Рішення

від 06.06.2016 по справі 521/8364/14-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/8364/14-ц

Провадження № 2/521/166/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2016 р. Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря - Бурдейного В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції про визнання незаконним та скасування правового акту, визнання незаконним свідоцтва про право власності, визнання нечинною реєстрації права приватної власності, зобов»язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м.Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції про визнання незаконним та скасування правового акту, визнання незаконним свідоцтва про право власності, визнання нечинною реєстрації права приватної власності та зобов»язання вчинити певні дії. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що він на підставі договору дарування від 05.12.2003р. є власником земельної ділянки площею 634 кв.м. за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,62. Попередній власник цієї земельної ділянки ОСОБА_3 з 1995 р. була об»єктом нападу, знущань та відкритих зазіхань з боку родини ОСОБА_2, направлених на протиправне заволодіння приватної земельної ділянки шляхом захоплення та протиправної забудови по межі Е-А, зазначеної у державному акті на землю серії РІ №467160, виданого на ім»я ОСОБА_3 У березні 1995р. ОСОБА_2 самовільно розпочала будівництво кам»яної прибудови під літ.»а9» до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі, внаслідок чого була знищена приватна огорожа позивача по проектній межі Е-А, було протиправно захоплено понад 30 кв.м. приватних земель позивача, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 06.04.2009р., у зв"язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відновлення проектної межі. Поки спір вирішувався судом відповідачка звернулася до виконкому Іллічівської райради народних депутатів, який 06.10.1995р. прийняв рішення №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі прибудову під літ.»а9». Вказане рішення було прийняте без погодження з власником земельної ділянки за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,62, ОСОБА_3, також не було погодження з контролюючими органами земельних ресурсів, природоохоронними органами, інспекцією містобудування, управлінням архітектури, держнагляду, без дозволу санітарно-епідеміологічної служби. Позивач зазначав, що рішення виконкому було прийнято під час розгляду судом справи про знесення спірної прибудови, що є порушенням чинного законодавства «Про порядок визнання права власності на завершене будівництво», що є підставою для його скасування. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 грудня 2011 року зобов»язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,62 в придатному для використання за цільовим призначенням стану, звільнивши її від насаджень, металевих конструкцій та іншого майна по межі Е-А згідно державного акту на право приватної власності, виданого на ім»я ОСОБА_3 31.12.2002р. Однак вказане рішення не може бути виконане так як самочинно збудована прибудова під літ.»а9» потребує реконструкції до попередніх розмірів і тільки після цього можливо буде встановити паркан по проектній межі Е-А.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати незаконним рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану прибудову до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі під літ.»а9»»; зобов»язати виконавчий комітет Одеської міської рали скасувати рішення Іллічівської райради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану прибудову до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі під літ.»а9»»; визнати незаконним свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 07 травня 1992 року без номера, до якого приєднано з правом приватної власності самовільно збудована прибудова під літ.»а9» за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,66-А, виданого на підставі рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів від 03.04.1992р. №674 на ім»я ОСОБА_2; зобов»язати виконавчий комітет Одеської міської рали скасувати свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 07 травня 1992 року без номера до якого приєднано з правом приватної власності самовільно збудована прибудова під літ.»а9» за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,66-А, виданого на підставі рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів від 03.04.1992р. №674 на ім»я ОСОБА_2; визнати нечинною реєстрацію права приватної власності на житловий будинок, до якого приєднано з правом приватної власності самовільно збудована прибудова під літ.»а9» за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,66-А, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 29.05.1992р. в реєстраційній книзі під номером 23664 стор.2 кн.231 на ім»я ОСОБА_2; зобов'язати ОСОБА_2 за власник рахунок провести реконструкцію самовільно збудованої прибудови під літ.»а9» до попередніх розмірів, забезпечуючи землевласнику повернення земельної ділянки відповідно до проекту; зобов»язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 встановити проектний паркан на проектній межі Е-А, зазначеній в описі меж на приватну земельну ділянку від 24.03.2004р. та встановити порядок виконання рішення суду .

В судовому засіданні позивач підтримав свої уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники ОСОБА_2 позов не визнали, вказавши, що прибудова «а9» не перешкоджає позивачу в користуванні його земельною ділянкою а також просили застосувати строк позовної давності, оскільки позивачу з 1995 року було відомо про існування рішення Іллічівської райради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану прибудову до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі під літ.»а9»», однак він його не оскаржував.

