Постанова

від 10.11.2016 по справі 922/1314/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року Справа № 922/1314/16

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибанов" на постанову від 01.08.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/1314/16 господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Донрибкомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибанов" простягнення коштів

За участю представників сторін:

Від позивача - Васильєва І.В. - дов. від 1.07.2016,

Від відповідача - Колесник І.А. - дов. від 25.10.2016,

У зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Яценко О.В., Бакуліна С.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.11.2016).

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Донрибкомбінат" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибанов" про стягнення 2 074400 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору відповідального зберігання від 01.02.2015 № 29.

Рішенням від 06.06.2016 господарського суду Харківської області (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відшкодувати збитки зберігач зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або пошкодження товару, який було передано на зберігання, за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність, збитки, причинний зв'язок) передбаченого ст. 614 ЦК України. При цьому суд послався на те, що доказів знищення майна позивача, станом на час подання позову, позивачем не надано. Крім того, сума недостачі складала 538800 грн., а позивач просить стягнути збитки в сумі 2074400,00 грн.

Постановою від 01.08.2016 колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Потапенко В.І., суддів Гребенюк Н.В., Слободіна М.М. рішення господарського суду Харківської області скасовано, позов задоволено, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибанов" на користь Публічного акціонерного товариства "Донрибкомбінат" стягнуто 2074400 грн. збитків та проведено розподіл судових витрат. При прийнятті постанови апеляційний господарський суд послався на те, що у спірних зобов'язальних правовідносинах сторін визначальним для понесення позивачем збитків є не сам по собі факт втрати чи знищення переданого на зберігання майна, як безпідставно зазначив господарський суд першої інстанції, а зменшення майнової сфери позивача внаслідок невиконання відповідачем-зберігачем свого обов'язку з його передачі. Тобто, на думку суду, поклажодавець у відносинах, що виникають з договору зберігання зазнає збитків внаслідок невиконання зберігачем свого обов'язку з його повернення, незалежно від того чи це майно наявне у зберігача чи було ним втрачено чи є знищеним і відповідно до норм ст. 653 Цивільного кодексу Ураїни, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України не позбавлений права на їх стягнення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибанов" у касаційній скарзі просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.610, 611 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду - без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Донрибкомбінат" як поклажодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибанов" як зберігачем укладено договір відповідального зберігання № 29, за умовами якого відповідачу передано на відповідальне зберігання живу рибу. Адреса зберігання: Донецька обл., Краснолиманський р-н., с. Шандриголове.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору зберігач зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення технологічного процесу утримання майна, зазначеного у додатку № 1 у період дії цього договору; нести відповідальність за втрату та пошкодження майна поклажодавця, яке знаходиться у нього, незалежно від підстав пошкодження та втрати, з моменту отримання майна від поклажодавця до кінця строку його зберігання; повернути майно поклажодавцю по закінченню договору у тій кількості, об'ємі та тому вигляді, у якому майно було передане на зберігання. Зберігач не має права користуватись майном, крім випадків погоджених з поклажодавем.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що виконавець несе відповідальність за зберігання та цілісність майна з дати передання на зберігання та до дати повернення депоненту. У випадку знищення або пошкодження майна, яке зберігається, або його частини, виконавець повинен за власний рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна у належному стані.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 01.05.2016 (п.6.1 договору).

Додатком № 2 до договору, яким визначено умови зберігання, передбачено, що у басейнах з живою рибою повинен підтримуватись певний рівень води; два рази на день необхідно вимірювати рівень кисню у воді; один раз на день необхідно вимірювати температуру води; здійснювати годування згідно з технологічним процесом.

01.02.2015 сторонами підписано акт приймання-передачі (додаток № 1), за яким відповідачем прийнято від позивача майно загальною вартістю 2074400,00 грн., яке належить останньому на праві власності.

Листом від 03.06.2015 №0520/09 позивач просив відповідача здійснити повернення майна, переданого на відповідальне зберігання, з посиланням на порушення відповідачем особливих умови зберігання, що призвело до загибелі частини риби - предмета зберігання.

08.06.2015 комісією у складі: матеріально-відповідальної особи ТОВ "Рибанов" ОСОБА_6, голови інвентаризаційної комісії ОСОБА_7 , членів комісії ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей у ТОВ "Рибанов", в якому зазначено про встановлення факту недостачі риби, переданої на зберігання ТОВ "Рибанов" по договору від 01.02.2015 на суму 538800 грн.

Листом 18.06.2015 № 0436 відповідач повідомив позивача, що 17.06.2015 було зафіксований факт псування переданого на зберігання майна, відповідно до договору зберігання №29 від 01.02.2015.

09.06.2015 позивач звернувся до відповідача із претензією № 0535/09 з вимогою у найкоротший строк здійснити повернення переданого на зберігання майна, відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2015 та здійснити повернення продуктів відтворення у кількості 150 кг, у відповідь на яку відповідач повідомив, що передане на зберігання майно буде повернено негайно після узгодження умов повернення.

02.07.2015 позивачем направлено на адресу відповідача лист № 0635/09, у якому повідомив, що є готовим за власний рахунок здійснити всю технічну сторону по поверненню переданої на зберігання риби, надати живорибний автотранспорт та спеціалістів для завантаження та вивезення риби, у зв'язку з чим просив повідомити дату проведення заходів по вивезенню та поверненню переданої на зберігання риби.

Відповіді на вказаний лист чи повідомлення дати проведення заходів по вивезенню та поверненню переданої на зберігання риби відповідач позивачу не надсилав.

29.04.2016 відповідач направив на адресу позивача лист № 25, у якому зазначив про готовність TOB "Рибанов" повернути позивачу його майно, відповідно до умов договору відповідального зберігання з урахуванням положень ст. 949 ЦК України та попередньо узгоджених з ПАТ "Донрибкомбінат" умов, зокрема щодо забезпечення живорибного транспорту, спеціалістів для завантаження та вивозу риби, дати та часу повернення.

Листом від 10.05.2016 №1388/09 позивач повідомив відповідача про готовність здійснити вивіз майна у будь-який зазначений відповідачем час та строк до 23.05.2016. Також, позивач просив відповідача повідомити про прийняте рішення в строк за 1 робочий день до запланованої дати відвантаження. Повернення рибної продукції буде здійснено за рахунок ПАТ "Донрибкомбінат".

18.05.2016 відповідач надіслав позивачу листом № 29, у якому зазначив, що станом на 18.05.2016 на адресу ТОВ "Рибанов" жодних пропозицій щодо узгодження умов повернення майна та/або узгодження подальшого зберігання від ПАТ "Донрибкомбінат" не надходило. Окрім того, у зв'язку з допущенням прострочення виконання зобов'язання з боку ПАТ "Донрибкомбінат" щодо відшкодування витрат на зберігання майна, ТОВ "Рибанов" прийняло рішення про притримання майна, що перебуває на зберіганні.

Листом від 01.06.2016 № 1469/09 позивач вказав відповідачу про незаконність такого притримання.

Неповернення відповідачем переданого ПАТ "Донрибкомбінат" з позовом у даній справі.

Згідно з ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частинами 1, 2 ст. 949 ЦК України встановлено обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Статтею 951 ЦК встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

За приписами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтями 22, 623 ЦК України, ст. 224 ГК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на наведені вище норми для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобов'язання потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.

Положеннями ч. 1 ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В розумінні чинного господарського законодавства збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

При цьому зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до вимог закону та договору, а в разі відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 статті 193 ГК України).

Судами встановлено, що строк дії договору відповідального зберігання від 01.02.2015 № 29 закінчився 01.05.2016 (п. 6.1 договору).

При цьому судом апеляційної інстанції враховано те, що наявні у справі письмові докази свідчать про неодноразові звернення позивача задовго до закінчення строку дії договору з вимогою повернути переданий на зберігання товар.

Враховуючи специфіку предмету зберігання - живої риби та необхідності вчинення комплексу дій працівниками зберігача з підготовки останньої до передачі, позивач просив відповідача визначити дату повернення товару (лист від 02.07.2015 № 0635).

Проте, відповідачем не надано відповіді на зазначений лист та не вчинено будь-яких дій щодо повідомлення позивача про конкретну дату передачі майна зі зберігання.

Окрім того, з наведеної вище переписки між сторонами вбачається про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку зі зберігання риби, створення усіх необхідних умов для забезпечення технологічного процесу утримання майна, обов'язок щодо якого передбачено п.п. 2.1, 2.3 договору, що призвело до псування частини переданого на зберігання майна.

Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку зі збереження та повернення об'єкта зберігання поклажодавцю.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції у відносинах, що виникають з договору зберігання поклажодавець зазнає збитків внаслідок невиконання зберігачем свого обов'язку з його повернення, незалежно від того чи це майно наявне у зберігача чи було ним втрачено чи є знищеним і відповідно до норм ст. 653 Цивільного кодексу України, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України не позбавлений права на їх стягнення.

З огляду на викладене, недоведення відповідачем належними та допустимим доказами факту наявності у нього майна, прийнятого на збереження, вмотивованим є висновок апеляційного господарського суду про задоволення позову.

Також правомірно апеляційним господарським судом відхилено доводи відповідача про здійснення ним права притримання спірного майна листом № 29 від 18.05.2016 у зв'язку з допущенням прострочення виконання зобов'язання з боку ПАТ "Донрибкомбінат" щодо відшкодування витрат на зберігання майна, оскільки відповідачем не надано жодних доказів наявності такої заборгованості у позивача, до того ж, на момент направлення цього листа вже давно настав строк повернення майна, у зв'язку з чим у нього були відсутні передбачені ст. 594 Цивільного кодексу України правові підстави для здійснення притримання спірного майна.

Посилання скаржника на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод в даному випадку є безпідставним, оскільки стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008). Відповідачу було надано можливість довести відсутність його вини, спростувати надані позивачем докази і заперечити проти їх використання.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибанов" залишити без задоволення.

Постанову від 01.08.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/1314/16 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

С. Бакуліна