Ухвала

від 15.06.2016 по справі 756/2490/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

15 червня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем 'яносова М.В.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

МостовоїГ.І., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Рент-Драйв» про захист прав споживачів, виконання умов договору, відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою Прохорова Олега Олександровича, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Рент-Драйв», на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 грудня 2013 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Рент-Драйв» (далі - ТОВ «Київ Рент-Драйв») укладено договір прокату легкового автомобіля, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався передати у строкове платне користування позивачу автомобіль НОМЕР_1, а позивач зобов'язався сплатити оренду у розмірі 100 % передоплати за прокат автомобіля та внести заставу у розмірі, передбаченому актом приймання-передачі автомобіля, що становить 900 дол. США. Позивач виконав умови договору прокату легкового автомобіля від 29 грудня 2013 року належним чином та повернув ТОВ «Київ Рент-Драйв» орендований ним автомобіль у строки, передбачені договором, однак відповідач не повернув йому сплачену ним суму завдатку у розмірі 900 дол. США.

Уточнивши під час розгляду справи вимоги позову, ОСОБА_3 остаточно просив витребувати у відповідача акт СТО і договір страхування, стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 236 651 грн 73 коп., із яких: сума застави - 19 301 грн 40 коп.; пеня за невиконання умов договору - 211 350 грн 33 коп.; витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, у сумі 3 тис. грн, а також 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Київ Рент-Драйв» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 32 952 грн 10 коп., із яких: застава - 19 301 грн 40 коп.; пеня за користування грошовими коштами - 9 650 грн 70 коп.; витрати за надання правової допомоги - 3 тис. грн, 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року змінено рішення суду першої інстанції, зменшено загальну суму грошових коштів, які підлягають стягненню з ТОВ «Київ Рент-Драйв», із 32 952 грн 10 коп. до 28 951 грн 10 коп.

У касаційній скарзі Прохоров О.О., який діє від імені ТОВ «Київ Рент-Драйв», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом установлено, що 29 грудня 2013 року між ТОВ «Київ Рент-Драйв» та ОСОБА_3 укладено договір № ДТ-123004 прокату легкового автомобіля марки «Hyundai I30», д.н.з. НОМЕР_1 , строком до 13 січня 2014 року, за умовами якого останній зобов'язався при отриманні автомобіля в оренду сплатити 100 % передоплати за прокат автомобіля за погоджений строк, а також внести заставу в розмірі, передбаченому в акті приймання-передачі автомобіля, що становить 900 доларів США.

Установлено, що ОСОБА_3 належним чином виконав взяті на себе за договором прокату легкового автомобіля від 29 грудня 2013 року № ДТ-123004 зобов'язання, сплативши у повному обсязі передоплату за прокат автомобіля, після чого наймодавець ТОВ «Київ Рент-Драйв» передав йому у строкове платне користування автомобіль марки«Hyundai I30», д.н.з. НОМЕР_1 . По закінченню обумовленого договором строку позивач повернув прокатний автомобіль.

Згідно зі змістом претензії позивача від 12 лютого 2014 року, яка була отримана відповідачем 12 лютого 2014 року, ОСОБА_3 наполягав на поверненні йому застави у розмірі 900 доларів США, відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду.

Судом установлено, що відповідно до акта повернення автомобіля з прокату в описі технічного стану автомобіля після прокату пошкоджень не виявлено, автомобіль було повернуто в брудному вигляді з кількістю пального «2 дел» та показниками спідометра 14 988 км. Факт прийняття автомобіля відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи ОСОБА_5, інших записів, які б свідчили про наявність будь-яких ушкоджень автомобіля чи інших фактів завдання шкоди автомобілю, в акті не зазначено. Крім того, в даному акті зафіксовано факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на дату підписання акта, що визнано самим відповідачем, записом «Долг автопроката TOB «Киев Рент-Драйв» - 900 дол. США, повернення - 28 січня 2014» та підписом керівника (директора) наймодавця (а. с. 55). Вказана обставина про наявність заборгованості TOB «Київ Рент-Драйв» перед позивачем, що підтверджена особистим підписом директора товариства, не заперечувалася представником відповідача.

Відповідно до висновку експерта від 29 січня 2015 року № 1082 Київської незалежної судово-експертної установи підписи від імені ОСОБА_3, що містяться на звороті акта приймання-передачі легкового автомобіля від 29 грудня 2013 року, виконані самим ОСОБА_3

Як пояснив у судовому засіданні позивач, перелік пошкоджень легкового автомобіля марки«Hyundai I30», д.н.з. НОМЕР_1 , зазначено лише в акті однієї сторони (примірник наймодавця) та жодним чином не зазначено в оригіналі акта наймача, а тому виникають сумніви щодо справжності виникнення таких пошкоджень в момент повернення автомобіля наймачем.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив із того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту пошкоджень позивачем зазначеного автомобіля та що він в такому вигляді був переданий ним відповідачу (наприклад, фотографій із зображенням пошкоджень автомобіля).

При цьому суд урахував, що в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити складання двох різних актів приймання-передачі легкового автомобіля, зокрема в одному акті не зазначено пошкодження, а в іншому акті зазначено пошкодження автомобіля (а. с. 55, 56).

Із вказаними висновками погодився й апеляційний суд та на спростування доводів апеляційної скарги відповідача про те, що відповідно до п. 5.10 договору прокату легкового автомобіля застава не повертається (або повертається у не у повному розмірі) у разі відмови наймача компенсувати завдані внаслідок користування автомобілем збитки (в т.ч. втрата комплектуючих) правильно зазначив, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту пошкоджень автомобіля, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення суми застави згідно з умовами укладеного договору.

Вищевказані висновки судів є правильними та обґрунтованими, а судові рішення у цій частині - законними.

Однак колегія суддів не може погодитися із висновками судів про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за несвоєчасне повернення суми застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, саме на суд, як на державний орган, покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Однак під час розгляду справи у частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення суми застави суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Суду належало б встановити, яким по своїй суті є обов'язок по поверненню суми завдатку: послугою, яка надається споживачу, чи звичайним грошовим зобов'язанням, передбаченим умовами договору, і залежно від цього вирішити питання про те, яка норма підлягає застосуванню: ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає стягнення пені за прострочення виконання роботи (надання послуги), чи ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд не звернув достатньої уваги на доводи апеляційної скарги відповідача, не перевірив у достатньому обсязі законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору, у результаті чого помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Із врахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення суми пені - скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Прохорова ОлегаОлександровича, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Рент-Драйв», задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року скасувати у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Дем 'яносов

Судді: А.О. Леванчук

А.В.Маляренко

Г.І.Мостова

О.В.Ступак