Рішення

від 22.06.2016 по справі 912/1791/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 рокуСправа № 912/1791/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1791/16

за позовом Приватного підприємства "Друк-Сервіс"

до відповідача: Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", від імені якого виступає Кіровоградська дирекція УДППЗ "Укрпошта"

про стягнення 60190,88 грн,

за участі представників:

від позивача - адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі ордеру серія КР № 93175 від 04.05.2016 та додаткової угоди від 27.01.2016 до договору від 27.01.2016 № 10/16 про надання правової допомоги;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 15.01.2016 № 12-08.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Приватне підприємство "Друк-Сервіс" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", від імені якого діє Кіровоградська дирекція УДППЗ "Укрпошта", заборгованості у сумі 60190,88 грн, з яких 3841,97 грн 3% річних, 56348,91 грн пені.

Ухвалою від 05.05.2016 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 17.05.2016 о 12:00, від учасників судового процесу витребувано необхідні для розгляду справи документи.

Ухвалою від 17.05.2016 розгляд вказаної справи відкладено на 11:00 22.06.2016.

Представником позивача у судовому засіданні 22.06.2016 позовні вимоги підтримано повністю.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позовну заяву та заперечення позовних вимог, а також на подання контррозрахунку пред'явлених позивачем до стягнення сум у випадку їх оспорення.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі обставини справи.

Між Приватним підприємством "Друк-Сервіс" (Видавець) та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі директора Кіровоградської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (Розповсюджувач) укладено договір доручення про надання послуг з передплати та доставки періодичних видань від 10.09.2014 № 265 (надалі за текстом - Договір).

За умовами укладеного Договору Видавець доручив, а Розповсюджувач зобов'язався приймати періодичні видання, друковану продукцію (надалі - Видання), які видані згідно із законодавством України, державними стандартами та не містять у своєму складі окремі рекламно-інформаційні матеріали, для розповсюдження за передплатою (п. 1.1).

Предметом Договору, згідно з п.п. 1.2-1.6, є також приймання передплати на видання, зазначені у Додатку № 1 (для приймання передплати по Каталогу) до цього Договору; доставка видань, що були передплачені на підставі пункту 1.2 Договору; анулювання передплати на видання; переадресування передплати на видання; збір та надання оперативної інформації про хід та підсумки передплати на видання.

Згідно із розділом 3 Договору сторонами погоджено, що сторони для належного виконання прийнятих на себе Договором умов зобов'язуються здійснювати необхідні юридичні та фактичні дії щодо виконання взятих на себе зобов'язань.

За умовами розділу 4 Договору сторонами погоджено, що розрахунки між Розповсюджувачем та Видавцем проводяться у безготівковій формі національною валютою України. Облік виконаних робіт та прийнятої передплати проводиться у відповідності з вимогами нормативних документів України. До 05 числа кожного місяця Видавець надає Розповсюджувачу податкову накладну на суму одержаних коштів за прийняту передплату.

У відповідності до п. 4.2 Договору оплата робіт, передбачених цим Договором та розрахунки між сторонами, строки проведення яких не визначені законодавством або цим Договору, здійснюються безготівково протягом 10 банківських днів з моменту отримання форм СП-28.

Пунктом 4.4.1 Договору сторонами погоджено, що Розповсюджувач сплачує Видавцю не пізніше 15 числа першого місяця передплатного періоду на рахунок Видавця видавничу вартість по прийнятій передплаті згідно з п. 1.2 у повному обсязі (на весь час її оформлення).

Як вказує позивач у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, згідно з умовами Договору та форм СП-28 від 30.12.2015 Розповсюджувач замовив Видавцеві передплату на 2016 рік загальною вартістю 2531336,34 грн (а.с. 15-22). За вирахуванням оплати послуг Розповсюджувача, передбачених п. 4.3 Договору, на загальну суму 614676,56 грн, видавнича вартість по передплаті на 2016 рік склала 1916659,78 грн.

31.01.2016 Розповсюджувач додатково замовив Видавцеві передплату на 2016 рік загальною вартістю 63854,92 грн (а.с. 23-27), з яких дохід Розповсюджувача 14983,22 грн, а відтак загальна видавнича вартість по передплаті на 2016 рік склала 1965531,48 грн.

На підтвердження вказаного позивачем надано суду підписані між сторонами акти звірки розрахунків за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 (а.с. 28) та за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 (а.с. 29).

З урахуванням умов Договору Розповсюджувач зобов'язаний був перерахувати у термін до 15.01.2016 видавничу вартість продукції по передплаті на 2016 рік у розмірі 1916659,78 грн, до 15.02.2016 - видавничу вартість додаткової продукції у розмірі 48871,70 грн.

Водночас, як стверджує позивач, що підтвердив відповідними доказами, зокрема, випискою з рахунку щодо руху коштів за період з 01.01.2016 по 25.04.2016 (а.с. 30), відповідач у справі свої грошові зобов'язання за Договору виконував з простроченням.

Відповідачем у справі даний факт не спростовано.

Так, згідно наданої виписки з рахунку позивача та розрахунку позовних вимог, 15.01.2016, 28.01.2016, 11.02.2016, 22.02.2016, 24.02.2016, 10.03.2016 відповідачем з порушенням п.п. 4.4.1 Договору сплачено на користь позивача основну заборгованість за замовлену продукцію згідно форм СП-28 від 30.12.2015 та від 31.01.2016.

Матеріали справи свідчать про погодження сторонами усіх умов Договору шляхом його підписання та скріплення печатками.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, у зв'язку з порушенням умов Договору позивач просить стягнути з відповідача: 56348,91 грн пені та 3841,97 грн 3% річних.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Частиною 1 статті 550 та частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При розгляді позовної вимоги про стягнення пені господарський суд враховує таке.

Згідно із статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, за своєю правовою природою пенею є штрафна санкція, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

За умовами п.п. 5.2.4 Договору Розповсюджувач несе відповідальність за порушення строків перерахування передплатних сум, що сталося з вини Розповсюджувача, обумовлених п.п. 4.4.1, та сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідачем не доведено суду, що прострочення виконання Розповсюджувачем умов Договору сталося не з його вини, відтак судом визнається правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача пені.

Водночас, судом здійснено перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, яким підставно враховано здійснені відповідачем часткові проплати, при цьому допущено арифметичні помилки у розрахунках.

Так, суд погоджується з правильно обраними позивачем періодами нарахування пені, разом з цим загальна сума пені, які підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду складає 56194,46 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені судом задовольняються частково на суму 56194,46 грн.

В решті вимог про стягнення пені господарський суд відмовляє.

Окрім того, щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3841,97 грн господарський суд враховує таке.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується або виконано з порушенням обумовлених сторонами у договорі чи законом строку.

Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що ним правомірно здійснено нарахування пред'явлених до стягнення сум, яке відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства, підставно обрано періоди нарахуванням 3% річних, а відтак вимоги позивача про стягнення 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідач правом на подання суду доказів, які б спростовували позовні вимоги, не скористався, власний контррозрахунок сум, заявлених до стягнення, суду не подав.

Водночас господарським судом відхиляється твердження представника відповідача, заявлене у судових засіданнях, щодо безпідставності позовних вимог позивача з огляду на відсутність у відповідача заборгованості перед ПП "Друк-Сервіс" з огляду на вищевказане, а також на те, що погашення відповідачем основної заборгованості з порушенням строку, визначеного Договором, надає позивачеві право на нарахування передбачених законом та Договором сум пені та 3% річних.

Додатково господарський суд зауважує, що укладаючи Договір, зокрема в частині умов щодо строку остаточного розрахунку за видавничу вартість прийнятої передплати відповідач повинен був усвідомлювати свої можливості щодо здійснення своєчасного розрахунку.

Окрім того, спростовується наявними матеріалами справи також твердження представника відповідача щодо відсутності у Кіровоградської дирекції УДППЗ "Укрпошта" повноважень на представлення інтересів Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" у суді.

Так, згідно п.п. 2.3.17 Положення про Кіровоградську дирекцію УДППЗ "Укрпошта", затвердженого наказом від 19.10.2015 № 788, копію якого надано відповідачем до матеріалів справи, Кіровоградська дирекція УДППЗ "Укрпошта" відповідно до законодавства України та в межах компетенції має право здійснювати претензійно-позовну роботу, представляти інтереси Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" у судах, з усіма правами, наданими законодавством позивачу, відповідачу та третій особі та на підставі довіреності.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1378,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, ідентифікаційний код 21560045), від імені якого діє Кіровоградська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (25006, м. Кіровоград, вул. Гоголя, 72, ідентифікаційний код 01185220) на користь Приватного підприємства "Друк-Сервіс" (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 31/36, ідентифікаційний код 31919746) заборгованість у сумі 60036,43 грн, з яких 56194,46 грн пені та 3841,97 грн 3% річних, а також 1378,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачеві після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 24.06.2016.

Суддя В.М. Балик