Представники виконавчого комітету Одеської міської ради та реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в судове засідання не з»явилися, сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд прийшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності належав житловий будинок № 62 по пров. 5-му Деревообробному в м. Одеси, що розташований на земельній ділянці 0,0634 га за адресою - м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,62. 31 грудня 2002 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого у власність перейшла земельна ділянка площею 0,0634 га по 5-му Деревообробному провулку, 62 м. Одеси.

07 травня 1992 року Виконавчим комітетом Іллічівської районної ради народних депутатів на ім»я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право особистої власності на ? частину жилого будинку з належними до нього будівлями та спорудами за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,66-А, яке зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 29.05.1992р. в реєстраційній книзі під номером 23664 стор.2 кн.231. Вказане свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів №674 від 03.04.1992р. В цьому рішенні зазначено, що в 1962р. ОСОБА_2 самовільно на вільній від забудови ділянці побудувала будинок №66-А по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі (сахарне селище). Будинок кам»яний, одноетажний, складається з 3 жилих кімнат жилою площею 37,3кв.м. з кухнею 15,1кв.м., коридором 3,9кв.м. Будівля придатна для постійного проживання. Позовних вимог щодо скасування зазначеного рішення не заявлялося.

Згідно акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі від 24 березня 1994р. встановлено в натурі межі земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,62. Вказаний акт підписаний суміжними землекористувачами в тому числі і ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_2 реконструювала кухню 15,1кв.м. у житлову кімнату.

Рішенням Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження самовільних прибудов» вирішено зберегти з правом власності самовільно зведену споруду в будинку по 5-му Деревообробному провулку,66-А, а саме: прибудову під літ. «а9», яка складається з кухні площею 10,8кв.м., переобладнану в житлову кімнату площею 15,1кв.м за ОСОБА_2; акт комісії виконкому про прийняття в експлуатацію самочинно зведених споруд в будинку по 5-му Деревообробному провулку,66-А затвердити. Акт комісії від 22.09.1995р. виконкому про прийняття в експлуатацію самочинно зведених споруд в будинку по 5-му Деревообробному провулку, 66-А позивачем не оскаржується.

Суд вважає за необхідне застосувати в частині позовних вимог про визнання рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану прибудову під літ.»а9» до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі» ; зобов»язати виконавчий комітет Одеської міської ради скасувати рішення Іллічівської райради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану прибудову під літ.»а9» до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі» а також зобов'язання ОСОБА_2 за власник рахунок провести реконструкцію самовільно збудованої прибудови під літ.»а9» до попередніх розмірів, забезпечуючи землевласнику повернення земельної ділянки відповідно до проекту та зобов»язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 встановити проектний паркан на проектній межі Е-А, зазначеній в описі меж на приватну земельну ділянку від 24.03.2004р. законодавство, яке діяло на момент виникнення правовідносин між сторонами, а саме Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963р.

Відповідно до ст..ст. 86, 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст..ст.14, 48-51 Закону України «Про власність», який діяв на момент 1992-1995р.р., громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі купівлі-продажу, дарування та обміну. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом. Власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння. На вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння встановлюється трирічна позовна давність. Громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

05 грудня 2003 року за договором дарування земельної ділянки ОСОБА_1 була подарована земельна ділянка площею 0,0634 га, що знаходиться по 5-му Деревообробному провулку,62 м. Одеси. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.10.2006 року право власності на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, 5-й Деревообробний провулок, 62, кадастровий номер 5110137300:15:001:0012 зареєстровано за ОСОБА_1 10.01.2005 року.

Відповідно до ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Пунктом 6 частини 3 цієї ж норми визначає, що захист прав громадян та юридичних осіб земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку для порушення прав.

26 травня 2010 року ОСОБА_3 склала заповіт на ім»я ОСОБА_1 16 березня 2013 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 2864. 09 квітня 2014 року державним нотаріусом П'ятої Одеської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку під літ. «А», житловою площею 21,3 кв.м. та надвірних споруд під літ. «Б», «Г», «Д», «К» - сараї, «б» - погріб з шийкою, «В» - літня кухня, «И» - вбиральня, «З» - душ, № 1-3 - огорожа, І - вимощення за адресою: - м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,62. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 20257072 від 09.04.2014року здійснена державна реєстрація права власності вищезазначеного спадкового майна.

Таким чином на момент розгляду справи, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, розташованих по 5-му Деревообробному провулку,62 м. Одеси.

Згідно з частинами 2, 3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У відповідності до вимог ст.ст.391,393 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Судом встановлено, що спірна прибудова під літ.»а9» не увійшла до складу домоволодіння №66-А по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі, на яке 07.05.1992р. ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право власності, так як збереження спірної самовільно зведеної прибудови відбулася через 3,5 роки після отримання вказаного свідоцтва.

Представники відповідачки в судовому засіданні пояснили, що після рішення виконкому від 06.10.1995р. про збереження з правом власності прибудови «а9» за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,66-А вони не зверталися за отриманням нового свідоцтва про право власності.

Таким чином позовні вимоги позивача про визнання незаконним свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 07 травня 1992 року без номера, виданого на підставі рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів від 03.04.1992р. №674 на ім»я ОСОБА_2; зобов»язання виконавчого комітету Одеської міської рали скасувати свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 07 травня 1992 року без номера, виданого на підставі рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів від 03.04.1992р. №674 на ім»я ОСОБА_2; визнання нечинної реєстрації права приватної власності на житловий за адресою: м.Одеса, 5-й Деревообробний провулок,66-А, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 29.05.1992р. в реєстраційній книзі під номером 23664 стор.2 кн.231 на ім»я ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

В матеріалах справи є заключення судової будівельно-технічної експертизи №16632 від 06.04.2009р., з якого вбачається, що по результатам обстеження об»єкта встановлено, що спочатку землі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були розділені по межі Е-А дротяним парканом. На момент обстеження об»єкта стан зазначеного паркану та збудованої біля нього вбиральні, які належать ОСОБА_3, знаходяться в зруйнованому виді та непридатні для користування. Межовий дротяний паркан по всій довжині зміщений дугою в глибину ділянки ОСОБА_3 до одного метра, що забезпечило ОСОБА_2 самозахопити 27,04кв.м земель ОСОБА_3 На самозахоплених землях ОСОБА_3 ОСОБА_2 розмістила три сталевих водовідводи, які направлені з даху її жилого будинку, шість кущів багаторічного винограду, велику купу цегли та будівельного матеріалу, виступаючі конструкції нежилого підсобного приміщення, інсольованого в технічному паспорті до домоволодіння ОСОБА_2 під літ.»а9», забезпечуючи ОСОБА_2 можливість утримувати самозахоплені земля ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 грудня 2011р. у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - Одеська міська рада про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у попередній, придатний для використання стан, демонтажу самовільно зведених на ній прибудов, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням земельного законодавства, встановлено, що з наявних матеріалів справи в тому числі затвердженого начальником управління земельних ресурсів Одеської міської ради акту від 12.02.2004р., технічного паспорту від 15.09.09р. по домоволодінню №62 по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі, листа КП «ОМБТІ та РОН» від 23.01.09р., висновку №16632 від 06.04.09р. судової будівельно-технічної експертизи, як письмових доказів, що підлягають оцінці судом разом з іншими доказами по справі, колегією суддів встановлено, що по межі сусідніх земельних ділянок між точками Е-А, згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3 31.12.02р. проходить сітчастий паркан, який зі слів ОСОБА_1 існує дуже тривалий час. Сітчастий паркан по усій довжині між точками Е-А зміщений дугою в глибину земельної ділянки ОСОБА_3, що призвело з боку ОСОБА_2 до захоплення належної ОСОБА_3 земельної ділянки. На захопленій земельній ділянці знаходяться три сталевих водовідводи, шість кущів винограду, цегла та будівельні матеріали, виступаючі конструкції нежилого підсобного приміщення. Вказаним рішенням зобов»язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 самовільно зайняту земельну ділянку, яка знаходиться за адресою - м.Одеса, 5-й Деревообробний провуло,.62, в придатному для використання за цільовим призначенням стані, звільнивши її від насаджень, металевих конструкцій та іншого майна; відновити межу земельної ділянки по межі Е-А згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3 31.12.2002р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №172/7733.

Таким чином, судом, з посиланням на висновок №16632 від 06.04.09р. судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що на самовільно захопленій земельній ділянці ОСОБА_3 знаходяться виступаючі конструкції нежилого підсобного приміщення (прибудова «а9»).

У відповідності до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи наявний висновок №103/2015 від 05.10.2015р. судової будівельно-технічної експертизи, виконаний ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім..ОСОБА_5С.», згідно якому експерт встановив, що прибудова літ.»а9» до житлового будинку №66а по Деревообробному провулку в м.Одесі відповідає вимогам ДБН та відсутні будь-які невідповідності прибудови «а9» будівельним нормам та правилам, які б порушували можливість користуватися ОСОБА_1 своєю земельною ділянкою №62 по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі. Також експертом встановлено зміщення межі - дротяної сітки земельної ділянки №66-А по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі в сторону земельної ділянки №62 по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі на максимальну відстань 0,17м. (17,0см) у зв»язку з чим площа зайнятої земельної ділянки №62 складає 1,0кв.м.

Суд не погоджується з даним висновком, оскільки при обстеженні житлового будинку та земельної ділянки №66-А по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі позивач не був присутній та повідомлений належним чином про дату обстеження, що підтвердила допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_6, яка виготовила вказаний висновок. Крім того, зазначений висновок протирічить висновкам рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 грудня 2011 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану прибудову під літ.»а9» до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі»; зобов»язання виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати рішення Іллічівської райради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану прибудову під літ.»а9» до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі» а також зобов'язання ОСОБА_2 за власник рахунок провести реконструкцію самовільно збудованої прибудови під літ.»а9» до попередніх розмірів, забезпечуючи землевласнику повернення земельної ділянки відповідно до проекту та зобов»язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 встановити проектний паркан на проектній межі Е-А, зазначеній в описі меж на приватну земельну ділянку від 24.03.2004р. є законними, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.

В судовому засіданні представники відповідачки пояснили, що після постановлення судом апеляційної інстанції рішення 09 грудня 2011 року межі ділянки Е-А не були зміщені, зазначене рішення суду не було виконане не у зв»язку з тим, що його виконанню перешкоджає прибудова літ.»а9», як вказував позивач, а тому, що виникла необхідність встановлення меж земельної ділянки Е-А в натурі, а виконати роботи по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки Е-А в натурі яку необхідно передати та звільнити на місцевості, неможливо без належним чином завірених даних Головного управління Держземагенства в Одеській області щодо координат точок (кутів) повороту і планового положення меж земельної ділянки, про що надали лист Другого Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 08.01.2013р.

У відповідності до вимог ст..ст.71,75, 80 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Позивач пояснив, що про рішення виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів від 06 жовтня 1995р.«Про збереження самовільних прибудов», яким вирішено зберегти з правом власності самовільно зведену споруду в будинку по 5-му Деревообробному провулку,66-А, а саме: прибудову під літ. «а9», яка складається з кухні площею 10,8кв.м., переобладнану житлову кімнату площею 15,1кв.м за ОСОБА_2 йому було відомо в 1995 році. Того ж року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - Одеська міська рада про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у попередній, придатний для використання стан, демонтажу самовільно зведених на ній прибудов, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням земельного законодавства і лише 09 грудня 2011 року по цій справі було постановлено остаточне рішення. Суд зазначає, що позивач дійсно звернувся до суду за захистом своїх прав однак, вимоги що оскарження спірного рішення він не заявляв, та вони не були предметом розгляду Апеляційного суду Одеської області 09 грудня 2011 року. Посилання позивача на п.4 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України, якою зазначено, що позовна давність не поширюється на на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право не заслуговують на увагу, оскільки п.4 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України було виключено на підставі Закону № 4176-VI від 20.12.2011р.

Таким чином суд застосовує до частини вимог про визнання незаконним рішення виконкому Іллічівської райради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану прибудову під літ.»а9» до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі»; зобов»язання виконавчого комітету Одеської міської ради скасувати рішення Іллічівської райради народних депутатів від 06.10.1995р. №923 «Про збереження з правом власності на самовільно збудовану прибудову під літ.»а9» до житлового будинку №66а по 5-му Деревообробному провулку в м.Одесі» а також зобов'язання ОСОБА_2 за власник рахунок провести реконструкцію самовільно збудованої прибудови під літ.»а9» до попередніх розмірів, забезпечуючи землевласнику повернення земельної ділянки відповідно до проекту та зобов»язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 встановити проектний паркан на проектній межі Е-А, зазначеній в описі меж на приватну земельну ділянку від 24.03.2004р., з якими позивач звернувся до суду лише 30.06.2014р., строк позовної давності та відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.319, 386, 387, 391, 393 Цивільного кодексу України , ст.ст.125, 126, 152, 154, 156, 157, 211, 212 Земельного кодексу України, ст..ст.71, 75, 80, 86, 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) ст.ст.59-61, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції про визнання незаконним та скасування правового акту, визнання незаконним свідоцтва про право власності, визнання нечинною реєстрації права приватної власності, зобов»язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН