Постанова

від 27.10.2016 по справі 916/4861/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р.Справа № 916/4861/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 122 від 18.10.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреінсть№ б/н від 30.12.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства В«Іллчівський морський торговельний портВ»

на рішення господарського суду Одеської області від В« 16В« вересня 2016 року, повний текст якого складено та підписано В« 21В» вересня 2016 року

по справі № 916/4861/15

за позовом Державного підприємства В«Іллчівський морський торговельний портВ»

до відповідача ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ»

про стягнення 452 145,89 грн.

В С Т А Н О В И В :

08.12.2015 року Державне підприємство В«Іллічівський морський торговельний портВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» , в якій просило суд стягнути з ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» на користь Державного підприємства В«Іллічівський морський торговельний портВ» заборгованість у розмірі 452145 грн. 89 коп., з яких сума пені за прострочення оплати 190 300 грн. 77 коп., сума 3% річних 9 502 грн. 21 коп. та індекс інфляції у грошовому виразі 252 342 грн. 91 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір за подання позовної заяви.

Приватне підприємство В«ВАЛЛЄТТАВ» зверталось до суду першої інстанції з заявами в порядку ст.22 ГПК України від 05.01.2016 року та 26.01.2016 року, в яких просило суд зменшити розмір стягнення штрафних санкцій до 119 330 грн. 04 коп., в тому числі 113 659 грн. 87 коп. - суму пені за прострочення оплати, 5 670 грн. 17 коп. - суму 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2016 року у справі №916/4861/15 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Державного підприємства В«Іллічівський морський торговельний портВ» , м. Іллічівськ Одеської області задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» на користь Державного підприємства В«Іллічівський морський торговельний портВ» пеню у розмірі 190 300 грн. 77 коп., 3% річних у сумі 9 502 грн. 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 252 342 грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 6 782 грн. 20 коп.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 по справі № 916/4861/15 апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» , на рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2016 року у справі № 916/4861/15 задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2016 року у справі № 916/4861/15 - скасовано частково. Позовні вимоги Державного підприємства В«Іллічівський морський торговельний портВ» до ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» про стягнення 452145 грн. 89 коп. задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» на користь Державного підприємства В«Іллічівський морський торговельний портВ» , пеню в сумі 76 640 грн. 90 коп. та 3 % річних у сумі 3832 грн. 04 коп. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства В«Іллічівський морський торговельний портВ» , м. Іллічівськ Одеської області до ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» , м. Одеса про стягнення інфляційних втрат у сумі 252 342 грн. 91 коп., пені у сумі 113 659 грн. 87 коп., 3 % річних в сумі 5670 грн. 17 коп. В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2016 року у справі № 916/4861/15 - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 по даній справі касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2016 року скасовано, і справу № 916/4861/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Одеської області від 16.09.2016 по справі № 916/4861/15 (суддя Никифорчук М.І.) Позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» на користь Державного підприємства В«Іллічівський морський торговельний портВ» - пеню в сумі 76640 (сімдесят шість тисяч шістотсорок) грн. 90 коп., 3 % річних у сумі 3832 (три тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 04 коп. та 1207 (одна тисяча двісті сім) грн. 10 коп. судового збору. В іншій частині вимог відмовлено.

Висновок суду відносно відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування інфляційних витрат мотивований тим, що прострочка відповідача по виконанню зобов'язання склала менше місяця. Також судом самостійно перераховано розмір 3 відсотків річних, пені та визначено їх розмір.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП В«Іллчівський морський торговельний портВ» звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, судом першої інстанції здійснено неправомірний перерахунок пені та 3 % річних всупереч умовам Договору. Також скаржником зазначено, що Акти виконаних робіт по рахункам № Пр/6 111 від 30.04.2015, № Пр/3 168 від 31.03.2015, підписані відповідачем без зауважень та місцевим господарським судом невірно визначений перебіг строку оплати, відповідно до умов Договору, починаючи з дати отримання Вантажовласником рахунку. Однак Договором передбачено початок прострочки виконання боржником зобов'язання з дати надання послуг.

Крім того апелянт зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, що суперечить положенням ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив залишити апеляційну скаргу Державного підприємства В«Іллчівський морський торговельний портВ» без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

В судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання, відповідно до якого просив перейменувати ДП В«Іллчівський морський торговельний портВ» на ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», що підтверджується належним чином завіреною копією Статуту ДП «МТП» «Чорноморськ», належним чином завіреною копією витягу з ЄДР, належним чином завіреною копією наказу Міністерства інфраструктури України № 319 від 16.09.2016. Зазначене клопотання колегією суддів задоволено.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як було зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 у справі №916/4861/15, рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2016 скасовані. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно вказівок Вищого господарського суду України, які містяться у постанові, під час нового розгляду справи, необхідно врахувати вимоги ч.1 ст.530 ЦК України, умови п.п.3.2, 3.5 Договору. Також зазначено, що судом не було звернуто увагу, що до Акту та рахунку від 31.05.2015 було помилково включено попередньо сплачену суму в розмірі 5 573,28 грн., яку нараховано за актом від 28.02.2015.

Також зазначено, що суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вже встановлено господарськими судами та підтверджено під час нового розгляду справи, між Державним підприємством В«Іллічівський морський торговельний портВ» , м. Іллічівськ Одеської області (Порт) та ОСОБА_3 підприємством В«ВАЛЛЕТТАВ» , м. Іллічівськ Одеської області (Вантажовласник) було укладено договір про перевантаження імпортних вантажів навалом від 27.02.2015 року №57/и, відповідно до умов якого Порт вивантажує із суден завезену Вантажовласником, у погоджених з Портом об'ємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу Вантажовласника, навантажує у залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформлює імпортну марганцеву руду навалом, а Вантажовласник планує до перевантаження 400 000 тонн вантажу та зобов'язується оплатити надані йому Портом послуги в погодженому цим договором порядку.

Відповідно до пунктів 2.3.1 та 2.3.2 договору Вантажовласник вправі делегувати виконання даного договору третім особам повністю або частково за узгодженням з Портом. Експедирування вантажів на території Порту здійснює Порт. Експедирування вантажів до/від воріт Порту здійснює сам Вантажовласник або його експедитор.

Розділом 3 договору визначено порядок розрахунків між сторонами. Зокрема, пунктами 3.1.1 - 3.1.9 договору визначено вартість послуг, які надаються за договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що послуги, не зазначені у пункті 3.1, надаються Портом на підставі заявок Вантажовласника та сплачуються за вільними тарифами Порту, чинними на день надання цих послуг. У випадках відсутності вільних тарифів, плата за ці послуги здійснюється за фактичними витратами з урахуванням затвердженого по Порту рівня рентабельності.

Заявки Вантажовласника на послуги, надані Портом, і Акти наданих послуг повинні підписуватися уповноваженими представниками Вантажовласника. Підтвердженням повноважень представника є видане Вантажовласником доручення. Порт має право на підставі генерального акту, коносаменту, наряду тощо формувати попередній рахунок на навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання тощо до відвантаження останньої партії вантажу зі складу Порту. Вантажовласник зобов'язаний отримати (особисто, факсом, або електронною поштою на електронну адресу Вантажовласника) у Порту попередній рахунок та провести його оплату протягом 5 банківських днів після отримання (пункти 3.3, 3.4 договору).

Згідно з пунктом 3.5 договору Вантажовласник зобов'язаний не пізніше 8-го дня після відвантаження суднової партії вантажу з порту направити до Порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг з рахунком на оплату та повернути порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту. Прийом-передача акту для підпису та рахунок на оплату здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків. У разі невиконання Вантажовласником зазначених зобов'язань, акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Вантажовласником. При цьому, у разі неотримання Вантажовласником з його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилаються Портом на адресу Вантажовласника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення. Сторони погодили, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Портом послуг на користь Вантажовласника. Остаточний розрахунок Вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання Портом послуг.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену даним договором і діючим в Україні законодавством.

Відповідно до пункту 6.6 договору за порушення строків оплати Вантажовласник оплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

На виконання умов договору сторонами складено та підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)

- 30.04.2015 року №И/6111 на суму 11 462 736,92 грн. (з ПДВ)

- 31.05.2015 року №И/3168Р на суму 40 676,21 грн. (з ПДВ) (т.1 а.с.58-59).

Також Портом були виставлені рахунки від 30.04.2015 року №и/6111 на суму 11 462 736 грн. 92 коп. та від 31.05.2015 року №и/3168Р на суму 40 676 грн. 21 коп. (т.1 а.с.15,18).

З матеріалів справи вбачається, що на вартість послуг - зачищення вантажних приміщень судів В«під мітлуВ» після вивантаження руди та вугілля із судозаходом В« Mighty MichalisВ» позивачем був оформлений рахунок від 28.02.2015 року №И/3168 на суму 5 573 грн. 28 коп. (з ПДВ). Послуги на зазначену суму надані позивачу у лютому 2015 року, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт від 28.02.2015 року

Вантажовласником зазначені рахунки були оплачені в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 26.05.2015 року №ЦБ000008699 на суму 11 462 736 грн. 92 коп. та від 14.07.2015 року №ЦБ000011781 на суму 35 102 грн. 93 коп.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою послуг за договором, позивач направив відповідачу претензію від 13.08.2015 року на суму 199 546 грн. 46 коп., що складається з суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Листом від 07.09.2015 року №037/1 Приватне підприємство В«ВАЛЛЄТТАВ» , просило Державне підприємство В«Іллічівський морський торговельний порт переглянути претензію від 13.08.2015 року, оскільки строки отримання рахунків вказано не вірно, у зв'язку з чим невірно розраховані штрафні санкції (т.1 а.с.49).

Наведені вище обставини та недосягнення згоди між сторонами при вирішенні питання нарахування штрафних санкцій стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства В«Іллчівський морський торговельний портВ» та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги викладені в апеляційній скарзі підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішенням місцевого господарського суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товаристваВ» , інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Дії сторін (відвантаження Портом із суден завезену Вантажовласником вантаж для зберігання, прийняття портом вантажу підтверджується складеними та підписаними Актами здачі прийняття робіт) свідчать про виникнення між ними договірних правовідносин.

Так, Договір № 57/и від 27.02.2015 є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не спростовується виконання Портом, умов Договору № 57/и від 27.02.2015 та надання відповідних послуг приватному підприємству. Однак відповідачем в порушення п.3.4 умов Договору були порушені строки оплати за отримані послуги, в результаті чого останнім були нараховані інфляційні витрати, пеня та відсотки річних.

Вартість послуг - зачищення вантажних приміщень судів В«під мітлуВ» після вивантаження руди та вугілля із судозаходом В« Mighty MichalisВ» позивачем був оформлений рахунок від 28.02.2015 року №И/3168 на суму 5573 грн. 28 коп. (з ПДВ), який оплачений відповідачем (т.1 а.с.99-101)

Послуги на суму 5 573,28 грн. (з ПДВ) надані позивачу у лютому 2015 року, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт від 28.02.2015 року.

В подальшому позивач оформив рахунок від 31.05.2015 року №И/3168Р на суму 40 676 грн. 21 коп., в якому помилково враховано попередньо сплачену суму 5 573 грн. 28 коп. В Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2015 року №И/3168Р зазначено, що цей акт з дати його підпису скасовує акт виконаних робіт до рахунку від 28.02.2015 року №И/3168. Дана обставина не заперечувалась сторонами при розгляді справи по суті.

Таким чином, по виставленому Портом рахунку від 31.05.2015 року №и/3168Р, приватним підприємством підлягає сплата у сумі 35 102 грн. 93 коп.

Вантажовласником зазначені рахунки були оплачені в повному обсязі.

Так, рахунок № Пр/6 111 від 30.04.2015 на суму 11 462 739,92 грн., був сплачений відповідачем 26.05.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №ЦБ000008699.

Рахунок № Пр/3 168 на суму 40 676,21 грн. 31.05.2015 був сплачений відповідачем 14.07.2015, що підтверджується платіжним дорученням №ЦБ000011781 на суму 35 102 грн. 93 коп.

Відповідно до умов розділу 3 Договору, оплата по рахунку № Пр/6 111 від 30.04.2015 повинна була здійснена відповідачем 15.05.2015 року, а оплата по рахунку № Пр/3 168 від 31.05.2015 - 15.06.2015.

Відповідно до умов п.3.2 Договору, фактом виконання Портом (послуг) є підписаний Акт надання послуг.

Відповідно до 3.5 Договору Вантажовласник зобов'язаний не пізніше 8-го дня після відвантаження суднової партії вантажу з порту направити до Порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг з рахунком на оплату та повернути порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту.

Прийом-передача акту для підпису та рахунок на оплату здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків.

У разі невиконання Вантажовласником зазначених зобов'язань, акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Вантажовласником. При цьому, у разі неотримання Вантажовласником з його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилаються Портом на адресу Вантажовласника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.

Сторони погодили, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Портом послуг на користь Вантажовласника. Остаточний розрахунок Вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання Портом послуг.

Таким чином як було зазначено вище, з урахуванням святкових днів у травні 2015 року, Приватне підприємство В«ВАЛЛЄТТАВ» повинно було оплатити рахунок від 30.04.2015 року №и/6111 - 15.05.2015 року, а рахунок від 31.05.2015 року №и/3168Р - 15.06.2015 року. Тому позивачем правомірно визначено, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, початок періоду, з якого починається прострочка виконання відповідачем його грошового зобов'язання за договором.

Більш того, відповідно до вказівок Вищого господарського суду України, які містяться у постанові від 15.06.2016 та у якій зазначено, що порушення вимог зазначеної статті, суд апеляційної інстанції не врахував умов п. 3.5 договору, за яким остаточний розрахунок вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання портом послуг, та п. 3.2 договору, відповідно до якого фактом виконання портом робіт (послуг) є підписаний акт наданих послуг, та безпідставно визначив строк виконання зобов'язання протягом 10 днів з дня отримання відповідачем рахунків, оскільки таке визначення строку не грунтується на умовах договору.

Таким чином, судом першої інстанції під час нового розгляду справи не було взято до уваги вищевикладене та не вірно визначений строк оплати у відповідності до умов п.п.3.2 , 3.5 Договору.

Судова колегія частково погоджується з висновками місцевого господарського суду про нарахування та стягнення пені з відповідача на користь позивача, однак за період з урахуванням строку оплати по рахунку № 6 111 - 15.05.2015, № 3 168 - 15.06.2015.

За змістом п.6.6 договору сторони передбачили нарахування за порушення строків оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Положеннями статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Таким чином загальний розмір пені за прострочення виконання зобов'язання складає 190 044,24 грн.

- по рахунку № 6 111 за період з 15.05.2015 по 26.05.2015 на суму боргу 11 462 739,92 грн. розмір пені складає 188 428,55 грн.;

- по рахунку № 3 168 за період з 15.06.2015 по 14.07.2015 на суму боргу 35 102,93 грн. (40 676,21 грн. - 5573,28) складає 1615,69 грн..

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу суму боргу відповідно до умов Договорів, Публічне акціонерне товариство В«Автотранспортне підприємство-15142В» не виконало належним чином, отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати боргу.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню річні у загальній сумі 9502,21 грн.., а саме:

- по рахунку № 6 111 за період з 15.05.2015 по 26.05.2015 на суму боргу 11 462 739,92 грн. розмір річних складає 9 421,43 грн.;

- по рахунку № 3 168 за період з 15.06.2015 по 14.07.2015 на суму боргу 35 102,93 грн. (40 676,21 грн. - 5573,28) складає 80,78 грн.

Також судова колегія перевіривши правильність здійснення розрахунку інфляційних витрат судом першої інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про відмову у нарахуванні суми інфляції за вказаний вище період, оскільки прострочення складає менше місяця. Зазначена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013 у справі № 5002-33/4081-2012.

До того ж, посилання скаржника в апеляційній скарзі про те, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню навіть у тому разі, коли прострочення за спірним платежем відбулось за менший період ніж місяць, розглянуті судовою колегією і відхилені, оскільки у постановах Вищого господарського суду 2011 - 2012 років наведено оціночну позицію суду щодо спірного питання, а у постановах 2015 - 2016 років, навпаки, наведено позицію, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період більше одного місяця. До того ж, позивачем невірно розуміються в цій частині рекомендації щодо нарахування інфляційних з 1 по 15 число місяця, або з 15 по 31 число місяця, оскільки мова йде тільки про дату виникнення прострочки виконання грошового зобов'язання відповідача, яке повинно бути виконане боржником з врахуванням девальвації грошової одиниці України за весь період прострочки при умові існування певної незмінної суми боргу протягом місяця для можливості застосування визначеного державою середньомісячного індексу інфляції.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» не представило доказів, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені у відповідності до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, п.п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2016 року по справі № 916/4861/15 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „16В» вересня 2016 року у справі № 916/4861/15 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» (68001, Одеська обл. м. Чорноморськ, вул. Праці, 8 офіс 37, код ЄДРПОУ 33658933) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001 Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) 190 044,24 грн. - пені, 9 502,21 грн. - 3 % річних та 2 992,98 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

У задоволенні решті позовних вимог Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства В«ВАЛЛЄТТАВ» (68001, Одеська обл. м. Чорноморськ, вул. Праці, 8 офіс 37, код ЄДРПОУ 33658933) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001 Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) 3 292,28 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін та в порядку ст.122 ГПК України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „31В» жовтня 2016 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров