Постанова

від 12.10.2016 по справі 922/796/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Справа № 922/796/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Євтушенкові Є.В.

за участю представників:

позивач - не з'явився;

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2282Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12 липня 2016 року по справі №922/796/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп-Україна» , м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С. Монятовського» , м. Сєвєродонецьк

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 квітня 2015 року по справі 922/796/15 зустрічний позов про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним задоволено, визнано договір поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всі додатки (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним з моменту його укладення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" 1218,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього розірваним з 01.07.14 р. відмовлено. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" основний борг в сумі 18497522,78 грн. та 38048,19 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 3400000,00 грн. припинено. В задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 20161529,37 грн. курсової різниці відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2015 року по справі № 922/796/15 апеляційну скаргу ПрАТ "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" та апеляційну скаргу ТОВ "Інетрпайп - Україна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року у справі №922/796/15 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 18.11.2015 року рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року по справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 06.04.2016 року рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2015 року, постанову Вищого господарського суду України від 18.11.2015 року у частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсним із моменту укладення договору поставки від 02 січня 2014 року № 14 та всіх додатків (додаткових угод, специфікацій) до нього скасовано. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки від 02 січня 2014 року № 5/14 та всіх додатків (додаткових угод, специфікацій) до нього відмовлено.

Тобто, рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року по справі №922/796/15 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" основного боргу в розмірі 18497522,78 грн., та 38048,19 судового збору залишено без змін.

Від Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" 13.06.2016 року надійшла заява про відстрочку виконання рішення по даній справі, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року по справі на тридцять шість місяців, починаючи із 10 червня 2016 року до 10 червня 2019 року, посилаючись на неможливість здійснення господарської діяльності в м. Луганську у зв'язку з проведенням антитерористичної операції (АТО) в Луганській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 липня 2016 року заяву Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15р. по справі №922/796/15 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15р. по справі №922/796/15 на 30 (тридцять) місяців до 10.12.2018 року.

Позивач з ухвалою суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, просив ухвалу скасувати, відмовити Приватному акціонерному товариству "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" в задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення суду на 36 місяців до 10.06.2019 року.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив ухвалу суду попередньої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судове засідання позивач не з'явився, через канцелярію суду надіслав лист, в якому просив у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні здійснювати розгляд справи за наявними у ній матеріалами за його відсутності.

Через канцелярію суду відповідач надіслав клопотання, в якому просив зупинити провадження по справі №922/796/15 до розгляду справи №911/2119/16, що розглядається у господарському суді м. Києва.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.

Виходячи з положень п. 3. 16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, підставою для зупинення провадження у справі згідно з вказаною нормою є наявність одночасно двох обставин: пов'язаність відповідних справ та неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що певні обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Проте, колегія суддів зазначає, що у справі наявна достатня кількість матеріалів та доказів для встановлення усіх об'єктивних обставин справи.

Крім того, відповідач не позбавляється права на перегляд постанови апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, у разі, якщо висновки господарського суді м. Києва щодо законності спірного договору не співпадатимуть з висновками Харківського апеляційного господарського суду щодо його законності.

Отже, колегія суддів вважає, що підстав для зупинення провадження у справі №922/796/15 немає, у зв'язку з чим клопотання про зупинення провадження по справі (вх. 10328) задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" заборгованість в сумі 42059052,15 грн., в тому числі основний борг в сумі 21897522,78 грн. та 20161529,37 грн. курсової різниці за неналежне виконання відповідачем за первісним позовом його грошових зобов'язань за договором поставки № 5/14 від 02.01.14 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 квітня 2015 року по справі №922/796/15 зустрічний позов про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним задоволено, визнано договір поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всі додатки (додаткові угоди, специфікації) до нього недійсним з моменту його укладення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" 1218,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову про визнання договору поставки №5/14 від 02.01.14 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського", та всіх додатків (додаткові угоди, специфікації) до нього розірваним з 01.07.14 р. відмовлено. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інетрпайп - Україна" основний борг в сумі 18497522,78 грн. та 38048,19 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в сумі 3400000,00 грн. припинено. В задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 20161529,37 грн. курсової різниці відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2015 року по справі № 922/796/15 апеляційну скаргу ПрАТ "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С Монятовського" та апеляційну скаргу ТОВ "Інетрпайп - Україна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року у справі №922/796/15 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 18.11.2015 року рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року по справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 06.04.2016 року рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2015 року, постанову Вищого господарського суду України від 18.11.2015 року у частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсним із моменту укладення договору поставки від 02 січня 2014 року № 14 та всіх додатків (додаткових угод, специфікацій) до нього скасовано. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки від 02 січня 2014 року № 5/14 та всіх додатків (додаткових угод, специфікацій) до нього відмовлено.

На підставі ухвали господарського суду Харківської області 12.07.2016 року було вирішено відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області на 30 місяців до 10.12.2018 року.

Задовольняючи заяву про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції зазначив, що умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, підставою надання розстрочки є не тільки підтвердження належним чином доказами щодо ускладнення чи об'єктивної неможливості виконання рішення суду, а і винятковість таких обставин, а також реальна можливість виконання такого рішення в подальшому. Причому, обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.

Отже, в основу судового рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що заявник посилається на те, що з червня 2014 року ведення господарської діяльності в м. Луганську, на території якого знаходиться більша частина виробничих підприємств заявника та виконання нормативних актів України щодо здійснення платежів стало неможливим у зв'язку з проведенням антитерористичної операції (АТО) в Луганській області. На момент подачі заяви АТО триває і рішення про її припинення не прийнято. У зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України, введенням в дію Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області, відповідач обмежений щодо можливостей з отримання необхідних для безперебійного функціонування підприємства товарно-матеріальних цінностей, а також позбавлений можливості щодо реалізації готової продукції, що призвело до неможливості отримання прибутку підприємством.

Крім того, боржник зазначає, що має намір погасити заборгованість у повному обсязі, проте арешт рахунків та майна унеможливлює повне виконання боргових зобов'язань перед кредиторами та призведе до його банкрутства. Також, робітникам може загрожувати затримання заробітної плати або навіть звільнення, у зв'язку з імовірною зупинкою виробничої діяльності підприємства, оскільки виконання рішення у теперішньому часі не дасть можливості виконати зобов'язання щодо виплати податків та зборів до бюджетів усіх рівнів. Припинення роботи підприємства боржника стане причиною скорочення штатної кількості працівників або звільнення всього складу у повному обсязі.

Також, суд зазначає, що в підтвердження наміру погасити заборгованість у повному обсязі заявником надані платіжні доручення, які підтверджуються часткове добровільне виконання боржником зобов'язань за спірним договором.

Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду, зважаючи на нижченаведене.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" №8 від 13.06.2007 вказано, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом.

Відповідно до частини другої статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до пунктів 7.1., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, при вирішенні питання про надання відстрочки мають значення майновий стан сторін, соціальна значущість підприємства, зобов'язання інших учасників, що беруть участь у розрахунках за поставлені комунальні послуги та негативні явища, що можуть з'явитися у разі примусового виконання рішення.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження".

Отже, для надання розстрочки виконання рішення необхідна наявність обставин, які роблять неможливим виконання рішення. Такі обставини мають бути підставними і винятковими.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку не лише з тяжким фінансовим становищем, але й з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Судова колегія зазначає, що відсутність грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених ЗУ Про виконавче провадження , способів виконання рішення суду.

Окрім того, ТОВ ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА , поніс значні фінансові збитки у розмірі 664 003 млн. грн. і згідно наданого звіту за І квартал 2016 року знаходиться в доволі скрутному фінансовому становищі. У свою чергу, невиконання боржником рішення суду призведе до ще більших фінансових збитків підприємства.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З аналізу викладеної норми вбачається, що надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану відповідача не може вважатися підставою для застосування положень ст. 121 ГПК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання .

Крім того, боржник у своїй заяві не наводить жодних доказів, про те, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву скрутним фінансовим становищем та тим, що має намір погасити заборгованість у повному обсязі.

Однак, такі обставини надання розстрочки виконання рішення суперечать ст. 121 ГПК України.

Отже, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення місцевий господарський суд повинен був врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Окрім того, місцевий суд мав врахувати , що такі обставини справи мають довести ускладненість виконання рішення суду, мають бути винятковими; стосуватися матеріальних інтересів сторін; висвітлювати фінансовий стан сторін; враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору; мають зафіксувати наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутні, як і відсутні виняткові обставини, необхідні для надання розстрочки виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд повинен був врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд наведених вимог не врахував, прийняв до уваги лише факти та доводи відповідача, не встановивши при цьому матеріальний інтерес позивача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, як це передбачено статтями 42, 43 ГПК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. В той же час наведені заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення, а господарський суд попередньої інстанції припустився помилкового висновку.

На цій підставі колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 12.07.2016 року у справі №922/796/15 прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2, 3, 4, ч. 1, ст. 104, ст. 105, ст. 106 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12 липня 21016 року у справі №922/796/15 скасувати. У задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року по справі №922/796/15 відмовити.

Повний текст постанови підписаний 17.10.2016 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.