Ухвала

від 14.06.2016 по справі 757/16294/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/ 7393 /2016 головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Білич І.М., Поливач Л.Д.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на бездіяльність старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Коблош О.Й. та незаконність постанов про закінчення виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеною скаргою, в якій з урахуванням уточнених вимог просили суд визнати незаконною діяльність старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві) Коблош О.Й. та скасувати постанови про закінчення виконавчих проваджень №42790058, №42789676, №42790226, №42789433 від 31 жовтня 2014 року і рішення про направлення виконавчих листів до ліквідаційної комісії державного підприємства "Науково-технічний центр "ОРТ" Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - ліквідаційна комісія ДП "НТЦ "ОРТ"), а також зобов'язати його відкликати ці виконавчі листи та відновити дані виконавчі провадження відповідно до вимог ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження"; визнати протиправною бездіяльність службових осіб ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві щодо невиконання всіх можливих виконавчих дій, передбачених Законами України "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" по виконанню виконавчих листів, виданих 4 березня 2014 року Печерським районним судом міста Києва по справі №757/16294/13-ц ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, зокрема, щодо невиконання рішення суду відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", та зобов'язати ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в особі його керівника і державного виконавця, який здійснює виконавчі провадження №42790058, №42789676, №42790226, №42789433 по виконанню вищезазначених виконавчих листів, виконати протягом двох місяців всі можливі дії, передбачені Законами України "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що стосується особливостей виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, по повному виконанню даного судового рішення та своєчасному стягненню коштів на користь стягувачів.

В обґрунтування вимог зазначали, що на виконанні ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві знаходились виконавчі листи, видані 4 березня 2014 року Печерським районним судом міста Києва у справі №757/16294/13-ц по стягненню з ліквідаційної комісії ДП "НТЦ "ОРТ" на користь скаржників заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Однак, у порушення вимог закону Закону України "Про виконавче провадження", з часу відкриття виконавчих проваджень, а саме з 2 квітня 2014 року, старший державний виконавець ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Коблош О.Й. не здійснював заходів щодо примусового виконання рішення суду у встановлений законом строк, натомість 31 жовтня 2014 року безпідставно виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень. Оскільки зазначені постанови стягувачам за виконавчим провадженням направлені не були, представник скаржників дізнався про їх існування лише у вересні 2015 року з Єдиного реєстру виконавчих проваджень, тому також просили суд поновити процесуальний строк для подання даної скарги.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2016 року поновлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 строк для подання скарги на бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Коблош О.Й. та незаконність постанов про закінчення виконавчого провадження. Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві по виконавчим провадженням №№ 42790058, 42789676, 42790226, 42789433 по виконанню виконавчих листів, виданих Печерським районним судом міста Києва 4 березня 2014 року у справі №757/16294/13-ц - протиправною. Визнано незаконними та скасовано постанови старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Коблош О.Й. по виконавчим провадженням №№ 42790058, 42789676, 42790226, 42789433 по виконанню виконавчих листів, виданих Печерським районним судом міста Києва 4 березня 2014 року у справі №757/16294/13-ц, про закінчення виконавчого провадження від 31 жовтня 2014 року та зобов'язано державного виконавця перевірити наявність підстав для відновлення виконавчих проваджень, відповідно до вимог ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження". У задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі. Скаржники зазначають, що суд першої інстанції, скасувавши постанови про закінчення виконавчих проваджень, мав би зобов'язати державного виконавця відновити виконавчі провадження, а не лише перевірити наявність підстав для цього. Крім того, скаржники у своїх вимогах до суду також просили зобов'язати ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в особі його керівника і державного виконавця, який здійснює вищезазначені виконавчі провадження, виконати протягом двох місяців всі можливі дії, передбачені Законами України "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що стосується особливостей виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, по повному виконанню даного судового рішення та своєчасному стягненню коштів на користь стягувачів. Проте, суд не навів жодних обґрунтувань чи мотивів залишення цієї вимоги заявників без задоволення, залишивши поза увагою обґрунтування з приводу необхідності застосування вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Ухвала суду в частині задоволених вимог скарги фактично сторонами не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до ст. 303 ЦПК України не перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в цій частині.

Представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено, що на підставі наказу Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України №3 від 8 лютого 2013 року юридичну особу державне підприємство "НТЦ "ОРТ" було припинено шляхом ліквідації та утворено ліквідаційну комісію, яка уповноважена здійснювати керівництво діяльністю ДП "НТЦ "ОРТ" на період до завершення його ліквідації і здійснювати заходи, пов'язані із ліквідацією підприємства, звільнення працівників (І том; а. с. 12).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 6 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, було частково задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягнуто з ліквідаційної комісії ДП "НТЦ "ОРТ" Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України на їх користь заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі, вихідну допомогу при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди (І том; а. с. 217-221).

На виконання вказаного рішення суду, 4 березня 2014 року Печерським районним судом міста Києва було видано виконавчі листи у справі №757/16294/13-ц.

2 квітня 2014 року за заявами стягувачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ м. Києва Трухановським О.Д. були відкриті виконавчі провадження №№ 42790058, 42789676, 42790226, 42789433 по виконанню виконавчих листів, виданих Печерським районним судом міста Києва 4 березня 2014 року у справі №757/16294/13-ц (ІІ том; а. с. 37-40).

У подальшому, 31 жовтня 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Коблош О.Й. були винесені постанови про закінчення вказаних виконавчих проваджень №№ 42790058, 42789676, 42790226, 42789433, на підставі п.7 ч.1 ст. 49 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчі листи передано до ліквідаційної комісії ДП "НТЦ "ОРТ" (ІІ том; а. с. 41-44, 49-56).

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, у даному випадку порушене право заявника поновлюється шляхом визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки таке судове рішення є підставою для відновлення державним виконавцем виконавчого провадження на підставі вимог ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки заявниками доведена обґрунтованість скарги в частині вимог про визнання незаконними та скасування оскаржуваних постанов про закінчення виконавчих проваджень, то такі вимоги підлягають задоволенню. При цьому, судом також було правильно визначено обов'язок державного виконавця перевірити наявність підстав для відновлення виконавчого провадження, відповідно до вимог ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, скасувавши постанови про закінчення виконавчих проваджень, мав би зобов'язати державного виконавця відновити виконавчі провадження, а не лише перевірити наявність підстав для цього, є необґрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки такий обов'язок державного виконавця прямо випливає із вимог статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності підстав для відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою від 3 вересня 2014 року № 440, п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржником за якими є державне підприємство, примусова реалізація майна якого забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до 01 січня 2013 року, подаються до органів державної виконавчої служби для здійснення їх обліку, інвентаризації та подальшої передачі органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення заборгованості.

Отже, цим Законом та Порядком визначено порядок виконання рішень суду та погашення заборгованості державних підприємств, примусова реалізація майна яких забороняється, тільки за тими рішеннями та виконавчими документами, які ухвалені або видані до 01 січня 2013 року - дня набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", і можливості виконання судових рішень, ухвалених після цього, у такому порядку цим Законом не передбачено, тому вони підлягають виконанню у загальному порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", тому підстав для задоволення скарги в цій частині немає.

Таким чином, установивши зазначені обставини та те, що рішення суду набрало законної сили, а виконавчий лист виданий після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду повинно виконуватись у загальному порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" і підстави виконати його у спосіб, визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відсутні.

Отже, судом першої інстанції правильно застосовано закон, що регулює спірні відносини, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість постановлення ухвали щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді : І.М. Білич

Л.Д.Поливач