Рішення

від 13.06.2016 по справі 359/7491/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/7491/14-ц Головуючий у І інстанції Саган В.М. Провадження № 22-ц/780/2790/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Мережко М.В., Суханової Є.М.,

за участю секретаря Петленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом, який мотивував тим, що 13 червня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останньому було надано позику в розмірі 240000 грн., що є еквівалентом 30 000 доларів США, яку він зобов'язувався повернути йому без нарахування відсотків до 13 липня 2014 року. Зазначав, що сторони дійшли згоди, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поручаються за виконання взятих на себе ОСОБА_2 зобов'язань перед позивачем за договором позики.

01 липня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору позики, у відповідності до п.1 якої останній зобов'язується сплачувати позивачу 3% щомісячно першого числа наступного місяця від усієї суми позики 900 доларів США в національній валюті по курсу Національного Банку України.

ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконував, платежі не сплачував, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2014 року заборгованість перед позивачем становила: 387 263,79 грн. - заборгованість за договором позики, 110 614,96 грн. - заборгованість за відсотками, 289652,09 грн. - штраф за порушення виконання зобов'язань. Вказував, щовін повідомив ОСОБА_2 про розірвання договору позики від 13 червня 2013року та дострокового погашення заборгованості, як за договором позики, так і по сплаті відсотків, відповідно до умов додаткової угоди, однак вказане повідомлення залишилось поза увагою відповідача.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_5 просив суд стягнути на його користь з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором позики 787 530,84 грн. та судові витрати в розмірі 3654,00 грн., а всього 791184,84 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі . Обґрунтували скаргу тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 повинен повернути ОСОБА_5 суму основного зобов'язання нарахованої у відповідності до курсу долара США у порівнянні до гривні. Зазначали, що суд безпідставно надав перевагу пояснення представників позивача. Вказували, що додаткова угода до договору позики від 01 липня 2013 року є підробленим документом, позивач не надав належних доказів щодо надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своєї згоди на зміну істотних умов договору позики, у зв'язку з чим безвідсотковий договір позики став відсотковим та доповнено умовою дострокового повернення боргу . За таких умов правові підстави для задоволення позову у суду були відсутні.

Справа розглядалася судами неодноразово. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду Київської області від 18 червня 2015 року по даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було залишене в силі, а справа в частині вимог ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 направлена на новий апеляційний розгляд.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи щодо вимог ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду не в повній мірі відповідає наведеним вимогам.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність факту невиконання боржником своїх зобов'язань з повернення суми позика, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість з даного виду платежу.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 533 ЦК України сторони у грошовому зобов'язанні можуть визначити його еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, що підлягає сплаті при виконанні зобов'язання, визначається в національній валюті за офіційним курсом НБУ іноземної валюти.

Оскільки в укладеному між сторонами договорі встановлено еквівалент суми позики саме у розмірі 30 000,00 доларів США, а відповідач повернення тілу позики не здійснив, до стягнення підлягає 30 000,00 доларів США в гривнях України за офіційним курсом НБУ долара США. Позивач в ході розгляду справи подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд першої інстанції стягнути суму заборгованості за курсом НБУ долара США станом на 29.09.2014 року (12.908793 гр. за 1 долар США). Таким чином сума заборгованості за тілом позики складає 387253,79 грн.

01 липня 2013 року сторони підписали додаток до договору позики, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язувався виплачувати ОСОБА_5 щомісячно відсотки за користування позикою у розмірі 3 % від суми позики за кожен місяць, а саме 900 доларів США в національній валюті України за курсом НБУ долара США. Загальний термін виплати відсотків був обумовлений сторонами у 12 місяців, загальний розмір відсотків - 10800 доларів США.

Як вбачається з оригіналу розписки, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 152), в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2013 року позивач отримав від відповідача по «900 у.о.» - 7200 грн., відтак колегія суддів колегія суддів приходить до висновку, що обумовлені сторонами відсотки за 4 місяці були виплачені позивачу. Факт отримання позивачем від боржника обумовлених додатком до договору відсотків за 4 місяці у розмірі по 900 доларів США за місяць підтвердив в судовому засіданні і представник позивача. За таких умов невиплаченими залишилися відсотки за 8 місяців, а саме 7200 доларів США, що за курсом НБУ долара США станом на 29.09.2014 року складає 92943,31 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 13 червня 2013 року у розмірі 387253,79 грн. - тіла позики та 92943,31 грн. - відсотків. В той же час позовна вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне повернення позики задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічне положення міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

З огляду на наведені норми позивач в ході розгляду справи мав належним чином довести відповідність запропонованого ним періоду нарахування штрафних санкцій, як і обґрунтувати кожну нараховану ним у представленому розрахунку суму, чого в даному разі здійснено не було.

В своїй позовній заяві та поданих до суду заявах про зміну позовних вимог, позивач просив стягнути нараховані ним за неповерненя суми боргу відсотки за період з 01.08.2013 року. При цьому пояснити, чому саме з такої дати мають нараховуватися такі штрафні санкції, представник позивача в судовому засіданні не зміг, як і не містять такої інформації й подані до суду позовна заява та заяви про зміну позовних вимог. При цьому суд зважає на те, що відповідно до пункту 6 укладеного сторонами договору виплата передбачених ним штрафних санкцій здійснюється у разі (та з дати) несвоєчасного повернення суми боргу, який відповідно до умов договору повинен був бути повернутим до 13 липня 2014 року. При цьому наявне в матеріалах справи повідомлення боржника про дострокове повернення боргу не містить ні дати такого повідомлення, на часу його вручення боржнику, однак встановлює дату повернення боргу 15.02.2014 року. За таких умов, посилання позивача на те, що сума штрафних санкцій має нараховуватися починаючи з 01.08.2013 року залишилася недоведеною.

Не було належним чином доведено і розміру штрафних санкцій, які позивач просив суд стягнути з відповідача. Визначаючи в представленому ним розрахунку розмір штрафних санкцій, позивач виходив з суми заборгованості за тілом позики у розмірі 387253,79 грн. В той же час, як вже зазначав суд раніше, відповідно до укладеного сторонами договору сума заборгованості визначалася як еквівалент 30 000,00 доларів США за курсом НБУ. Заборгованість у розмірі 387253,79 грн. була визначена виходячи із офіційного курсу долара США станом на 29.09.2014 року (12.908793 гр. за 1 долар США). В той же час, визначення розміру штрафних санкцій за кожний період їх нарахування позивачем здійснено не було, хоча, виходячи із зміни валютного курсу, на різні періоди нарахування розмір загальної заборгованості відрізнявся від вищенаведеної. Таким чином позивачем не було представлено розрахунку розміру штрафних санкцій виходячи з наведених даних (як і самих таких даних), відтак колегія суддів приходить до висновку про недоведеність суми штрафних санкції, що зумовлює відсутність підстав для задоволення вимоги про їх стягнення.

Критично відноситься колегія суддів й до посилань апелянтів на підроблення позивачем додатку до договору позики, оскільки жодного належного доказу з цього приводу ним представлено не було. Апелянти не з'являлися до суду апеляційної інстанції, як і не подавали із дотриманням відповідної процедури клопотань про забезпечення доказів (проведення відповідних експертиз) у разі наявності у них труднощів в отриманні таких доказів. За таких умов наведені посилання залишилися недоведеними, відтак не можуть бути прийняті судом.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково .

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованість за основним боргом у розмірі 387253 (триста вісімдесят сім тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 79 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 92943 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 31 коп. , а всього 480207 (чотириста вісімдесят тисяч двісті сім) грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: М.В. Мережко

ОСОБА_6