Постанова

від 16.11.2016 по справі 912/1791/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 912/1791/16 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від імені якого виступає Кіровоградська дирекція УДППЗ "Укрпошта" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 912/1791/16 Господарського суду Кіровоградської області за позовомПриватного підприємства "Друк-Сервіс" доУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від імені якого виступає Кіровоградська дирекція УДППЗ "Укрпошта" про стягнення 60 190,88 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники : - позивачане з'явились, повідомлені належним чином - відповідачане з'явились, повідомлені належним чином

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Приватне підприємство "Друк-Сервіс" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від імені якого виступає Кіровоградська дирекція УДППЗ "Укрпошта" про стягнення заборгованості в розмірі 60190,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань з 15.01.2016 і до фактичного виконання зобов'язань, відповідно до договору про надання послуг з передоплати та доставки періодичних видань № 265 від 10.09.2014.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2016 (суддя Балик В.М.), залишеним без змін, з тих же підстав, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (головуючий Березкіна О.В., судді Величко Н.Л., Дармін М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від імені якого виступає Кіровоградська дирекція УДППЗ "Укрпошта" на користь Приватного підприємства "Друк-Сервіс" заборгованість у сумі 60036,43 грн., з яких 56194,46 грн. пені та 3841,97 грн. 3% річних. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" від імені якого виступає Кіровоградська дирекція УДППЗ "Укрпошта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався своїм правом передбаченим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надав. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Друк-Сервіс" (Видавець) та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі директора Кіровоградської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (Розповсюджувач) укладено договір доручення про надання послуг з передплати та доставки періодичних видань від 10.09.2014 № 265 (надалі за текстом - Договір).

За умовами укладеного Договору Видавець доручив, а Розповсюджувач зобов'язався приймати періодичні видання, друковану продукцію (надалі - Видання), які видані згідно із законодавством України, державними стандартами та не містять у своєму складі окремі рекламно-інформаційні матеріали, для розповсюдження за передплатою (пункт Договору 1.1).

Предметом Договору, згідно з п.п. 1.2-1.6 є також приймання передплати на видання, зазначені у Додатку № 1 (для приймання передплати по Каталогу) до цього Договору; доставка видань, що були передплачені на підставі пункту 1.2 Договору; анулювання передплати на видання; переадресування передплати на видання; збір та надання оперативної інформації про хід та підсумки передплати на видання.

Сторони між собою погодили, що сторони для належного виконання прийнятих на себе Договором умов зобов'язуються здійснювати необхідні юридичні та фактичні дії щодо виконання взятих на себе зобов'язань (розділом 3 Договору).

За умовами розділу 4 Договору сторонами погоджено, що розрахунки між Розповсюджувачем та Видавцем проводяться у безготівковій формі національною валютою України. Облік виконаних робіт та прийнятої передплати проводиться у відповідності з вимогами нормативних документів України. До 05 числа кожного місяця Видавець надає Розповсюджувачу податкову накладну на суму одержаних коштів за прийняту передплату.

У відповідності до пункту 4.2 Договору оплата робіт, передбачених цим Договором та розрахунки між сторонами, строки проведення яких не визначені законодавством або цим Договору, здійснюються безготівково протягом 10 банківських днів з моменту отримання форм СП-28.

Пунктом 4.4.1 Договору сторони погодили, що Розповсюджувач сплачує Видавцю не пізніше 15 числа першого місяця передплатного періоду на рахунок Видавця видавничу вартість по прийнятій передплаті згідно з п. 1.2 у повному обсязі (на весь час її оформлення).

Приватне підприємство "Друк-Сервіс" у своєму позові до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від імені якого виступає Кіровоградська дирекція УДППЗ "Укрпошта" про стягнення заборгованості у сумі 60190,88 грн., з яких 3841,97 грн. 3% річних, 56348,91 грн. пені, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг в частині своєчасних розрахунків за отримані періодичні видання, друковану продукцію.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з порушенням п.п. 4.4.1 Договору сплачено на користь позивача основну заборгованість за замовлену продукцію згідно форм СП-28 від 30.12.2015 та від 31.01.2016, що є підставою для стягнення пені, але у меншому розмірі у зв'язку із помилкою позивача при розрахунку та 3 % річних.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно з умовами Договору та форм СП-28 від 30.12.2015 Розповсюджувач замовив Видавцеві передплату на 2016 рік загальною вартістю 2531 336,34 грн. (а.с. 15-22), видавнича вартість яких по передплаті на 2016 рік склала 1916659,78 грн., а оплата послуг Розповсюджувача, передбачених пунктом 4.3 Договору, на загальну суму 614676,56 грн.

31.01.2016 Розповсюджувач додатково замовив Видавцеві передплату на 2016 рік загальною вартістю 63854,92 грн., з яких дохід Розповсюджувача 14983,22 грн, а відтак загальна видавнича вартість по передплаті на 2016 рік склала 1965531,48 грн.

Виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується підписаними сторонами актами звірки розрахунків за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 (а.с. 28) та за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 (а.с. 29).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині своєчасної оплати видавничої продукції, оскільки зобов'язаний був перерахувати у термін до 15.01.2016 видавничу вартість продукції по передплаті на 2016 рік у розмірі 1916659,78 грн., до 15.02.2016 - видавничу вартість додаткової продукції у розмірі 48871,70 грн.

Факт порушення відповідачем зобов'язань за договором підтверджується випискою з рахунку щодо руху коштів за період з 01.01.2016 по 25.04.2016 (а.с. 30), що свідчить про прострочення виконання зобов'язань.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними акціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, за своєю правовою природою пенею є штрафна санкція, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання.

У розумінні приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов'язанням, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

За умовами п.п. 5.2.4 Договору Розповсюджувач несе відповідальність за порушення строків перерахування передплатних сум, що сталося з вини Розповсюджувача, обумовлених п.п. 4.4.1, та сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вже зазначалося відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, тому господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені, але у розмірі 56194,46 грн., оскільки при розрахунку розміру пені позивач припустив арифметичну помилку.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди попередніх інстанцій також дійшли до висновку про стягнення на користь позивача 3 % річних у сумі 3841,97 грн., з огляду на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові,

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 912/1791/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О. М. Сибіга