Постанова

від 16.06.2016 по справі 813/5407/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року № 813/5407/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Крушельницької Т.М.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" (далі - позивач, ДП "Львівський бронетанковий завод") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2015 № 0001262201, № 0001272201, № 0001282201.

В обґрунтування позовних вимог ДП "Львівський бронетанковий завод" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.08.2015 № 813/13-50-22-04-11/07985602 про нереальність господарських операцій з ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подала додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у запереченні. Зазначила, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс", а отже безпідставно занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, податок на додану вартість та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду. Відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

У період з 21.07.2015 по 10.08.201 ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Львівський бронетанковий завод" (код ЄДРПОУ 07985602) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ "Укрніхром" (32613928) за липень 2014 року, ПП "Технопром" (код ЄДРПОУ 32444732) за грудень 2014 року та лютий 2015 року, ТОВ "Максус Юкрейн" (код ЄДРПОУ 39134112) за грудень 2014 року та січень 2015 року,ТОВ "Ен Сі Інжинірин" (код ЄДРПОУ 38928280), ТОВ "Варітек" (код ЄДРПОУ 35740102) за лютий 2015 року, ПП "Пацифік-2" (код ЄДРПОУ 30491450) за березень 2015 року, ТОВ "ВП Патріот" (код ЄДРПОУ 37055453), ТОВ "Дівітіс" (код ЄДРПОУ 37933043), ТОВ "ТК Експесмаркетинг" (код ЄДРПОУ 38977280), ТОВ "Агроавтозапчастини" (код ЄДРПОУ 37162944) за квітень 2015 року, про що 17.08.2015 складено акт № 813/13-50-22-04-11/07985602 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 всього на суму 264665 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 934745 грн, в тому числі за грудень 2014 року в сумі 294073 грн, за квітень 2015 року в сумі 640672 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд.26, розділу ІV - погашення залишків сум від'ємного значення звітних періодів до 01.02.2015) в розмірі 676 грн за січень 2015 року.

Вказані в акті порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс".

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 02.09.2015 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001262201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 676 грн;

- № 0001272201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1420118 грн (основний платіж - 934745,0 грн, штрафна (фінансова) санкція - 467373 грн);

- № 0001282201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 396998,00 грн (основний платіж - 264665,0 грн, штрафна (фінансова) санкція - 132333 грн).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік-2", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ПП "Технопром".

Між ДП "Львівський бронетанковий завод" (Покупець) та ПП "Технопром" (Постачальник) укладено договір поставки від 06.02.2012 № 5, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупця запчастини для використання у господарській діяльності, а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, назва, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, передбачаються в Специфікаціях або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору ПП "Технопром" передало, а ДП "Львівський бронетанковий завод" прийняло товар згідно видаткових накладних (т. 1 а.с 94-166).

На зазначену продукцію ПП "Технопром" виписало позивачу податкові накладні, які скріплені печаткою продавця (т. 1 а.с. 58-94).

Позивачем надано копії платіжних доручень, що підтверджують перерахування коштів підприємству-контрагенту (т. 1 а.с. 167-201).

Судом встановлено, що поставка товару ПП "Технопром" для ДП "Львівський бронетанковий завод" здійснювалась через ТОВ "Нова пошта" м. Харків, відділення № 9, вул. Роганська, 101а, м. Харків, відділення № 38, просп. Косіора, 184,м. Львів, відділення № 1, вул. Городоцька, 355/6 відповідно до експрес накладних № 59998014972936 дата оформлення 13.12.2014 розрахункова дата прибуття 16.12.2014, № 59000094495560 дата оформлення 05.02.2015, розрахункова дата прибуття 07.02.2015, № 59998016333305 дата оформлення 10.02.2015 розрахункова дата прибуття 12.02.2015, № 59998016599291 дата оформлення 20.02.2015 розрахункова дата прибуття 23.02.2015, № 59998016323872 дата оформлення 10.02.2015 розрахункова дата прибуття 12.02.2015, № 59998016631247 дата оформлення 21.02.2015 розрахункова дата прибуття 24.02.2015, № 59000096762731 дата оформлення 20.02.2015 розрахункова дата прибуття 23.02.2015.

Згідно з наданих експрес накладних, організацію перевезення вантажів здійснював ФОП ОСОБА_4 на підставі Ліцензійного договору від 01.05.2015 № 34 укладеного з ТОВ "Нова пошта".

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців ФОП ОСОБА_4 - 25.07.2005 зареєстрований як фізична особа- підприємець. Здійснює господарську діяльність за кодом 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

Одержувачем товару був ОСОБА_5, що працює у ДП "Львівський бронетанковий завод" на посаді економіста з матеріально - технічного забезпечення з 02.04.2007 по теперішній час, що підтверджується довідкою від 16.10.2015 № 505.

Згідно авансових звітів ОСОБА_5 від 19.12.2014 № 71, від 10.02.2015 № 42, від 13.02.2015 № 45, від 27.02.2015 № 103 ФОП ОСОБА_4 здійснено оплату за перевезення вантажів.

Відповідно до даних зазначених у товарно-транспортній накладній від 25.12.2014 № 2512 поставка товару здійснювалась: автомобілем НОМЕР_4, автомобільний перевізник ОСОБА_6, замовник - ДП "Львівський бронетанковий завод", вантажовідправник - ПП "Технопром", пункт навантаження - м. Харків, пункт розвантаження - м. Львів, вул. Стрийська, 73, загальна сума з ПДВ - 1904804,40 грн.

Також позивачем долучено картки складського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Максус Юкрейн".

Між ДП "Львівський бронетанковий завод" (Покупець) та ТОВ "Максус Юкрейн" (Постачальник) укладено усний договір поставки.

На виконання умов договору ТОВ "Максус Юкрейн" передало, а ДП "Львівський бронетанковий завод" прийняло товар згідно видаткової накладної від 17.12.2014 № 121700079.

На зазначену продукцію ТОВ "Максус Юкрейн" виписало позивачу податкову накладну від 16.12.2014 № 1216054, яка скріплена печаткою продавця.

Позивачем надано копію платіжного доручення від 16.12.2014 № 3263, що підтверджує перерахування коштів підприємству-контрагенту.

Відповідно до даних зазначених у товарно-транспортній накладній від 17.12.2014 № МЮ121700079 поставка товару здійснювалась автомобілем - мерседес ВС7615СІ, автомобільний перевізник - ТОВ "Торговий дім "Міст Експрес", замовник (платник) - ТОВ "Максус Юкрейн", вантажовідправник - ТОВ "Максус Юкрейн", 61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 8-А, вантажоодержувач - ДП "Львівський бронетанковий завод", 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, пункт навантаження - м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2, пункт розвантаження - м. Львів, вул. Стрийська, 73, відпуск за довіреністю вантажоодержувача - від 16.12.2014 № 1203, відпущено на загальну суму - 8500,80 грн.

Судом встановлено, що позивачем оприбутковано ТМЦ, придбані у ТОВ "Максус Юкрейн" на склад № 3, відповідно до картки складського обліку № 4517-15.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ПП "Пацифік-2".

Між ДП "Львівський бронетанковий завод" (Покупець) та ПП "Пацифік-2" (Постачальник) укладено договір поставки від 10.12.2014 № 355, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупця запчастини та комплектуючі для використання у господарській діяльності, а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, назва, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, передбачаються в Специфікаціях або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору ПП "Пацифік-2" передало, а ДП "Львівський бронетанковий завод" прийняло товар згідно видаткової накладної від 28.03.2015 № РН-0000001.

Позивачем надано копію платіжного доручення від 30.03.2015 № 525, що підтверджує перерахування коштів підприємству-контрагенту.

Відповідно до даних зазначених у подорожньому листі від 28.03.2015 № 292310 серія 02-ААБ транспортування придбаних позивачем ТМЦ в ПП "Пацифік-2"здійснювалась транспортом позивача, а саме вантажним автомобілем КАМАЗ 53212, номерний знак 237- 88ТА за маршрутом: м. Львів-Івано-Франківськ-Львів, водій ОСОБА_7

Позивачем оприбутковано ТМЦ, придбані у ПП "Пацифік-2" на склад № 1, відповідно до картки складського обліку № 1968-2.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Дівітіс".

Між ДП "Львівський бронетанковий завод" (Покупець) та ТОВ "Дівітіс" (Постачальник) укладено договір постачання від 17.04.2015 № 122, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Специфікації, на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору кількість, номенклатура продукції вказується в Специфікації, що є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору ТОВ "Дівітіс" передало, а ДП "Львівський бронетанковий завод" прийняло товар згідно видаткових накладних від 09.04.2015 № 27 та від 30.04.2015 № 49.

Позивачем надано копії платіжних доручень від 03.04.2015 № 623 та від 30.04.2015 № 1054, що підтверджує перерахування коштів підприємству-контрагенту.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортну накладну від 30.04.2015 № 003.

Судом встановлено, що згідно з даними, вказаними у експрес накладній № 59000104609724 поставка товару ТОВ "Дівітіс" для ДП "Львівський бронетанковий завод" здійснювалась через ТОВ "Нова пошта" м. Київ, відділення №64, вул. Васильківська, 55, одержувач - ДП "Львівський бронетанковий завод", м. Львів, вул. Стрийська, 73, сторона, що оплачує послуги - ТОВ "Дівітіс".

Відповідно до даних зазначених у товарно-транспортній накладній від 30.04.2015 № 005 поставка ТМЦ здійснювалась: автомобілем НОМЕР_5, вантажовідправник - ТОВ "Дівітіс", м. Київ, вул. Білоруська, 26, вантажоодержувач - ДП "Львівський бронетанковий завод", пункт навантаження - м. Київ, вул. Білоруська, 26, пункт розвантаження - м. Львів, вул. Стрийська, 73. Усього відпущено на загальну суму 207693,60 грн.

Позивачем оприбутковано ТМЦ, придбані у ТОВ "Дівітіс" на склад № 7, згідно картки складського обліку № 2865-1 та склад № 6, згідно картки складського обліку № 487/1.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "ВП Патріот".

Між ДП "Львівський бронетанковий завод" (Покупець) та ТОВ "ВП Патріот" (Постачальник) укладено договір від 31.03.2015 № 31032015/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця запчастини та комплектуючі, кількість, найменування, ціна якого узгоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними додатками даного договору, а покупець - зобов'язаний прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов договору ТОВ "ВП Патріот" передало, а ДП "Львівський бронетанковий завод" прийняло товар згідно видаткових накладних від 03.04.2015 № РН-00030415/1, від 30.04.2015 № РН-00300415/1, від 30.04.2015 № РН-00300415/5, від 30.04.2015 № РН-00300415/5, від 30.04.2015 № РН-00300415/2, від 30.04.2015 № РН-00300415/3,

Позивачем надано копії платіжних доручень від 07.04.2015 № 662, від 30.04.2015 № 1022, від 30.04.2015 № 1023, що підтверджує перерахування коштів підприємству-контрагенту.

Відповідно до даних зазначених у товарно-транспортних накладних від 30.04.2015 поставка ТМЦ здійснювалась: автомобілем НОМЕР_6, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_8, замовник - ТОВ "ВП Патріот", вантажовідправник - ТОВ "ВП Патріот", вантажоодержувач - ДП "Львівський бронетанковий завод", пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, вул. В. Лавринович, 48, пункт розвантаження - м. Львів.

Позивачем оприбутковано ТМЦ, придбані у ТОВ "ВП Патріот" на склад № 7, згідно карток складського обліку №№ 1987а, 2865-3, 4897-2, 2695-1, 4907-1, та склад № 6, згідно картки складського обліку № 482/3.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи витяги з Єдиного реєстру податкових накладних № 308504, № 308506, № 308503, № 308505, № 308502, № 308501, № 308500, № 16130525.

Судом встановлено, що отриманий товар ДП "Львівський бронетанковий завод" реалізував у власній господарській діяльності.

Між Міністерством оборони України (замовник) та ДП "Львівський бронетанковий завод" (виконавець) укладено договір від 06.12.2014 № 294/14/106 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2014 році надати послуги замовникові щодо ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом з доробкою Т-64Б(Б1) до виду Т-64В(Б1В) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передавання виробів.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік-2", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс", факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

У сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та наведені документи доводять факт придбання товарів позивачем у ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік-2", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс" та використання їх у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 15.06.2015 слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області в ЄДП було внесено кримінальне провадження № 32015140000000130 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ДП "Львівський бронетанковий завод" (ЄДРПОУ 07985602) за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. В рамках кримінального провадження було встановлено, що в діяннях службових осіб ДП "Львівський бронетанковий завод" (ЄДРПОУ 07985602) відсутній склад кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, у зв'язку із чим 12.04.2016 вказане кримінальне провадження було закрито, а тому посилання відповідача на зазначене кримінальне провадження суд вважає безпідставним.

Крім того суд звертає увагу, що у долученій до матеріалів справи копії обвинувального акта зазначено підприємство "Пацифік-2", однак господарські операції описані в акті не пов'язані з господарськими операціями, які відбувались між ДП "Львівський бронетанковий завод" та ПП "Пацифік-2" згідно договору поставки від 10.12.2014 № 355 та жодної згадки про вказаний договір у обвинувальному акті немає.

Дослідивши Акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу податкової інформації

Індустрільної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області від13.05.2015 № 2003/7/20-36-22-03-09 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Технопром" (код ЄДРПОУ 32444732) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2014, січень 2015, лютий 2015", Індустрільної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області від 14.05.2015 № 2045/7/20-36-22-03-14 "щодо ТОВ "Максус Юкрейн" (код ЄДРПОУ 39134112) з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Підприємство Енергострой" (код ЄДРПОУ 25464924), ТОВ "Дізал" (код ЄДРПОУ 38397877), ТОВ "Пріорітет" (код ЄДРПОУ 39353411) за грудень 2014 року, з ТОВ "КП "Пріорітет" (код ЄДРПОУ 39353411) за січень 2015 року" та даних АС "Архів електронної звітності Центру обробки звітності ДФС України".

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ДП "Львівський бронетанковий завод" та ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік-2", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ПП "Технопром", ТОВ "Максус Юкрейн", ПП "Пацифік-2", ТОВ "ВП Патріот", ТОВ "Дівітіс" оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.09.2015 № 0001262201.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.09.2015 № 0001272201.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.09.2015 № 0001282201.

5. Судовий збір в розмірі 26997 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн 00 копійок присудити на користь державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, ЄДРПОУ 07985602) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.