Рішення

від 14.06.2016 по справі 916/89/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2016 р.Справа № 916/89/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство Домінанта"

про стягнення 390 875, 91 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Заінчковська Д.О. (за довіреністю) Заінчковський С.В. (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1:

- витрати на оплату експертного дослідження в сумі 1 700,00 грн.;

- шкоду, спричинену транспортному засобу позивача в сумі 385 763,91 грн.;

- шкоду, причинену ДТП ТОВ "ФІДЛАЙН" в сумі 3 395,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2016р. позовну заяву (вх.№94/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/89/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (вх.№2-121/16), у задоволенні якого, судом було відмовлено, з підстав її недоведеності та необґрунтованості.

З метою забезпечення повноти та всебічності дослідження всіх обставин справи, ухвалою господарського суду Одеської області було призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта було поставлено наступне питання:

1) Яка вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля "Renault" Д/Н НОМЕР_1 з напівпричепом марки "Chreau" Д/Н НОМЕР_2, який належить ТОВ "РАДОКАР", внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 11.07.2015р.?

З підстав призначення судової експертизи, провадження у справі №916/89/16 було зупинено.

17.05.2016р. на адресу господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок (вх.№12270/16) комісійної судової автотоварознавчої експертизи по справі №916/89/16, у зв'язку з чим, провадження у справі було поновлено.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14.06.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду з відміткою про вручення, заявлені позивачем позовні вимоги не визначає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№2364/16 від 02.02.2016р.).

Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, хоча про час місце їх проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, що повернуті на адресу суду із відмітками про вручення.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

11.07.2015 року о 15 годині 00 хвилин гр.ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "MAN" Д/Н НОМЕР_3 з причепом марки "Netam" Д/Н НОМЕР_4, який належить відповідачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, рухаючись по автодорозі Одеса - Мелітополь - Ново-Азовськ, здійснив наїзд на автомобіль марки "Renault" Д/Н НОМЕР_1 з напівпричепом марки "Chreau" Д/Н НОМЕР_2, який належить ТОВ "РАДОКАР" на праві приватної власності.

На момент даної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки "MA" Д/Н НОМЕР_3 була застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство "Домінанта", що підтверджується полісом АІ 5934141.

11.07.2015р. позивач звернувся до ТОВ "Страхове товариство "Домінанта" з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди.

14.07.2015р. позивач звернувся до ПрАТ "Київський страховий дім" з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою.

Постановою Біляївського районного суду від 21.09.2015р. ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та встановлено вину останнього у скоєнні ДТП.

Рішенням ПрАТ "Київський страховий дім" №1624 від 09.10.2015р. було повідомлено, що вищезазначена подію не є страховим випадком по полісу АІ/4251028

На думку позивача, відповідальність за шкоду, заподіяну транспортному засобу позивача, має нести відповідач, з підстав неправомірних дій його працівника, внаслідок яких сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав технічних ушкоджень.

В результаті зазначеного ДТП належний позивачу автомобіль отримав значні технічні пошкодження.

З метою встановлення вартості відновлювального ремонту, позивач звернувся до експерта ОСОБА_5

У відповідності до висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненого ТОВ "РАДОКАР" - власнику напівпричепу-рефрижератору Chareau C38 складає 385 763,91 грн.

Вартість експертних послуг склала 1 700,00 грн., що підтверджується відповідним рахунком-фактурою.

При цьому, згідно висновку комісійної судової автотоварознавчої експертизи по дослідженню напівпричепу Chareau C38 №994, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику напівпричепу марки Chareau C38, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ "РАДОКАР", внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталося 11.07.2015р., дорівнює його ринковій вартості на момент ДТП, та становить 385 763,91 грн.

Крім того, позивач зазначає, що на час скоєння ДТП, позивач виконував перевезення вантажу, що належить ТОВ "ФІДЛАЙН".

22.07.2015р. ТОВ "ФІДЛАЙН" звернулось до позивача з претензією №1238, згідно якої вимагав сплати 3 395,00 грн. вартості вантажу, що було пошкоджено, внаслідок ДТП.

На виконання вищенаведеної претензії, позивач сплатив ТОВ "ФІДЛАЙН" 3 395,00 грн. вартості пошкодженого вантажу, що підтверджується платіжним дорученням №477 від 24.07.2015р. на суму 3 395,00 грн.

На підтвердження вартості пошкодженого вантажу, позивачем було подано до матеріалів справи прайс лист ТОВ "ФІДЛАЙН".

З врахуванням того, що ТОВ "РАДОКАР" отримала матеріальну шкоду внаслідок ДТП, у зв'язку з чим останнє звернулось до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом , механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У відповідності до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01.03.2013р. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача шкоди, спричинена транспортному засобу позивача в сумі 385 763,91 грн., суд зазначає наступне:

Оскільки матеріалами справи встановлено, що саме внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивач зазнав матеріальної шкоди в сумі 385 763,91 грн., та оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного напівпричепу та враховуючи приписи чинного Законодавства України, якими встановлено відповідальність особи з відшкодування шкоди, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вартість матеріальної шкоди, завданої власнику напівпричепу марки Chareau C38, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ "РАДОКАР", внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталося 11.07.2015р., з врахуванням експертного висновку Одеського науково-дослідного інстиуту дорівнює його ринковій вартості на момент ДТП, та становить 385 763,91 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача шкоди, спричинену ДТП ТОВ "ФІДЛАЙН" в сумі 3 395,00 грн., суд зазначає наступне:

Згідно з п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

При цьому, згідно ст.1192 ЦК України суд може зобов'язати особу, яка спричинила збитки, відшкодувати їх у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Разом з цим, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності належить виходити з того, що відшкодування шкоди здійснюється відповідно до реальної вартості втраченого або пошкодженого майна, а також робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ та усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Таким чином, розрахунок матеріальної шкоди, завданої позивачу, що полягає у відшкодуванні ТОВ "ФІДЛАЙН" вартості пошкодженого товару, не підтверджений належними доказами, оскільки як вбачається з матеріалів справи пошкоджено не весь товар, а лише його частина.

У той же час, пошкодження речей, зокрема втрата товарного вигляду, може вплинути на вартість товару, однак не свідчить про його непридатність для використання за призначенням, тому у такому випадку матеріальна шкода не може становити повну вартість пошкодженого товару.

З врахуванням наведеного, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача шкоди в суму 3 395,00 грн. задоволенню судом не підлягає.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату експертного дослідження в сумі 1 700,00 грн., суд зазначає наступне:

Згідно п.6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. у вирішенні питань щодо відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду господарським судам необхідно враховувати викладене в пункті 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Пунктом 23 Постанови Пленуму Вищого господарського України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р. встановлено, що відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

З врахуванням того, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача 1 700,00 грн. витрат га оплату експертного дослідження, були понесені останнім поза судовим процесом, а для визначення вартості матеріальної шкоди судом призначалась судова експертиза в рамках розгляду даної справи, підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу витрати на оплату експертного дослідження в сумі 1700,00 грн. відсутні.

Враховуючи зазначене, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 700,00 грн. витрат пов'язаних із експертним дослідженням поза межами судового розгляду, суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає 385 763,91 грн. матеріальної шкоди. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 786,33 грн. та витрати на оплату судової експертизи у розмірі 3 638,11 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65490, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_7) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" (68094, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Приморська, 31, код ЄДРЮОФОПГФ 38167587) матеріальну шкоду, спричинену транспортному засобу товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОКАР" в сумі 385 763 (триста вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 91 коп., витрати на оплату судової експертизи в сумі 3 638 (три тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 11 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 5 786 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 33 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 червня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський