Постанова

від 11.10.2016 по справі 917/2092/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 917/2092/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І. за участю представників: від прокуратури:Корнішко В.М., посв. №027484 від 25.07.2014р.; від позивача:не з'явився; від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:Максименко І.М., дов. №10/10 від 10.10.2016р. від третьої особи:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКвартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016р. у справі господарського суду№917/2092/15 Полтавської області за позовомКвартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава до 1.Полтавської міської ради, 2.Приватного підприємства "ЄТВ" третя особаМіністерство оборони України за участювійськового прокурора Полтавського гарнізону провизнання недійсним договору суперфіцію, укладеного між відповідачами 06.11.2009р. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2016р. у справі №917/2092/15, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним та припинено на майбутнє договір суперфіцію, укладений між Полтавською міською радою та Приватним підприємством "ЄТВ" 06.11.2009р. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016р. у справі №917/2092/15 вищезазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтава, з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2016р. (головуючий суддя - Божок В.С., судді - Мачульський Г.М., Сибіга О.М.) зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У зв'язку з тим, що постановою Верховної Ради України від 22.09.2016р. ОСОБА_6 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України, розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 26.09.2016р. №08.03-04/4364 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №917/2092/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2015р. вищезазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.10.2016р. з'явився прокурор та представник Приватного підприємства "ЄТВ". Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.08.2011р. рішенням господарського суду Полтавської області у справі №19/63 частково задоволено позов військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Полтава до Полтавської міської ради, визнано недійсним з моменту винесення рішення 27-ї сесії 5-го скликання Полтавської міської ради від 23.04.2008р. про зарахування до земель запасу міста частини земельної ділянки в м. Полтава, пров. Спортивний, 3, орієнтовною площею 2,17 га.

У цій частині рішення набрало законної сили 10.11.2011р. прийняттям постанови Харківського апеляційного господарського суду. Крім цього, вказаною постановою рішення господарського суду Полтавської області частково скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову в частині визнання права власності на частину земельної ділянки військового містечка №57, розташованого у місті Полтаві за адресою: м. Полтава, пров. Спортивний, 3, площею 2,17 га у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка є державною власністю, держава є власником земель оборони за законом, а тому дані вимоги не потребують їх визнання в судовому порядку. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р. у справі №19/63 набрала законної сили - залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012р.

Зазначеними судовими рішенням встановлено, що вищезазначена частина земельної ділянки належить державі та перебуває у користуванні Міністерства оборони України.

Також судами встановлено, що Полтавською міською радою сорок третьої сесії п'ятого скликання від 13.10.2009р. прийнято рішення "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками", яким, зокрема, Приватному підприємству "ЄТВ" надано в користування для забудови (суперфіцій) строком на 10 років спірну земельну ділянку.

На виконання вказаного рішення 06.11.2009р. між Полтавською міською радою та ПП "ЄТВ" укладено договір суперфіцію, відповідно до умов якого передано земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою Україна, Полтавська область, м. Полтава, пров. Спортивний, 3 для будівництва деревообробного комплексу. Згідно укладеного з Полтавською міською радою договору суперфіцію від 06.11.2009р. ПП "ЄТВ у 2014 році розпочало будівництво деревообробного комплексу на земельній ділянці, яка фактично відноситься до земель Міністерства оборони України.

За викладених обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору суперфіцію, укладеного 06.11.2009р. між Полтавською міською радою та Приватним підприємством "ЄТВ".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходячи з обставин, встановлених судовими рішеннями у справі №19/63, положень ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 84 та 149 Земельного кодексу України, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів щодо прийняттям Міністерством оборони України рішень щодо передачі або відчуження спірної земельної ділянки, та з огляду не те, що Полтавська міської ради при укладенні спірного договору вийшла за межі наданих повноважень та неправомірно надала в користування Приватному підприємству "ЄТВ" строком на 10 років спірну земельну ділянку для забудови (суперфіцій), дійшов висновку, що спірний правочин має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ч. 2 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, оскільки укладений без необхідного обсягу повноважень на укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

Щодо пропуску строку позовної давності, про що було заявлено ПП "ЄТВ", суд першої інстанції зазначив, що позов подано в межах терміну позовної давності, з посиланням на те, що КЕВ м. Полтави дізнався про порушене право саме з моменту розгляду справи №917/2115/14, тобто з моменту прийняття Харківським апеляційним господарським судом постанови від 03.11.2015р. у справі №917/2115/14, якою скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015р. та прийнято нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано п. 2 рішення сорок третьої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 13.10.2009р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" в частині надання у користування для забудови (суперфіцій) строком на 10 років Приватному підприємству "ЄТВ" земельної ділянки за адресою: місто Полтава, провулок Спортивний, 3 площею 2,0574 га для будівництва редукторного заводу (землі промисловості)".

Проте, господарський суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо визначення початку перебігу строку позовної давності , оскільки ПП "ЄТВ" у відзиві на позовну заяву, заявляючи про застосування строку позовної давності, посилався на те, що про наявність договору суперфіцію від 06.11.2009р. КЕВ м. Полтави дізналось 22.04.2010р., коли ПП "ЄТВ" було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за клопотанням Полтавської міської ради (ухвала господарського суду Полтавської області від 22.04.2010р. у справі №19/63), оскільки останнє є користувачем земельної ділянки площею 20574 кв.м. за адресою м. Полтава, пров. Спортивний, 3 відповідно до рішення сорок третьої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 13.10.2009р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками", рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009р. та договору суперфіцію від 06.11.2009р.; доказом того, що КЕВ м. Полтави було обізнано про існування договору суперфіцію від 06.11.2009р. є факт присутності в судовому засіданні його представника ОСОБА_7 (що підтверджується протоколом судового засідання від 22.04.2010р.).

Апеляційним господарським судом зазначено, що вищенаведені обставини позивачем жодним чином не спростовані.

Також апеляційною інстанцією встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2015р. у справі №917/2115/14, відмовлено у задоволені позовних вимог військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави до Полтавської міської ради, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Приватного підприємства "ЄТВ" про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення Полтавської міської ради від 13.10.2009р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками"; визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14.10.2009р. "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок об'єктами промислового призначення" та зобов'язання ПП "ЄТВ" звільнити самочинно зайняту ділянку площею 2,17га., яка перебуває на обліку КЕВ м. Полтава та за власний рахунок привести вищевказану земельну ділянку у первісний, придатний для використання стан шляхом знесення самовільної будови.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р., у справі №917/2115/14, вищезазначене судове рішення місцевого господарського скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги частково задоволені.

Постановою Вищого господарського суду від 09.02.2016р. у справі №917/2115/14, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. у справі №917/2115/14 скасовано, а рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015р. у справі №917/2115/14 залишено без змін.

При цьому, в мотивувальній частині рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015р. у справі №917/2115/14 на підставі наданих в судових засіданнях пояснень представників позивачів та прокурора встановлено, що про оскаржувані рішення Полтавської міської ради їм стало відомо під час розгляду справи №19/63, тобто, ще в 2010 році.

Отже, відповідно до вимог ст. 35 ГПК України, вищевикладені обставини, які встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2015р. у справі №917/2115/14 не мають доказуватись при розгляді справи №917/2092/15.

Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що 22.04.2010р. КЕВ м. Полтави дізналось про порушення свого права щодо користування земельною ділянкою, розташованою у м. Полтаві за адресою м. Полтава, пров. Спортивний, 3, через винесення Полтавською міською радою рішення сорок третьої сесії п'ятого скликання від 13.10.2009р. та укладання договору суперфіцію від 06.11.2009р.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. №4176-VI (набрав чинності 15.01.2012р.) протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом особа має право звернутися до суду з позовом про: 1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману; 2) застосування наслідків нікчемного правочину; 3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Апеляційний господарський суд, з огляду на те, що з відповідною позовною заявою позивач звернувся в вересні 2015 року, дійшов обґрунтованого висновку, що останній звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.

Крім того, апеляційною інстанцією зазначено, що причини пропуску позовної давності позивачем документально не обґрунтовані, клопотання про його поновлення не заявлялись.

Отже, встановлення обставин пов'язаних зі спливом строку позовної давності свідчить про правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій ч. 4 ст. 267 ЦК України.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016р. у справі №917/2092/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016р. у справі №917/2092/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач