Рішення

від 16.09.2016 по справі 916/4861/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2016 р.Справа № 916/4861/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №69 від 14.04.2016р. ;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 30.12.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4861/15:

За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт";

до відповідача: Приватного підприємства "ВАЛЛЄТТА";

про стягнення 452145, 89 грн ., -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство В«Іллічівський морський торговельний портВ» (далі - Порт) звернулось до Приватного підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» (далі - Вантажовласник, Відповідач) із позовом про стягнення боргу та штрафних санкцій за договором про перевантаження імпортних вантажів навалом від 27.02.2015 року №57/и, укладеного між сторонами у справі.

26.01.2016 р. Порт надав письмові пояснення по справі.

Відповідач з позовом згоден частково, про що зазначив у відзиві на позов.

05.01.2016р. надав клопотаня про зменшення розміру штрафних санкцій з підстав п.3 ч.2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України,

Також 26.01.2016р. Відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2016 року у справі №916/4861/15 (суддя Рога Н.В.) вимоги Порту задоволені повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. вказане рішення скасовано частково.

Позовні вимоги Порту до Відповідача про стягнення 452145 грн. 89 коп. задоволені частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Порту - пеню в сумі 76 640 грн. 90 коп. та 3 % річних у сумі 3832 грн. 04 коп.

У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 252 342 грн. 91 коп., пені у сумі 113 659 грн. 87 коп., 3 % річних в сумі 5670 грн. 17 коп. - відмовлено.

В іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016р. з Порту стягнуто судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7460 грн. 20 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 р. скасовані вказані рішення господарського суду Одеської області та постанова Одеського апеляційного господарського суду з підстав того, що суди дійшли до висновків про задоволення позовних вимог у різних обсягах. Справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Згідно автоматитчиного розподілу справи дана справа передана на розгляд судді Никифорчука М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2016 р. суддя Никифорчук М.І. прийняв дану справу до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08 вересня 2016 року за клопотанням відповідача строк вирішення спору продовжений на 15 днів по 16 вересня 2016р.

В засіданні господарського суду оголошені перерви з 20.07.2016р. по 08.08.2016р., з 08.08.2016р. по 14.09.2016р. та з 14.09.2016 р. по 16.09.2016 р. за правилами ст. 77 ГПК України.

В засіданні суду 16 вересня 2015р. у присутності обох представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

При новому розгляді справи розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, 27.02.2015 р між Сторонами у справі укладено договір про перевантаження імпортних вантажів навалом №57/и (далі Договір), за яким Порт вивантажує із суден завезену Вантажовласником, у погоджених з Портом об'ємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу Вантажовласника, навантажує у залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформлює імпортну марганцеву руду навалом, а Вантажовласник планує до перевантаження 400000 тонн вантажу та зобов'язується оплатити надані йому Портом послуги в погодженому цим договором порядку.

За п.п. 2.3.1 та 2.3.2 Договору Вантажовласник вправі делегувати виконання даного договору третім особам повністю або частково за узгодженням з Портом. Експедирування вантажів на території Порту здійснює Порт. Експедирування вантажів до/від воріт Порту здійснює сам Вантажовласник або його експедитор.

Розділом 3 Договору визначено порядок розрахунків між сторонами.

Зокрема, п.п. 3.1.1 - 3.1.9 Договору визначено вартість послуг, які надаються за договором.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що послуги, не зазначені у пункті 3.1, надаються Портом на підставі заявок Вантажовласника та сплачуються за вільними тарифами Порту, чинними на день надання цих послуг. У випадках відсутності вільних тарифів, плата за ці послуги здійснюється за фактичними витратами з урахуванням затвердженого по Порту рівня рентабельності.

За п.3.3. Договору Заявки Вантажовласника на послуги, надані Портом, і Акти наданих послуг повинні підписуватися уповноваженими представниками Вантажовласника. Підтвердженням повноважень представника є видане Вантажовласником доручення.

За п.3.4 Договору Порт має право на підставі генерального акту, коносаменту, наряду тощо формувати попередній рахунок на навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання тощо до відвантаження останньої партії вантажу зі складу Порту.

