Постанова

від 08.06.2016 по справі 2а-4001/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року 2а-4001/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" з позовом до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - адміністративна справа №2а-4001/12/1070).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2012, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.05.2012 №0000812301/1371, №0000812301/1372, №0000822300/1373 та від 06.09.2012 №0001362301/2205.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі №2а-4001/12/1070 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року прийнято до провадження адміністративну справу №2а-4001/12/1070 та призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для вирішення даного спору відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.04.2012 року ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 944/220/05509659 від 26.04.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (код за ЄДРПОУ 05509659), з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП «Фатум-55» (код за ЄДРПОУ 36799377), ПП «Егнум» (код за ЄДРПОУ 36593772), ТОВ «Екологія-Групп» (код за ЄДРПОУ 35819329) за весь період взаємовідносин» (далі - Акт перевірки).

Слід відмітити, що відповідачем вже здійснювалась планова перевірка ПАТ «Київський КПК» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року (Акт перевірки від 24.11.2010 року № 2282/2301/05509659). Будь-яких порушень щодо правомірності формування податкового кредиту чи правильності нарахування й своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Фатум-55», ПП «Егнум» виявлено не було.

У висновках Акту перевірки зазначено наступні порушення податкового законодавства:

- підпункт 5.2.2 пункту 5.2, абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті перевірки позивачем було завищено валові витрати по придбанню автомобільних послуг по взаємовідносинах з ПП «Фатум-55» (код за ЄДРПОУ 36799377), ПП «Егнум» (код за ЄДРПОУ 36593772) на загальну суму 1 784 793, 00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 446 198, 00 гривень, в тому числі по періодах: 3-ри квартали 2009 року на суму 11 765, 00 гривень; 2009 рік на суму 13 025, 00 гривень; півріччя 2010 року на суму 426 298, 00 гривень; 2010 рік на суму 433 173, 00 гривень;

- підпункти 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункти 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 04.03.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 2 369 908, 00 гривень, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 64 375, 00 гривень, в тому числі по періодах: вересень 2009 року на суму 9412, 00 гривень; жовтень 2009 року на суму 483, 00 гривень; серпень 2010 року на суму 54480, 00 гривень. Завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 2 305 533, 00 гривень, в тому числі по періодах: грудень 2009 року на суму 525, 00 гривень; травень 2010 року на суму 670 304, 00 гривень; червень 2010 року на суму 377 722, 00 гривень; липень 2010 року на суму 1 172 717, 00 гривень; жовтень 2010 року на суму 78 766, 00 гривень; листопад 2010 року на суму 3066, 00 гривень; грудень 2010 року на суму 2433, 00 гривень.

До таких висновків Акту перевірки, які стали підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перевіряючи дійшли у зв'язку із наступним.

В ході проведення перевірки за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року перевіряючими встановлені взаємовідносини ПАТ «Київський КПК» з ПП «Фатум-55» за період квітень-листопад 2010 року та з ПП «Егнум» за період вересень-листопад 2009 року та квітень-жовтень 2010 року.

Також, ВПМ ДПІ в Обухівському районі отримано службову записку № 456/7/26-01 від 07.02.2012 року, в якій зазначено, що від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва отримано лист від 25.11.2011 року № 7024/7/2610/3, з якого встановлено, що в ході проведення дослідної перевірки за фактом можливої незаконної реєстрації чи придбання ПП «Фатум-55»та ПП «Егнум» для прикриття незаконної діяльності встановлено факти використання реквізитів даних підприємств для формування податкового кредиту з ПДВ ПАТ «Київський КПК» в періоді третій-четвертий квартал 2009 року та 2010 рік.

Будучи опитаним директор та засновник ПП «Фатум-55» громадянин ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) пояснив, що з грудня 2007 року жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, адміністративно-господарські функції директора ПП «Фатум-55» не виконував та нікого для цього не уповноважував, чим займається дане підприємство та кількість працюючих йому невідомо. Паспорт та копію паспорту нікому не надавав, звідки взяли копію паспорту для реєстрації ПП «Фатум-55» - невідомо. Податкову звітність ПП «Фатум-55» та первинні документи, пов'язані з діяльністю, ніколи не підписував. Дозволу на виготовлення печатки не надавав та не займався веденням фінансово-господарської діяльності підприємства.

Керівником та головним бухгалтером ПП «Фатум-55»з дня реєстрації, перебував ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Згідно з отриманим від Служби безпеки України висновком спеціаліста науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 170/1 від 12.04.2011 року ОСОБА_2, встановлено, що підписи на документах, які стосуються діяльності ПП «Фатум-55», виконані не директором ПП «Фатум-55» ОСОБА_1, а іншою особою.

Також, в ході відпрацювання постачальників ПАТ «Київський КПК» отримано пояснення директора ПП «Егнум», громадянина ОСОБА_3, який будучи опитаним як директор та засновник ПП «Егнум» пояснив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, адміністративно-господарські функції директора ПП «Егнум» не виконував та нікого для цього не уповноважував. Ніяких доручень та своєї згоди на реєстрацію даного підприємства, виготовлення печатки, не давав. Податкову звітність та інші бухгалтерські документи, пов'язані з діяльністю ПП «Егнум», не підписував. Де знаходиться печатка та хто займається веденням фінансово-господарською діяльністю підприємства, йому не відомо.

У зв'язку з чим, перевіряючими зроблено висновок, що оскільки ПП «Фатум-55» та ПП «Егнум» діяли по схемі, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, то фінансово-господарська діяльність вказаних підприємств здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Фатум-55», ПП «Егнум» та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлювались цими правочинами.

Відповідач в Акті перевірки зазначав, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ та включення до валових витрат.

На підставі Акта перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС 16.05.2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000812301/1371, № 0000812301/1372 та № 0000822300/1373.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 16.05.2012 року № 0000812301/1371, № 0000812301/1372 та № 0000822300/1373, рішенням ДПС у Київській область про результати розгляду первинних скарг № 1751/10/10-206/352-886 від 23.07.2012 року, податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 16.05.2012 року № 0000812301/1371, № 0000812301/1372 та № 0000822300/1373 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення та збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 576 383, 00 гривень штрафних санкцій.

У зв'язку з чим, ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2012 року № 0001362301/2205 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку із встановленим порушенням по збільшенню суми бюджетного відшкодування.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду, що стало предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторона спору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Судом було встановлено, що на підставі разових замовлень ПП «Фатум-55», ПП «Егнум» надавали в вересні-листопаді 2009 року та квітні-листопаді 2010 року послуги з перевезення вантажів.

На підставі відповідних товарно-транспортних накладних були підписані акти виконаних робіт та надані податкові накладні.

Позивачем на підтвердження взаємовідносин до суду були надані належним чином завірені копії первинних документів, а саме податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні; надання зазначених послуг було оплачено в повному обсязі.

Крім цього, судом було встановлено, що відповідачем вже здійснювалась планова перевірка ПАТ «Київський Картонно-паперовий комбінат» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, про що свідчать відомості акта перевірки від 24.11.2010 року № 2282/2301/05509659, за змістом якого порушень щодо правомірності формування податкового кредиту чи правильності нарахування й своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Фатум-55», ПП «Егнум» виявлено не було.

Пояснення директорів ПП «Фатум-55» та ПП «Егнум», на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, не є допустимим доказом в справі, а тому не можуть прийматися до уваги, оскільки проведено лише дослідчу перевірку за фактом можливої незаконної реєстрації чи придбання ПП «Фатум 55» та ПП «Егнум», доказів наявності обвинувальних вироків відносно цих осіб не надано.

Крім того, висновок спеціаліста Служби безпеки України від 12.04.2011 року № 170/1 не стосується обставин даної справи, оскільки дослідження здійснювалось відносно підпису на копіях банківських чеків, копії рішення засновника, які не мають відношення до підписання первинних господарських документів ПП «Фатум-55» по взаємовідносинах з позивачем. До того ж, при новому розгляді справи судом не було встановлено вчинення будь-яких дій з боку відповідача спрямованих на забезпечення допиту як свідків посадових осіб ПП «Фатум 55» та ПП «Егнум».

Окрім зазначеного, на час укладання та виконання правочинів контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та були платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними у судовому порядку, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача, так і його контрагентів.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача в Акті перевірки про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Фатум-55», ПП «Егнум» та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків є необґрунтованими.

Щодо правомірності віднесення валових витрат до складу валових витрат виробництва та обігу.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат

В обґрунтування порушень позивачем повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, відповідачем зазначено порушення вищезазначених норм податкового законодавства.

Однак, усі витрати позивача документально підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, а доводи відповідача не підтверджені жодними доказами.

У зв'язку з цим, висновки відповідача щодо порушення позивачем повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток є неправомірними.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин (далі - Закон № 168).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168 поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168).

Згідно з вимогами Закону № 168, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними, придбані послуги оплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168.

Судом також досліджувалась реальність здійснених між позивачем та його контрагентами господарських операцій, їх взаємозв'язок із діяльністю позивача та встановлювалися факти використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.

Так, встановлено, що між позивачем та рядом підприємств були укладені договори на поставку гофропродукції. З метою поставки такого товару, позивачем і були укладені договори з ПП «Фатум-55» та ПП «Егнум». На всі поставки товарів оформлювались товарно-транспортні накладні, в яких вказувалися вантажовідправник - позивач та вантажоодержувач - одне з підприємств з яким укладено договір про поставку гофропродукції, адреса поставки, назва продукції. Підприємство-покупець товарів в товарно-транспортній накладній підтверджував факт отримання товарів із здійсненням підпису та проставлення штампу, печатки підприємства - отримувача товарів. Тільки після такого підтвердження, на підставі відповідних товарно-транспортних накладних за фактом надання транспортних послуг ПП «Фатум-55» та ПП «Егнум» підписувались відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та надавалися позивачу відповідні податкові накладні.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи від директорів підприємств ПАТ "Березнівське птахопідприємство", ТОВ "Інкерманський завод марочних вин", ТОВ "Корнисир"Ю ПрАТ "Лакма", ТОВ "Авіс-Аква", ДП "Імідж Холдінг", ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест", ТОВ "ОСОБА_4 СНД", ТОВ "ВТК "Рисан", ТОВ "ПТК Шабо", КК "Рошен", ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Національна горілчана компанія", ПрАТ "Блиц-ПАК", в яких вони зазначають, що дійсно в період з травня по серпень 2010 року отримували продукцію Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат», яку доставляли водії ПП «Фатум-55» та ПП «Егнум» .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Екологія-Групп» слід відмітити наступне.

Між позивачем та ТОВ «Екологія-Групп» (код за ЄДРПОУ 35819329) 01.01.2010 року був укладений договір поставки № 104/44/0110 на поставку позивачу в 2010 році макулатури. На підставі вказаного договору ТОВ «Екологія-Групп» було поставлено позивачу в травні-липні 2010 року 7767, 997 тонн макулатури, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, зведеною відомістю приходу макулатури. На вищенаведені поставки макулатури різних марок ТОВ «Екологія-Групп» виписані відповідні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Здійснення поставки макулатури ТОВ «Екологія-Групп» позивачу підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими ордерами, актами прийняття макулатури по кількості та якості, товарно-транспортними накладними. Таким чином, факти поставки товарів позивачу, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з ПДВ підтверджується податковими накладними. Операції з поставки товарів мали реальний характер, товари поставлені в повному обсязі й оплачені позивачем.

В свою чергу, відповідач посилався на те, що декларації з ПДВ за травень, червень та липень 2010 року (в Акті взагалі йде посилання на декларації за травень, червень, липень 2009 року) відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не подані постачальником позивача, а саме ТОВ «Екологія-Групп».

Слід зазначити, що наявність або відсутність податкової декларації з ПДВ не впливає на наявність об'єктів оподаткування, оскільки подача/неподача податкової декларації контрагентом не призводить до відсутності операцій з поставки товарів, послуг.

Чинним законодавством України па покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на подану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Отже, враховуючи персоніфіковану відповідальність у сфері податкових відносин, позивач не має можливості впливати на характер господарської діяльності контрагентів та нести відповідальність за порушення податкового законодавства з боку контрагента.

Також, судом не приймаються твердження податкового органу як підставу для зменшення бюджетного відшкодування, що у ТОВ «Екологія-Групп» було анульовано свідоцтво платника ПДВ 28.10.2010 року, скасовано державну реєстрацію 04.11.2010 року, а постановою господарського суду Одеської області 14.09.2010 року у справі № 7/370-10-3733 ТОВ «Екологія-Групп» визнано банкрутом.

Суд звертає увагу, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Екологія-Групп» мали місце у травні-липні 2010 року, доказів, що на момент укладення договору та поставки продукції ТОВ «Екологія-Групп» мало стан - припинено не надано.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Екологія-Групп» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання та виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем та його контрагентом, недійсним у судовому порядку, наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагента - ТОВ «Екологія-Групп».

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, а отже доводи відповідача про заниження податку на прибуток, податку на подану вартість, завищення бюджетного відшкодування і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

Згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем, який заперечував проти позову, не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов до висновку, що такі рішення є протиправними, безпідставними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 16.05.2012 №0000812301/1371, №0000812301/1372, №0000822300/1373 та від 06.09.2012 №0001362301/2205.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» понесені ним судові витрати в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.