Ухвала

від 14.06.2016 по справі 2а-1670/4892/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 р.Справа № 2а-1670/4892/12

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В., Донець Л.О.

при секретарі Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. по справі № 2а-1670/4892/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Дизель»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ фірма «Дизель», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 04.07.2012 р. № 0000862301/905 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 149130,51 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 34611,93 грн., № 0000872301/906 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 54357,97 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 12861,8 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 р. по справі № 2а-1670/4892/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 р., в задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2016 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. позовні вимоги задоволено частково: визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ (Комсомольського відділення) № 0000862301/905 від 04.07.2012 р. в частині збільшення ТОВ фірмі «Дизель» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 180959,44 грн., в тому числі, за основним платежем в розмірі 146347,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 34611,93 грн.; визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ (Комсомольського відділення) № 0000872301/906 від 04.07.2012 р. в частині збільшення ТОВ фірмі «Дизель» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65844,77 грн., в тому числі, за основним платежем в розмірі 53257,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 12586,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. по справі № 2а-1670/4892/12 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Фірма «Дизель» (ідентифікаційний код 30515350) зареєстроване 03.09.1999 р. виконавчим комітетом Комсомольської міської ради та з 20.09.1999 р. перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення) і є платником податку на додану вартість з 20.09.1999 р. (а.с.15-18, т. 1).

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що у період з 21.05.2012 р. по 25.05.2012 р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Дизель» з питань взаємовідносин із ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн» та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень слугував акт № 1584/22-209/30515350 від 01.06.2012 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань взаємовідносин з ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн» та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5, п. 8.1.2, п. 8.3.1, п. 8.4.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 135.1, п. 135.5.4, п. 138.1.1, п. 138.4 ст. 138 ПК України, які призвели до заниження податку на прибуток на суму 149130,51 грн.; п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» та п. 198.1.1, п. 198.1.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ - 54357,97 грн. (а.с. 75-84, т. 1).

У зв'язку з цим, спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000862301/905 від 04.07.2012 р. підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 149130,51 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 34611,93 грн., а податковим повідомленням-рішенням № 0000872301/906 підприємству позивача збільшено грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 54357,97 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 12861,8 грн.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що висновки перевірки підприємства позивача по взаємовідносинам із ПП «АС-Груп», ТОВ «Монолітбудкомплект», ПП «Хімторглайн» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем та прокурором не наведено, а судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ПП «АС-Груп» (постачальник) та ТОВ Фірма «Дизель» (покупець) укладений договір постачання № 2403 від 24.03.2011 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Загальна кількість товару, ціна за одиницю, загальна вартість, умови та строки постачання передбачені в рахунку-фактурі (п. 1.1, 1.2 Договору) (а.с. 127, т. 2).

На підтвердже6ня реальності вчинення даного правочину позивач надав виписану йому ПП «АС-Груп» податкову накладну № 35 від 24.03.2011 р., видаткову накладну № 204 від 24.03.2011 р. та рахунок-фактуру від 24.03.2011 р., згідно з якими здійснено поставку товару (втулка рами 195-50-11330 - 3 шт., втулка цафри 195-61-12143 - 10 шт., втулка - 195-61-12161 - 22 шт., втулка 195-63-12640 - 10 шт., штіфт 195-50-11312 - 6 шт., палець 175-893-1440 - 10 шт.) на загальну суму 14436,00 грн., в тому числі ПДВ - 2406,15 грн. (а.с. 128-130, т. 2). У зв'язку з цим, позивачем було включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року суму ПДВ у розмірі 2406,14 грн. та до складу витрат за 1 квартал 2011 року віднесено суму в розмірі 6616,88 грн.

Отриманий від ПП «АС-Груп» товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом з оборотно-сальдової відомості за березень 2011 року (а.с. 10-12, т.3), а розрахунок за отриманий товар позивачем проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, що підтверджується банківською випискою (а.с. 132, т. 2). На підтвердження факту доставки товару позивачем надано ТТН № 007925 від 24.03.2011 р., відповідно до якої, товар доставлявся ПП ОСОБА_2 автомобілем МАЗ НОМЕР_1 (а.с. 131, т. 2).

За висновками акту перевірки, по взаємовідносинам з ПП «АС-Груп» (березень 2011 року) підприємством позивача завищено податковий кредит на суму ПДВ 2406,14 грн. та завищено валові витрати на суму 14436,86 грн.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з тим, що відносно ПП «АС-Груп» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Також відповідач зазначив, що згідно акту камеральної перевірки ПП «АС-Груп» № 3842/15-322/34958348 від 10.06.2011 р.: відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, встановлено укладення та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а саме підприємства з ознаками фіктивності, внаслідок чого встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2011 року на суму 4790910,00 грн., в т.ч. по ТОВ «Дизель» 2406,15 грн. Крім того, контролюючий орган вказав на те, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та сертифікати якості продукції, внаслідок чого неможливо прослідкувати рух товару від виробника до підприємства позивача та фактичне походження запчастин.

Щодо посилання відповідача на те, що відносно ПП «АС-Груп» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, колегія суддів зазначає, що така інформація була внесена 10.06.2011 р., свідоцтво платника ПДВ анульоване 11.04.2011 р., тобто після дати виконання умов договору № 2403 від 24.03.2011 р.

Що стосується посилання контролюючого органу на акт камеральної перевірки ПП «АС-Груп» № 3842/15-322/34958348 від 10.06.2011 р., колегія суддів зазначає, що положення ПК України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.11 р. у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність у позивача ТТН, колегія суддів зазначає, що в п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., визначено, що ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем до суду першої інстанції були надані ТТН, що підтверджують факт поставки придбаного позивачем у його контрагента товару.

Колегія суддів зазначає, що заповнення відповідних граф ТТН вантажовідправником, вантажоодержувачем і перевізником, здійснюються відповідно Інструкції № 228/253. Разом з тим, дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.1996 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» зупинена публікацією в «Урядовому кур'єрі» від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно Указу Президента України № 79/98 від 03.02.98 р. «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва № 17-02/10 від 16.10.1998 р. «Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.1998 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» Мінтрансом України та Держкомстатом України». Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим.

Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обов'язковість оформлення ТТН (з урахуванням всіх обов'язкових реквізитів), які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є помилковими.

При цьому колегія суддів зазначає, що обов'язковість ТТН, як первинного документу, передбачена положеннями ст. 230 ПК України, в інших випадках її наявність є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, що визначено нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В свою чергу, відповідач не вказав які саме автотранспортні засоби повинні перевозити вантаж, перелічений у видаткових накладних, з урахуванням їх кількості, ваги, об'єму, зважаючи на визначення поняття «автомобіль вантажний», наведене в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, вищенаведеними Правилами визначені лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та вони не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку. Також слід відмітити, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ, а тому висновки відповідача про відсутність у позивача обов'язкових видаткових та розрахункових документів для формування валових витрат є безпідставними.

Також колегія суддів зазначає, що не є беззаперечним висновком, який би надавав підстави стверджувати про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, відсутність транспортних документів, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Враховуючи викладене, доводи контролюючого органу щодо порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, в цій частині є необґрунтованими.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «Монолітбудкомплект» (постачальник) та ТОВ Фірма «Дизель» (покупець), укладений договір поставки № 10201 від 05.05.2011 р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити на умовах договору, товар у комплектації та кількості, що визначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 Договору) (а.с. 153, т. 2).

На підтвердження реальності вчиненого правочину позивачем надано виписану ТОВ «Монолітбудкомплект» податкову накладну № 28 від 17.05.2011 р., видаткову накладну № 235 від 25.05.2011 р., рахунок-фактуру № 235 від 16.05.2011 р., згідно з якими здійснено поставку товару (підшипники) на загальну суму 3051,98 грн., у тому числі ПДВ - 508,66 грн. (а.с. 156-158, т. 2). Отриманий від ТОВ «Монолітбудкомплект» товар позивачем оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом з оборотно-сальдової відомості за травень 2011 року (а.с. 13-17, т. 3), а розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою (а.с. 154, т. 2). На підтвердження факту доставки товару позивачем надано ТТН № 02АБД від 25.05.2011 р., відповідно до якої товар доставлявся ПП ОСОБА_2 автомобілем МАЗ НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2 (а.с. 155, т. 2).

