Постанова

від 14.06.2016 по справі 910/18302/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 910/18302/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гайдай Т.В. - представник за довіреністю № 69 від 12.05.2016;

від відповідача: Савченко Н.О. - представник за довіреністю б/н від 22.01.2016;

від третьої особи 1: Шумінська Юлія Юзефівна - представник за довіреністю № 062/02/07-26 від 04.01.2016;

від третьої особи 2: Шумінська Юлія Юзефівна - представник за довіреністю № 225-КМГ-1921 від 13.06.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Баку"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2016

у справі № 910/18302/15 (головуючий суддя - Отрош І.М., судді - Мандриченко О.В., Морозов С.М.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Баку"

за участю третьої, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Київська міська рада

про виселення та вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2015 Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (надалі - відповідач) про виселення та вчинення дій, по суті, про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України у зв'язку із закінченням строку дії договору № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 та наявністю заперечень позивача щодо продовження строку дії договору оренди не звільнив займане приміщення та продовжує ним користуватись, у зв'язку з чим позивач просить суд виселити відповідача з нерухомого майна (частини переходу) за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м., визначену відповідно до проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, а також демонтувати тимчасово огороджуючу конструкцію (кіоск) за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 у справі № 910/18302/15 позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, є необґрунтованим, прийнятим при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом не було досліджено те, що відповідач звертався до позивача з листами про продовження дії договору. Окремо зазначив, що судом першої інстанції було ухвалено рішення на судовому засіданні за відсутності відповідача, який був неналежним чином повідомлений.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.05.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 розгляд апеляційної скарги у даній справі було відкладено на 31.05.2016.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 до участі у справу було залучено в якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київська міська рада, розгляд справи відкладено на 14.06.2016, та продовжено строки розгляду справи.

В судовому засіданні 14.06.2016 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити (з підстав викладених у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях), а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2016 проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.10.2011 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендар) укладено договір № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 28.12.2010 № 517/5329 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1) для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1 договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 59,5 кв.м., згідно з викопіюванням із схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 2.4 договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Згідно з п. 9.1 договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 28.12.2010 № 517/5329 діє з 15.10.2011 до 13.10.2014 (2 роки 364 дні).

Відповідно до п. 9.5 договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, він припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Додатковою угодою № 1 від 15.10.2011 до договору № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 сторони доповнили розділ 8 договору пунктом 8.5.6, відповідно до якого у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро «Видубичі» (вестибюль № 1) в термін, визначений у п. 4.14 цього договору від своїх огороджуючи конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених у цьому пункті договору умов, орендодавець самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Судом першої інстанції також було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за актом приймання-передачі майна в оренду від 01.11.2011 (а.с. 20) орендодавець (Комунальне підприємство «Київський метрополітен») передав, а орендар (Фізична особа-підприємець ОСОБА_6) прийняв в орендне користування частину переходу станції метро «Видубичі» (вестибюль № 1), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 59,5 кв.м.

01.01.2013 між сторонами складено акт приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 24), відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв частину переходу станції метро «Видубичі», загальною площею 59,5 кв.м., що перебувала у користуванні орендаря за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011.

Матеріалами справи також підтверджується, що 02.01.2013 між позивачем (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (первісний орендар) та відповідачем (новий орендар) на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 11.12.2012 № 137 укладено договір № 1 про внесення змін до договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Відповідно до п. 1.1 договору № 1 від 02.01.2013 сторони домовились у преамбулі договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 замінити первісного орендаря на нового орендаря, та викласти преамбулу у новій редакції, відповідно до якої органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (орендодавець), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку».

Окрім цього, договором № 1 від 02.01.2013 сторони внесли зміни до розділу 10 договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, зазначивши орендарем Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» та вказавши реквізити відповідача.

Разом з цим, пунктом 2 договору № 1 від 02.01.2013 сторони підтвердили, що первісний орендар передав новому орендарю, а новий орендар прийняв від первісного орендаря всі права та обов'язки первісного орендаря за договором № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що шляхом укладення договору № 1 від 02.01.2013 до договору № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (а.с. 22), яке передається в оренду, від 15.10.2011 сторони замінили сторону вказаного договору оренди, а саме замінили орендаря з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (первісний орендар) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (новий орендар) з усіма правами та обов'язками орендаря за договором № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011.

На підтвердження вказаного факту між позивачем та відповідачем 02.01.2013 було складено акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування частину приміщення переходу, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен», загальною площею 59,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, станція метро «Видубичі» (перехід вестибюлю № 1).

17.10.2014 (через чотири дні після закінчення дії договору оренди) позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 45, відповідно до якого позивач повідомив відповідача про те, що строк укладеного між сторонами договір № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 закінчився 13.10.2014 та на новий строк продовжуватися не буде.

При цьому, докази направлення вказаного повідомлення підтверджується копією фіскального чеку та списку № 3023 згрупованих поштових відправлень листів з рекомендованим повідомленням із поштовим штампом, з яких вбачається, що вказане повідомлення було направлено відповідачу 20.10.2014 (а.с. 25-27). Вказане не спростовано апелянтом під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або заміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви (вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди) та момент її направлення контрагенту за договором.

(Аналогічна позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20696/15).

А тому суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність письмового повідомлення орендодавця (зокрема, повідомлення № 45 від 17.10.2014) протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дія договору оренди припинилась 13.10.2014.

При цьому, позивач вимагав до 12.11.2014 звільнити об'єкт оренди та повернути його за актом приймання-передачі орендодавцю - Комунальному підприємству «Київський метрополітен».

Що стосується тверджень апелянта, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен» не наділено повноваженнями самостійно вирішувати питання щодо передачі майно територіальної громади в оренду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції станом на дату укладення договору оренди) орендодавцями є, зокрема, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до п. 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 34/6250 від 22.09.2011, який діяв на дату укладення договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, орендодавцями за цим Положенням є Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); районні в місті Києві державні адміністрації (далі - райдержадміністрації) - щодо майна, яке передане їм в управління; комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Отже, з урахуванням вищевикладених норм, орендодавцем комунального майна є, зокрема, комунальні підприємства щодо нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м. Крім того, після закінчення дії договору, третя особа 2 рішення про надання, продовження дії договору оренди на ухвалювала, тоді як даний договір недійсним не визнавався, а виконувався сторонами.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку мова йде про кожний окремий об'єкт оренди (який не може перевищувати 200 кв.м.), який передається в орендне користування орендарю (підприємству), зважаючи на що, та беручи до уваги, що площа об'єкта оренди за договором № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 становить 59,5 кв.м., А тому доводи апелянт про відсутність у позивача права на передачу спірного приміщення в оренду відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Щодо доводів відповідача, що останній звертався до позивача до закінчення строку дії договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 із проханням надати всі необхідні документи для продовження дії договору оренди, однак позивач відповіді на вказані запити відповіді не надав, що є підставою для відмови в позові, суд апеляційної інстанції зазначає, що така обставина з урахуванням повідомлення позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору не приймається судом апеляційної інстанції, як підстава для відмови в позові.

Однак, враховуючи встановлений факт наявності заперечень орендодавця щодо продовження дії договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що факт подання відповідачем заяви про продовження дії договору оренди до закінчення строку його дії та відсутності відповіді на вказану заяву орендаря, не впливає на правові наслідки реалізації орендодавцем свого права на відмову від продовження строку дії договору оренди у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 4.14 договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Відповідно до п. 7.5 договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Так, до суду першої інстанції позивачем було долучено акт № 1 про проведення огляду використання об'єкту оренди орендарем, складений 05.08.2015 уповноваженими представниками позивача (а.с. 49-53), з якого вбачається, що станом на 05.08.2015 на об'єкті оренди - частині переходу, що знаходиться на станції метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м., розміщені тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски) орендаря (Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку»), в яких здійснюється торгівельна діяльність (позивачем також долучено до матеріалів справи копії зроблених під час проведення огляду фотознімків об'єкта оренди), доказів протилежного ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем надано не було.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» про виселення відповідача з нерухомого майна (частини переходу) за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м., визначену відповідно до проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги демонтувати тимчасово огороджуючу конструкцію (кіоск), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» та розташована за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м., згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.5.6 договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 в редакції додаткової угоди № 1 від 15.10.2011 у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро «Видубичі» (вестибюль №1) у термін, визначений пунктом 4.14 цього договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених у цьому пункті договору умов, підприємство самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, місцевий господарський суд зазначив про ефективність такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обраний позивачем спосіб захисту в частині демонтування тимчасово огороджуючої конструкції (кіоску), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» та розташована за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м., згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ, є ефективним, оскільки забезпечує поновлення порушеного права позивача як орендодавця на вільне розпорядження частиною вестибюлю № 1 на станції метро «Видубичі», загальною площею 59,5 кв.м., яке знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача демонтувати тимчасово огороджуючу конструкцію (кіоск) передбачають обов'язок саме відповідача здійснити таке демонтування, та фактичне виконання такого обов'язку залежить виключно від волевиявлення відповідача (та свідчить про неефективність такого способу захисту), оскільки пунктом 7.5 договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. При цьому відповідачем не надано доказів неможливості відокремлення встановлених ним тимчасових огорожуючих конструкцій (кіоски) від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про демонтаж тимчасово огороджуючої конструкцї (кіоска), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» та розташована за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м., згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ шляхом зобов'язання відповідача здійснити демонтаж вказаних конструкцій.

Щодо доводів апелянта про неналежне повідомлення останнього про судове засідання 23.02.2016 (на якому було ухвалено рішення у даній справі), суд апеляційної інстанції (на підставі витягу у офіційного сайту Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта») дійшов висновку, що відповідач дійсно отримав ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2016, якою розгляд справи було відкладено на 23.02.2016 об 14 год. 20 хв. лише 23.02.2016 об 16 год. 11 хв., що свідчить про неналежне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 104 ГПК України в будь-якому випадку підставою для скасування рішення є розгляд справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України, з покладанням на апелянта судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Баку" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 у справі № 910/18302/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 у справі № 910/18302/15 - скасувати, з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 17-А, кв. 98; ідентифікаційний код: 38050084) з нерухомого майна (частини переходу) за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м., визначену відповідно до проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 17-А, кв. 98; ідентифікаційний код: 38050084) демонтувати тимчасово огороджуючу конструкцію (кіоск), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» та розташована за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м., згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ.

3 .Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

4. Матеріали справи № 910/18302/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст постанови складено17.06.2016.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич