Ухвала

від 13.06.2016 по справі 922/796/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"13" червня 2016 р. Справа № 922/796/15

вх. № 796/15л

Суддя господарського суду: Інте Т.В.

при секретарі судового засідання: Федорова К.О.

за участю представників сторін:

скаржника - не з'явився;

стягувача - не з'явився;

ВДВС - ОСОБА_1, дов. від 17.05.16 р.,

розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання рішення по справі за позовом ТОВ "Інетрпайп - Україна", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", м. Сєвєродонецьк

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.15р. по справі 922/796/15 зустрічний позов про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним задоволено, визнано договір поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всі додатки (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним з моменту його укладення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" 1218,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього розірваним з 01.07.14 р. відмовлено. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" основний борг в сумі 18497522,78 грн. та 38048,19 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 3400000,00 грн. припинено. В задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 20161529,37 грн. курсової різниці відмовлено.

06.07.15 р., на виконання вказаного рішення, були видані відповідні накази.

25.03.16 р. від Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання рішення у даній справі.

В той же час, 16.02.16 р. матеріали справи №922/796/15 були направлені до Верховного суду України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.16 р. було відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" на дії державної виконавчої служби під час виконання рішення у даній справі до повернення матеріалів справи № №922/796/15 до господарського суду Харківської області.

26.04.16 р. матеріали справи № 922/796/15 надійшли до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.16 р., суд прийняв та призначив скаргу до розгляду в судовому засіданні.

Представник скаржника в судове засідання 13.06.16 р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду скарги.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. N 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" роз'яснено, що під час розгляду справи мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неодноразове відкладення розгляду даної скарги за клопотаннями скаржника, суд вважає, що останньому була надана достатня можливість для надання пояснень і заперечень. Крім того, скаржником не надано жодного доказу в обґрунтування заявленого клопотання.

За таких підстав, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду скарги відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю обставин викладених в цьому клопотанні.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні надав письмові заперечення, в яких проти задоволенні скарги заперечував та зазначив, що виконавчі дії під час виконання наказу по даній справі були проведені у відповідності до діючого законодавства.

Представник стягувача в судове засідання 13.06.16 р. не з'явився, 23.05.16 р. через канцелярію суду надав заперечення на скаргу, в яких зазначив, що підстави для задоволення скарги відсутні.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ВДВС, суд встановив наступне.

Як вже було зазначено, на виконання господарського суду Харківської області від 27.04.15р. по справі 922/796/15, 06.07.15 р. було видано наказ про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" основного боргу в сумі 18497522,78 грн. та 38048,19 грн. судового збору.

22.02.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50245043 (а.с. 12, 4-й том).

22.02.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 14, 4-й том).

22.02.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 11, 4-й том).

Постанова від 22.02.2016 року про відкриття виконавчого провадження була отримана скаржником 10.03.2016 року, що підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень (а.с. 10, 4-й том).

25.03.16 р. від Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" надійшла скарга (яка була направлена 21.03.16 р.) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання рішення у даній справі, в якій скаржник просить:

- визнати недійсною постанову від 22.02.2016 року про арешт коштів боржника;

- визнати недійсною постанову від 22.02.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- визнати недійсною постанову від 22.02.2016 року про відкриття виконавчого провадження;

- визнати недійсною постанову від 22.02.2016 року про поновлення виконавчого провадження;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову від 22.02.2016 року про арешт коштів боржника; постанову від 22.02.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 неправомірними;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції повернути Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження 50245043.

Скаржник вважає зазначені постанови незаконними, необгрунтованими, та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Скаржник стверджує, що дії державної виконавчої служби призвели до позбавлення права на добровільне виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження. Крім того, скаржник вважає, що з боку державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження невірно зазначена юридична адреса підприємства боржника. Скаржник також зазначає, що в порушення ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження не вказано рахунків стягувача та боржника. На думку скаржника, виконавчий документ повинен бути повернутий стягувачу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, беручи до уваги те, що заява стягувача про відкриття виконавчого провадження містила вимоги до державного виконавця про накладення арешту на майно та кошти боржника, про що державним виконацем зазначено в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, своїми діями державний виконавець жодним чином не позбавив боржника права на добровільне виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження, оскільки діяв в рамках повноважень наданих йому діючим законодавством.

Щодо твердження скаржника стосовно того, що з боку державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження невірно зазначена юридична адреса підприємства боржника, слід зазначити наступне:

Відповідно до Інструкції з організації виконавчого провадження, що затверджена Наказом Міністерством Юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (далі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (п. 5.1 Інструкції).

Пунктом 1.5.1. Інструкції передбачено, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

Отже, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець, дотримуючись вимог Інструкції, вказав юридичну адресу боржника що вказана у наказі господарського суду.

Також слід зазначити, що у супровідних листах до постанови про відкриття виконавчого провадження, та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження вказана юридична адреса боржника: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійский, буд. 30/1 оф. 101, що підтверджує що з боку державного виконавця було вчинено всіх необхідних дій щодо встановлення місцезнаходження боржника. Відтак твердження скаржника про бездіяльність державного виконавця є хибним та необґрунтованим.

Твердження скаржника, що в порушення ст. 11 Закону державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження не вказано рахунків стягувача та боржника - хибне, оскільки зазначена стаття Закону не містить таких вимог.

Твердження скаржника, стосовно того, що виконавчий документ повинен бути повернутий стягувачу, також є необґрунтованим, оскільки на сьогоднішній день триває арешт виявлених державним виконавцем банківських рахунків боржника, та постановою від 23.03.2016 року державним виконавцем оголошено в розшук все рухоме майно що належить боржнику. Відтак, підстав стверджувати що дії направлені на виконання виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не здійснювались або здійснювались частково у боржника немає.

Враховуючи викладене, скаржником, в порушення ст. 33 ГПК України, не надано жодних належних доказів в підтвердження незаконності винесення спірних постанов, а вказані ним (скаржником) обставини не можуть бути підставами для скасування зазначених постанов.

Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, скарга (вх.№ 95 від 25.03.16 р.) Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання рішення по справі №922/796/15 підлягає відхиленню в повному обсязі.

Керуючись ст. 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги (вх.№ 95 від 25.03.16 р.) Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання рішення по справі №922/796/15 - відмовити.

Суддя Інте Т.В.