За висновками акту перевірки, по взаємовідносинам з ТОВ «Монолітбудкомплект» (травень 2011р.) підприємством позивача завищено податковий кредит на суму ПДВ 508,66 грн. та завищено валові витрати на суму 3051,96 грн.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що під час проведення перевірки врахований лист СБУ № 66/6/3/436 від 15.12.2011 р., згідно якого в ході допитів директора ТОВ «Монолітбудкомплект» ОСОБА_3, встановлено, що вона лише отримувала кошти з рахунків даного підприємства які відразу передавала ОСОБА_4 - особі яка її найняла, для виконання обов'язків директора ТОВ «Монолітбудкомплект» і який подальшому з 01.09.2008 р. був зареєстрований керівником даного підприємства. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Монолітбудкомплект» свідчить про системне здійснення його службовими особами формування фіктивного податкового кредиту в особливо великих розмірах та здійснення обготівкування коштів, шляхом відображення безтоварних фінансових операцій з кількома десятками підприємств, організацій. Вилучені в ході досудового слідства документи свідчать про здійснення ТОВ «Монолітбудкомплект» в один і той же період часу кількох ремонтно-будівельних робіт. Надання різноманітних послуг, що є фізично неможливим навіть за наявності у ТОВ «Монолітбудкомплект» достатньої техніки і працівників які були у нього відсутні. Зазначена обставина також свідчить про безтоварність фінансово-господарських операцій.

В доповнення до листа № 66/6/3/436 від 15.12.2011 р. повідомляється, що в ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «Монолітбудкомплект» протягом 2007-2011 років не мало на своєму балансі будь-якої техніки та працівників, крім бухгалтера та директора, тобто дане підприємство фактично не могло виконувати господарську діяльність.

Також контролюючий орган зазначив, що від ДПІ у Печерському районі м. Києва отриманий акт № 506/22- 2/34979064 від 28.03.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Монолітбудкомплект», згідно якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що Товариством не надано відповіді на письмові запити ДПІ у Печерському районі м. Києва № 31048/10/15-311 від 18.08.2011 р., № 1117/10/15-311 від 08.11.2011 р. Також було встановлено, що Товариство не знаходиться за юридичною (податковою) адресою, про що складено акт № 83/22-2/34979064 від 28.03.2012 р.

Крім того, відповідач вказав на те, що в ході проведення перевірки з'ясувалося, що у ТОВ Фірма «ДИЗЕЛЬ» відсутні ТТН та сертифікати якості продукції, що свідчить про неможливість прослідкувати рух товару від виробника до даного підприємства.

На підставі викладеного, контролюючий орган дійшов до висновку, що ТОВ Фірма «Дизель» та ТОВ «Монолітбудкомплект» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що згідно висновків акту перевірки підприємства позивача правочин, вчинений позивачем з ТОВ «Монолітбудкомплект», відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків (у зв'язку з наявністю інформації від інших контролюючих органів щодо неможливості провести зустрічну звірку), а отже визнає їх нікчемними.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючий орган невірно застосовую норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В свою чергу, відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, колегія суддів, що на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів від 24.03.2016 р. прокуратурою Полтавської області надано інформацію щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань повідомлення, а також витяг з кримінального провадження № 32013180090000060 відносно службових осіб ТОВ «Монолітбудкомлект» за ч. 2 ст. 364 КК України щодо незаконного використання службовими особами будівельної ліцензії на підставі підроблених документів для документального відображення будівельних робіт на об'єкті замовника (а.с. 191, 214-215, т. 2). Зазначене кримінальне провадження об'єднано з № 32013180090000044, № 3201318009000038 за фактом ухилення від сплати податків, службового підроблення та порушення авторських прав службовими особами ТОВ НВФ «СТМ», де ТОВ «Монолітбудкомплект» виступає контрагентом у зазначеного підприємства вигодо набувача, але в подальшому кримінальне провадження № 3201318009000038 від 28.02.2013 р. виділено в окреме провадження, матеріали за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Монолітбудкомплект», а саме незаконного використання будівельної ліцензії отриманої на підставі підроблених документів для документального відображення виконання будівельних робіт на об'єктах замовників, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 32013180090000107 (а.с. 222-227, т. 2).

