Рішення

від 09.06.2016 по справі 910/7489/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016Справа № 910/7489/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "НЕОС БАНК" (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО" (далі - Товариство) про стягнення 1 258 765,60 грн., за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО" до публічного акціонерного товариства "НЕОС БАНК" про визнання недійсним договору,

за участі представників:

Банку: Кузовлева Р.В., за довіреністю від 1 липня 2015 року № Д-310,

Товариства: Попова М.Г., за договором про надання правової допомоги від 4 січня 2016 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "НЕОС БАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО" заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 26 березня 2013 року № 1/12 у розмірі 1 258 765,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 березня 2015 року (суддя Лиськов М.О.) порушено провадження у справі № 910/7489/15-г та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 21 квітня 2015 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРЕАС НЕОКЛЕУС ЕНД КО" до публічного акціонерного товариства "НЕОС БАНК" про визнання вказаного договору недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 червня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2015 року, у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "НЕОС БАНК" відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 14 квітня 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано в частині відмови в первісному позові, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині вказані рішення судів нижчих інстанцій були залишені без змін.

За результатами проведеного автоматичного розподілу дана справа передана на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою суду від 25 квітня 2016 року справу № 910/7589/15-г прийнято до свого провадження суддею Павленком Є.В. та призначено її до розгляду на 26 травня 2016 року.

У судовому засіданні 26 травня 2016 року судом було оголошено перерву до 9 червня 2016 року.

Під час судового засідання 9 червня 2016 року представник Банку просив позовні за первісним позовом задовольнити у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в письмовій формі та подані до суду 9 червня 2016 року. В основу пояснень позивача за первісним позовом покладено той факт, що спірний правочин рішенням суду було визнано недійсним, а тому підстава для стягнення спірних грошових коштів змінилась, про що було зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 14 квітня 2016 року в справі № 910/7489/15-г, якою вказану справу скеровано на новий розгляд в частині перегляду первісного позову.

Представник Товариства в призначеному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2013 року між Товариством та публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру", правонаступником якого є Банк, було укладено договір на надання юридичних послуг № 1/12.

Відповідно до пункту 1.1 договору Товариство зобов'язалось надати Банку юридичні послуги, на умовах, що наведені нижче, а замовник погодився прийняти та оплатити ці послуги, у порядку, строки та на умовах, визначених цим правочином.

Згідно пунктом 2.1.1 договору вартість послуг, зазначених у пункті 1.2.1 цієї угоди, становить 80 000 грн., що сплачується позивачем за первісним позовом протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати укладення цього правочину на рахунок за вказаними відповідачем реквізитами. Відповідно пункту 2.1.2 договору вартість послуг, визначених в пункті 1.2.2. правочину, становила 1 % від загальної суми 41 958 853,61 грн., за вирахуванням суми попередньої оплати в розмірі 339 585,54 грн. з ПДВ, що сплачується після підписання акту наданих послуг.

На виконання умов договору Банком було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти, а саме: 80 000,00 грн. - згідно меморіального ордеру від 10 квітня 2013 року № 6922030 та 1 178 765,60 грн. - згідно меморіального ордеру від 6 червня 2013 року № 7324068. Копії зазначених меморіальних ордерів наявні у матеріалах даної справи.

Посилаючись на невиконання з боку Товариства умов укладеного договору, Банк звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача попередньої оплати за спірним правочином.

Натомість, Товариство звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 26 березня 2013 року № 1/12, який було задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 22 червня 2015 року в частині зустрічного позову набрало законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій) (пункт 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 22 червня 2015 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2015 в справі № 910/7489/15-г мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

Вищий господарський суд України, скеровуючи дану справу на новий розгляд в частині первісного позову, у своїй постанові від 14 квітня 2016 року зазначив, що підстава, на якій Банк заявляв позовну вимогу про стягнення коштів, змінилась внаслідок саме прийняття судового рішення (про визнання недійсним договору), а тому суду слід дослідити обґрунтованість такої вимоги позивача, та за наявності підстав, її задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, судами було визнано недійсним договір про надання юридичних послуг від 26 березня 2013 року № 1/12.

Згідно з частинами 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини 1 статті 58 ГПК України, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Господарський суд з огляду на припис частини 5 статті 216 ЦК України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним, господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною 1 статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Оскільки спірний договір визнано судом недійсним, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт виконання Банком умов вказаного правочину щодо оплати юридичних послуг, суд на підставі вищезазначеної норми статті 216 ЦК України дійшов висновку про необхідність повернення позивачу грошових коштів у розмірі 1 258 765,60 грн., перерахованих на оплату юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг від 26 березня 2013 року № 1/12.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Банку до Товариства про стягнення вищезазначеної суми.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (пункт 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, а також з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 350,71 грн., з яких: 25 175,35 грн. - судовий збір, сплачений Банком за розгляд первісного позову в Господарському суді міста Києва, 12 587,68 грн. - судовий збір, сплачений Банком за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22 червня 2015 року в частині первісної позовної заяви, 12 587,68 грн. - судовий збір, сплачений Банком за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2015 року в частині первісного позову, згідно наведеної норми слід покласти на Товариство.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-33, 35, 43-44, 49, 82-85, 111 12 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Андреас Неоклеус енд Ко." (01021, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 24/7, квартира 12, ідентифікаційний код 34479678) на користь публічного акціонерного товариства "НЕОС БАНК" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код 19358784) 1 258 765 (один мільйон двісті п'ятдесят вісім тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. грошових коштів, а також 50 350 (п'ятдесят тисяч триста п'ятдесят) грн. 71 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 червня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко