Постанова

від 21.06.2016 по справі 907/1159/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 907/1159/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І. за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "І Контракт" на постановувід 12.04.2016 року Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 907/1159/15 господарського суду Закарпатської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "І Контракт" до - Ужгородської міської ради; - Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради прозобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 23.03.2006 року

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року ТОВ "І Контракт" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про:

- зобов'язання Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради підписати (укласти) додаткову угоду до договору оренди землі від 23.03.2006 року про поновлення договору оренди землі площею 1,8 га, кадастровий номер 2110100000:54:001:0026, строк оренди 7 (сім) років, на тих самих умовах та на той самий строк;

- зобов'язання керівника Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради підписати (укласти) додаткову угоду до договору оренди землі від 23.03.2006 року про поновлення договору оренди землі площею 1,8 га, кадастровий номер 2110100000:54:001:0026, строк оренди 7 (сім) років, на тих самих умовах на той самий строк на підставі приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У письмових поясненнях на позовну заяву Департамент міського господарства Ужгородської міської ради зазначав, що позов не підлягає задоволенню посилаючись на рішення Ужгородської міської ради № 993 від 02.08.13, яким відповідачу відмовлено в поновленні договору оренди, який є чинним та не оскаржується в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Закорпатської області від 18.02.2016 року (суддя Л.С. Журавчак) в позові відмовлено повністю.

Суд першої інстанції зазначивши, що належних доказів повідомлення орендодавця до 23.02.13 про бажання скористатись своїм переважним правом матеріали справи не містять, дійшов висновку про втрату позивачем свого переважного права.

За апеляційною скаргою ТОВ "І Контракт" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Г.М. Гнатюк, Н.М. Кравчук, Г.Г. Якімець) переглянувши рішення господарського суду Закарпатської області від 18.02.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.04.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

ТОВ "І Контракт" подало Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 18.02.2016 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

14.06.2016 року скаржник надав заяву в якій просить суд скасувати рішення першої та апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 23 березня 2006 року між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець), та ТОВ "І Контракт" (орендар) було укладено договір оренди землі, з наступними змінами (надалі - Договір), згідно пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 18000 кв.м, яка знаходиться у м. Ужгороді, вул. Загорська для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Договір зареєстровано Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 березня 2006 року № 2110100000-0406070000037.

Згідно пункту 8 вказаного договору передбачено строк його дії - 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судами встановлено, що ТОВ "І Контракт" листом №3 від 20.02.2013 року виявило намір пролонгувати укладений 23.03.06 договір оренди землі на той самий строк (7 років). Такий лист зареєстрований Ужгородською міською радою 24.04.2013р. за №1158/03-20.

02.08.2013 року рішенням ХІХ сесії 6-го скликання Ужгородської міської ради №993 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" Товариству з обмеженою відповідальністю "І Контракт" було відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 1,8 га, яка знаходиться по вул. Загорській строком на 2 роки до 2 серпня 2015 року. Згідно листа Ужгородської міської ради №03-17/438/1 від 30.11.2015р. станом на 26.11.2016 р. рішення є чинним, в судовому порядку не оскаржується.

03.08.2015 р. Департамент міського господарства Ужгородської міської ради листом №24.1-12/1703 повідомив орендаря про невиконання ним пункту 20 договору щодо повернення орендодавцеві земельної ділянки після закінчення строку його дії.

У відповідь на вищевказаний лист ТОВ "І Контракт" 05.09.2015 року було направлено проект додаткової угоди з вимогою її укладення для подальшого договірного користування об'єктом оренди.

Департамент міського господарства Ужгородської міської ради 25.09.2015 р. листом №1367/24.01-12 з посиланням на невиконання орендарем вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" в підписанні додаткової угоди відмовив та рекомендував для поновлення договірних відносин звернутися до Ужгородської міської ради через Центр адміністративних послуг з відповідним клопотанням, повідомивши про прийняте рішення департамент в двотижневий термін.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи пунктом 8 договору оренди земельної ділянки від 23.03.2006 року передбачалося, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки пролонгації такого договору.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін

Отже, для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Крім того, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15 , у постанові від 13.04.2016 року у справі №6-2027цс15.

Проте, вказане було залишено поза увагою судів першої та апеляційної інстанції.

Суди не розмежували зазначені вище правові конструкції, залишили поза увагою предмет та підстави позову та не з'ясували в порядку якої частини 1-5 чи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" було подано вказаний позов до суду.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 р. у справі № 907/1159/15 та рішення господарського суду Закарпатської області від 18.02.2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач