Ухвала

від 17.05.2016 по справі 760/8820/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2-4126/16

Справа №760/8820/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до Приватного акціонерного товариства «Консультаційна компанія «Енергетичний консалтинг», третя особа: Відділ державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Солом'янського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ "Консультаційна компанія "Енергетичний консалтинг" в якому просить:

- стягнути з відповідача належну йому заробітну плату у сумі 6547,30 грн., у тому числі за жовтень 2010 року - 825,00 грн., за листопад 2010 року - 825,00 грн., грудень 2010 року - 830,00 грн., січень 2011 року - 1072,00 грн., лютий 2011 року - 1072,00 грн., березень 2011 року - 1923,30 грн.;

- стягнути з відповідача грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки в сумі 1631,84 грн.;

- стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день постановления рішення в справі.

- зобов'язати відповідача надати йому довідку про роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи, розміру і видів нарахованої заробітної плати, здійснених утримань та сум, що належать до виплати.

Одночасно з позовною заявою позивач подав в суд заяву вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить встановити заборону всім державним реєстраторам суб'єкта державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи держаних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусів та акредитованих суб'єктів державної реєстрації, здійснювати державну реєстрацію змін (вносити зміни) до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язані із припиненням Приватного акціонерного товариства «Консультаційна компанія «Енергетичний консалтинг» (Ідентифікаційний код 24739566, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вулиця Радищева, будинок 12/16).

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у такий спосіб позивач зазначає, що відповідно до даних з ЄДРПОУ відповідач ПрАТ "Консультаційна компанія "Енергетичний консалтинг" перебуває у стані припинення. Таким чином у разі ліквідації юридичної особи відповідача його зобов'язання перед ним будуть припинені відповідно до ст. 609 ЦК України, що унеможливить виконання судового рішення про стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі та інших сум.

Згідно ч. 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у проваджені якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В зв'язку з цим сторони та інші особи, які беруть участь у справі, судом не викликалися та не повідомлялися про розгляд заяви про забезпечення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України, п. 1 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Солом'янського районного суду м. Києві від 17.05.2016 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Консультаційна компанія «Енергетичний консалтинг» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невекористану відпустку та зобов'язання вчинити певні дії.

Встановлено, що позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги, зокрема, про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів.

Таким чином, позивачем в цій частині пред'явлено вимоги майнового характеру, тому у разі задоволення позову, на користь позивача будуть присуджені до стягнення грошові кошти у відповідному розмірі.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, відповідним видом забезпечення позову, з огляду на заявлені позивачем майнові вимоги є, вид вказаний у п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, а саме, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

В той же час позивач обраний позивачем вид забезпечення, який полягає у забороні вчиняти певні дії певному колу третіх осіб, на думку суду за фактичних обставин справи є невідповідним.

Крім того, необґрунтованим з боку позивача залишається настання негативних наслідків у виді можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду в частині майнових вимог позивача, у разі невжиття заходів забезпечення, про які просить позивач.

Так, неможливість завершення ліквідаційної процедури юридичної особи, жодним чином не вплине на виконання рішення про стягнення з цієї юридичної особи грошових коштів, у разі відсутності у неї майна, на яке за законом може бути звернуте стягнення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити, оскільки вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є невідповідним до заявлених позовних вимог, а підстави для його застосування необґрунтовані.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до Приватного акціонерного товариства «Консультаційна компанія «Енергетичний консалтинг», третя особа: Відділ державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Солом'янського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 5 днів з моменту отримання стороною її копії.

Суддя