Рішення

від 22.06.2016 по справі 202/2519/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/2519/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 червня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі:

судді - Бєльченко Л.А.,

при секретарі Терещук Л.І.

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ромащука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТС МАРКЕТ» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов*язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

26 квітня 2016 року позивач звернувся до ТОВ «ПАРТС МАРКЕТ» з позовом про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов*язання відповідача видати довідку про середній заробіток, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач указав, що відповідно до трудового договору від 24.11.2015 року № 24112015/02 між ним та відповідачем його прийнято на посаду менеджера з питань регіонального розвитку з випробувальним терміном на три місяці.

Відповідно до умов трудового договору, його робота потребує постійного переміщення. Для виконання ним трудових обов*язків йому потрібен автомобіль. Відповідач, ТОВ «ПАРТС МАРКЕТ», відповідно до умов трудового договору зобов*ячався забезпечити його матеріально - технічними засобами та інвентарем, необхідним для роботи; надати в користування автомобіль, нести витрати на паливно - мастильні матеріали, технічне обслуговування, страховку КАСКО.

Проте, в порушення вимог діючого законодавства та пунктів 4.1. , 5.2 трудового договору, ТОВ«ПАРТС МАРКЕТ» автомобіль йому для роботи не надав та він, позивач, був змушений здійснювати службові поїздки на власному автомобілі, через що зазнав збитки у вигляді зносу автомобілю, витрат на його обслуговування та паливно- мастильні матеріали.

Неправомірні дії відповідача змусили його звернутися до нього 26.03.2016 року із заявою про розірвання трудового договору на підставі ч.3 статті 38 КЗпП України, а також із вимогою про проведення з ним повного розрахунку, повернення трудової книжки, виплати збитків у вигляді зносу автомобілю, витрат на його обслуговування та паливно- мастильні матеріали.

Наказом № 5/2015 від 31.03.2016 року його, позивача, звільнено на підставі ч.3 статті 38 КЗпП України з 31.03.2016 року, а також призначено виплатити компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію за амортизацію особистого авто та витрати на паливно- мастильні матеріали в розмірі 5618 гривень.

Також 31.03.2016 року відповідачем видано наказ № 6/2016 про виплату йому вихідної допомоги при проведенні кінцевого розрахунку у розмірі тримісячного заробітку.

Компенсацію за невикористану відпустку він, ОСОБА_1 отримав 01.04.2016 року у розмірі 2388, 90 грн., трудову книжку він отримав 06.04.2016 року, компенсацію за використання особистого авто та витрати на паливно- мастильні матеріали в розмірі 5618 гривень він отримав 13.04.2016 року, а розрахунок по виплаті вихідної допомоги він не отримав.

Тому, посилаючись на вимоги статей. 44,47,49,116, 117,237-1 КЗпП України, позивач просив суд стягнути з відповідача вихідну допомогу, середній заробіток за час затримки розрахунку, зобов*язати відповідача видати довідку про середній заробіток, відшкодувати моральну шкоду, яку він оцінює у 5 000 гривен.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував неправомірною поведінкою з боку відповідача, втратою нормальних життєвих зв*язків,що потребувало додаткових зусиль для організації його життя.

В судовому засіданні 06.06.2016 року позивач просив суд залишити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди без розгляду.

Ухвалою суду від 06.06.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування маральної шкоди залишені без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в судовому засіданні, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, указуючи, що вони є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача указав, що позивач знаходився з ТОВ «ПАРТС МАРКЕТ» в трудових відносинах з 24.11.2015 року по 31.03.2016 року та був звільнений за власним бажанням. Наказами від 31.03.2016 року № 5/2016,№ 6/2016,

№ 7/2016 із дотриманням трудового законодавства позивача було звільнено з підприємства та встановлено порядок розрахунку із ним.

На виконання п.4.1. Трудового договору між сторонами позивача будо забезпечено матеріально-технічними засобами та інвентарем, необхідним для його роботи, а саме : ноутбуком, смартфоном, мишою безпровідною. Зазначені матеріально - технічні засоби після розірвання трудового договору знаходились у позивача. З метою їх повернення та врегулювання питання виплати позивачеві належних йому при звільнені сум, ОСОБА_1 в день звільнення, 31.034.2016 року, враховуючи його відсутність на роботі, було направлено Лист - повідомлення ( вих. № 31/03/ з копією наказу № 6/2016 від 31.03.2016 року, де указано, що при проведенні кінцевого розрахунку бухгалтерії підприємства з звільненим працівником врахувати виплату вихідної допомоги у розмірі тримісячного заробітку.

Оскільки в день звільнення, 31.03.2016 року позивач не працював, то на виконання наказів № 5/2016, 6/2016 від 31.03.2016 року було прийнято наказ 7/2016 про виплату вихідної допомоги позивачеві в день його особистого звернення з вимогою про розрахунок. Але ОСОБА_1 до цього часу в підприємство з відповідною заявою не звертався.

Тому представник відповідача просив суд відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.

Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню , виходячи за наступного.

Судом встановлено, що за трудовим договором від 24.11.2015 року № 24112015/02 ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера з питань регіонального розвитку з випробувальним терміном на три місяці в ТОВ «ПАРТС МАРКЕТ» ( а.с.7-12).

26.03.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання трудового договору на підставі ч.3 статті 38 КЗпП України, а також із вимогою про проведення з ним повного розрахунку, повернення трудової книжки ( а.с. 13-15).

Наказом № 5/2015 від 31.03.2016 року ТОВ «ПАРТС МАРКЕТ» звільнило ОСОБА_1 на підставі ч.3 статті 38 КЗпП України з 31.03.2016 року. В цьому наказі також зазначено виплатити компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію за амортизацію особистого авто та витрати на паливно- мастильні матеріали в розмірі 5618 гривень ( а.с.16).

31.03.2016 року відповідачем видано наказ № 6/2016 про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при проведенні кінцевого розрахунку у розмірі тримісячного заробітку ( а.с.18).

31.03.2016 року відповідачем також видано наказ № 7/2016 щодо відшкодування ОСОБА_1 виплат вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсації за амортизацію особистого авто та витрати на паливо- мастильні матеріали в розмірі 5618 гривень на картковий рахунок позивача в день його особистого звернення з вимогою про розрахунок ( а.с. 38).

Судом встановлено, що 13.04.2016 року позивач отримав компенсацію за амортизацію особистого авто та витрати на паливно- мастильні матеріали в розмірі 5618 гривень ( а.с.17).

Вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку ОСОБА_3 відповідачем не виплачена.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного договору чи трудового договору ( стаття 38 КЗпП України) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно із пунктом 5.1 Трудового договору між сторонами основна місячна заробітна плата після сплати податків та інших обов*язкових платежів в гривнях України встановлюється у розмірі 10 000 гривень на місяць.

З огляду на зазначене, суд вважає, що є правові підстави для стягнення на користь позивача з ТОВ «ПАРТС МАРКЕТ» вихідної допомоги у розмірі 30 000 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідачем порушено строки розрахунку з позивачем, спору про розмір невиплаченої вихідної допомоги між сторонами немає, з відповідача на користь ОСОБА_1 у відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду, тобто по 22.06.2016 року.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку суд проводить, керуючись положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» .

Так, середній заробіток за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 35 597, 65 гривень ( 12 431, 62 грн ( лютий 2016р.) + 15 399,19 грн.( березень 2016р.) = 27 830, 81 грн. : 43 роб.дн ( 21дн. лютий та 22 дн. березень)= 647, 23 грн - середньоденна зарплата. 647,23 грн х 55 дн. затримка розрахунку( квітень 21 дн., травень 19 дн., червень 15 дн.) = 35 597,65 грн).

Відповідно до статті 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов*язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади , часу роботи і розміру заробітної плати.

Враховуючи зазначене, є підстави для задоволення вимог позивача в частині зобов*язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про розмір заробітної плати.

Слід зазначити, що суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо того, що ОСОБА_1 особисто не звертався за виплатою вихідної допомоги, оскільки це спростовується копією заяви позивача на адресу відповідача від 08.04.2016 року ( а.с. 32), яку ОСОБА_1 направляв разом із матеріально - технічними засобами, відправка яких підтверджується квитанцією «Нової пошти» ( а.с.34). Отримання матеріально - технічних засобів не заперечується відповідачем.

Крім того, у своєму наказі № 6/2016 від 31.03.2016 року відповідач зазначає про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при кінцевому розрахунку зі звільненим позивачем ( а.с.18), а у наказі № 7/2016 від 31.03.2016 року відповідач зазначає про відшкодування виплати вихідної допомоги та компенсації за амортизацію особистого авто ОСОБА_1 та витрати на паливно - мастильні матеріали і розмірі 5 618 гривень в день його особистого звернення. При цьому компенсацію за амортизацію особистого авто та витрати на паливно- мастильні матеріали в розмірі 5 618 гривень позивач отримує 13.04.2016 року ( а.с. 17), вихідну допомогу не отримує.

Також слід зазначити, що саме формулювання наказу № 7/2016 від 31.03.2016 року щодо виплати вихідної допомоги « в день особистого звернення ОСОБА_1 з вимогою про розрахунок» суперечить вимогам статті 116 КЗпП України, де указано, що виплаті всіх належних робітникові сум проводиться в день звільнення. В разі відсутності на роботі працівника в день звільнення, указані суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред*явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що позивач такі вимоги відповідачеві пред*являв. Але, навіть, після звернення до суду за захистом прав, відповідач не виплатив ОСОБА_1 вихідну допомогу.

За таких підстав суд приходить до висновку про порушення трудових прав позивача з боку відповідача і можливість їх задоволення в повному обсязі..

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, ст. 4 ч.2 п.1 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1378 гривень.

Керуючись ст.ст. 3 , 10,11, 58, 60 , 88, 209,213-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 44,47,49,116, 117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТС МАРКЕТ» задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТС МАРКЕТ» , 21022, Вінницька область, місто Вінниця, вул.. Гонти, 31, ідентифікаційний код - 40034522 на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі - 30 000( тридцять тисяч) гривень .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТС МАРКЕТ» , 21022, Вінницька область, місто Вінниця, вул.. Гонти, 31, ідентифікаційний код - 40034522 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по 22 червня 2016 року у розмірі 35 597,65 ( тридцять п*ять тисяч п*ятьсот дев*яносто сім тисяч) гривень 65 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТС МАРКЕТ» , 21022, Вінницька область, місто Вінниця, вул.. Гонти, 31, ідентифікаційний код - 40034522 на користь держави судовий збір в сумі 1378 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя - Бєльченко Л.А.