Ухвала

від 31.05.2017 по справі 359/7491/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 13 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 13 червня 2013 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останньому надано позику в розмірі 240 000 грн, що еквівалентно 30 000 доларів США строком до 13 липня 2014 року.

Згідно з умовам вищевказаного договору поручителями за зобов'язаннями ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7

01 липня 2013 року між ним та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до договору позики, відповідно до п. 1 якої останній зобов'язується сплачувати позивачу 3 % щомісячно першого числа наступного місяця від усієї суми позики - 900 доларів США в національній валюті за курсом НБУ.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань позивач повідомив ОСОБА_5 про розірвання договору позики від 13 червня 2013 року на суму 30 000 доларів США та дострокового погашення заборгованості як за договором позики, так і зі сплати відсотків відповідно до умов додаткової угоди, однак вказане повідомлення залишилося невиконаним.

Посилаючись на вказані обставини, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань позивач з урахуванням уточнених вимог просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики, яка станом на 30 вересня 2014 року становила 387 263 грн 79 коп. - заборгованість за договором позики, 110 614 грн 96 коп. - заборгованість із сплати відсотків, 289 652 грн 09 коп. - штраф за порушення виконання зобов'язання.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_4 - 787 530 грн 84 коп., що складається із: 387 263 грн 79 коп. - заборгованість за договором позики; 110 614 грн 96 коп. - заборгованість за відсотками; 289 652 грн 09 коп. - штраф за несвоєчасну виплату, судові витрати у розмірі 3 654 грн, а всього 791 184 коп 84 коп.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 червня 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 211 200 грн - заборгованість за договором позики, 12 460 грн 80 коп. - заборгованість за порушення виконання грошового зобов'язання, 126 720 грн - штраф за несвоєчасну виплату грошового зобов'язання, а всього 350 380 грн 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 5 481 грн. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 18 червня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до цього ж суду.

Рішення апеляційного суду Київської області від 18 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 червня 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2014 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за основним боргом у розмірі 387 253 грн 79 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 92 943 грн 31 коп., а всього 480 207 грн 10 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 просять рішення апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення яким позов задовольнити частково, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 Конституції Українигрошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України ).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України ).

Такими випадками є ст. 193 , ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність , Декрет Кабінету Міністрів України ВР Про систему валютного регулювання і валютного контролю та Закон України Про систему валютного регулювання і валютного контролю .

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК Українигрошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК Українидопускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК Українивикористання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Крім того, у ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 2 липня 2014 року № 6-79цс14, від 16 вересня 2015 року № 6-190цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Українимає враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України ), обґрунтовано виходив з того, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору позики визначено еквівалент суми позики у розмірі 30 000 доларів США, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість у гривнях, яка визначається за офіційним курсом НБУ долара США на день платежу, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться за межами компетенції суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України).

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що апеляційним судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Судді: Т.О. Писана І.М. Завгородня Л.М. Мазур