Рішення

від 14.06.2016 по справі 904/1619/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.16р. Справа № 904/1619/16

За позовом DRILLING MS SPOLKA AKCYJNA

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК БЕСТ", м. Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м.Кривий Ріг

про стягнення 37 703 євро

Головуючий колегії Петренко Н.Е.

Судді: Рудь І.А.

Новікова Р.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Попков О.О., представник за дорученням № б/н від 15.04.16р.

від третьої особи: ОСОБА_1, НОМЕР_1 виданий 25.02.1997р.

СУТЬ СПОРУ:

DRILLING MS SPOLKA AKCYJNA (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК БЕСТ" (далі-відповідач) про стягнення 37 703 євро.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Контракту №2-2014 від 03.02.14р., в частині повного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду від 14.03.16р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 19.04.16р.

Ухвалою господарського суду від 19.04.16р. відкладено розгляд справи на 12.05.16р.

Ухвалою господарського суду від 12.05.16р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, продовжено строк розгляду спору по суті до 30.05.16р. включно, відкладено судове засідання на 24.05.16р.

Ухвалою господарського суду від 24.05.16р. призначено колегіальний розгляд справи, матеріали справи передано для визначення складу колегії.

Автоматичним розподілом визначено, що до складу колегії входять: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Рудь І.А., Новікова Р.Г.

Ухвалою господарського суду від 26.05.16р. прийнято справу № 904/1619/16 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Рудь І.А., Новікова Р.Г.; призначено розгляд справи на 14.06.16р.

14.06.16р. повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, але 08.06.16р. до суду від позивача надійшли:

- Клопотання про проведення судового засідання без участі повноваженого представника позивача. Крім того, в клопотання позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

- Власне письмове підтвердження того, що станом на 14.06.16р. заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився.

- Письмові пояснення на відзив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, повноважний представник відповідача та третя особа заявлені позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні усно повноважний представник відповідача та третя особа підтвердили той факт, що ОСОБА_5, який підписав Контракт № 2-2014 від 03.02.14р., є генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК БЕСТ" та має право укладати та підписувати договори/контракти, відповідно до уставних документів товариства.

Крім того, повноважний представник відповідача зазначив про те, що на даний час відсутні підстави для задоволення поданого ним раніше клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено, позовні матеріали повернуто.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою господарського суду від 16.05.16р. у справі № 904/3762/16 у прийнятті позовної заяви відмовлено, позовні матеріали повернуто.

У судовому засіданні 14.06.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.14р. між позивачем та відповідачем було укладено Контракт № 2-2014 (далі - Контракт), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язується продати, а відповідач прийняти та оплатити продукцію (далі-товар) найменування, кількість та ціна якої зазначені у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Сума Контракту визначається сумою підписаних Специфікацій до Контракту (п. 2.1 Контракту).

За приписами п. 5.1. Контракту, оплата за поставлений товар проводиться у євро.

Відповідно до п. 5.2. Контракту строки оплати встановлюються позивачем та відображаються у рахунках-фактурах.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів відповідача на валютний рахунок позивача (п. 5.3. Контракту).

Як зазначає позивач, на виконання умов Контракту останній поставив, а відповідач отримав товар на суму 49 303 євро, що підтверджує:

- фактура FV/3/М/2014 від 10.02.14р. на суму 6 204 євро;

- фактура FV/4/М/2014 від 10.02.14р. на суму 6 204 євро;

- фактура FV/5/М/2014 від 17.02.14р. на суму 6 204 євро;

- фактура FV/6/М/2014 від 17.02.14р. на суму 6 204 євро;

- фактура FV/7/М/2014 від 19.03.14р. на суму 6 204 євро;

- фактура FV/8/М/2014 від 19.03.14р. на суму 6 204 євро;

- фактура FV/10/М/2014 від 25.03.14р. на суму 6 204 євро;

- фактура FV/11/М/2014 від 25.03.14р. на суму 5 875 євро.

У свою чергу, відповідач перерахував позивачу за поставлений товар грошові кошти у сумі 11600 євро. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 37 703 євро.

Позивач зауважує, що з метою досудового врегулювання спору останній неодноразово звертався до відповідача з вимогою про оплату поставленого товару. У ході переговорів відповідач пояснив, що не може розрахуватися з позивачем у зв'язку з наявністю фінансових труднощів.

Крім того, 19.02.16р. на адресу відповідач цінним листом з описом була надіслана досудова вимога про сплату заборгованості. Проте, відповідач проігнорував вимоги позивача, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 37 703 євро.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Контракту на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач та третя особа заявлені позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, оскільки спірний контракт директором ОСОБА_1 не підписувався, контракт було підписано учасником ТОВ "ПСК БЕСТ" ОСОБА_5 на вкрай невигідних умовах та даний контракт не був схвалений відповідачем. Таким чином, відповідач та третя особа вважають, що укладений між сторонами Контракт є недійсним, виходячи зі ст.ст. 92, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Крім того, відповідач та третя особа зауважують, що позивач просить стягнути суму в іноземній валюті без зазначення конкретних нормативних актів, з яких підстав повинно бути стягнуто саме в євро.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Контракту та обставини справи, колегія судів вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, оскільки:

- Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Контракту, відповідачем господарському суду надано не було.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, що підтверджується виконанням митного оформлення отриманого від позивача товару, здійсненням двох платежів у якості часткової оплати за поставлений товар. Таким чином, провочин був схвалений відповідачем.

- У судовому засіданні усно повноважний представник відповідача та третя особа підтвердили той факт, що ОСОБА_5, який підписав Контракт № 2-2014 від 03.02.14р., є генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК БЕСТ" та має право укладати та підписувати договори/контракти, відповідно до уставних документів товариства.

- Як свідчать матеріали справи, відповідач з часу отримання товару не скористався правом відмовитися від товару та не надав суду доказів відмови та повернення позивачеві поставленого товару.

- Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України). Частина третя статті 533 Цивільного кодексу України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

За приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 538, 599, 610, 612, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК БЕСТ" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Цини, буд. 26Г, код ЄДРПОУ 36607813) на користь DRILLING MS SPOLKA AKCYJNA (LECZNA, GORNICZA 5A, 21-010, Polska, NIP 6372137069, P.p Bank BGZ S.A. 94 2030 0045 1110 0000 0202 7750) (DRILLING MS Акціонерне Товариство, вул. Гурніча 5А, Ленчна, 21-010, Польща, код 6372137069) суму основного боргу у розмірі 37 703 євро (тридцять сім тисяч сімсот три євро), витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 319,44 грн. (шістнадцять тисяч триста дев'ятнадцять грн. 44 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.06.16р.

Головуючий колегії Суддя Суддя Н.Е. Петренко І.А. Рудь Р.Г. Новікова