.Мирне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибанов", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 1327/09 від 10.05.16 р.;

відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 04.05.16 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Донрибкомбінат", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибанов" збитки у розмірі 2074400,00 грн. та судовий збір в сумі 31116,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором відповідального зберігання № 29 від 01.02.15 р.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 10.05.16 р. по 23.05.16 р. та з 23.05.16 р. по 06.06.16 р., для надання сторонам можливості подати додаткові документи.

10.05.16 р. відповідач надав відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що 29.04.2016 р. на адресу позивача направлено лист вих. №25 від 29.04.2016 р., яким повідомлено про готовність TOB "Рибанов" повернути позивачу його майно, відповідно до умов договору відповідального зберігання №29 від 01.02.2015 р. Відповідач зауважує, що, станом на 10.05.2016 р., позивач не забрав майно передане на зберігання та не повідомив про необхідність продовження зберігання зазначених речей, не надав пропозицій щодо порядку та умов повернення зазначеного майна. Крім того, відповідач вважає, що позивач не поніс втрат, оскільки речі, які підлягають поверненню, відповідно до договору та вимог ст. 949 ЦК України, перебувають на зберіганні ТОВ "Рибанов" та можуть бути повернуті позивачу в натурі.

23.05.16 р. позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 10.05.2016 р. позивач направив на адресу відповідача лист вих.№1388/09 від 10.05.2016., яким повідомив про готовність здійснити вивіз майна, відповідно до договору відповідального зберігання №29 від 01.02.2015., у будь-який зазначений час та строк до 23.05.2016., а саме у строк до наступного судового засідання. Також позивач просив повідомити про прийняте рішення в строк за 1 робочий день до запланованої дати відвантаження. Повернення рибної продукції буде здійснено за рахунок ПАТ "Донрибкомбінат". Втім, позивач не отримував відповіді відповідача щодо дати та часу повернення предмету зберігання.

30.05.16 р. позивач надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач з червня 2015 року ухилявся від погодження дати та часу повернення майна, переданого на зберігання, жодних листів про час та дату повернення риби позивач від відповідача не отримував. Саме неповернення відповідачем майна, переданого на зберігання, обумовлюється звернення позивача із даним позовом з метою захисту своїх прав та інтересів поклажодавця та компенсації понесених збитків, які складають вартість переданого на зберігання та неповерненого майна.

06.06.16 р. відповідач надав доповнення до відзиву, в яких зазначив, що передумовою стягнення збитків, є вчинення цивільно-правового правопорушення, що передбачає існування таких його елементів, як протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а також вина правопорушника. Існування жодного із перелічених елементів не доведено позивачем, зокрема відсутні будь-які свідчення про порушення умов договору з боку позивача, факту спричинення і розміру шкоди тощо.

06.06.16 р. позивач надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач не має права на застосування притримання.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.16 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.16 р. підтримав свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечував.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Донрибкомбінат" (позивач, депонент, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибанов" (відповідач, виконавець, зберігач) укладено договір відповідального зберігання №29 (далі - договір, а.с. 11).

Згідно з п. 1 договору, депонент передає, виконавець приймає на відповідальне зберігання живу рибу, відповідно до акту приймання-передачі (додаток №1). Для належного зберігання виконавець повинен дотримуватись визначених умов, які прописані у додаток №2. Вартість майна на час укладання договору зазначено у додатку №1, який с невід'ємною частиною договору. Адреса зберігання: Донецька обл., Краснолиманський р-н., с. Шандриголово.

01.02.2015 р. сторони підписали акт приймання-передачі предмета зберігання (додаток №1, а.с. 12) складений у підтвердження того, що депонентом передано, а виконавцем прийнято майно, яке належить депоненту на праві власності, загальною вартістю 2074400,00 грн.

Умовами зберігання (додаток №2, а.с. 13) передбачено, що у басейнах з живою рибою повинен підтримуватись певний рівень води; два рази на день необхідно вимірювати рівень кисню у воді; один раз на день необхідно вимірювати температуру води; здійснювати годування згідно з технологічним процесом.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору, виконавець зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення технологічного процесу утримання майна, зазначеного у додатку № 1 у період дії цього договору; нести відповідальність за втрату та пошкодження майна депонента, яке знаходиться у нього, незалежно від підстав пошкодження та втрати, з моменту отримання майна від депонента до кінця строку його зберігання; повернути майно депоненту по закінченню договору у тій кількості, об'ємі та тому вигляді, у якому майно було передане у зберігання. Виконавець не має права користуватись майном, крім випадків погоджених з депонентом.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що виконавець несе відповідальність за зберігання та цілісність майна з дати передання у зберігання та до дати повернені депоненту. У випадку знищення або пошкодження майна, яке зберігається, або його частини, виконавець повинен за власний рахунок повернути депоненту рівну кількість аналогічного майна у належному стані.

У п.6.1 договору зазначено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 01.05.2016 р.

03.06.2015. позивачем направлено на адресу відповідача лист вих.№0520/09 (а.с. 14), у якому позивач просив здійснити повернення майна переданого на відповідальне зберігання, відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2015 р., у зв'язку із тим, що відповідачем порушуються особливі умови зберігання, що призвело до загибелі частини риби - предмета зберігання.

08.06.2015 р. складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей у ТОВ "Рибанов" (а.с. 15), якою встановлено недостачу риби на суму 538800 грн.

