Постанова

від 16.04.2019 по справі 2а-1670/4892/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №2а-1670/4892/12

адміністративне провадження №К/9901/27088/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 (головуючий суддя: Ясиновський І.Г.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 (головуючий суддя: Бартош Н.С., судді: Донець Л.О., Мельнікова Л.В.)

у справі № 2а-1670/4892/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дизель

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

за участю прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дизель (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012: № 0000862301/905 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 149130,51 грн. за основним платежем та на 34611,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000872301/906 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 54357,97 грн. за основним платежем та на 12861,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016, позов задоволено частково, скасовані податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012: № 0000862301/905 у частині збільшення позивачу грошового зобов'язання із податку на прибуток на 180959,44 грн., у тому числі, за основним платежем в розмірі 146347,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 34611,93 грн.; №0000872301/906 у частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 65844,77 грн., в тому числі, за основним платежем в розмірі 53257,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 12586,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм пункту 5.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР), пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 ст. 138, підпункту 198.1.1, 198.1.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.ст. 7, 9 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). За доводами касаційної скарги судами не було дано оцінку недолікам товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей, актів виконаних робіт, актів приймання-здачі використаних основних матеріалів, запасних частин та деталей підрядника, капітальних ремонтів бульдозерної техніки; відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості продукції, що унеможливлює прослідкувати рух товару від виробника.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

У відповідності до норм частини 1 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги. Отже судові рішення у частині відмови у задоволенні позову не підлягають касаційному перегляду.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.06.2012 № 1584/22-209/30515350. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми пункту 5.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 ст. 138, підпункту 198.1.1, 198.1.3 ст. 198 ПК, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 149130,51 грн. за 4-й квартал 2009 року. 1-й та 4-й квартали 2010 року, 1-й. 2-й та 3-3 квартали 2011 року; та ПДВ на загальну суму 54357,97 грн. за жовтень, грудень 2009 року, січень, грудень 2010 року, березень. травень, серпень 2011 року, внаслідок формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками нікчемних правочинів із поставки позивачу від ПП АС-Груп , ТОВ Монолітбудкомплекс , ПП Хімторглайн , ФОП ОСОБА_2

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012: № 0000862301/905 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 149130,51 грн. за основним платежем та на 34611,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000872301/906 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 54357,97 грн. за основним платежем та на 12861,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу товару (запчастини, підшипники, запасні частини до бульдозера) від ПП АС-Груп , ТОВ Монолітбудкомплекс та ПП Хімторглайн , від імені цих постачальників виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат (витрат) та податкового кредиту у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат (витрат) та податкового кредиту, відповідач посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товарів від ПП АС-Груп , ТОВ Монолітбудкомплекс та ПП Хімторглайн . Вказаний висновок обґрунтовано посиланням на: відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості; певні недоліки товарно-транспортних накладних, що унеможливлює встановити походження товару по ланцюгу постачання аж до виробника; інформацію, отриману у процесі проведення заходів податкового контролю щодо ознак фіктивності контрагентів вказаних постачальників, не підтвердження походження товару по ланцюгу поставки; розбіжності у податковому обліку покупців та постачальників щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, накладних, товарно-транспортних накладних, виписок по банківському рахунку як доказу оплати за товар, оборотно-сальдових відомостей, якими позивач підтверджував оприбуткування отриманого товару, за відсутності з боку відповідача інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу товарів від ПП АС-Груп , ТОВ Монолітбудкомплекс та ПП Хімторглайн , - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку контролюючого органу на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат (витрат) та податкового кредиту, та відповідно збільшення доходу. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Відсутність певних документів у платника податків та/або певні недоліки таких документів, не можуть бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, тоді як інші докази, оцінені судами у судовому процесі підтверджують фактичне виконання поставки, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цього факту.

Вищенаведені норми Закону № 334/94-ВР, Закону № 168/97-ВР та ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування валових витрат (витрат) та податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Доводів про наявність таких обставин контролюючий орган у судовому процесі не наводить.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко