Постанова

від 26.12.2016 по справі 916/4861/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Справа № 916/4861/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Карабаня В.Я., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року у справі № 916/4861/15 за позовом державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до приватного підприємства "Валлєта" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 190 300,77 грн., 3 % річних у сумі 9 502,21 грн. та 252 342,91 грн. інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати вартості послуг на підставі договору про перевантаження імпортних вантажів навалом від 27.02.2015 року № 57/и.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 року попередні судові рішення про задоволення позову в різному розмірі скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.09.2016 року (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 76 640,90 грн., 3 % річних у сумі 3832,04 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року (судді: Колоколова С.І., Разюк Г.П., Петрова М.С.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано частково та викладено його резолютивну частину в редакції, за якою позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 190 044,24 грн. та 3 % річних в сумі 9 502,21 грн., а в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати частково та стягнути з відповідача 252 345,91 грн. інфляційних сум.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 27.02.2015 року між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (порт), який було перейменовано в ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", та ПП "Валлєтта" (вантажовласник) було укладено договір про перевантаження імпортних вантажів навалом №57/и, відповідно до умов якого порт вивантажує із суден завезену вантажовласником, у погоджених з портом об'ємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу вантажовласника, навантажує у залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформлює імпортну марганцеву руду навалом, а вантажовласник планує до перевантаження 400 000 тонн вантажу та зобов'язується оплатити надані йому портом послуги в погодженому цим договором порядку.

Відповідно до пунктів 2.3.1 та 2.3.2 договору вантажовласник вправі делегувати виконання даного договору третім особам повністю або частково за узгодженням з портом. Експедирування вантажів на території порту здійснює порт. Експедирування вантажів до/від воріт порту здійснює сам вантажовласник або його експедитор.

Розділом 3 договору визначено порядок розрахунків між сторонами. Зокрема, пунктами 3.1.1 - 3.1.9 договору визначено вартість послуг, які надаються за договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що послуги, не зазначені у пункті 3.1, надаються портом на підставі заявок вантажовласника та сплачуються за вільними тарифами порту, чинними на день надання цих послуг. У випадках відсутності вільних тарифів, плата за ці послуги здійснюється за фактичними витратами з урахуванням затвердженого по порту рівня рентабельності.

Фактом виконання портом робіт (послуг) є підписаний акт наданих послуг.

Заявки вантажовласника на послуги, надані портом, і Акти наданих послуг повинні підписуватися уповноваженими представниками вантажовласника. Підтвердженням повноважень представника є видане вантажовласником доручення. Порт має право на підставі генерального акту, коносаменту, наряду тощо формувати попередній рахунок на навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання тощо до відвантаження останньої партії вантажу зі складу порту. Вантажовласник зобов'язаний отримати (особисто, факсом, або електронною поштою на електронну адресу вантажовласника) у порту попередній рахунок та провести його оплату протягом 5 банківських днів після отримання (пункти 3.3, 3.4 договору).

Згідно з пунктом 3.5 договору вантажовласник зобов'язаний не пізніше 8-го дня після відвантаження суднової партії вантажу з порту направити до порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг з рахунком на оплату та повернути порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту.

Прийом-передача акту для підпису та рахунок на оплату здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків.

У разі невиконання вантажовласником зазначених зобов'язань, акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного вантажовласником. При цьому, у разі неотримання вантажовласником з його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилаються портом на адресу вантажовласника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.

Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання портом послуг на користь вантажовласника.

Остаточний розрахунок вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання портом послуг.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену даним договором і діючим в Україні законодавством.

Відповідно до пункту 6.6 договору за порушення строків оплати вантажовласник оплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

На виконання умов договору сторонами підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2015 року №И/6111 та від 31.05.2015 року №И/3168Р, а також портом виставлені рахунки від 30.04.2015 року №и/6111 на суму 11 462 736,92 грн. та від 31.05.2015 року №и/3168Р на суму 40 676,21грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на вартість послуг - зачищення вантажних приміщень судів "під мітлу" після вивантаження руди та вугілля із судозаходом "Mighty Michalis" позивачем був оформлений рахунок від 28.02.2015 року №И/3168 на суму 5 573,28 грн. (з ПДВ). Послуги на зазначену суму надані позивачу у лютому 2015 року, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт від 28.02.2015 року.

31.05.2015 року позивач оформив рахунок №И/3168Р на суму 40 676,21 грн., в якому враховано попередню суму 5 573,28 грн. В Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 року №И/3168Р зазначено, що цей акт з дати його підпису скасовує акт виконаних робіт до рахунку від 28.02.2015 року №И/3168.

Вантажовласником зазначені рахунки були оплачені в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 26.05.2015 року №ЦБ000008699 та від 14.07.2015 року №ЦБ000011781.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою послуг за договором, позивач направив відповідачу претензію від 13.08.2015 року на суму 199 546,46 грн., що складається з суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Листом від 07.09.2015 року №037/1 відповідач просив позивача переглянути претензію, оскільки строки отримання рахунків вказано не вірно, у зв'язку з чим невірно розраховані штрафні санкції.

Предметом даного судового розгляду є вимоги порту до вантажовласника про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати наданих послуг на підставі договору.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення пені та 3% річних у перерахованому ним розмірі обгрунтовано помилковим розрахунком позивачем пені за прострочення грошового зобов'язання за період з 22.05.2015 року по 17.07.2015 року, оскільки ним неправильно визначено дату початку такого прострочення, а також хибного нарахування пені за актом від 31.05.2015 року №И/3168Р на суму 40 676,21 грн., а не 35 102,93 грн.

Крім того, відмову в позові про стягнення інфляційних сум мотивовано помилковістю нарахування таких сум за періоди прострочення, які становлять менше місяця, у зв'язку з середньомісячною природою індексу інфляції. Разом з тим, судом першої інстанції відхилено клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій у зв'язку з необгрунтованістю та недоведеністю.

Апеляційний господарський суд частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов про стягнення пені та 3% річних за власним розрахунком виходив з того, що судом першої інстанції визначено строк оплати без врахування п.п. 3.2 та 3.5 договору.

За положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи обставини надання портом відповідних послуг вантажовласнику на підставі договору від 27.02.2015 року № 57/и, та порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за отримані послуги.

Так, відповідно до умов розділу 3 договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за надані послуги протягом 10 банківських днів з моменту надання портом послуг, факт виконання яких підтверджує підписаний акт наданих послуг.

Відтак, з урахуванням святкових днів у травні 2015 року, рахунок від 30.04.2015 року №и/6111 на суму 11 462 739,92 грн. мав бути оплачений відповідачем 15.05.2015 року, а рахунок від 31.05.2015 року №и/3168Р на суму 35 102,93 грн. - 15.06.2015 року, однак фактична оплата заборгованості була здійснена 26.05.2015 року та 14.07.2015 року відповідно.

Разом з тим, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв'язку з несвоєчасною оплатою вантажовласником одержаних послуг наявні правові підстави для нарахування пені в сумі 190 044,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 15.05.2015 року по 26.05.2015 року на заборгованість в сумі 11 462 739,92 грн. та за період з 15.06.2015 року по 14.07.2015 року на заборгованість в сумі 35 102,93 грн., а також 3% річних у сумі 9 502,21 грн.

Водночас, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові в частині стягнення інфляційних сум, оскільки, позивачем нараховано суми інфляційних за періоди прострочення виконання зобов'язання менші місяця, в той час як інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

В той же час, судами обгрунтовано відхилено клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, за якими таке зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а не його обов'язком.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 190 044,24 грн. та 3 % річних в сумі 9 502,21 грн., відмовивши в решті позову за необгрунтованістю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді В.Карабань

Л.Стратієнко