18.06.2015 р. позивачем отримано лист відповідача вх.№0436 (а.с. 16), яким останній довів до відома, що 17.06.2015. був зафіксований факт псування переданого на зберігання майна, відповідно до договору зберігання №29 від 01.02.2015 р.

09.06.2015 р. позивачем було направлено претензію вих.№0535/09 (а.с. 17) на адресу відповідача з вимогою у найкоротший строк здійснити повернення переданого на зберігання майна, відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2015 р. та здійснити повернення продуктів відтворення у кількості 150 кг.

30.06.2015 р. позивачем отримано відповідь на претензію вих.№52 від 25.06.2015 (а.с. 18), у якій відповідач повідомив, що передане на зберігання майно буде повернено негайно після узгодження умов повернення.

02.07.2015 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист вих.№0635/09 (а.с. 19), яким позивач повідомив, що є готовим за власний рахунок здійснити всю технічну сторону по поверненню переданої на зберігання риби, надати живорибний автотранспорт та спеціалістів для завантаження та вивезення риби, у зв'язку з чим просив повідомити дату проведення заходів по вивезенню та поверненню переданої на зберігання риби.

29.04.2016 р. відповідач направив на адресу позивача лист вих. №25 від 29.04.2016 р. (а.с. 29), яким повідомив останнього про готовність TOB "Рибанов" повернути позивачу його майно, відповідно до умов договору відповідального зберігання №29 від 01.02.2015 р. з урахуванням положень ст. 949 ЦК України та попередньо узгоджених з ПАТ "Донрибкомбінат" умов, зокрема щодо забезпечення живорибного транспорту, спеціалістів для завантаження та вивозу риби, дати та часу повернення.

10.05.16 р. позивач направив на адресу відповідача лист вих. №1388/09 від 10.05.2016 р. (а.с. 43), яким повідомив про готовність здійснити вивіз майна, відповідно до договору відповідального зберігання №29 від 01.02.2015. у будь-який зазначений відповідачем час та строк до 23.05.2016 р. Також позивач просив відповідача повідомити про прийняте рішення в строк за 1 робочий день до запланованої дати відвантаження. Повернення рибної продукції буде здійснено за рахунок ПАТ "Донрибкомбінат".

Листом № 29 від 18.05.16 р. (а.с. 57) відповідач повідомив позивача, що, станом на 18.05.16 р., на адресу ТОВ "Рибанов" жодних пропозицій щодо узгодження умов повернення майна та/або узгодження подальшого зберігання від ПАТ "Донрибкомбінат" не надходило. Відповідач також зазначив, що у зв'язку з допущенням прострочення виконання зобов'язання з боку ПАТ "Донрибкомбінат" щодо відшкодування витрат на зберігання майна, ТОВ "Рибанов" прийняло рішення про притримання майна, що перебуває на зберіганні.

Позивач листом № 1469/09 від 01.06.16 р. (а.с. 58) повідомив відповідача, що вважає притримання незаконним та протиправним.

Позивач у позовній заяві зазначає, що намагався у досудовому порядку врегулювати спір, проте відповідач передане на зберігання майно так і не повернув, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із цією позовною заявою про стягнення збитків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, в силу ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

В ч.ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України закріплено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

З обставин, викладених в позові, вбачається, що позивач посилається на втрату майна переданого на зберігання, тобто, предметом позову є стягнення саме збитків завданих поклажодавцю виходячи з приписів ст. 951 ЦК України, відповідно до частини першої якої, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 20.12.10р. у справі № 06/113-38).

Таким чином зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві товар який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок) передбаченого ст. 614 ЦК України.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.06.2009 у справі № 3-2189к09.

Суд наголошує, що позивачем не доведена наявність в діях (бездіяльності) відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема не надано належних доказів втрати (нестачі) майна або його пошкодження, станом на час слухання справи.

Наданий позивачем акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей у ТОВ "Рибанов" (а.с. 15), в якому встановлено недостачу риби на суму 538800 грн., вважається судом неналежним доказом знищення майна в розмірі 2074400,00 грн., оскільки цей акт був складений у червні 2015 року, в той час коли з позовом позивач звернувся в квітні 2016 року. При цьому, в п. 4.1 договору передбачено, що у випадку знищення або пошкодження майна, яке зберігається, або його частини, виконавець повинен за власний рахунок повернути депоненту рівну кількість аналогічного майна у належному стані. Тобто, навіть у разі знищення частини майна відповідач зобов'язався повернути позивачу рівну кількість аналогічного майна у належному стані. Доказів знищення майна позивача, станом на час подання позову, позивачем не надано. Крім того, сума недостачі складала 538800 грн., а позивач просить стягнути збитки в сумі 2074400,00 грн. Отже, вищезазначений акт не підтверджує факт знищення майна на заявлену позивачем суму (2074400,00 грн.), станом на час звернення з позовом до суду.

Суд також зазначає, що ухилення відповідача від узгодження умов повернення майна не є доказом втрати цього майна та підставою для стягнення збитків. У випадку ухилення зберігача від повернення майна переданого на зберігання (за відсутності доказів знищення цього майна) поклажодавець має право звернутись до суду з позов про повернення цього майна.

Таким чином, позивачем не доведено існування всіх елементів цивільно-правової відповідальності у діях (бездіяльності) відповідача, зокрема, відсутні належні докази факту спричинення збитків (знищення майна переданого на зберігання) та їх розміру. Отже, підстави для стягнення збитків на підставі приписів ст. 951 ЦК України, в даному випадку відсутні.

За таких обставин, вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв’язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_3