Постановою слідчого Кременчуцького МУ УМВС в Полтавській області від 27.11.2013 р. по епізоду за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України відносно посадових осіб ТОВ «Монолітбудкомплект» провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину (а.с. 188-190, т. 2), а в ході розгляду справи в суді першої інстанції представником прокуратури Полтавської області (яка приймала участь у розгляді справи), надано пояснення, що відносно посадових осіб ТОВ «Монолітбудкомплект» не має жодних кримінальних проваджень по факту фіктивного підприємництва та/або по факту ухилення від сплати податків. Також, зазначено, що жодних підстав у прокуратури вважати про наявність ознак ухилення від сплати податків вказаною особою не має.

Враховуючи викладене, доводи контролюючого органу щодо порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, в цій частині є необґрунтованими.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ Фірма «Дизель» та ПП «Хімторглайн» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 1 від 13.10.2009 .у, відповідно до умов якого ПП «Хімторглайн» зобов'язаний передати у власність запасні частини до бульдозера Д-355 «Комацу» на суму 133190,76 грн., в тому числі ПДВ - 22198,46 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його (а.с. 138, т.2).

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надано податкову накладну № 13/10-1 від 13.10.2009 р., видаткову накладну № 13/10-1 від 13.10.2009 р. та рахунок-фактуру № 13/10-1 від 13.10.2009 р., згідно з якими здійснено поставку запчастин (вал 195-27-12315 - 1 шт., муфта щеплення 195-15-12151 - 1 шт., огорожа 195-27-12661 - 1 шт., палець - 1 шт., підшипник 195-27-12361 - 1 шт., шестерня 195-27-12435 - 1 шт., шестерня 195-27-11242 - 1 шт.,) на загальну суму 133190,76 грн., в тому числі ПДВ - 22198,46 грн. (а.с. 139-141, т. 2).

Отриманий від ПП «Хімторглайн» товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за жовтень 2009 року (а.с. 249-250, т. 2, а.с. 1-2, т. 3), а на підтвердження факту доставки товару позивачем надано ТТН від 13.10.2009 р., відповідно до якої товар доставлявся ФОП ОСОБА_5 (а.с. 142, т. 2).

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ Фірма «Дизель» (покупець) та ПП «Хімторглайн» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 2 від 16.12.2009 р., за умовами якого продавець зобов'язаний передати у власність запасні частини до бульдозера Д-355 «Комацу» на суму 151789,14 грн., в тому числі ПДВ - 25298,19 грн., а покупець зобов'язується приймати та оплатити його (а.с. 133, т. 2).

На підтвердження реальності вчинення вказаного правочину позивачем надано податкову накладну № 16/12-7Д від 16.12.2009 р., видаткову накладну № 16/12-7Д від 16.12.2009 р. та рахунок-фактуру № 16/12-7Д, згідно з якими здійснено поставку запчастин (палець поршневий 6127-31-2410 - 3 шт., шарнір універсальний 175-20-00050 - 1 шт., рфд 07102-20607 - 2 шт., з'єднувач 6127-11-5460 - 1 шт., водяний трубопровід 6128-11-6210 - 1шт., генератор 600-821-8910 - 1шт., шестерня 195-27-11242 - 1 шт., огорожа 195-27-12661 - 2 шт., огорожа -195-27-11312 - 2 шт., огорожа 195-30-12233 -2 шт., направляюче колесо - 195-30-00283 - 2 шт.) на загальну суму 151789,14 грн., в тому числі ПДВ - 25298,19 грн. (а.с. 134-136, т. 2).

Отриманий від ПП «Хімторглайн» товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за грудень 2009 року (а.с. 3-9, т. 3), а на підтвердження факту доставки товару позивачем надано ТТН від 16.12.2009 р., відповідно до якої товар доставлявся ФОП ОСОБА_5 (а.с. 137, т. 2).

Оплата за придбаний товар за договорами купівлі-продажу № 1 та № 2 здійснена позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ПП «Хімторглайн», що відповідачем не заперечувалося.

Також у січні 2010 року, на виконання усної домовленості про постачання товару ПП «Хімторглайн» позивачу виписано податкову накладну № 11 від 18.01.2010 р., видаткову накладну № 5/1-2Д від 19.01.2010 р. та рахунок-фактуру № 5/1-2Д від 05.01.2010 р., згідно з якими здійснено поставку товару (розчинник 646 Б/П 20 л, паливо ТС - 100 л) на загальну суму 1075,92 грн., в тому числі ПДВ - 179,32 грн. (а.с. 143-145, т. 2).

Отриманий від ПП «Хімторглайн» товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за січень 2010 року (а.с. 18-19, т. 3), а розрахунок за отриманий товар здійснено шляхом перерахування коштів на поточний рахунок контрагента (а.с. 147, т. 2) та відповідачем під сумнів не ставилося.

Крім того, у грудні 2010 року, на виконання усної домовленості про постачання запчастин ПП «Хімторглайн» позивачу виписано податкову накладну № 17/12-2 від 17.12.2010 р., видаткову накладну № 17/12-2 від 22.12.2010 р. та рахунок-фактуру № 17/12-2 від 17.12.2010 р., згідно з якими здійснено поставку запчастин (вал поперечний балки 195-50-11312 - 2 шт., втулка рами 195-50-11330 - 4 шт., втулка цафри 195-61-12152 - 10 шт., втулка циліндра 195-61-12161 - 10 шт., втулка циліндра 195-63-12640 - 10 шт., палець відвалу 195-71-11531 - 8 шт., палець відвалу 195-71-21270 - 8 шт., палець гідроциліндра 175-893-1440 - 10 шт., втулка балки - 4 шт.) на загальну суму 16003,20 грн., в тому числі ПДВ - 2667,20 грн. (а.с. 148-149, т. 2).

Отриманий від ПП «Хімторглайн» товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за грудень 2010 року (а.с. 14-17, т. 3), а розрахунок за отриманий товар здійснено шляхом перерахування коштів на поточний рахунок контрагента (а.с. 152, т. 2), що контролюючим органом під сумнів не ставилося. На підтвердження факту доставки товару позивачем надано ТТН від 22.12.2010 р., відповідно до якої товар доставлявся ФОП ОСОБА_5 (а.с. 151, т. 2).

За висновками акту перевірки по взаємовідносинам з ПП «Хімторглайн» (жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень,грудень 2010 року.) позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ - 50343,17 грн. та завищено валові витрати на суму 302059,00 грн.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що в ході перевірки встановлено, що основними постачальниками ПП «Хімторглайн» є ПП «Будмонтажпроект XXI» , ПП «ДРСУ-2253», ПП «Бітопторг», відносно яких до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Згідно акту позапланової виїзної перевірки ПП «Хімторглайн» № 198/23-10-36005841 від 01.06.2011 р., складеного Олександрійською ОДПІ, не підтверджено взаємовідносини ПП «Хімторглайн» та ПП «Кремнет».

Що стосується посилання апелянта на те, що зі змісту податкової інформації, яка надійшла до відповідача, слідує висновок про встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання від постачальників ПП «Хімторглайн» до контрагентів - покупців в частині придбання/продажу товарів за звітний період декларування ПДВ, колегія суддів зазначає, що положення ПК України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

При цьому, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій чи первинних документів за такими операціями. Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, так само і невиконання ними своїх податкових зобов'язань, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність в ній ділової мети, яка зі змісту положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь - якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також зазначив, що оригінали оборотно-сальдових відомостей, оглянуті в судовому засіданні в суді першої інстанції містять численні помилки (інформація замальована коректором, тощо), виправлення яких не відповідає вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов'язкові реквізити.

В силу п. 2.7 Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

До законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відносяться: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведене свідчить про те, що незначні недоліки в заповненні документів бухгалтерського та податкового обліку, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавлення юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа. При цьому, з системного аналізу норм ПК України вбачається, що якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.

Щодо посилання в доводах апеляційної скарги на відсутність у позивача на момент перевірки сертифікатів якості, колегія суддів зазначає, що ПК України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначені підстави та перелік первинних документів, які дають підстави для виникнення у платника податків права на віднесення сум ПДВ по взаємовідносинах із контрагентами до податкового кредиту та вказані нормативно-правові акти не містять такої вимоги, як наявність у платника податків станом на момент проведення перевірки сертифікатів якості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції висновків суду не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. по справі № 2а-1670/4892/12 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. по справі № 2а-1670/4892/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами по справі не оскаржувалася, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядалося та правова оцінка йому не надавалася.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. по справі № 2а-1670/4892/12 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. по справі № 2а-1670/4892/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Дизель» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області за участю Прокуратури Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 21.06.2016 року.