Ухвала

від 24.05.2017 по справі 904/1619/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.05.2017 Справа № 904/1619/16

Розглядається скарга DRILLING MS SPOLKA AKCYJNA на дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

У справі:

за позовом DRILLING MS SPOLKA AKCYJNA

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК БЕСТ", м. Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

про стягнення 37 703 євро

Головуючий колегії Петренко Н.Е.

Судді: Рудь І.А.

Новікова Р.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 у справі №904/1619/16 (колегією суддів у складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Новікова Р.Г., Рудь І.А.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСК БЕСТ" (далі - відповідач, боржник) на користь DRILLING MS SPOLKA AKCYJNA (далі - позивач, скаржник, стягувач) суму основного боргу у розмірі 37 703 євро, витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 319,44 грн.

30.06.2016 на виконання вищевказаного рішення господарським судом видано наказ.

24.03.2017 до суду від DRILLING MS SPOLKA AKCYJNA надійшли заява про відновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги та скарга на дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВДВС). Подана скарга обґрунтована тим, що у продовж усього часу ВДВС виконання рішення суду не проводилось. Відповідно до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", відсутність документального підтвердження про залишення за собою нереалізованого нерухомого майна боржника під час виконання рішення, не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві. Крім того, на адресу стягувача було направлено лише постанову про відкриття виконавчого провадження. Жодних інших постанов чи інформацій про виявлення у боржника коштів чи майна, на яке накладено арешт - стягувачем отримано не було. Таким чином, ВДВС були порушені вимоги ст.ст. 2, 9, 10, 18, 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим скаржник просить суд:

- визнати постанову головного державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - Байбіковой О.Л. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.02.2017 (виконавче провадження № 51603022) - незаконною;

- зобов'язати начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відновити виконавче провадження № 51603022;

- визнати бездіяльність та дії головного державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - Байбіковой О.Л. при виконанні наказу господарського суду Дніпропетровській області № 904/1619/16 - незаконною;

- визнати бездіяльність начальника Центрально-МІського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - Зейналовой А.Г. при контролі у виконанні наказу господарського суду Дніпропетровській області №904/1619/16 - незаконною;

- зобов'язати начальника Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вжити передбачені законодавством заходи для виконання рішення господарського суду №904/1619/16;

- звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, а саме за фактом невиконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2017 визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновлено пропущений строк на подання скарги; прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд у засідання на 19.04.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017 відкладено судове засідання на 24.05.2017.

03.05.2017 до суду від ВДВС надійшли заперечення на скаргу з витребуваними судом документами.

24.05.2017 повноважний представник скаржника (позивача) у судове засідання не з'явився, але 04.05.2017 до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі повноважного представника скаржника (позивача). В клопотанні також зазначено про те, що скаржник (позивач) просить суд задовольнити подану скаргу в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути подану скаргу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника скаржника (позивача) за наявними в ній матеріалами.

Повноважні представники відповідача та третьої особи у судове засідання також не з'явився, витребувані документи до суду не надали. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду скарги відповідач та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що повноважні представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися та не подали витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник ВДВС у судове засідання не з'явився, але 24.05.2017 до суду від ВДВС надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі повноважного представника останнього. В клопотанні також зазначено про те, що ВДВС просить суд в задоволенні поданої скарги відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника ВДВС за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (від 02.06.2016 №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (від 02.06.2016 № 1404-VIII) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що виконавче провадження № 51603022 було відкрито 19.07.2016 до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, який вступив в законну силу 05.10.2016, у зв'язку з чим відомості про боржника не були внесені до Єдиного реєстру боржників.

Кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення встановлено згідно статті 382 Кримінального кодексу України тільки для службових осіб . Боржники, які не є службовими особами, за вчинення цього злочину кримінальної відповідальності не несуть.

За приписами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами (ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII).

Таким чином, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII чітко передбачено, які документи надсилаються простою кореспонденцією, а які рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Скаржник не надав до суду жодних належних доказів в підтвердження здійснення авансування витрат, тому повідомлення про залишення за собою нереалізованого майна та інші документи виконавчого провадження, крім постанови по відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачеві, направлялися простою кореспонденцією.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" (від 02.06.2016 № 1404-VIII) заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як зазначено у ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (від 02.06.2016 № 1404-VIII), виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що виконавче провадження № 51603022 постановою від 27.07.2016 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 49517632, за яким:

- постановою від 30.04.2015 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження;

- постановою від 30.04.2015 накладено арешт на кошти боржника;

- відповідно до листів ПАТ "Укрсиббанк", ПАТ "Діамантбанк", ПАТ КБ "Приватбанк" постанова про арешт коштів боржника прийнята до виконання, але кошти відсутні;

- відповідно до даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області за боржником транспортних засобів не зареєстровано;

- відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, за боржником зареєстрована будівля за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Цини, 26г;

- 16.11.2015 проведено опис майна боржника, а саме будівлі за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Цини, 26г, що підтверджує відповідний Акт опису й арешту майна;

- 12.08.2016 направлено до Центрально-Міського районного суду міста Кривий Ріг (копію скаржнику) подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

- ухвалами Центрально-Міського районного суду міста Кривий Ріг від 29.08.2016 у справах №№ 216/4196/16-ц, 216/4194/16-ц, 216/4195/16-ц у задоволенні подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України відмовлено;

- відповідно до протоколу № 216910 проведення електронних торгів, торги щодо будівлі за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Цини, 26г, яка належить на праві власності боржнику, не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів;

- 03.01.2017 на адресу скаржника направлено повідомлення про залишення за собою нереалізованого майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ВДВС вчинялися усі необхідні дії щодо примусового виконання рішення суду. Таким чином, твердження скаржника щодо бездіяльності є надуманими та спростовуються матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч. 7 ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно , арешт з майна знімається і воно повертається боржникові . За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

За приписами ч. 8 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно (ч. 9 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що стягувач у виконавчому провадженні може сам створити умови для майбутнього реального виконання рішення суду шляхом здійснення певних дій (надання органу виконавчої служби додаткової інформації стосовно боржника та його майна, надання відповідної заяви щодо бажання залишити за собою непродане майно та інше). З поданої скарги вбачається, що скаржник (стягувач) жодного разу не звертався до ВДВС з вимогою щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження або надання письмової відповіді щодо вчинення передбачених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій направлених на виконання рішення суду.

Враховуючи те, що скаржник не цікавився здійсненими виконавчими діями щодо виконання рішення суду за яким він є стягувачем, не вчинив відповідних дій щодо залишення за собою нереалізованого майна, виконавчий документ був повернутий стягувачеві без виконання.

Таким чином, оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.02.2017 по ВП № 51603022 винесена відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відповідно до п. 3 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.02.2017 по ВП № 51603022 виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 20.02.2020.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні поданої скарги.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні поданої DRILLING MS SPOLKA AKCYJNA скарги на дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області- відмовити.

Головуючий колегії Суддя Судддя Н.Е. Петренко І.А. Рудь Р.Г. Новікова