Ухвала

від 15.06.2016 по справі 815/1992/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

15 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1992/15

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Кучмій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське морське пароплавство" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське морське пароплавство" до Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, Приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяни Юріївни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому, після уточнення позовних вимог, просив визнати поважними причини пропуску строку звернення ТОВ «Одеське морське пароплавство» до адміністративного суду з приводу визнання протиправним та скасування рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 17.04.2014 року № 1918 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1., гр. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів за адресою: АДРЕСА_1»; визнати протиправним та скасувати рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 17.04.2014 року № 1918 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1., гр. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів за адресою: АДРЕСА_1»; визнати протиправним та скасувати рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 06.03.2015 року № 2837 «Про затвердження гр.. гр.. ОСОБА_2, ОСОБА_1. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років, площею 0,1787 га, (кадастровий номер НОМЕР_1) для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів за адресою: АДРЕСА_1, смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області»; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 21019580 від 29.04.2015 року; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 9528621) площею 0,1787 га, (кадастровий номер НОМЕР_1), підстава внесення запису про інше речове право - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 21019580 від 29.04.2015 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське морське пароплавство" до Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Тетяни Юріївни, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 17.04.2014 року № 1918 «Про надання дозволу гр.. ОСОБА_1., гр.. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів за адресою: АДРЕСА_1» та від 06.03.2015 року № 2837 «Про затвердження гр. гр. ОСОБА_2, ОСОБА_1. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років, площею 0,1787 га, (кадастровий номер НОМЕР_1) для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів за адресою: АДРЕСА_1» закрито.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі і направити справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2014 року Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області прийнято рішення № 1918 «Про надання дозволу гр.. ОСОБА_1., гр.. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів за адресою: АДРЕСА_1.

06 березня 2015 року Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області прийнято рішення № 2837 «Про затвердження гр.. гр.. ОСОБА_2, ОСОБА_1. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років, площею 0,1787 га, (кадастровий номер НОМЕР_1) для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Затоківської селищної ради № 2837 від 06 березня 2015 року гр. гр. ОСОБА_2, ОСОБА_1. надано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,1787 га, (кадастровий номер НОМЕР_1) для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів за адресою: АДРЕСА_1.

29 квітня 2015 року між Затоківською селищною радою (орендодавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_1. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована в АДРЕСА_1».

Позивач вважає рішення Затоківської селищної ради № 1918 від 17.04.2014 року № 2837 від 06.03.2015 року протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті відповідачем рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду є ненормативними актами, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, а тому ці рішення не породжують наслідків для користувачів земельної ділянки, в зв`язку з чим справа повинна вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 10, статті 25, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради

Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить про те, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилається на правову позицію Верховного Суду України відповідно до постанови від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, в якій зазначено, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 (справа № 21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14) від 09 грудня 2014 року (справа № 21-308а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14).

Відповідно до частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній на даний час редакції) висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів, вважає за можливе відступити від зазначеної позиції Верховного Суду України у цій справі з мотивів, викладених вище та зазначає про наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 Земельного Кодексу з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами частини другої статті 55 Конституцій України і частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, визнання протиправними та скасування (визнання незаконними - в редакції статті 16 Цивільного кодексу України) рішень органів місцевого самоврядування є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Наведення цього способу захисту в Цивільному кодексі України свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень можуть не лише призводити до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, але й порушувати цивільні права особи, що виникли з інших підстав. Водночас, це не впливає на визначення судової юрисдикції спору, оскільки вона визначається виключно процесуальним законодавством, в даному випадку - статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Кодекс адміністративного судочинства України відносить спір до публічно-правового та, відповідно, підсудного адміністративним судам, виходячи з природи дій суб'єкта владних повноважень, який повинен здійснювати у спірних правовідносинах владні управлінські функції. Реалізація у цих правовідносинах суб'єктивних прав фізичних і юридичних осіб, що передбачені нормами приватного права, не переводить такий спір у категорію приватноправового.

Така позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, яким надано офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу та пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції України установлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Згідно з вимогами частини другої цієї статті з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

З підстав наведеного судова колегія вважає, що оскарження рішень, дій та бездіяльності органів місцевого самоврядування та органів державної влади є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю як суб'єктів владних повноважень що здійснюють владні функції. В іншому ж випадку (наприклад, оспорювання формування волі власника) виокремлення цього способу захисту було б позбавлено сенсу. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення, чи вчинення ним дій, вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні зазначеної ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог грубо порушено права позивача на звернення до суду за захистом його прав, свобод та інтересів, передбачених ст. 2 КАС України, а також ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків...

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське морське пароплавство" підлягає задоволенню, а ухвала Одеського окружного адміністративного суду підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське морське пароплавство" - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Повний текст рішення виготовлено 21.06.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик