Постанова

від 15.06.2016 по справі 916/4861/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Справа № 916/4861/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Карабаня В.Я., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року у справі № 916/4861/15 за позовом державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до приватного підприємства "Валлєтта" про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 190 300,77 грн., 3 % річних у сумі 9 502,21 грн. та 252 342,91 грн. інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати вартості послуг на підставі договору про перевантаження імпортних вантажів навалом від 27.02.2015 року № 57/и.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2016 року (суддя Рога Н.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 190 300,77 грн., 3 % річних у сумі 9 502,21 грн. та 252 342,91 грн. інфляційних сум.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року (судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М., Лисенко В.А.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано частково. Позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 76 640,90 грн., 3% річних в сумі 5670,17 грн., а в решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.06.2016 року розгляд справи було відкладено на 15.06.2016 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 27.02.2015 року між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (порт) та ПП "Валлєтта" (вантажовласник) було укладено договір про перевантаження імпортних вантажів навалом №57/и, відповідно до умов якого порт вивантажує із суден завезену вантажовласником, у погоджених з портом об'ємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу вантажовласника, навантажує у залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформлює імпортну марганцеву руду навалом, а вантажовласник планує до перевантаження 400 000 тонн вантажу та зобов'язується оплатити надані йому портом послуги в погодженому цим договором порядку.

Відповідно до пунктів 2.3.1 та 2.3.2 договору вантажовласник вправі делегувати виконання даного договору третім особам повністю або частково за узгодженням з портом. Експедирування вантажів на території порту здійснює порт. Експедирування вантажів до/від воріт порту здійснює сам вантажовласник або його експедитор.

Розділом 3 договору визначено порядок розрахунків між сторонами. Зокрема, пунктами 3.1.1 - 3.1.9 договору визначено вартість послуг, які надаються за договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що послуги, не зазначені у пункті 3.1, надаються портом на підставі заявок вантажовласника та сплачуються за вільними тарифами порту, чинними на день надання цих послуг. У випадках відсутності вільних тарифів, плата за ці послуги здійснюється за фактичними витратами з урахуванням затвердженого по порту рівня рентабельності.

Заявки вантажовласника на послуги, надані портом, і Акти наданих послуг повинні підписуватися уповноваженими представниками вантажовласника. Підтвердженням повноважень представника є видане вантажовласником доручення. Порт має право на підставі генерального акту, коносаменту, наряду тощо формувати попередній рахунок на навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання тощо до відвантаження останньої партії вантажу зі складу порту. Вантажовласник зобов'язаний отримати (особисто, факсом, або електронною поштою на електронну адресу вантажовласника) у порту попередній рахунок та провести його оплату протягом 5 банківських днів після отримання (пункти 3.3, 3.4 договору).

Згідно з пунктом 3.5 договору вантажовласник зобов'язаний не пізніше 8-го дня після відвантаження суднової партії вантажу з порту направити до порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг з рахунком на оплату та повернути порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту.

Прийом-передача акту для підпису та рахунок на оплату здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків.

У разі невиконання вантажовласником зазначених зобов'язань, акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного вантажовласником. При цьому, у разі неотримання вантажовласником з його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилаються портом на адресу вантажовласника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.

Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання портом послуг на користь вантажовласника.

Остаточний розрахунок вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання портом послуг.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену даним договором і діючим в Україні законодавством.

Відповідно до пункту 6.6 договору за порушення строків оплати вантажовласник оплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

На виконання умов договору сторонами підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2015 року №И/6111 та від 31.05.2015 року №И/3168Р, а також портом виставлені рахунки від 30.04.2015 року №и/6111 на суму 11 462 736,92 грн. та від 31.05.2015 року №и/3168Р на суму 40 676,21грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на вартість послуг - зачищення вантажних приміщень судів "під мітлу" після вивантаження руди та вугілля із судозаходом "Mighty Michalis" позивачем був оформлений рахунок від 28.02.2015 року №И/3168 на суму 5 573,28 грн. (з ПДВ). Послуги на зазначену суму надані позивачу у лютому 2015 року, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт від 28.02.2015 року.

31.05.2015 року позивач оформив рахунок №И/3168Р на суму 40 676,21 грн., в якому враховано попередню суму 5 573,28 грн. В Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 року №И/3168Р зазначено, що цей акт з дати його підпису скасовує акт виконаних робіт до рахунку від 28.02.2015 року №И/3168.

Вантажовласником зазначені рахунки були оплачені в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 26.05.2015 року №ЦБ000008699 та від 14.07.2015 року №ЦБ000011781.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою послуг за договором, позивач направив відповідачу претензію від 13.08.2015 року на суму 199 546,46 грн., що складається з суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Листом від 07.09.2015 року №037/1 відповідач просив позивача переглянути претензію, оскільки строки отримання рахунків вказано не вірно, у зв'язку з чим невірно розраховані штрафні санкції.

Предметом даного судового розгляду є вимоги порту до вантажовласника про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати наданих послуг на підставі договору.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних обгрунтовано доведеністю обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг у визначений договором строк.

Апеляційний господарський суд частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов про стягнення пені та 3% річних виходив з необґрунтованості розрахунку позивачем штрафних санкцій в частині визначення дати початку прострочення виконання боржником його грошового зобов'язання, а також безпідставного включення до заборгованості за актом від 31.05.2015 року №И/3168Р суми, яка була сплачена за попереднім актом від 28.02.2015 року №И/3168. Крім того, відмову в позові про стягнення інфляційних сум обгрунтовано помилковістю нарахування таких сум за періоди прострочення, які становлять менше місяця, у зв'язку з середньомісячною природою індексу інфляції. Разом з тим, судом апеляційної інстанції відхилено клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій у зв'язку з недоведеністю та недоцільністю.

За положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення вимог зазначеної статті, суд апеляційної інстанції не врахував умов п. 3.5 договору, за яким остаточний розрахунок вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання портом послуг, та п. 3.2 договору, відповідно до якого фактом виконання портом робіт (послуг) є підписаний акт наданих послуг, та безпідставно визначив строк виконання зобов'язання протягом 10 днів з дня отримання відповідачем рахунків, оскільки таке визначення строку не грунтується на умовах договору.

В той же час, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача про те, що до акту та рахунку від 31.05.2015 року було помилково включено попередньо сплачену суму в розмірі 5 573,28 грн., яку нараховано за актом від 28.02.2015 року та не перевірив їх і не навів їм правової оцінки виходячи з обгрунтованості та правильності нарахування на зазначену суму пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Крім того, місцевий господарський суд задовольняючи вимоги про стягнення інфляційних сум за період з 15.05.2015 року по 26.05.2015 року та з 15.06.2015 року по 14.07.2015 року, помилково не врахував, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р), та не перевірив обгрунтованості поданих позивачем розрахунків цих сум і не навів самих розрахунків.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі про стягнення грошових кошів за додатковими нарахуваннями, суд першої інстанції в порушення ст. 84 ГПК України не навів розрахунків цих сум.

До того ж, господарським судом першої інстанції не було розглянуто та не наведено у судовому рішенні висновків щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 2 ст. 83 ГПК України.

Отже, суди обох інстанцій допустивши порушення та неправильне застосування норм як матеріального, так і процесуального права, дійшли передчасних висновків про задоволення в різному обсязі позовних вимог.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2016 року скасувати, і справу № 916/4861/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді В.Карабань

М.Черкащенко