Вантажовласник зобов'язаний отримати (особисто, факсом, або електронною поштою на електронну адресу Вантажовласника) у Порту попередній рахунок та провести його оплату протягом 5 банківських днів після отримання (пункти 3.3, 3.4 договору).

За п. 3.5 Договору Вантажовласник зобов'язаний не пізніше 8-го дня після відвантаження суднової партії вантажу з порту направити до Порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг з рахунком на оплату та повернути порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту.

Прийом-передача акту для підпису та рахунок на оплату здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків.

У разі невиконання Вантажовласником зазначених зобов'язань, акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Вантажовласником. При цьому, у разі неотримання Вантажовласником з його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилаються Портом на адресу Вантажовласника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.

Сторони погодили, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Портом послуг на користь Вантажовласника. Остаточний розрахунок Вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання Портом послуг.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену даним договором і діючим в Україні законодавством.

Відповідно до пункту 6.6 договору за порушення строків оплати Вантажовласник оплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

На виконання умов договору сторонами підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2015 року №И/6111 та від 31.05.2015 року №И/3168Р, а також Портом були виставлені рахунки від 30.04.2015 року №и/6111 на суму 11 462 736 грн. 92 коп. та від 31.05.2015 року №И/3168Р на суму 40 676 грн. 21 коп.

Як випливає з матеріалів справи, на вартість послуг - зачищення вантажних приміщень судів В«під мітлуВ» після вивантаження руди та вугілля із судозаходом В« Mighty MichalisВ» позивачем був оформлений рахунок від 28.02.2015 року №И/3168 на суму 5573 грн. 28 коп. (з ПДВ), який оплачений відповідачем.

Послуги на зазначену суму надані позивачу у лютому 2015 року, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт від 28.02.2015 року.

В подальшому позивач оформив рахунок від 31.05.2015 року №И/3168Р на суму 40 676 грн. 21 коп., в якому помилково враховано попередньо сплачену суму 5 573 грн. 28 коп.

В Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 року №И/3168Р зазначено, що цей акт з дати його підпису скасовує акт виконаних робіт до рахунку від 28.02.2015 року №И/3168.

Отже, за рахунком від 31.05.2015 року №и/3168Р підлягає сплаті 35 102 грн. 93 коп.

Вантажовласником зазначені рахунки були оплачені в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 26.05.2015 року №ЦБ000008699 на суму 11 462 736 грн. 92 коп. та від 14.07.2015 року №ЦБ000011781 на суму 35 102 грн. 93 коп.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою послуг за договором, позивач направив відповідачу претензію від 13.08.2015 року на суму 199 546 грн. 46 коп., що складається з суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Листом від 07.09.2015 року №037/1 Вантажовласник просив Порт переглянути претензію, оскільки строки отримання рахунків вказано не вірно, у зв'язку з чим невірно розраховані штрафні санкції.

Недосягнення згоди між сторонами при вирішенні питання нарахування штрафних санкцій стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

У відповідності до пункту 3.5 договору, остаточний розрахунок відповідач повинен здійснити протягом 10 банківських днів з моменту надання позивачем послуг.

Відповідно до Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.09.2009 року № 580 банківський день - робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції. У системі електронних платежів Національного банку України банківський день позначається календарною датою як проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку України, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Відповідач зазначає, що рахунок від 30.04.2015 року №И/6111 на суму 11 462 736 грн. 92 коп. надійшов на його електронну адресу 07.05.2015 року, а рахунок від 31.05.2015 року №И/3168Р на електронну адресу не направлявся, і оригінали рахунку та акту отримані відповідачем 08.06.2015 року, що підтверджено підписом в реєстрі.

Таким чином, з урахуванням святкових днів у травні 2015 року, Вантажовласник (Відповдач ) повинен був оплатити рахунок від 30.04.2015 року №и/6111 - 22.05.2015 року, а рахунок від 31.05.2015 року №и/3168Р - 22.06.2015 року. Тому, на думку суду, Портом неправомірно обраховано початок періоду, з якого починається прострочка виконання відповідачем його грошового зобов'язання за договором.

При цьому, на думку суду, посилання Порту на те, що оплата рахунків має здійснюватись протягом 5 банківських днів є помилковим, оскільки за умовами договору положення пункту 3.4 щодо строків оплати застосовуються до попередніх рахунків, а положення пункту 3.5 щодо інших строків оплати - до розрахунків за оплату наданих послуг.

Як випливає з матеріалів справи вбачається, послуги, зазначені в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2015 року №И/6111 та відповідному рахунку, були фактично надані позивачем 29.04.2015 року, послуги, зазначені в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 року №И/3168Р та відповідному рахунку були надані у лютому 2015 року.

З приведеного, на думку суду, випливає що в даному випадку немає підстав для застосування умов договору в частині строку оплати попередніх рахунків в якості попередньої оплати наданих послуг, а необхідно застосовувати умови договору щодо встановлення сторонами строку оплати - 10 банківських днів з моменту надання послуг.

Підтвердженням такого моменту за Договором, що визначений позивачем в якості підстави позову і який укладено сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, є факт підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних послуг на визначених умовах, який повинен отримуватися відповідачем одночасно з рахунком на оплату наданих послуг.

Суд вважає, що Портом не доведено в порядку ст. 33 ГПК України обґрунтованість його розрахунку штрафних санкцій в частині визначення дати початку прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання.

Так, Портом не доведено, що Відповідач отримав акти та рахунки у визначені ним дати - 15.05.2015 року та 15.06.2015 року, тоді як відповідач довів суду матеріалами справи факт отримання від позивача рахунків 07.05.2015 року - засобами електронного зв'язку та 08.06.2015 року - під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків, як і передбачено умовами договору.

За приписами ч.1 ст. 4 7 та ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Із змісту позову виплвиає що Порт просить стягнути з Відповідача пені за прострочення оплати у сумі 190 300 грн. 77 коп. за період з 22.05.2015 р. по 14.07.2015 р.

За ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною 4 статті 231 цього ж кодексу визнаечно, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пунктом 6.6 Договору сторони передбачили за порушення строків оплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням пункту 6.6 договору та норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку про часткову неправомірність позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь позивача пені за прострочення оплати у сумі 190 300 грн. 77 коп. за період з 22.05.2015 року по 14.07.2015 року, оскільки, на думку суду, Порт невірно визначив початок періоду нарахування та помилково нараховує пеню за рахунком від 31.05.2015 року №и/3168Р на суму 40 676 грн. 21 коп., тоді як необхідно нараховувати з суми 35 102 грн. 93 коп.

З приведених підстав позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими в частині стягнення з Відповідача на користь Порту 76 640 грн. 90 коп. за період прострочки виконання договірного грошового зобов'язання з 23.05.2015р. по 26.05.2015р. за першим рахунком та з 23.06.2015 року по 14.07.2015 року за другим рахунком, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 113 659 грн. 87 коп. слід відмовити з огляду на невірний розрахунок Порту.

Крім того, Порт просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період з 22.05.2015р. по 26.05.2015р. за рахунком від 30.04.2015 року №И/6111 в сумі 252 180 грн. 21 коп. та за період з 22.06.2015р. по 14.07.2015р. в сумі 162 грн. 70 коп. за рахунком від 31.05.2015 року №И/3168.

Перевіривши наданий Портом розрахунок інфляційних нарахувань за період з 23.05.2015р. по 26.05.2015р. за першим рахунком та з 23.06.2015р. по 14.07.2015р. за другим рахунком суд дійшов до висновку, що прострочка відповідача в ці періоди становила менше місяця, а при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. (Лист Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р)

Виходячи з наведенного суд вважає що у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 252342 грн. 91 коп. слід відмовити.

Разом з приведеним суд зазначає, що Порт невірно тлумаче в цій частині рекомендації щодо нарахування інфляційних з 1 по 15 число місяця, або з 15 по 31 число місяця, оскільки мова йде тільки про дату виникнення прострочки виконання грошового зобов'язання відповідача, яке повинно бути виконане боржником з врахуванням девальвації грошової одиниці України за весь період прострочки при умові існування певної незмінної суми боргу протягом місяця для можливості застосування визначеного державою середньомісячного індексу інфляції.

В даному випадку прострочка за першим рахунком - 4 дні, за другим рахунком - 22 дні.

Також, Порт просить стягнути з Відповлдача 3 % річних за період з 22.05.2015 року по 14.07.2015 року у сумі 9 502 грн. 21 коп.

Перевіривши наданий Портом розрахунок 3 % річних за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 22.05.2015р. по 14.07.2015р., суд вважає, що Порт невірно здійснив розрахунок 3 % річних так як невірно визначив початок періоду нарахування та помилково нараховує 3% річних за рахунком від 31.05.2015р. №и/3168Р на суму 40 676 грн. 21 коп., тоді як необхідно нараховувати з суми 35 102 грн. 93 коп.

Тому суд вважє, що розмір 3% річних за період прострочки за період з 23.05.2015р. по 26.05.2015р. за першим рахунком та з 23.06.2015р. по 14.07.2015р., що підлягає стягненню з відповідача за другим рахунком складає 3832 грн. 04 коп., які і належать до стягнення з Відповідача

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у сумі 5670 грн. 17 коп. слід відмовити в зв'язку з невірним та недоведеним розрахунком, оскільки Порт помилився і в частині визначення вірної суми боргу, і в частині визначення початку прострочки грошового зобов'язання відповідача.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій суд зазанчає таке.

За п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За ст. 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приведених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд за клопотанням сторони або за власною ініціативою може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Основною умовою для застосування права суду на зменшення пені є правильний розрахунок її обчислення та наявні у справі належні докази того, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій є надмірно великою у порівнянні зі збитками кредитора, зобов'язання боржником було або виконано повністю, або частково, докази тяжкого майнового стану відповідача та т.і.

У клопотаннях про зменшення штрафних санкцій, Відповлдач посилався на те, що прострочка виконання зобов'язання виникла внаслідок прострочення оплати Відповідачу його контрагентом.

На думку суду дана обставин не є підставою для зменшення штрафних санкцій з огляду на те, що за умовами договору про перевантаження імпортних вантажів навалом від 27.02.2015 року №57/и Відповідач є Вантажовласником, тому відповідальність за порушення умов договору покладається саме на відповідача, а не на контрагента.

Також, у клопотанні про зменшення штрафних санкцій, Відповідач зазначає, що у зв'язку з допущенням Портом помилки при складанні рахунку від 31.05.2015р. №И/3168Р, прострочення оплати Відповідачем цього рахунку є винятковим випадком та є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій у відповідності до приписів статті 83 ГПК України.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

На думку суду Відповідачем в даному випадку не доведено у порядку ст. 33 ГПК України винятковості причин прострочки виконання грошового зобов'язання за рахунком від 31.05.2015 року №И/3168Р, а сама по собі помилка при його формуванні не може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, з огляду ще й на те, що таке зменшення може бути застосовано до розміру стягнутої пені.

На думку суду клопотання не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості Відповідачем того, що сума збитків є надмірно великою для підприємства, не надано докази тяжкого майнового стану відповідача.

Аналізуючи приведені підстави та обставин справи господарський суд прийшов до висновку про часткове задовлення позову Порта в частині стягнення пені в розмірі 76640 грн. 90 коп. та 3 % річних у сумі 3832 грн. 04 коп.. В іншій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, буд. 8, офіс 37, код ЄДРПОУ 33658933) на користь Державного підприємства В«Іллічівський морський торговельний портВ» (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) - пеню в сумі 76640 (сімдесят шість тисяч шістотсорок) грн. 90 коп., 3 % річних у сумі 3832 (три тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 04 коп. та 1207 (одна тисяча двісті сім) грн. 10 коп. судового збору.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21 вересня 2016 р.

Суддя М.І. Никифорчук