Постанова

від 02.06.2016 по справі 917/2092/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа № 917/2092/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю

прокурора військової прокуратури Полтавського гарнізону Бакало В.Р., службове посвідчення № 035417 від 01.09.2015

позивача - Клекта І.Т, за довіреністю № 4011 від 08.12.2015

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - Логвінов Є.В., за довіреністю №55 від 27.05.2015

3-ї особи - Фівкін П.М., за довіреністю №220/815/д від 30.12.15 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЄТВ", м. Полтава (вх. № 128 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.15 р. у справі № 917/2092/15

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України , м. Полтава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство оборони України, м. Київ

до 1. Полтавської міської ради

2. Приватного підприємства "ЄТВ", м. Полтава

про визнання недійсним договору суперфіцію, укладеного між відповідачами 06.11.2009 р

за участю військової прокуратури Полтавського гарнізону

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір суперфіцію, укладений між відповідачами 06.11.2009 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 р. у справі № 917/2092/15 позов задоволено. Визнано недійсним та припинено на майбутнє договір суперфіцію, укладений між Полтавською міською радою та Приватним підприємством "ЄТВ" 06.11.2009 року. Стягнуто з Полтавської міської ради на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України - 609,00 грн. судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "ЄТВ" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України - 609,00 грн. судового збору.

Приватне підприємство "ЄТВ" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування викладених вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи. ПП "ЄТВ" зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ звернулось з даним позовом про визнання недійсним договору суперфіцію від 06.11.2009 з порушенням строку позовної давності, який, відповідно до пункту 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 № 4176-VI, сплив 15 січня 2015 року. Крім того, 2-й відповідач посилається на те, що державний акт на право постійного користування частиною земельної ділянки за адресою: м. Полтава, пров. Спортивний, 3, за КЕВ м. Полтава не оформлювався, останній не є користувачем даної земельної ділянки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 порушено провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ЄТВ" на рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 у справі № 917/2092/15 та призначено до розгляду на 08.02.2016 у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016, від 02.03.2016 розгляд справи відкладався.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу стосовно пропуску позовної давності, посилаючись на те, що позивач дізнався про порушене право користування земельною ділянкою з моменту прийняття постанови Харківським апеляційним господарським судом від 03.11.2015, яким скасовано рішення господарського суду від 12.02.2015 у справі № 917/2115/14. Крім того, позивач зазначив про те, що факт належності спірної земельної ділянки до державної власності в управлінні Міністерства оборони України, встановлено судовими рішеннями у справі № 19/63 .

Полтавська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задовольнити апеляційну скаргу ПП "ЄТВ", скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Міністерство оборони України, м. Київ в додаткових запереченнях на апеляційну скаргу зазначає про те, що договір суперфіції відповідно до ч. 2 ст. 227 та ст.. 222 ЦКУ України підлягає визнанню недійсним, оскільки ПП "ЄТВ" не мало право на укладання з будівельними організаціями договорів на проведення будівельних робіт.

21.03.2016 суддя Пушай В.І. та суддя Могилєвкін Ю.О. заявили самовідвід з тих підстав, що рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 р. у цій справі обґрунтовано, зокрема, посиланням на постанову від 03.11.2015 р. у справі № 917/2115/14 Харківського апеляційного господарського суду (колегією суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.) , якою визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення сорок третьої сесії п`ятого скликання Полтавської міської ради від 13.10.2009 р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" в частині надання у користування для забудови (суперфіцій) строком на 10 років Приватному підприємству "ЄТВ" земельної ділянки за адресою: місто Полтава, провулок Спортивний, 3 площею 2,0574 га для будівництва редукторного заводу (землі промисловості)", у прийнятті якої зазначені судді приймали участь та враховуючи, що зазначена постанова від 03.11.2015 р. у справі № 917/2115/14 скасована постановою ВГСУ від 09.02.2016 р., яка набрала законної сили.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі № 917/2092/15 задоволені заяви про самовідвід суддів Пушай В.І. та Могилєвкіна Ю.О., а також ухвалою суду від 21.03.2016 розгляд справи відкладено на 12.04.2016.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2016 визначено склад колегії суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 та від 21.04.2016 та від 19.05.2016 розгляд справи відкладався.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 18.08.2011 року рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 19/63 частково задоволено позов військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Полтава до Полтавської міської ради, визнано недійсним з моменту винесення рішення 27-ї сесії 5-го скликання Полтавської міської ради від 23.04.2008 року про зарахування до земель запасу міста частини земельної ділянки в м. Полтава, пров. Спортивний, 3, орієнтовною площею 2,17 га.

У цій частині рішення набрало законної сили 10.11.2011 року прийняттям постанови Харківського апеляційного господарського суду. Крім цього, вказаною постановою рішення Господарського суду Полтавської області частково скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову в частині визнання права власності на частину земельної ділянки військового містечка № 57, розташованого у місті Полтаві за адресою: м. Полтава, пров. Спортивний, 3, площею 2,17 га у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка є державною власністю, держава є власником земель оборони за законом, а тому дані вимоги не потребують їх визнання в судовому порядку. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 року у справі № 19/63 набрала законної сили - залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року.

Зазначеними судовими рішенням встановлено, що вказана вище частина земельної ділянки належить державі та перебуває у користуванні Міністерства оборони України.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що незважаючи на вищевказані рішення у справі № 19/63, Полтавською міською радою сорок третьої сесії п`ятого скликання від 13.10.2009 року було прийнято рішення "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками", яким, зокрема, Приватному підприємству "ЄТВ" надано в користування для забудови (суперфіцій) строком на 10 років спірну земельну ділянку.

На виконання вказаного рішення 06.11.2009 року між Полтавською міською радою та ПП "ЄТВ" укладено договір суперфіцію, відповідно до умов якого передано земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою Україна, Полтавська область, м. Полтава, пров. Спортивний, 3 для будівництва деревообробного комплексу. Згідно укладеного з Полтавською міською радою договору суперфіцію від 06.11.2009 року ПП "ЄТВ у 2014 році розпочало будівництво деревообробного комплексу на земельній ділянці, яка фактично відноситься до земель Міністерства оборони України.

За викладених обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору суперфіцію, укладеного 06.11.2009 року між Полтавською міською радою та Приватним підприємством "ЄТВ".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходячи з обставин, встановлених судовими рішеннями у справі № 19/63, положень статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статей 84 та 149 Земельного кодексу України, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів щодо прийняттям Міністерством оборони України рішень щодо передачі або відчуження спірної земельної ділянки, встановив, що Полтавська міської ради при укладенні спірного договору вийшла за межі наданих повноважень та неправомірно надала в користування Приватному підприємству "ЄТВ" строком на 10 років спірну земельну ділянку для забудови (суперфіцій), в зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що спірний правочин має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ч. 2 ст. 203 і ст. 215 ЦК України, оскільки укладений без необхідного обсягу повноважень на укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

При цьому, стосовно пропуску строку позовної давності, про що було заявлено 2-м відповідачем, суд першої інстанції зазначив про те, що позов подано в межах терміну позовної давності, з посиланням на те, що КЕВ м. Полтави дізнався про порушене право саме з моменту розгляду справи № 917/2115/14, тобто з моменту прийняття Харківським апеляційним господарським судом України постанови від 03.11.2015 року у справі № 917/2115/14, якою скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015, прийнято нове, яким визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення сорок третьої сесії п`ятого скликання Полтавської міської ради від 13.10.2009 року "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" в частині надання у користування для забудови (суперфіцій) строком на 10 років Приватному підприємству "ЄТВ" земельної ділянки за адресою: місто Полтава, провулок Спортивний, 3 площею 2,0574 га для будівництва редукторного заводу (землі промисловості)". За викладеного, у задоволенні клопотання 2-го відповідача про застосування позовної давності судом відмовлено.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності в даному випадку правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне.

Статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством (ст. 8 Закону України "Про Збройні Сили України").

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях в системі Збройних Сил України, є командири військових частин, начальники організацій та установ, яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України") надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно із ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за ройову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини (установи, навчального закладу). Він, серед іншого, зобов`язаний вжити заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у відповідності із законом, у тому числі представляти інтереси держави в судових органах.

Так, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкований Міністерству оборони України, у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністра оборони України і являється структурним підрозділом Міністерства оборони України. Основні фонди, матеріальні цінності КЕВ м. Полтави є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за КЕВ м. Полтави на праві оперативного управління. Керівник КЕВ м. Полтави несе повну відповідальність перед Органом управління майном (Міністерством оборони України) за стан та діяльність підприємства, схоронність, ефективність використання закріпленого за установою державного майна.

Рішенням Полтавської міської ради № 009 від 14.03.1952 року Міністерству оборони України виділено земельну ділянку для розташування військової частини НОМЕР_1 (на даний час військове містечко № 57) за адресою : м. Полтава, пров. Спортивний, 3, площею 3,15 га. В подальшому право постійного користування зазначеною земельною ділянкою було оформлено за Полтавською квартирно-експлуатаційною частиною району державним актом серії Б № 052415 від 1984 року.

Згідно рішення № 322/1/6431 Головного Управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України від 22.11.2005 року Полтавська КЕЧ перереєстрована в Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава, про що свідчить довідка № 303/21/6/1238 від 21.07.2010 року (а. с. 110). Таким чином, КЕВ у м. Полтаві є законним користувачем спірної земельної ділянки, і, відповідно, належним позивачем у даній справі.

Частина вказаної вище земельної ділянки площею близько 0,95 га використовується державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", частина площею 2,17 га обліковується за КЕВ м. Полтава.

Згідно ст. 77 Земельного Кодексу України та ст. ст. 1,2 Закону України "Про використання земель оборони" установам Збройних Сил України для виконання покладених на них функцій та завдань надаються земельні ділянки у постійне користування - землі оборони.

Статтями 84 та 149 Земельного кодексу України обумовлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення; вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів (у даному випадку Міністерства оборони України). У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення земельної ділянки, ці питання можуть бути вирішені тільки у судовому порядку. Крім того, міські ради мають право вилучати лише земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що землі, закріплені за військовими частинами, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління. А тому, у випадку їх розформовування, подальше використання тимчасово вивільнених ділянок вирішується у відповідних структурних підрозділах Міністерства оборони України.

У матеріалах справи не міститься доказів щодо прийняттям Міністерством оборони України рішень щодо передачі або відчуження спірної земельної ділянки.

Крім цього, рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року у справі № 19/63 визнано недійсним з моменту винесення рішення 27-ї сесії 5-го скликання Полтавської міської ради від 23.04.2008 року про зарахування до земель запасу міста частини земельної ділянки в м. Полтава, пров. Спортивний, 3, орієнтовною площею 2,17 га, а постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 року у справі № 917/2115/14 - визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення сорок третьої сесії п`ятого скликання Полтавської міської ради від 13.10.2009 року "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" в частині надання у користування для забудови (суперфіцій) строком на 10 років Приватному підприємству "ЄТВ" земельної ділянки за адресою: місто Полтава, провулок Спортивний, 3 площею 2,0574 га для будівництва редукторного заводу (землі промисловості)". Вказані рішення та постанова набрали законної сили.

При цьому, судовими рішеннями у справі № 19/63 встановлено, що спірна земельна ділянка надана для розміщення військової частини, що підтверджується державним актом на право користування землею серії Б № 052415, станом на 01.05.2011 включена до Переліку земельних ділянок, що обліковуються за формою 405 у Міністерстві оборони України Північного ТКЕУ та за даними форми 6-Зем Держкомзему України, перебуває на балансі КЕВ м.Полтава у Полтавській та Сумській областях на 01.08.11р.; дана земельна ділянка належить до земель оборони, згода Міністром оборони України або іншою особою за його дорученням на її передачу не надавалася.

Посилання 2-го відповідача на те, що державний акт на право постійного користування частиною земельної ділянки, розташованої у м. Полтава за адресою: м. Полтава, пров. Спортивний, 3, після реорганізації Полтавської квартирно-експлуатаційної частини, за КЕВ м.Полтави, не оформлювався, колегія суддів відхиляє, оскільки право державної власності на землі оборони виникає на підставі закону, а не акту, про що також вказано в рішенні господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року у справі № 19/63.

Відповідно до вимог ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 141 Земельного кодексу України).

Пунктом 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, визначено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування, землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно із Земельним кодексом України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України (п.45). Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження міністру оборони України (п.48).

Отже, оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв`язок між припиненням у однієї особи та виникненням у іншої права на земельну ділянку, а докази щодо прийняттям Міністерством оборони України рішень щодо передачі або відчуження спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні, Полтавська міської ради при укладенні спірного договору вийшла за межі наданих повноважень та неправомірно надала в користування Приватному підприємству "ЄТВ" строком на 10 років спірну земельну ділянку для забудови (суперфіцій) за договором від 06.11.2009 року.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне володіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на вищевикладене, суд встановив, що спірний правочин є таким, що не відповідає вимогам закону відповідно до ч. 2 ст. 203 і ст. 215 ЦК України, оскільки укладений з порушенням статей 84, 116, 141 149 Земельного кодексу України, статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" та з порушенням порядку надання в користування земель для потреб Збройних Сил України.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 2-й відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 53, т. 1) заявив про застосування позовної давності, посилаючись на те, що про наявність договору суперфіцію від 06.11.2009 КЕВ м. Полтави дізналось 22 квітня 2010 року, коли відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 22.04.2010р. по справі № 19/63 ПП "ЄТВ" було залучене до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за клопотанням Полтавської міської ради (а.с. 235-238, т. 1). ПП "ЄТВ" було залучене третьою особою в зв`язку з тим, що воно є користувачем земельної ділянки площею 20 574 кв.м. за адресою м. Полтава, провулок Спортивний, 3 відповідно до рішення сорок третьої сесії п`ятого скликання Полтавської міської ради від 13.10.2009. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними І ділянками", рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009. та договору суперфіцію від 06.11.2009.

Як зазначає 2-й відповідач, доказом того, що КЕВ м. Полтави було обізнано про існування договору суперфіцію від 06.11.2009 є факт присутності в судовому засіданні його представника Клекти І.Т., що і підтверджується протоколом судового засідання від 22.04.2010 (а.с. 239, т. 1).

До матеріалів справи до дня судового засідання, яке відбулось 15.07.2010, представником ПП "ЄТВ" були додані копії рішення сорок третьої сесії п`ятого скликання Полтавської міської ради від 13.10.2009 "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" та договір суперфіцію від 06.11.2009 (копії вказаних документів додані до матеріалів даної справи а.с. 241-253, т. 1).

Зазначені обставини позивачем жодним чином не спростовані.

15 липня 2010 року відбулось чергове судове засідання по справі № 19/63, на якому також був присутній представник КЕВ м. Полтави Клекта І.Т.

Колегія суддів звертає увагу, що договір супефіцію від 06.11.2009 укладено між Полтавською міською радою та ПП ЄТВ" на підставі рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 13.10.2009 та рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009 № 316.

15 жовтня 2014 року військовий прокурор Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про

- визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками";

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009 "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок об`єктами промислового значення";

- зобов`язати Приватне підприємство "ЄТВ" звільнити самочинно зайняту ділянку площею 2,17га., яка перебуває на обліку КЕВ м. Полтава, та за власний рахунок привести виказану земельну ділянку у первісний, придатний для користування стан шляхом знесення самовільної забудови.

Рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 13 жовтня 2009 та договір суперфіцію від 06.11.2009 є двома документами, які тісно пов`язані між собою. Укладання договору суперфіцію від 06.11.2009 є виконанням рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 13 жовтня 2009.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 у справі 1917/2115/14, у задоволенні вищевказаного позову військового прокурора Полтавського гарнізону відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі 117/2115/14 рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду від 09.02.2016 у справі № 917/2115/14 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 скасовано, рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 залишено без змін.

При цьому, в мотивувальній частині рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог за спливом позовної давності в частині визнання незаконним та скасування пункт 2 рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" та в частині визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009 "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок об"єктами промислового значення", встановлено:

Як зазначено представниками позивачів та прокурором в судових засіданнях, що про оскаржувані по даній справі рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009 "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" та рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009 "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок об"єктами промислового значення" їм стало відомо під час розгляду справи №19/63. Ні позивачами, а ні прокурором жодних пояснень, причин та обґрунтувань, щодо пропуску строку позовної давності, ні в судових засіданнях, ні до матеріалів справи не надано. Таким чином, позивачу було відомо про порушення його прав ще в 2010 році, однак позивач звернувся до суду лише 15.10.2014 році, чим пропустив строк позовної давності».

Отже, у відповідності до вимог ст. 35 ГПК України, вищевикладені обставини, які встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 у справі № 917/2115/14 не мають доказуватись при розгляді справи № 917/2092/15.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що КЕВ м. Полтави дізналось про порушення його права щодо користування земельною ділянкою, розташованою у м. Полтаві за адресою м. Полтава, пров. Спортивний, 3, шляхом винесення Полтавською міською радою рішення сорок третьої сесії п`ятого скликання від 13 жовтня 2009р. та укладання договору суперфіцію від 06.11.2009 ще 22 квітня 2010 року, коли ПП "ЄТВ" було залучене до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом особа має право звернутися до суду з позовом про:

1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

2) застосування наслідків нікчемного правочину;

3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Вказаний вище Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.

Таким чином, відповідно до пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. № 4176-VI; ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо права звернення КЕВ м. Полтави до суду з позовом про визнання незаконним рішення сорок третьої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 13 жовтня 2009 та недійсним договору суперфіцію від 06.11.2009 сплив 15 січня 2015 року, тоді як з позовом КЕВ м. Полтави звернулось 24 вересня 2015 року.

Відповідно до абзацу 3. п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).

Відповідно до абзацу 4. п. 2.2. вищезгаданої Постанови Пленуму ВГСУ питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Відповідно до п. 4.1. вищезгаданої Постанови Пленуму ВГСУ початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатись саме позивач, а не прокурор.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку, та їх оцінки. На встановлення поважності причин пропуску строку позовної давності поширюються загальні правила доказування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Отже як вбачається позовна заява подана до суду після спливу позовної давності.

Причини пропуску позовної давності під час розгляду справи в суді позивачем документально не обґрунтовані, клопотання про його поновлення не заявлялось (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено 2-м відповідачем до прийняття рішення господарським судом першої інстанції, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають за спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, наведені Приватним підприємством "ЄТВ" доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду даної справи, тому колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її матеріальною та документальною обґрунтованістю та наявністю фактів для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 у справі № 917/2092/15 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЄТВ", м. Полтава задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 у справі № 917/2092/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові про визнання недійсним договору суперфіцію, укладеного 06.11.2009 року між Полтавською міською радою та Приватним підприємством "ЄТВ" відмовити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 36, код ЄДРПОУ 08377170) на користь Приватного підприємства "ЄТВ"(36014, м. Полтава, пров. Спортивний, 4-Б, код ЄДРПОУ 34322478) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 36, код ЄДРПОУ 08377170) 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.