Ухвала

від 22.09.2016 по справі 813/5407/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року Справа № 876/5044/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Богдан А.О.,

представника позивача Крукеницької Т.М.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» (далі - позивач, ДП «Львівський бронетанковий завод») звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2015 № 0001262201, № 0001272201, № 0001282201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції відповідач оскаржив в апеляційному порядку, просить скасувати дане судове рішення та прийняти нове про відмову в позові. Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що проведеною перевіркою дотримання позивачем вимог податкового законодавства виявлено, що наданими ДП «Львівський бронетанковий завод» документами не підтверджується реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Технопром», ТОВ «Максус Юкрейн», ПП «Пацифік-2», ТОВ «ВП Патріот», ТОВ «Дівітіс». Дані обставини і стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При розгляді справи в суді першої інстанції позивачем не були спростовані висновки податкового органу, які лягли в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представника позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 21.07.2015 по 10.08.201 ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Львівський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ 07985602) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Укрніхром» (32613928) за липень 2014 року, ПП «Технопром» (код ЄДРПОУ 32444732) за грудень 2014 року та лютий 2015 року, ТОВ «Максус Юкрейн» (код ЄДРПОУ 39134112) за грудень 2014 року та січень 2015 року,ТОВ «Ен Сі Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 38928280), ТОВ «Варітек» (код ЄДРПОУ 35740102) за лютий 2015 року, ПП «Пацифік-2» (код ЄДРПОУ 30491450) за березень 2015 року, ТОВ «ВП Патріот» (код ЄДРПОУ 37055453), ТОВ «Дівітіс» (код ЄДРПОУ 37933043), ТОВ «ТК Експесмаркетинг» (код ЄДРПОУ 38977280), ТОВ «Агроавтозапчастини» (код ЄДРПОУ 37162944) за квітень 2015 року, про що 17.08.2015 складено акт № 813/13-50-22-04-11/07985602 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 всього на суму 264665 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 934745 грн., в тому числі за грудень 2014 року в сумі 294073 грн., за квітень 2015 року в сумі 640672 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 26 розділу ІV - погашення залишків сум від'ємного значення звітних періодів до 01.02.2015) в розмірі 676 грн. за січень 2015 року.

Вказані в акті порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ПП «Технопром», ТОВ «Максус Юкрейн», ПП «Пацифік», ТОВ «ВП Патріот», ТОВ «Дівітіс».

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 02.09.2015 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001262201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 676 грн.;

- № 0001272201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1420118 грн. (основний платіж - 934745,0 грн., штрафна (фінансова) санкція - 467373 грн.);

- № 0001282201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 396998,00 грн. (основний платіж - 264665,0 грн., штрафна (фінансова) санкція - 132333 грн.).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Судом першої інстанції проаналізовано надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ПП «Технопром», ТОВ «Максус Юкрейн», ПП «Пацифік-2», ТОВ «ВП Патріот», ТОВ «Дівітіс» первинні документи бухгалтерського обліку.

Наданими документами в повній мірі підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та вказаними вище його контрагентами.

Так, зокрема, обставини формування податкового кредиту за взаємовідносинами позивача з ПП «Технопром» підтверджуються договором поставки від 06.02.2012 № 5, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, експрес накладними та Ліцензійним договором на поставку товару через ТОВ «Нова пошта», авансовими звітами на оплату перевезення вантажів, товарно-транспортними накладними, картками складського обліку.

Обставини формування податкового кредиту за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Максус Юкрейн» підтверджені дослідженими судом першої інстанції видатковою накладною від 17.12.2014 № 121700079, податковою накладною від 16.12.2014 № 1216054, копією платіжного доручення від 16.12.2014 № 3263, товарно-транспортною накладною від 17.12.2014 № МЮ121700079, карткою складського обліку № 4517-15 про оприбуткування отриманого товару.

Обставини формування податкового кредиту за взаємовідносинами позивача з ПП «Пацифік-2» підтверджені договором поставки від 10.12.2014 № 355, видатковою накладною від 28.03.2015 № РН-0000001, платіжним дорученням від 30.03.2015 № 525, подорожнім листом від 28.03.2015 № 292310 серія 02-ААБ, карткою складського обліку № 1968-2.

Обставини щодо формування податкового кредиту за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Дівітіс» підтверджуються договором постачання від 17.04.2015 № 122, видатковими накладними від 09.04.2015 № 27 та від 30.04.2015 № 49, копіями платіжних доручень від 03.04.2015 № 623 та від 30.04.2015 № 1054, товарно-транспортною накладною від 30.04.2015 № 003, експрес накладною № 59000104609724 про поставку товару, картками складського обліку № 2865-1 та № 487/1.

Обставини формування податкового кредиту за взаємовідносинами позивача з ТОВ «ВП Патріот» підтверджуються договором від 31.03.2015 № 31032015/1, видатковими накладними від 03.04.2015 № РН-00030415/1, від 30.04.2015 № РН-00300415/1, від 30.04.2015 № РН-00300415/5, від 30.04.2015 № РН-00300415/5, від 30.04.2015 № РН-00300415/2, від 30.04.2015 № РН-00300415/3, копіями платіжних доручень від 07.04.2015 № 662, від 30.04.2015 № 1022, від 30.04.2015 № 1023, товарно-транспортними накладними від 30.04.2015, картками складського обліку №№ 1987а, 2865-3, 4897-2, 2695-1, 4907-1, № 482/3.

В справі містяться надані позивачем витяги з Єдиного реєстру податкових накладних № 308504, № 308506, № 308503, № 308505, № 308502, № 308501, № 308500, № 16130525.

Судом першої інстанції також досліджено докази, що підтверджують використання отриманого ДП «Львівський бронетанковий завод» товару у власній господарській діяльності.

Так, між Міністерством оборони України (замовник) та ДП «Львівський бронетанковий завод» (виконавець) укладено договір від 06.12.2014 № 294/14/106 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2014 році надати послуги замовникові щодо ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом з доробкою Т-64Б(Б1) до виду Т-64В(Б1В) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передавання виробів.

Таким чином, вірним є висновок окружного суду, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Технопром», ТОВ «Максус Юкрейн», ПП «Пацифік-2», ТОВ «ВП Патріот», ТОВ «Дівітіс».

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що в рамках кримінального провадження № 32015140000000130 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ДП «Львівський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ 07985602) за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, було встановлено, що в діяннях службових осіб ДП «Львівський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ 07985602) відсутній склад кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, у зв'язку із чим 12.04.2016 вказане кримінальне провадження було закрито.

Посилання відповідача на податкову інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки з ПП «Технопром», ТОВ «Максус Юкрейн», ТОВ «Дізал» та дані АС «Архів електронної звітності Центру обробки звітності ДФС України» безпідставні, оскільки, як вірно зазначив в спірному судовому рішенні окружний суд, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Правомірним є посилання суду першої інстанції на практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, передбачені ПК України.

Докази визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентами та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних відсутні.

Отже, задовольняючи позов, суд першої інстанції належним чином врахував обставини справи, дав правильну оцінку наявним у справі доказам та вірно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 року у справі № 813/5407/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 23.09.2016