Рішення

від 07.06.2016 по справі 910/19449/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016Справа №910/19449/15 За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ Профлайн"

про стягнення 12668082 грн. 24 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Коротун О.М. - представник за довіреністю № 01 від 05.01.2016;

від відповідача: Насонов Є.В. - представник за довіреністю б/н від 14.06.2016;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" про стягнення 12668082 грн. 24 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "КФ "Профлайн" зобов'язань за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 в частині своєчасного повернення наданих коштів та сплати процентів за користування ними, внаслідок чого та в силу договору про переведення боргу від 31.03.2014 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" утворилась заборгованість. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 р., у сумі 12668082,24 грн. (заборгованість за неповернутим кредитом - 11000000,00 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом - 1668082,24 грн.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі № 910/19449/15 (суддя Головіна К.І.) позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" 11000000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом та 1668082 грн. 24 коп. заборгованості за процентами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі № 910/19449/15 скасоване та прийнято нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі № 910/19449/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 скасовано, справу № 910/19449/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/19449/15 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 справу № 910/19449/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2016, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ Профлайн".

19.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач зазначає, що позов від імені позивача підписано неуповноваженою особою, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає право уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передавати свої повноваження іншим особам, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позов у даній справі, підписаний не уповноваженою особою, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, відповідачем зазначено про позивачем не надано жодного доказу у підтвердження існування у відповідача зобов'язання зі сплати 12668082,24 грн., а саме: кредитного договору №008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії та договору переведення боргу відносно зобов'язання ТОВ «КФ «Профлайн» за даним кредитним договором, в той час, як вимоги позивача ґрунтуються на вказаних договорах. При цьому, як зазначає відповідач, жодного договору переведення боргу відносно зобов'язання ТОВ «КФ «Профлайн» за кредитним договором №008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії між сторонами не укладалось.

23.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, клопотання про призначення експертизи та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну організацію (установу, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", а також письмові пояснення, відповідно до яких позивач зазначив, що у зв'язку з захопленням невідомими особами головного офісу банку за адресою м. Донецьк, просп. Миру, 5-Б, а також з огляду на непередання уповноваженій особі фонду усієї бухгалтерської документації, існують об'єктивні перешкоди у наданні позивачем оригіналів чи копій кредитного договору та договору переведення боргу відносно зобов'язання ТОВ «КФ «Профлайн» за кредитним договором. Окрім того, позивач посилається на низку судових рішень, як-от рішення Господарського суду Донецької області у справах №905/1549/15, №905/1576/15, №905/1553/15, рішення Господарського суду міста Києва №910/17304/15, №910/21826/15, №910/19194/15, що прийняті судом за аналогічних обставин, у яких, як зазначає позивач, встановлено обставини щодо втрати банком кредитних договорів. Окрім того, позивач вважає, що за умови, якщо 31.03.2014 було перенесено заборгованість третьої особи за кредитним договором №008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії на відповідача відповідно до меморіального ордеру №185_57, в якому є вказівка на договір переведення боргу, саме відповідач є боржником банку.

Представник третьої особи у судове засідання 24.05.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 24.05.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну організацію (установу, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну організацію (установу, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з тим, що позивачем не доведено, яким чином рішення суду у даній справі вплине на права та обов'язки особи, яку просить залучити позивач.

Враховуючи неявку третьої особи у судове засідання та необхідність подання доказів у справі, суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 07.06.2016, про що виніс відповідну ухвалу.

01.06.2016 відділом діловодства суду отримано від позивача заперечення на письмові пояснення відповідача, відповідно до яких позивач, зокрема, зазначає про те, що позов у даній справі підписано уповноваженою особою, представником позивача ОСОБА_4 на підставі довіреності, виданої керівником позивача ОСОБА_5 Крім того, як зазначає позивач, положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають окремого суб'єкта звернення до суду - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що, на думку позивача, свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача щодо відсутності повноважень на підписання позову.

У судове засідання 07.06.2016 з'явились представники позивача, відповідача. Представник позивача підтримав позов, представник відповідача заперечив проти позову з підстав, зазначених у поясненнях, поданих 19.05.2016.

Представник 3-ої особи у судове засідання 07.06.2016 також не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21893014 від 22.04.2016, адресою місцезнаходження третьої особи є наступна: 83049, м. Донецьк, вул. Воїнська, 16А.

Відповідно до листа Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 50-06/668 від 07.09.2015, останнє не здійснює пересилання пошти у Донецькій області до/з міст обласного значення, в тому числі, м. Донецьк.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.09.2014 N 01-06/1290/14, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу, інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111 10 ГПК.

З огляду на вищенаведене, судом було розміщено інформацію про дату, час і місце судового засідання, призначеного, в тому числі, на 07.06.2016, на сторінці Господарського суду міста Києва (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (роздруковані сторінки наявні у справі).

Крім того, у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21893014 від 22.04.2016 вказано номер телефону для здійснення зв'язку з юридичною особою (ТОВ «КФ «Профлайн»), однак за вказаним номером телефону відповіді не було, що підтверджується телефонограмою від 26.05.2016.

Таким чином, судом вчинено всі дії, спрямовані на повідомлення третьої особи, а отже остання вважається повідомленою про судове засідання 07.06.2016 належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності третьої особи в судовому засіданні 07.06.2016 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 07.06.2016 за відсутності третьої особи, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши у судовому засіданні 07.06.2016 клопотання позивача про призначення експертизи, подане 23.05.2016, суд відмовив в задоволенні даного клопотання з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

У судовому засіданні 07.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2012 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (позивач) здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 36526973,37 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн» (третя особа), що підтверджується поданим позивачем 23.05.2016 меморіальним ордером №106_31 від 20.12.2012 з призначенням платежу: перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника згідно з кредитним договором на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012 згідно з розпорядженням від 20.12.2012.

При цьому, суд зазначає, що жодної копії кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн», до матеріалів справи учасниками судового процесу долучено не було, оригіналу такого договору для огляду суду надано також не було, у зв'язку з чим встановити умови даного кредитного договору не видається можливим.

Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» було здійснено перенесення простроченої позичкової заборгованості на суму 11000000,00 грн., що, як зазначено позивачем, виникла на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеному між ТОВ «КФ Профлайн» та ТОВ «Монтажінвест» до кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажінвест», що підтверджується долученим до позову меморіальним ордером №185_57 від 31.03.2014 з призначенням платежу: перенесення простроченої позичкової заборгованості на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеному між ТОВ «КФ Профлайн» та ТОВ «Монтажінвест» до кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012.

Судом встановлено, що відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн» (третя особа) від 31.03.2014 №31-03-1 (т.1, а.с. 110), адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю «Монтажінвест» (відповідач), третя особа просила відповідача надати поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у вигляді погашення за Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн» заборгованості по сплаті процентів за кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Судом встановлено, що відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі: 135616,45 грн. з призначенням платежу: оплата процентів по кредиту по договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 за квітень 2014, що підтверджується платіжним дорученням №50я001 від 06.05.2014; 135616,45 грн. з призначенням платежу: оплата процентів по кредиту по договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 за травень 2014, що підтверджується платіжним дорученням №60я003 від 06.06.2014; 126575,36 грн. з призначенням платежу: оплата процентів по кредиту по договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 за червень 2014, що підтверджується платіжним дорученням №70я003 від 04.07.2014 (т.1, а.с. 111-113).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн» (позичальник) був укладений кредитний договір № 008/2161-Кл, згідно з умовами якого позичальнику були надані кредитні кошти на умовах строковості та платності. В свою чергу, на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ «Профлайн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажінвест», прострочену позичкову заборгованість позичальника перед позивачем в сумі 11000000,00 грн. було перенесено на відповідача, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи подано меморіальний ордер № 185_57 від 31.03.2014. При цьому, одночасно у позові позивач зазначає, що вказаний меморіальний ордер № 185_57 від 31.03.2014 є підтвердження видачі кредитних коштів в сумі 11000000,00 грн. саме відповідачу в межах відкличної відновлювальної кредитної лінії.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 у сумі 12668082,24 грн.(заборгованість за неповернутим кредитом - 11000000,00 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 1668082,24 грн.).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 20.12.2012 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (позивач) здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 36526973,37 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн» (третя особа), що підтверджується поданим позивачем 23.05.2016 меморіальним ордером №106_31 від 20.12.2012 з призначенням платежу: перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника згідно з кредитним договором на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012 згідно з розпорядженням від 20.12.2012.

При цьому, суд зазначає, що жодної копії кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн», на який міститься посилання у зазначеному меморіальному ордері, до матеріалів справи учасниками судового процесу долучено не було, оригіналу такого договору для огляду суду надано також не було, у зв'язку з чим встановити умови даного кредитного договору не видається можливим.

При цьому, відповідно до письмових пояснень, поданих позивачем 23.05.2016, останній зазначив, що у зв'язку з захопленням невідомими особами головного офісу банку за адресою м. Донецьк, просп. Миру, 5-Б, а також з огляду на непередання уповноваженій особі фонду усієї бухгалтерської документації, існують об'єктивні перешкоди у наданні позивачем оригіналів чи копій кредитного договору та договору переведення боргу відносно зобов'язання ТОВ «КФ «Профлайн» за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

В той же час, з огляду на існування меморіального ордеру №106_31 від 20.12.2012, обставини щодо надання третій особі грошових коштів у розмірі 36526973,37 грн. вважаються судом встановленими, за відсутності будь-яких доказів у спростування зазначених обставин, що з урахуванням призначенням платежу у вказаному меморіальному ордері (перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника згідно з кредитним договором на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012) та врахуванням письмових пояснень позивача щодо обставин неможливості надання суду кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012, за висновком суду, свідчить про виникнення між позивачем та третьою особою кредитних зобов'язань, в тому числі, обов'язку з повернення третьою особою наданих їй коштів. При цьому, будь-яких доказів у підтвердження повернення третьою особою наданих їй позивачем коштів, так само, як пояснень щодо неотримання таких коштів третьою особою суду надано не було.

Як встановлено судом, Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» було здійснено перенесення простроченої позичкової заборгованості на суму 11000000,00 грн., що виникла, як зазначає позивач, на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеному між ТОВ «КФ Профлайн» та ТОВ «Монтажінвест» до кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажінвест», що підтверджується долученим до позову меморіальним ордером №185_57 від 31.03.2014 з призначенням платежу: перенесення простроченої позичкової заборгованості на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеному між ТОВ «КФ Профлайн» та ТОВ «Монтажінвест» до кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012.

Так, як зазначає позивач у позові, вказаний меморіальний ордер № 185_57 від 31.03.2014 є підтвердження видачі кредитних коштів в сумі 11000000,00 грн. саме відповідачу в межах відкличної відновлювальної кредитної лінії, а також одночасно підтвердженням перенесення простроченої позичкової заборгованості позичальника (третьої особи) перед позивачем в сумі 11000000,00 грн. на відповідача (на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014).

З цього приводу суд зазначає, що з огляду на вказані у складеному позивачем меморіальному ордері № 185_57 від 31.03.2014 реквізити (платник - відповідач; призначення платежу - перенесення простроченої заборгованості на підставі договору про переведення боргу), даний документ банку не може підтверджувати видачу відповідачеві кредитних коштів за кредитним договором на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012.

Що ж до вказаних у позові обставин стосовно переведення на відповідача боргу третьої особи за даним договором, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі статтею 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Наведені положення чинного законодавства України дають підстави для висновку, що заміна боржника у зобов'язанні (в даному разі у зобов'язанні третьої особи щодо повернення наданих кредитних коштів) може відбуватись виключно за згодою кредитора (в даному разі банку - позивача), а правочин щодо заміни кредитора повинен бути вчинений у письмовій формі .

Тобто, договір про переведення боргу повинен містити волевиявлення попереднього боржника на передання боргу та волевиявлення нового боржника щодо прийняття на себе відповідного зобов'язання, за умови отримання при цьому згоди кредитора.

В той же час, суд зазначає, що жодної копії (оригіналу для огляду) договору про переведення боргу, на підставі якого позивач дійшов висновку про перехід до відповідача обов'язків зі сплати заборгованості третьої особи, та на підставі якого позивачем складено меморіальний ордер № 185_57 від 31.03.2014 у підтвердження перенесення простроченої позичкової заборгованості на суму 11000000,00 грн., суду не надано.

Більше того, як зазначає відповідач, жодного договору про переведення боргу від 31.03.2014 між третьою особою, як боржником, та відповідачем, як новим боржником, стосовно зобов'язання третьої особи повернути надані позивачем грошові кошти, не укладалось. Будь-яких пояснень на спростування вказаних обставин не було надано і третьою особою.

З огляду на вищенаведене, за відсутності належних та допустимих в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів у підтвердження існування правочину щодо переведення на відповідача боргу третьої особи стосовно сплати існуючої перед позивачем заборгованості, зокрема, у заявленому в позові розмірі, відсутні підстави вважати, що такий правочин було вчинено, у зв'язку з чим, відповідно, відсутні підстави вважати, що на відповідача було переведено борг третьої особи та саме відповідач є новим боржником у зобов'язанні, невиконанням якого обґрунтований позов.

При цьому, як встановлено судом, відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн» (третя особа) від 31.03.2014 №31-03-1 (т.1, а.с. 110), адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю «Монтажінвест» (відповідач), третя особа просила відповідача надати поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у вигляді погашення за Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн» заборгованості по сплаті процентів за кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Як встановлено судом, відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі: 135616,45 грн. з призначенням платежу: оплата процентів по кредиту по договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 за квітень 2014, що підтверджується платіжним дорученням №50я001 від 06.05.2014; 135616,45 грн. з призначенням платежу: оплата процентів по кредиту по договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 за травень 2014, що підтверджується платіжним дорученням №60я003 від 06.06.2014; 126575,36 грн. з призначенням платежу: оплата процентів по кредиту по договору №008/2161-Кл від 20.12.2012 за червень 2014, що підтверджується платіжним дорученням №70я003 від 04.07.2014 (т.1, а.с. 111-113).

Суд зазначає, що за змістом ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В той же час, положеннями ст. 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Наведені норми цивільного законодавства дають підстави для висновку, що будь-яка особа вправі виконати зобов'язання замість боржника (якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто), а кредитор в такому разі повинен прийняти це виконання як належне. Водночас, часткове виконання зобов'язання боржника іншою особою саме по собі ще не свідчить про перехід до останньої такого зобов'язання в повному обсязі (за відсутності відповідного правочину щодо переходу зобов'язання - переведення боргу), так як не містить чіткого волевиявлення відповідача на прийняття на себе обов'язку щодо виконання зобов'язання у повному обсязі. Так само відсутні і докази волевиявлення третьої особи (позичальника) на переведення свого боргу у повному обсязі на іншу особу.

Так, суд зазначає, що з листа № 3103-1 від 31.03.2014 не вбачається волевиявлення 3-ої особи на переведення на відповідача боргу у повному обсязі, в тому числі, й у сумі, заявленій у позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що погашення відповідачем процентів за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 здійснювалось на підставі досягнутої між боржником (третьою особою) та відповідачем домовленості (лист № 3103-1 від 31.03.2014, в якому боржник просить погасити за нього проценти за користування кредитом за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012), що і було виконано відповідачем згідно з платіжними дорученнями від 06.05.2014 на суму 135616,45 грн., від 06.06.2014 на суму 135616,45 грн. та від 04.07.2014 на суму 126575,36 грн.

При цьому, щодо клопотання позивача про призначення експертизи, в задоволенні якого судом відмовлено, суд зазначає таке.

Так, вказане клопотання обґрунтоване наявністю у позивача підстав вважати, що лист від 31.03.2014 №31-03-1 (т.1, а.с. 110), у якому третя особа просила відповідача надати поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у вигляді погашення за ТОВ «КФ «Профлайн» заборгованості по сплаті процентів за кредитним договором перед ПАТ «КБ «УФС», міг бути складений вже під час розгляду даної справи в Київському апеляційному господарському суді, що, на думку позивача, свідчить про намір відповідача ухилитись від покладених на нього обов'язків щодо сплати заборгованості за кредитним договором на відкриття кредитної лінії №008/2161-Кл від 20.12.2012. З огляду на наведене, позивач просить суд провести судову криміналістично-технічну експертизу листа від 31.03.2014 №31-03-1, на вирішення якої поставити таке питання: чи відповідає дата складання листа Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн» від 31.03.2014, який адресовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Монтажінвест», вказаній в ньому, істинному віку документа?; чи містить лист Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Профлайн» від 31.03.2014, який адресовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Монтажінвест», ознаки пізнішого штучного зістарювання?.

З цього приводу суд зазначає, що оскільки норми цивільного (господарського) законодавства не позбавляють будь-яку особу права виконати повністю/частково зобов'язання замість іншої особи та сам по собі факт сплати процентів за користування грошовими коштами відповідачем замість позичальника за кредитним договором (з будь-яких причин, в тому числі на прохання боржника чи за власною ініціативою) жодним чином не підтверджує прийняття ним обов'язків позичальника за кредитним договором № 008/2161-Кл від 20.12.2012 у визначеній позивачем сумі, суд дійшов висновку, що питання, яке позивач ставить на вирішення експертизи, не встановлює обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, з огляду на обставини, якими обґрунтований позов. У зв'язку з викладеним в задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи судом відмовлено.

При цьому, щодо доводів позивача про наявність належних та допустимих доказів у підтвердження обставин, якими обґрунтовані вимоги, зокрема, щодо існування меморіального ордеру №185_57 від 31.03.2014, з відповідними посиланнями на Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880, суд зазначає таке.

Так, відповідно до п.п. 4.1.-4.7. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880, операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України. Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку). Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Так, суд зазначає, що за умови наявності посилання на договір переведення боргу від 31.03.2014 у меморіальному ордері № 185_57 від 31.03.2014, який, з огляду на положення наведених вище нормативно-правових актів, є виключно внутрішнім документом банку, та відсутності у зв'язку з ненаданням суду оригіналу/копії такого договору переведення боргу від 31.03.2014, як первинного документу, на підставі якого, за твердженням позивача, відбувся перехід до відповідача обов'язків боржника за зобов'язанням третьої особи та який є належним доказом у підтвердження волевиявлення відповідача на прийняття на себе обов'язку щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними, у суду відсутні підстави вважати, що такий договір було укладено, а отже доводи позивача є такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" про стягнення 12668082 грн. 24 коп. не підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про підписання даного позову неуповноваженою особою, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позов у даній справі, поданий 28.07.2015, підписано від імені позивача представником ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності №15/56 від 15.07.2015, виданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" ОСОБА_5 терміном по 31.08.2015.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.11.2014 № 717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (копія долучена до позову) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 13.11.2014 № 119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015 включно.

За змістом ст. 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на дату видачі довіреності на представництво №15/56 від 15.07.2015, уповноважена особа Фонду визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується. Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) звітує за результатами своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.

За змістом ст. 48 вказаного Закону уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження органів управління банку.

За таких обставин, в силу вищезазначених положень закону, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" набула повноважень керівника банку з 13.11.2014.

При цьому, як передбачено ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

З огляду на вищенаведене, за відсутності прямої заборони на видачу уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, яка набула повноважень керівника банку, довіреності на представництво інтересів банку, у суду відсутні підстави вважати, що позов у даній справі підписано не уповноваженою особою, як і відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як встановлено судом, постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі № 910/19449/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 скасовано, справу № 910/19449/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з платіжного доручення №213 від 08.10.2015, відповідачем було сплачено 80388,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

За таких обставин, з огляду на відмову в задоволенні позову за результатами нового розгляду справи, а також факт сплати відповідачем судового збору за розгляд апеляційної скарги у даній справі, враховуючи, що позивач станом на час розподілу судових витрат не звільнений від сплати судового збору (в тому числі враховуючи п. 4 ст. 49 ГПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат, сплачених за розгляд апеляційної скарги у даній справі у розмірі 80388,00 грн., а саме покладення їх на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (83050, м. Донецьк, проспект Миру, буд. 5 «Б»; ідентифікаційний код: 26444836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" (03680, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 53-А; ідентифікаційний код: 34591660) 80388 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.06.2016

Суддя І.М. Отрош